Рішення № 140811270, 21.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5780/26

Провадження № 2/357/5301/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

21 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 6 м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просили стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором позики №71868271 в розмірі 24 045,00 грн, суму заборгованості за Договором позики №8167919 в розмірі 6 862,90 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 12.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи 39861924) (надалі Кредитодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1 ) (надалі Позичальник/Відповідач) укладено Договір про надання коштів у кредит №71868271 (надалі Договір кредиту), умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 12.06.2025 по 11.07.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.500 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 050,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. 07.08.2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15314658 до Договору позики №71868271, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 27 днів (в результаті чого строк кредитування складає 57 днів тобто до 07.08.2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. 04.09.2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15496366 до Договору позики №71868271, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 28 днів (в результаті чого строк кредитування складає 85 днів тобто до 04.09.2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 1 % на 1 %. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71868271 від 12.06.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а Відповідач порушив обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 24 045,00 грн., зокрема: 7 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 100,00 грн. сума заборгованості за процентами; 945 грн. сума заборгованості за комісією; 14 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойка.

Також, 24.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи 39861924) (надалі Кредитодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1 ) (надалі Позичальник/Відповідач) укладено Договір про надання коштів у кредит №8167919 (надалі Договір кредиту), умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 1 700,00 грн. строком на 360 днів ( з 24.07.2025 по 18.07.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 293,25 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 85 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8167919 від 24.07.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1 700,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_3 , за посередництвом платіжної установи. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а Відповідач порушив обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 6 862,90 грн. (розрахунок заборгованості додається), зокрема: 1 700,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 469,65 грн. сума заборгованості за процентами; 293.25 грн. сума заборгованості за комісією; 3 400,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Таким чином, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договори про надання коштів у кредит, зокрема: - Договір №71868271 від 12.06.2025 року; - Договір №8167919 від 24.07.2025 року. В подальшому, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 44280974) уклали Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами. Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 71868271 від 12.06.2025 року в сумі 24 045,00 грн. з яких 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 100,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 945 грн. - сума заборгованості за комісією, 14 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 8167919 від 24.07.2025 року в сумі 6 862,90 грн. з яких 1 700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 469,65 грн. - сума заборгованості за відсотками, 293.25 грн. - сума заборгованості за комісією, 3 400,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Отже, враховуючи наведене вище право вимоги за кредитним договором № №71868271 від 12.06.2025 року та №8167919 від 24.07.2025 року належить Позивачу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2026, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 17 квітня 2026 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, представник позивача направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Матеріали справи містять підтвердження про направлення відповідачу рекомендованого повідомлення про вручення поштою повістки в судові засідання.

При цьому слід зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. (позиція КГС ВС у справі № 911/3142/19 від 18.03.2021р).

Також, відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв чи клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило та відповідно до положень ст.128,130 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлений належно про розгляд справи.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 12.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71868271.

Відповідно до п.2.1 Договору, За цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту. 2.1.1. Мета отримання Кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. 2.1.2. Вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору надання коштів у кредит.

Пунктом 2.2. Договору визначені параметри та умови Кредиту: 2.2.1. Сума кредиту 7000,00 грн. 2.2.2. Строк кредитування/Строк договору 30 днів. 2.2.3. Процентна ставка/день 0,500% (фіксована). 2.2.4. Комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1050,00 грн.). Дата надання Кредиту 12.06.2025. Дата повернення Кредиту (останній день) 11.07.2025. Денна процентна ставка/день - 1%. Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) - 4%/день. Пеня - 4%/ день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 2617,16%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 9100,00 грн. Загальні витрати за кредитом 2100,00 грн.

Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. У випадку укладення додаткової угоди про зміну строку (визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору) або Суми кредиту (визначеної п.п. 2.2.1. п. 2.2. Договору), розрахунок денної процентної ставки здійснюється станом на день внесення таких змін до Договору. Розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами Договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору: 2100,00 грн.) / (Загальний розмір споживчого кредиту (Сума Кредиту): 7000,00 грн.) / (строк дії договору: 30 днів) ? 100% = 1,000% відсотків в день. Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього Строку кредиту та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між Кредитодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору. Параметри, порядок і графік повернення Кредиту, сплати Процентів та Комісії за надання кредиту визначено в додатку № 1 до цього Договору. Протягом строку дії Договору тарифи та комісії за фінансовою послугою, а також за додатковими та/або супутніми послугами Кредитодавця чи третіх осіб, що надаються під час укладення Договору (якщо такі передбачені умовами Договору), залишаються незмінними. Тарифи та комісії за фінансовою послугою, а також за додатковими та/або супутніми послугами Кредитодавця чи третіх осіб, що надаються під час укладення Договору (якщо такі передбачені умовами Договору) можуть бути змінені виключно на підставі додаткової угоди, яка укладається між Позичальником та Кредитодавцем. Інформація про умови, що дозволяють зміну процентної ставки або розміру Комісії за надання кредиту. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Зазначена у Договорі процентна ставка може бути змінена виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Ставка Комісії за надання кредиту не може бути збільшена Кредитодавцем в односторонньому порядку. (п. 2.3 Договору)

Відповідно до п. 2.4 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику детальний перелік складових загальної вартості Кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника(за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 2.5. Договору, Перерахування Кредиту Позичальнику відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення Договору. Кредитодавець не несе відповідальність за затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб.

Відповідно до п. 6.1. Договору, За користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору, За надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником в останній день користування Кредитом відповідно до п. 2.2. Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору.

Згідно п. 6.7. Договору, Якщо сума Кредиту за Договором не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, зарахування сплачених Позичальником коштів за Договором здійснюється Кредитодавцем в наступному порядку: 6.7.1. У першу чергу сплачуються неустойка, Проценти за понадстрокове користування Кредитом та інші платежі (у випадку їх нарахування). 6.7.2. У другу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування Кредитом, Комісія за надання кредиту, прострочена до повернення сума Кредиту (у випадку прострочення). Простроченими процентами за користування Кредитом вважаються проценти, які були передбачені Договором та застосовувались за весь період користування Позичальником Кредитом у відповідності до умов Договору, які не були сплачені Позичальником в строк, встановлений Договором. 6.7.3. У третю чергу сплачуються Проценти за користування Кредитом, Комісія за надання кредиту, Сума Кредиту.

Відповідно до п. 6.8. Договору, У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, сума Кредиту за яким перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, зарахування сплачених Позичальником коштів за Договором здійснюється Кредитодавцем в наступному порядку: 6.8.1. У першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума Кредиту та прострочені проценти за користування Кредитом. Простроченими процентами за користування Кредитом вважаються проценти, які були передбачені Договором та застосовувались за весь період користування Позичальником Кредитом у відповідності до умов Договору, які не були сплачені Позичальником в строк, встановлений Договором. 6.8.2. У другу чергу сплачуються сума Кредиту та Проценти за користування Кредитом. 6.8.3. У третю чергу сплачуються неустойка, Проценти за понадстрокове користування Кредитом, Комісія за надання кредиту та інші платежі відповідно до Договору (у випадку їх нарахування).

Відповідно п. 11.1.1. Договору, Позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами Національного банку України.

Згідно п. 11.1.2. Договору, Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.

Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою. (п. 11.1.3.Договору)

Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на електронну пошту відповідача, про що свідчить п.12 Договору.

Згідно Договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Також судом встановлено, що 08.07.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 15314658 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71868271 від 12.06.2025, відповідно до умов якої, Сторони домовились продовжити Строк кредитування на 27 днів та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 57 днів». На період продовження строку користування Кредитом (пролонгації) до дати повернення Кредиту, що визначена п.п. 2.1. п. 2 Додаткової угоди, нарахування Процентів за користування Кредитом здійснюється за ставкою 1,00%. У зв`язку з цим викласти п.п. 2.2.3. п. 2.2. Договору в наступній редакції: «2.2.3. Процентна ставка /день 1,00% (фіксована)». 2. У зв`язку зі зміною Строку кредитування Сторони домовились також: 2.1. Викласти в новій редакції стовбці 2, 3, 6, 7, 8 Таблиці п. 2.2. Договору, а саме: дата повернення кредиту 07.08.2025, денна процентна ставка 1,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2121,43%, орієнтовна загальна вартість кредиту 10990,00 грн, загальні витрати за кредитом 3990,00 грн. Для продовження Строку кредитування, Позичальник сплачує Кредитодавцю платіж в сумі 945,00 грн., у тому числі суму нарахованої та несплаченої пені у розмірі 0,00 в рахунок погашення частини заборгованості за Договором. У разі укладення Додаткової угоди до закінчення Строку кредитування платіж на продовження Строку кредитування відображається в Додатку 1 Додаткової угоди. У разі укладення Додаткової угоди після закінчення Строку кредитування (застосовується до договорів, за якими сума кредиту, одержана споживачами, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати), платіж на продовження Строку кредитування включає в себе суму нарахованої та несплаченої пені, яка не відображається в Додатку 1 Додаткової угоди (за Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені Постановою Правління Національного банку України 11.02.2021 № 16). Сплата платежу здійснюється Позичальником не пізніше 23 години 59 хвилин дня укладення Додаткової угоди.

Також наявний в матеріалах справи Додаток № 1 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71868271 від 12.06.2025 Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

05.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 15496366 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71868271 від 12.06.2025, відповідно до умов якої, Сторони домовились продовжити Строк кредитування на 28 днів та викласти п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору в новій редакції: «2.2.2. Строк кредитування/Строк Договору 85 днів». На період продовження строку користування Кредитом (пролонгації) до дати повернення Кредиту, що визначена п.п. 2.1. п. 2 Додаткової угоди, нарахування Процентів за користування Кредитом здійснюється за ставкою 1,00%. У зв`язку з цим викласти п.п. 2.2.3. п. 2.2. Договору в наступній редакції: «2.2.3. Процентна ставка /день 1,00% (фіксована)». 2. У зв`язку зі зміною Строку кредитування Сторони домовились також: 2.1. Викласти в новій редакції стовбці 2, 3, 6, 7, 8 Таблиці п. 2.2. Договору, а саме: дата повернення кредиту 04.09.2025, денна процентна ставка 1,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1992,30%, орієнтовна загальна вартість кредиту 12950,00 грн, загальні витрати за кредитом 5950,00 грн. 2.2. Внести зміни в додаток № 1 до Договору та викласти його в новій редакції, що додається.

Додаток № 1 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71868271 від 12.06.2025 Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

В матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію, з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України.

Згідно Довідки Вих. № КД-000022000 від 06.01.2026 р. ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ (код за ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020 року, укладеного між Установою та ТОВ 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ та завершення наступної платіжної операції, зокрема: Дата 12.06.2025 року; Номер платежу 06019ad7-7016-4ced-bc36-85d928a8c619; Сума 7000.00 грн.; Отримувач Биков Дмитро - ЕПЗ номер НОМЕР_2 .

Крім того, 24.07.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії (Надійний) № 8167919.

Відповідно до п.2.1 Договору, За цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору. 2.1.1. Мета отримання Кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник підтверджує, що не має наміру використовувати отриманий Кредит із метою, яка є забороненою відповідно до діючого законодавства, у тому числі не має наміру ініціювати переказ отриманого за цим договором Кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх. 2.1.2. Вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору надання коштів у кредит.

Пунктом 2.2. Договору визначені параметри та умови Кредиту: 2.2.1. Сума кредиту 1700,00 грн. 2.2.2. Строк кредитування/Строк договору 360 днів. 2.2.3. Розмір Першого обов`язкового платежу 777,75 грн. 2.2.4 Період сплати Мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість Мінімальних обов`язкових платежів становить 11. 2.2.5. Дата сплати Першого обов`язкового платежу 22.08.2025. 2.2.6. Розмір Мінімального обов`язкового платежу (сплата Процентів у строк сплати процентів, визначений в п.п. 2.2.4 п. 2.2. Договору) розраховуються за формулою: МОП = Т*П*К, де МОП розмір Мінімального обов`язкового платежу, Т основна сума боргу (Сума кредиту) П процентна ставка за один день користування Кредитом, К кількість днів користування Кредитом у періоді, яка становить 30 на дату укладення цього Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що розмір Першого обов`язкового платежу та Мінімального обов`язкового платежу може змінитись в сторону зменшення у випадку дострокового погашення Позичальником частини основної суми боргу. Зниження Позичальнику процентної ставки, внаслідок застосування умов Програми лояльності, можливе на період з дати надання Кредиту, визначеної в колонці 1 таблиці п. 2.2. Договору, до дати сплати Першого обов`язкового платежу, визначеної п.п. 2.2.5. п. 2.2. Договору, про що Позичальника буде повідомлено в Особистому кабінеті. Сторони погодили, що зміна розміру Мінімального обов`язкового платежу та Першого обов`язкового платежу на підставах, визначених у цьому пункті Договору, не призводить до необхідності укладання між Сторонами додаткової угоди до цього Договору. Розмір Першого обов`язкового платежу/Мінімального обов`язкового платежу може бути змінено у випадку збільшення основної суми боргу (суми Кредиту) в порядку та на умовах, визначених Договором, а також відповідно до п. 6.10 Договору. 2.2.7. Тип кредиту невідновлювальна кредитна лінія. 2.2.8. Комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 293.25 грн.). 2.2.9. Сторони домовились, що Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримує від Кредитодавця індивідуальну знижку (промокод) на Процентну ставку, визначену у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, при виконанні Позичальником наступних умов: Позичальник у строк до дати сплати Першого обов`язкового платежу, визначеного п.п. 2.2.5 п. 2.2. Договору , але не раніше, ніж за чотири і менше календарних днів до дати сплати Першого обов`язкового платежу, визначеного п.п. 2.2.5 п. 2.2. Договору, сплатить Комісію за надання Кредиту та Проценти за користування Кредитом у сумі, не менше ніж 777.75 грн. У такому випадку Позичальнику надається можливість сплачувати Проценти з урахуванням процентної ставки, яка є нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, та становить 0.95% на день протягом перших 30 календарних днів з дати надання Кредиту (знижена процентна ставка). У разі, якщо Позичальник не сплатить/сплатить за п`ять і більше календарних днів до закінчення Першого обов`язкового платежу//сплатить не в повному обсязі суму, вказану в цьому підпункті Договору вважається, що Позичальник відмовився від пропозиції сплати Процентів за користування кредитом за процентною ставкою, нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору , а нарахування Процентів за користування Кредитом здійснюється за процентною ставкою, визначеною у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. Позичальник повністю розуміє та погоджується з тим, що у разі невикористання Позичальником права на отримання індивідуальної знижки (промокоду)/невиконання умов для отримання знижки, застосуванню підлягає процентна ставка без знижки, як вона визначена в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. При цьому застосування процентної ставки, визначеної в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, не є зміною процентної ставки, порядку її розрахунків та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах застосування процентної ставки, визначеної в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. Якщо вказаний у цьому підпункті Договору розмір процентної ставки дорівнює 0,95 %, зазначене означає, що можливість сплати Процентів за користуванням Кредитом за зниженою процентною ставкою Договором не передбачено.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3194.73%. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі, а також на припущенні, що Позичальник не буде здійснювати дострокового виконання умов Договору, не буде збільшувати суму Кредиту та не буде допускати порушення умов Договору. (п. 2.3 Договору)

Відповідно до п. 2.5. Договору, Максимальний Кредитний Ліміт, доступний для Позичальника відповідно до умов цього Договору, становить 1700.00 гривень. Даний ліміт є максимальною сумою коштів, яку Кредитодавець може надати Позичальнику в рамках цього Договору на умовах повернення, сплати процентів, комісій за надання кредиту та інших передбачених Договором платежів. Позичальник має право використовувати кошти в межах встановленого кредитного ліміту протягом строку дії Договору.

Відповідно до п. 2.9 Договору, В дату повернення Кредиту Позичальник має повернути Кредитодавцю останній Мінімальний обов`язковий платіж в який входить сума отриманого Кредиту, вказана в п.п. 2.2.1 п. 2.2 Договору, та фактично нараховані Проценти. У випадку користування Позичальником Кредитом впродовж усього строку кредитування, визначеного в п.п. 2.2.2 п. 2.2. Договору без допущення порушення умов Договору, сума до сплати Позичальником в дату повернення Кредиту становить 7807.25 грн.

Згідно п. 6.1. Договору, За користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування Кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з першого дня користування Кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором та підлягають сплаті періодично кожні 30 календарних днів з дати надання Кредиту у складі Першого обов`язкового платежу та Мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. Договору.

За надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником відповідно до умов Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.8. п. 2.2. Договору. (п. 6.2. Договору)

Відповідно до п. 6.3. Договору, Позичальник зобов`язаний повернути Кредит, сплатити Проценти за користування та Комісію за надання кредиту відповідно до умов визначених цим Договором, будь-яким доступним йому способом. За умовами укладеного Договору у Позичальника відсутня необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Кредиту. Позичальником самостійно оплачуються послуги фінансових посередників, що здійснюють перерахування грошових коштів, відповідно до їх тарифів. Вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно Кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії Договору і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості Кредиту для Позичальника.

Згідно п. 6.7. Договору, У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором (Першого обов`язкового платежу/Мінімального обов`язкового платежу) у повному обсязі, зарахування сплачених Позичальником коштів за Договором здійснюється Кредитодавцем в наступному порядку: 6.7.1. У першу чергу сплачуються Проценти за користування Кредитом, Комісія за надання кредиту, Неустойка та інші платежі (у випадку їх нарахування). 6.7.2. У другу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування Кредитом прострочена Комісія за надання кредиту. Простроченими процентами за користування Кредитом вважаються проценти, які були передбачені Договором та застосовувались за весь період користування Позичальником Кредитом у відповідності до умов Договору, які не були сплачені Позичальником в строк, встановлений Договором. 6.7.3. У третю чергу сплачуються Проценти за користування Кредитом, Сума Кредиту.

Відповідно п. 10.1.1. Договору, Позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно п. 10.1.2. Договору, Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», що розміщені на веб сайті https://clickcredit.ua/informaciya (надалі Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.

Позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «ClickCredit»). (п. 10.1.3.Договору)

Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на електронну пошту відповідача, про що свідчить п.11 Договору.

Згідно Договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8167919 від 24.07.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1700,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_3 , що підтверджується платіжною інструкцією №7bcf03d8-d5dd-4ac0-9b17-9339af6541f від 24.07.2025 та Довідкою ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» за Вих. № КД-000019018 від 29.12.2025 р.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦКУ використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаних норм матеріального права вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, укладення якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов обґрунтованого висновку, що Договір №71868271 від 12.06.2025 та Договір №8167919 від 24.07.2025 підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами Договору.

Так, у п. 12 та п. 11, вказано, зокрема: Клієнт ПІБ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код, паспортні дані, поштова адреса, номер телефону, електронний підпис.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних в зазначених Договорах матеріали справи не містять.

Таким чином, вказані Договори підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і Пароля особистого кабінету.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Отже, відповідач підписуючи вищевказані Договори, прийняв та погодився з їх умовами.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 січня 2022 року в справі № 234/7723/20, провадження № 61-6379св21.

Отже, як зазначено та встановлено вище, дійсно між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір №71868271 від 12.06.2025 та Договір №8167919 від 24.07.2025, який підписані електронним підписом за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 7000 грн та 1700 грн.

Отже, підписання Договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою Логіна особистого кабінету, Пароля особистого кабінету, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

З наведених обставин справи вбачається, що Кредитні договори на підставі яких позивачем заявлено про стягнення заборгованості було укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вищевказані договори підписані електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Як вбачається з матеріалів справ, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе зобов`язання, відповідач в свою чергу, не виконує зобов`язання за вищевказаними Договорами у зв`язку з чим має заборгованість з повернення тіла кредиту та відсотків, що передбачено умовами укладеного Договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

16.09.2025 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено Договір факторингу № 16/09/25, за умовами якого ТОВ «Деал Фінанс Груп» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 71868271 від 12.06.2025 року в сумі 24 045,00 грн. з яких 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 100,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 945 грн. - сума заборгованості за комісією, 14 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 8167919 від 24.07.2025 року в сумі 6 862,90 грн. з яких 1 700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 469,65 грн. - сума заборгованості за відсотками, 293.25 грн. - сума заборгованості за комісією, 3 400,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Позивач зазначає, що всупереч умовам договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив відповідних платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Деал Фінанс Груп», ні на рахунки попередніх кредиторів, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Згідно розрахунку заборгованості, з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

В зазначеній постанові ВС зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається ОСОБА_3, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Таким чином, за Договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц (провадження № 61-153св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із сталою практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).

Так, на підтвердження заборгованості відповідача, ТОВ «Деал Фінанс Груп» надало розрахунок, за яким заборгованість відповідача за Договором №71868271 від 12.06.2025 становить в розмірі 24 045,00 грн., з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2100,00 грн. сума заборгованості за процентами; 945 грн. сума заборгованості за комісією; 14000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Також, на підтвердження заборгованості відповідача, ТОВ «Деал Фінанс Груп» надало розрахунок, за яким заборгованість відповідача за Договором №8167919 від 24.07.2025 становить в розмірі 6862,90 грн., з яких: 1700,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 469,65 грн. сума заборгованості за процентами; 293.25 грн. сума заборгованості за комісією; 3400,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Звертаючись до суду з вищевказаними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, яка виникла у відповідача за порушення умов Договорів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки відповідач, як встановлено матеріалами справи отримав кредит, вказані кошти не повернув, позивач правомірно вимагає їх повернення, шляхом стягнення з відповідача за рішенням суду. Так, вищевказану заборгованість відповідач має у зв`язку із неповерненням обумовленої суми у встановлений Договором строк.

Оскільки отримана сума (7000,00 грн та 1700,00 грн тіло кредиту) за вищевказаними Договорами не була повернута відповідачем, позивач правомірно вимагає стягнення з відповідача на його користь 7000,00 грн заборгованість за основним боргом за Договором позики №71868271 від 12.06.2025 та 1700,00 грн заборгованість за основним боргом за Договором позики №8167919 від 24.07.2025, а тому такі вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача суми боргу за процентами за Договором №71868271 від 12.06.2025 в розмірі 2100,00 грн та суми боргу за комісією в розмірі 945,00 грн, за Договором №8167919 від 24.07.2025 в розмірі 1469,65 грн та суми боргу за комісією в розмірі 293,25 грн, то такі вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню, оскільки умовами Договорів передбачені відсотки за користування кредитними коштами та комісія за видачу кредитних коштів, їх розмір, з якими погодився відповідач підписуючи кредитний договір.

Суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, умовами якого передбачено та встановлено відсотки за користування кредитними коштами, з чим погодилася відповідач підписуючи вказаний договір ( з усіма його умовами ).

До того ж, в правових позиція Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», які укладені відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що відображено в постановах від 12.01.2022 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20.

Волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.

Водночас, з боку відповідача не надходило до суду жодних заперечень стосовно нарахованих відсотків та відповідного їхнього розміру.

Окрім цього, відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості.

Водночас суд звертає увагу, що не згода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 14000,00 грн за Договором №71868271 від 12.06.2025 та в сумі 3400,00 грн за Договором №8167919 від 24.07.2025, то з цього приводу суд зазначає про наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, суд приходить до висновку щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі вищевказаних договорів.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 січня 2025 року у справі № 751/3052/23 (провадження № 61-17991св23).

Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищенаведеного, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею, слід відмовити.

Тому, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача заборгованість Договором №71868271 від 12.06.2025 в розмірі 10045,00 грн та за Договором № №8167919 від 24.07.2025 в розмірі 3462,90 грн. Всього за Договорами 13507,90 грн.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищенаведеного.

Окрім цього, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію договору про надання правової допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025; Витяг з Акту №5-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02.01.2026 за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025; платіжну інструкцію № 579938009.1 від 16.01.2026, відповідно до яких визначено розмір витрат на правничу допомогу, який складає 4500,00 грн.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання, однак, від відповідача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України не надійшла заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц, від 26.07.2022 у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Враховуючи вищезазначене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд дійшов висновку, що представник позивача підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, оскільки розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у формі погодинної оплати та є визначеним в розмірі 4500,00 грн., який підлягає розподілу за результатами розгляду справи (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, внаслідок часткового задоволення позову з відповідача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у відсотковому відношенні до задоволених вимог.

Так, позивачем до відповідача заявлено позовні вимоги на загальну суму 30907,90 грн., задоволено судом до стягнення суму 13507,90 грн, тобто 43,70% від заявленого розміру.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 1966,50 грн (4500,00 грн х 43,70%) та судовий збір у розмірі 1163,47 грн. (2662,40 х 43,70%).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість Договором №71868271 від 12.06.2025 в розмірі 10045,00 грн та за Договором № №8167919 від 24.07.2025 в розмірі 3462,90 грн. Всього до стягнення за договорами: 13507,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 1163,47 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1966,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп»; адреса: вул. Садова, буд. 31/33, оф. 40/3, м. Ірпінь, 08205; ЄДРПОУ: 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст заочного рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель