Рішення № 140811181, 29.09.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/13/26

Справа № 356/547/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшученко І. О.,

за участю секретаря Мелещенко В. В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідача Ландишевої С. М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування

В С Т А Н О В И В:

До Березанського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з вказаним вище позовом, в якому просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по 24.12.2011, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності, що розташоване по АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме на 1/2 частину вказаного вище домоволодіння, а також визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 1/6 частину домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності, що розташоване по АДРЕСА_1 . Судові витрати просила покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову з урахуванням уточнень вказувала, що з 23.05.1980 ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3 (відповідач по даній справі). Приблизно у 1993-1994 роках ОСОБА_5 та ОСОБА_7 фактично припинили шлюбні стосунки, спільного бюджету не мали, разом не проживали, але підтримували доброзичливі відносини, оскільки мали спільного неповнолітнього сина. ОСОБА_5 завжди цікавився життям сина, регулярно його відвідував та приймав активну участь у його житті та вихованні. Рішенням Згурівського районного суду від 21.11.2005 шлюб між ними було розірвано.

З грудня 1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 почали проживати разом, вести спільний побут та господарство, мали спільний бюджет, проживали. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_5 (відповідач по справі). 24.03.2003 вони придбали нежитлову будівлю загальною площею 56,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на цю нежитлову будівлю було оформлено і зареєстровано на ОСОБА_5 . Оскільки на момент придбання спірного приміщення ОСОБА_7 та ОСОБА_5 спільно не проживали понад 10 років, вказане майно не набуло статусу спільного сумісного. В подальшому дану будівлю ними спільно було реконструйовано у домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності загальною площею 345,00 кв.м. та 21.02.2009 виконкомом Березанської міської ради на ім`я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності.

24.12.2011 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували офіційний шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після його смерті, є дружина ОСОБА_1 та його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

З огляду на викладене вважає, що оскільки вони з ОСОБА_5 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вона має право на 1/2 частку вказаного вище спірного домоволодіння, набутого за час спільного проживання, а інша 1/2 частина є спадковим майном після смерті ОСОБА_5 та підлягає поділу між усіма спадкоємцями. За таких обставин, у зв`язку з наявністю спору між спадкоємцями, оформлення спадщини у нотаріальному порядку є неможливим, тому змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 головуючим суддею у справі визначено суддю Дудар Т. В.

Ухвалою судді Березанського міського суду Київської області Дудар Т. В. від 07.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

15.08.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

19.08.2024 суддя Березанського міського суду Київської області Дудар Т. В. заявила самовідвід у даній цивільній справі, обґрунтований тим, що у провадженні судді Дудар Т. В. перебуває цивільна справа № 356/730/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності у порядку спадкування прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності. Ухвалою судді Березанського міського суду Київської області Дудар Т. В. від 09.04.2024 клопотання представника позивача було задоволено, і первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та визнання права власності - залишено без розгляду, продовжено розгляд справи за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності у порядку спадкування. Вказала, що прийняття суддею Дудар Т. В. ряду процесуальних рішень у справі № 356/730/23, судовий розгляд у якій триває, викличе сумнів в безсторонності судді Дудар Т. В. при розгляді справи № 356/547/24, тому заявляє самовідвід в даній цивільній справі.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 19.08.2024 заяву судді Дудар Т. В. про самовідвід у даній цивільній справі задоволено та справу № 356/547/24 передано до канцелярії Березанського міського суду Київської області для повторного розподілу в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Розпорядженням керівника апарату Березанського міського суду Київської області від 26.08.2024 № 32 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.08.2024 головуючим суддею у вказаній судовій справі визначено суддю Капшученко І. О.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 12.09.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 15.10.2024 клопотання представника відповідача Городок Я. В. про зупинення провадження у цивільній справі задоволено, зупинено провадження у цивільній справі № 356/547/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування до набрання законної сили судовим рішенням, яким завершиться розгляд цивільної справи № 356/730/23.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24.12.2024 ухвалу Березанського міського суду Київської області від 15.10.2024 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 24.04.2025 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 14.09.2026 заяву представника позивача ОСОБА_2 задоволено, прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від частини позовних вимог та закрито провадження в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по 09.12.2005 року.

30.09.2024 представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Городок Я. В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти пред`явленого позову заперечила, вказуючи на його безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступне. Так, у період з 23.05.1980 по 09.12.2005 батько ОСОБА_3 - ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі та проживав із матір`ю відповідача ОСОБА_9 . В період перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 24.03.2003 ними було придбано приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 56,20 кв.м., право власності на яке було хоч і було оформлене на ім`я ОСОБА_5 , проте є спільною сумісною власністю подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_3 - ОСОБА_7 померла. Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя батьки ОСОБА_3 не вирішили питання щодо поділу майна, тому частка його матері і батька у вказаній нежитловій будівлі загальною площею 56,20 кв.м. рівна та становить по 1/2 частині кожному. Після розірвання шлюбу з матір`ю його батько ОСОБА_5 без відома та без згоди матері здійснив добудову до вказаної нежитлової будівлі, а саме прибудував приміщення та гараж, добудував ще один поверх, як наслідок, загальна площа нежитлової будівлі збільшилася до 345,00 кв.м. Вказана вище добудова була завершена у 2008 році, а 21.02.2009 ОСОБА_5 зареєстрував на себе право власності на вказаний об`єкт нерухомості як на домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності загальною площею 345,00 кв.м. Таким чином, оскільки шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано лише у грудні 2011 року, зазначене вище домоволодіння є особистою власністю батька ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, безпідставні та не відповідають дійсності твердження ОСОБА_1 про перебування батька відповідача ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах з позивачем, оскільки з 1980 по 2005 рік батько відповідача ОСОБА_5 проживав з його матір`ю ОСОБА_7 . Згідно з відомостями послужного списку померлого ОСОБА_5 , з 1980 по 2000 роки він займав різні посади в органах внутрішніх справ, з яких звільнився за станом здоров`я 20.11.2000, а в органи кримінально-виконавчої системи був знову прийнятий на службу лише в липні 2005 року. В період з 2001 року по 2005 рік померлий ОСОБА_5 займався підприємницькою діяльністю, мав магазини у м. Березань та смт. Баришівка, проте весь цей час проживав зі своєю сім`єю - дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_3 . Отже, викладене вище підтверджує відсутність між позивачем та померлим ОСОБА_5 сімейних відносин, притаманних подружжю, а саме відсутні докази проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та витрат, участі у придбанні майна для сім`ї. За відсутності правових підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Твердження ОСОБА_1 про те, що нежитлова будівля площею 56,20 кв.м. була знесена повністю та збудовано нове домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності загальною площею 345 кв.м. безпідставні та не відповідають дійсності, оскільки вказане майно будо реконструйовано шляхом добудови нових приміщень і надбудовою над ним другого поверху. Таким чином, приміщення магазину після реконструкції не зникли та позначені на плані першого поверху під номером 1 площею 49,70 кв.м. Таким чином, з огляду на викладене вище, спадщиною після смерті ОСОБА_5 на вказане вище нерухоме майно є домоволодіння площею 345,00 кв.м., до складу якого входить нежитлова будівля 56,20 кв.м., що є спільною сумісною власністю матері та батька відповідача, в якій померлому ОСОБА_5 на дату його смерті належало 1/2 частини. Інша 1/2 частка нежитлової будівлі площею 56,20 кв.м. належала матері відповідача ОСОБА_7 та є спадщиною після її смерті. Таким чином, спадщина померлого батька у вказаному вище спадковому майні після його реконструкції за вирахуванням ідеальної частки, що належала його дружині - матері ОСОБА_3 , складає 11/12, виходячи з наступного розрахунку: 345 кв.м. складають 100%, з яких 56,20 кв.м. складають 16,23 % (56 кв.м. х 100 : 345 кв.м. = 16,23 %), що дорівнює 1/6 частині домоволодіння площею 345 кв.м., з яких половина належала померлій матері, а половина померлому батьку. Таким чином, 1/6 : 2 = 1/12 частини нежитлової будівлі у складі домоволодіння є спадщиною після смерті його матері, право на яку у порядку спадкування за законом належить її сину ОСОБА_3 . Оскільки вказана вище 1/12 частина до складу спадщини після смерті батька не входить, частка спадщини після його смерті становить 12/12 - 1/12 = 11/12, що розподіляється між його спадкоємцями за законом, якими є він - ОСОБА_3 та вдова померлого ОСОБА_1 . Водночас син померлого - ОСОБА_5 на момент смерті батька перебував за кордоном, разом зі спадкодавцем не проживав, а подана до нотаріуса заява про прийняття спадщини не містить його нотаріально засвідченого підпису, що є порушенням встановленого поряду, тому син померлого - відповідач ОСОБА_5 є таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 . За таких обставин, загальний розмір частки ОСОБА_3 у домоволодінні, з урахуванням частки його померлої матері, складає: 1/12 + 11/24 = 13/24. З огляду на викладене, просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог (Т.2, а.с.1-14).

Позивач у судовому засіданні пред`явлений позов підтримала з підстав, в ньому наведених та пояснила, що проживала з ОСОБА_5 з 1994 року без реєстрації шлюбу. В 2002 році від спільного проживання в них народився син ОСОБА_10 . Вказала, що з ОСОБА_5 вона познайомилась у 1990 році. Спочатку спілкували як знайомі, а в 1994 році вона купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , і він запропонував жити разом. Наголосила, що їй з самого початку було відомо про те, що ОСОБА_5 одружений. Він пояснював, що хоче відправити сина ОСОБА_11 на навчання, а тоді розлучиться з першою дружиною. ОСОБА_5 постійно спілкувався з сином ОСОБА_11 , вони купували йому подарунки, постійно їздив. Спочатку ОСОБА_5 їздив туди дуже часто, поки ОСОБА_11 не пішов на навчання в м. Київ, це було десь у 2000-2001 роках. Потім їздити перестав. В 2003 році вони з ОСОБА_5 придбали магазин «ІНФОРМАЦІЯ_4», про який вона добре знала, оскільки працювала на той час в заготконторі, вони орендували його в Березанського радгоспі. Тоді вони назбирали грошей, поїхали в радгосп та купили його за 15 000,00 грн. Магазин був маленький, мав високі сходи, коридор і дві кімнати, одна використовувалась як склад, в іншій був безпосередньо магазин. Потім перебудували приміщення та переїхали туди жити. Мали також інші магазини та займались спільним бізнесом. В цей час ОСОБА_5 не часто їздив до дружини, бо в них була така умова, що він має бачитись лише з сином ОСОБА_11 ,і він погодився, що буде уникати зустрічей з дружиною. Також вказала, що вони з ОСОБА_5 не одружували, оскільки ОСОБА_5 був членом комуністичної партії, працював у міліції і розлучення могло негативно вплинути на його репутацію. Позов просила задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні пред`явлений позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Ландишева С. М. в судовому засіданні проти пред`явленого позову заперечили у повному обсязі, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, просили відмовити у його задоволенні.

Представник позивача ОСОБА_13 та представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Городок Я. В., будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання на розгляд справи по суті не з`явились, причини неявки суду не повідомили, із заявами чи клопотаннями, в тому числі про відкладення розгляду справи до суду не звертались (Т.3, а.с.174,190-на звороті,207,221,241-на звороті,251, Т.4, а.с.11,26,37-на звороті,41-на звороті,66,90,134,145-146,161,162,175,185,189-190,203-на звороті,206-207).

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, а саме шляхом доставки судових повісток до електронного кабінету відповідача, а також поштою рекомендованими листами з повідомленнями за адресою місця реєстрації, що співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило (Т.3, а.с.173-на звороті,191,209,220-на звороті,243-на звороті,250, Т.4,а.с.9-на звороті,24,36-на звороті,41,48,64-на звороті,88-на звороті,176-на звороті,184,204).

За таких обставин, враховуючи думку позивача та відповідача, а також їхніх представників, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних вище учасників процесу, які не з`явились у судове засідання, відповідно до положень ч. 1 ст. 223, п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

У судовому засіданні були допитані свідки, які надали наступні показання.

Допитаний свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що з покійним ОСОБА_5 знайомий з 1995 року та дружив з ним до самої його смерті. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 знає з 1995 року. В покійного ОСОБА_5 була мрія побудувати будинок, в якому можна жити на другому поверсі і одночасно вести бізнес на першому. Таку ідею ОСОБА_5 побачив у Німеччині, куди вони з ОСОБА_14 їздили, і вона йому дуже сподобалась, тому він вирішив збудувати будинок за таким проектом. Бував у гостях у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 раз в тиждень. Проводив там 1-2 години, іноді менше, вони їли, вживали спиртні напої, спілкувались. Окремо відзначив, що вони з ОСОБА_5 часто їздили за кордон і приїжджали, щоб взяти деякі його речі і у с. Войтове, і в м. Березань. Знав, що ОСОБА_5 мав дружину ОСОБА_15 . З нею його познайомив сам ОСОБА_5 , коли вони заїжджали додому. Бував у їхньому будинку та вечеряв з ними, спілкувався. Так приїжджали 3-4 рази, на їхніх сімейних святах не бував. Уточнив, що в 1995-1996 роках бував у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в гостинці, але також вони їздили і в с. Войтове. Чи їздив ОСОБА_5 після цього сам у с. Войтове або в інші місця, свідку невідомо. З сином ОСОБА_5 . ОСОБА_11 свідок також знайомий з 1995 року. Вказав, що стосунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були гарні. Коли вони переїхали до нового будинку, точно не пам`ятає. Жили разом, значить мали один бізнес, один бюджет. Підтвердив, що пропонував ОСОБА_11 вирішити спір без суду шляхом переговорів. Пояснив, що покійний ОСОБА_5 весь час працював у поліції, потім пішов на пенсію, а тоді знову працював. У відповідь на запитання як при цьому він міг займатись бізнесом, уточнив, що займався в той період, коли був на пенсії. Вказав, що покійний ОСОБА_5 колись говорив йому, що зустрів жінку, яку любить. Проте чому після розлучення він тривалий час не реєстрував шлюбу з ОСОБА_1 йому невідомо. Чи були в ОСОБА_5 інші жінки свідку також невідомо.

Свідок ОСОБА_17 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що з позивачем ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_5 знайома дуже давно. Відповідача ОСОБА_3 теж знає. В серпні 1994 році помер її чоловік і ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були в нього на похороні. Відзначила, що тоді вони їхали на Хмельниччину до батька ОСОБА_1 , везли йому ліки, тому заїхали на похорон до її чоловіка, щоб попрощатись. З ОСОБА_1 знайома десь з 1992-1994 років, з ОСОБА_5 познайомилась приблизно в той же час, вони вже були разом. Більше з ними спілкувався чоловік. Пояснила, що всі вони тоді працювали в с-щі Баришівка , часто спілкувались, могли зустрічатися по кілька разів на тиждень, разом відпочивали. Одного разу вони з чоловіком їздили з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на Хмельниччину. Про те, що ОСОБА_5 був одружений, їй стало відомо не одразу. Про це їй сказала ОСОБА_1 , яка сама не знала цього два роки, оскільки ОСОБА_5 приховував це від неї. Спочатку вони жили в квартирі ОСОБА_1 , а тоді перебралися в новий будинок. Хто займався проектуванням будинку, організацією та фінансуванням їй невідомо. Бувала в них вдома десь раз на тиждень, заїжджала на каву, бачила, що на столі лежали гроші. Зі слів ОСОБА_1 мали спільний бюджет. Син ОСОБА_10 йшов у школу уже з нового будинку. ОСОБА_11 приїздив до батька в гості, вони нормально спілкувались, тоді стосунки дещо погіршились, коли у ОСОБА_5 стався гіпертонічний криз, ОСОБА_11 не приїжджав. В подальшому відносини налагодились. Відзначила, що на 39-ому дні народження ОСОБА_1 , який вони святкували в ресторані в м. Київ, покійний ОСОБА_5 під час проголошення тосту назвав її навіть дружиною. Водночас з першою дружиною ОСОБА_5 . ОСОБА_15 свідок не знайома. В їхньому будинку у с. Войтове, де покійний ОСОБА_5 , проживав з ОСОБА_15 , була на весіллі у їхнього сина ОСОБА_11 . Коли саме ОСОБА_5 розлучився, свідок точно не знає. Син ОСОБА_10 тоді ще був невеликий. ОСОБА_5 говорив, що треба брати розлучення і записувати дитину. Чому після розлучення з першою дружиною в 2005 році ОСОБА_5 тривалий час не одружувався з ОСОБА_1 (до 2011 року) свідку невідомо. Чи були у ОСОБА_5 інші жінки вона також не знає. Окремо вказала, що позивач ОСОБА_1 є підприємцем, а до цього торгувала в магазині. ОСОБА_5 працював спочатку в міліції, потім в поліції, а після цього начальником колонії і підприємницькою діяльністю, мабуть, не займався.

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що з позивачем ОСОБА_20 вона познайомилась в 1988 році, після того, як закінчила інститут та переїхала в с-ще Баришівка. З тих пір вони дуже близькі та дружать. Пояснила, що спочатку вони з ОСОБА_20 жили в с-щі Баришівка по сусідству, а в 1989 році переїхали з нею в гуртожиток, де проживали до 1994 року, були дуже близькі. З ОСОБА_5 її познайомила ОСОБА_1 десь в 1989-1990 роках. Вказала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 познайомились на якомусь параді чи демонстрації, проживали разом, ростили сина, були сім`єю. Спілкувалась з ними весь час з 1988 року. Чи були вони офіційно одружені, свідок не цікавилась. Вказала, що коли вона працювала бухгалтером в райспоживспілці, ОСОБА_1 була товарознавцем в заготконторі, тоді заступником директора, а потім і директором цієї заготконтори і у її підпорядкуванні був цей магазин в м. Березань, тому вважає, що магазин - це заслуга ОСОБА_1 . В період часу з 2001 року по 2006 рік свідок проживала в м. Київ та спілкувалась з ОСОБА_1 по телефону. ОСОБА_1 розповідала їй про їхнє життя, що вони купували, будували. Окремо з ОСОБА_5 не спілкувалась, не телефонувала йому. Коли повернулась в м. Березань, часто бувала вдома у ОСОБА_21 , заїжджала на вихідні, вечорами, на каву, бувала в них на застіллях. Бачила їх разом не один раз. Вдома в них не ночувала. Коли ОСОБА_5 працював в Березанській колонії, бачила його там, бо проживає поряд. Коли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 офіційно зареєстрували шлюб, свідок точно не знає. Весілля було, ОСОБА_1 ще показувала їй свій наряд, в якому вона була. На весіллі свідок не була, чому - назвати не змогла. Стосунки в ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були нормальні, менший син ОСОБА_10 хрестив у ОСОБА_1 сина. Коли в ОСОБА_5 був ювілей, 55 років, вони святкували в лісі і там був ОСОБА_3 . Знала, що ОСОБА_5 був одружений з першою дружиною, знала з чуток, але її особисто не знала. Про інших жінок у ОСОБА_5 свідок не знає. Вказала також, що ОСОБА_5 працював у райвідділі, тоді - в Березанській колонії, а після цього - в Черкаській колонії. ОСОБА_1 була підприємцем, ОСОБА_5 бізнесом не займався, бо перебував на державній службі.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що з позивачем у справі ОСОБА_1 перебуває у дружніх відносинах, з ОСОБА_3 знайомий. В свій час він був електриком та вони з нині покійним ОСОБА_5 робили проводку в квартирі та в будинку. Це було давно, приблизно в 2006-2008 роках. З ОСОБА_5 та ОСОБА_1 знайомий близько 25 років. Знає їх як чоловіка та жінку близько 30 років. Періодично бачились, звертались одне до одного по допомогу. Бувало святкували разом якісь події. Бачив, як ріс їх син ОСОБА_10 . В будинку-магазині проживали ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_10 . Стосунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були дуже гарні. Про ремонт домовлявся ОСОБА_5 , потім вони вирішували планування в будинку. Їздили в м. Київ за матеріалами з ОСОБА_5 , а також свідок їздив сам. З ОСОБА_5 та ОСОБА_1 свідок познайомився десь в 1995-1996 роках, на той момент вони вже були одружені і в них уже був маленький син. ОСОБА_1 працювала чи то бухгалтером, чи то економістом в с-щі Баришівка в «хімкомплекті», а також торгувала. ОСОБА_5 працював заступником начальника Березанського відділу міліції, а тоді начальником колонії. Підприємницькою діяльністю ОСОБА_5 не займався. Скільки вони заробляли, йому невідомо. Також знав, що у ОСОБА_5 була дружина в с. Войтове. Дізнався про це близько 30 років тому. Також знав, що в них був син ОСОБА_11 , якого бачив востаннє років 20 назад. Першу дружину ОСОБА_5 особисто не знав, вдома у них не бував.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що з покійним ОСОБА_5 вони познайомились, коли останній з начальником управління ОСОБА_25 приїхали до нього додому, а ОСОБА_20 «була при ньому, анекдоти розказувала». Потім ОСОБА_5 був на весіллі його доньки, це був десь 1996-1997 рік; зустрічались на днях народженнях та святах у його ОСОБА_26 , з якою ОСОБА_20 разом працювала у заготконторі райспоживспілки. Про їхні відносини ніколи не питав та ОСОБА_5 її не представляв. Коли ОСОБА_5 купив у них магазин, він пішов працювати в с-ще Баришівка. Потім ОСОБА_5 робив у м. Черкаси, приїжджав та вони зустрічались, ОСОБА_1 була «при ньому». Вдома у ОСОБА_5 був один раз на квартирі в м. Березань, ОСОБА_1 була там. Хто в кого жив, йому невідомо. Де ОСОБА_5 жив потім, також не знає. Щодо магазину пояснив, що ОСОБА_5 купив його у них в радгоспі «Березанський». Коли підписували договір, ОСОБА_5 прийшов до нього з ОСОБА_1 , і тоді він відправив ОСОБА_1 в касу платити, а вони з ОСОБА_5 залишились у нього в кабінеті випити коньяку. Гроші особисто не бачив, хто їх дістав, не знає. Як ОСОБА_1 платила, теж не бачив. Як дружину він її не представляв. Договір укладали 24.03.2003. Ким на той час працювала ОСОБА_1 , свідок не знає, його це не цікавило. ОСОБА_5 працював у міліції. Про те, що він був одружений і мав дружину у с. Войтове і сина ОСОБА_11 , свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_27 , допитана в судовому засіданні, вказала, що у період з 2001 по 2005-2006 роки вона працювала бухгалтером у ФОП ОСОБА_21 та ФОП ОСОБА_5 . До цього в них був інший бухгалтер. Стверджувала, що всі податки вона сплачувала, точно не пам`ятає, але в них не могло бути по-іншому. Також заповнювала та подавала декларації. Скільки заробляла ОСОБА_29 не пам`ятає. У них народився син ОСОБА_10 . Бачила особисто, як ОСОБА_5 забирав сина з садочка. Також син їздив з матір`ю на закупки. Чи був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_21 їй невідомо. На роботу її наймали ОСОБА_5 та ОСОБА_29 . Заробітну плату платила їй ОСОБА_29 , іноді платив ОСОБА_5 . Звідки дізналась про роботу, не пам`ятає, мабуть, хтось сказав. ОСОБА_5 та ОСОБА_29 жили спочатку в гостинці, адресу точно не пам`ятає. Спочатку вказала, що не пам`ятає, скільки разів була в них вдома. Потім вказала, що була там разів три по робочих питаннях. Скільки саме часу там проводила, не пам`ятає. Був випадок, коли вона затрималась допізна на роботі і ОСОБА_5 забрав її до себе. Знає, що ОСОБА_5 працював у міліції. Також знає, що у ОСОБА_5 був перший шлюб, а також що до переїзду в м. Березань він жив у с. Войтове, з якого часу переїхав у м. Березань свідок не знає.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснила, що є тіткою ОСОБА_1 та дуже близька з нею. Відповідача ОСОБА_3 знає, бачила його на святах. З покійним ОСОБА_5 її познайомила ОСОБА_1 у 1990 році. Тоді вони приїхали до неї в гості в м. Київ, ОСОБА_1 його ніяк не відрекомендувала, але свідок подумала, що він її хлопець. У 1992 році ОСОБА_1 проживала у гуртожитку та вони приїздили до свідка в гості. В 1994 році ОСОБА_1 отримала гостинку. Після цього вони бачились рідко, жили не поряд, зустрічались на святах, днях народження, на 8 березня, Новий рік. Зустрічались не кожного свята. Коли в них з`явився син ОСОБА_10 , стали бачитись ще рідше. Відзначила також, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 мали машину та коли їздили до батьків на Хмельниччину, також забирали і її. Також вона часто спілкувалася з ОСОБА_1 по телефону, десь раз на тиждень. Коли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 одружились, точно не знає, але в них уже тоді був син ОСОБА_10 . На запитання позивача, коли народився їх син ОСОБА_10 , свідок вказала, що в 1994 році. До одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали разом, з якого часу точно не пам`ятає, потім вказала, що з 1990 років. Жили зразу в гуртожитку. Потім вони жили в гостинці. Знає, що у ОСОБА_5 є інший син, про те, що ОСОБА_5 мав перший шлюб та про його офіційну дружину нічого не знала та не цікавилась цим. Стосунки у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були дуже гарні, вважала, що оскільки у них є дитина, то вони мають спілкуватись. В 1994 році вони почали будувати будинок, який добудували в 2000 році. Знає, що ОСОБА_5 працював у міліції. ОСОБА_1 спочатку працювала в заготконторі, а тоді вони орендували магазин та вона їздила на закупи з сином. Чому після народження сина ОСОБА_31 та ОСОБА_1 довго не укладали шлюб не цікавилась. В м. Березань свідок ніколи не проживала.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні пояснила, що з покійним ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вона познайомилась в квітні 2006 року на дні народження ОСОБА_5 . Їх познайомив її чоловік, який до цього спілкувався ОСОБА_5 . З того часу вони з ОСОБА_1 стали подругами та зідзвонювались кожного дня. Також вони разом святкували всі свята, дні народження, де був також і син покійного ОСОБА_11 . Разом відпочивали, їздили одне до одного на дачі. Свідок живе в м. Київ, проте заїжджала до них в гості. Інших жінок поруч з ОСОБА_5 вона не бачила. На момент знайомства з ОСОБА_21 вона думала, що вони одружені, оскільки них уже був маленький син. Стосунки у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були дуже гарні, вона ніколи не бачила між ними якихось конфліктів чи непорозумінь. Про те, що ОСОБА_5 був одружений до цього не знала, також нічого не чула про матір ОСОБА_11 . На момент їхнього знайомства будинок уже стояв, магазину ще не було. Будинок був простий, виглядав не так, як зараз, як саме точно описати не може. Про те, що в той момент там проводились будівельні роботи, не пригадує. Також у будинку наче було два поверхи. В будинку була багато разів, скільки приблизно - не пам`ятає. Знає, що ОСОБА_5 працював начальником Березанської колонії, ОСОБА_1 була ФОП та здавала магазин в оренду. ОСОБА_5 був гарно забезпеченим, щодо ОСОБА_1 - не знає. Коли саме ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб свідок не знає.

Свідок ОСОБА_33 суду пояснив, що є чоловіком рідної сестри ОСОБА_1 . Покійного ОСОБА_5 знає з 1996 року, коли вони з ОСОБА_1 приїхали на його весілля. В 2002-2003 роках свідок та його сім`я переїхали в м. Березань та нетривалий час, близько 1,5 місяці жили в гостинці у ОСОБА_1 . Там був і ОСОБА_5 . Тоді вони почали орендувати собі квартиру. На той момент будівництво уже йшло, магазин мав один поверх та стояв без даху. Організацією будівництва та фінансуванням займався ОСОБА_5 , свідок допомагав робити дах і ремонт всередині. Під час того, щоб якісь рішення приймала ОСОБА_1 , присутній не був. Про те, що ОСОБА_1 був офіційно одружений на іншій жінці, свідку також невідомо. Знав його сина ОСОБА_11 , очевидно, що була і його матір, проте ніколи не розпитував про це. Стосунки у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були нормальні. Потім, десь в 2005-2006 роках свідок з сім`єю переїхав жити до м. Мелітополь та проживав там до початку повномасштабної війни. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 їздили на море та заїжджали до них. Коли вони повернулись з м. Мелітополь назад до м. Березань, будинок уже був збудований. Знає, що ОСОБА_5 працював у міліції, ОСОБА_1 мала магазини. Вказав також, що їхні сім`ї були близькими, його дружина - рідна сестра позивача. Разом з тим, на весіллі у ОСОБА_21 вони не були та він не цікавився чому їх не запросили.

Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні пояснив, що з покійним ОСОБА_5 знайомий з 1989 року, коли він ще працював у с-щі Баришівка начальником міліції, та перебував з ним у дуже близьких дружніх відносинах. З ОСОБА_1 його познайомив ОСОБА_5 у 2002 році, коли ОСОБА_35 пішов працювати до нього водієм. До цього від ОСОБА_5 про неї нічого не говорив. Проживав з ними у одному будинку, в панельній гостинці, в різних під`їздах. Працював у ОСОБА_5 десь 5 років. Кожного дня заходив до них додому забирати та віддавати ключі від машини, снідав там та вечеряв. Коли звільнився, просто заїжджав у гості. Чи були ОСОБА_5 та ОСОБА_1 офіційно одружені йому невідомо, його це не цікавило. Поки він у нього працював, ОСОБА_5 займався будівництвом будинку, мав магазини на «Заріччі» та в с-щі Баришівка. Він доставляв товари. Ким працювала ОСОБА_1 він не знає, виховувала сина ОСОБА_10 , коли вони познайомились. Також знав, що ОСОБА_5 був одружений та мав дружину у с. Войтове, з нею особисто не знайомий. Сімейне життя з ОСОБА_5 вони не обговорювали. Інших жінок у ОСОБА_5 не було.

Свідок ОСОБА_36 суду повідомив, що ОСОБА_3 його кум. З позивачем ОСОБА_5 не знайомий. Вказав, що вчився з ОСОБА_3 у Войтівській середній школі та знав його з першого класу. В школу він пішов у 1986 році, а закінчив у 1997 році. Також знав його покійного батька ОСОБА_5 . Всі вони жили в с. Войтове, ОСОБА_11 , його батько та дружина - матір ОСОБА_38 . Стосунки в родині були гарні. Часто бував у них вдома, після школи. Коли засиджувався до вечора, бачив, що ОСОБА_5 приходив додому після роботи. Працював він на той час у міліції. Після школи свідок пішов вчитись та проживав у сестри в м. Києві. Проте кожні вихідні та на літо він приїжджав додому в село, ходив у гості до ОСОБА_39 та бачив там також його батька ОСОБА_5 . Допомагав їм ставити загорожу та сітку. Сім`я ОСОБА_21 була нормальна, вони займались господарством, тримали курей, свиней. Також мали город. ОСОБА_5 допомагав дружині по господарству. Про те, що у ОСОБА_5 була інша жінка, він не знав. Також вказав, що у 2006 році дізнався від ОСОБА_3 , що його батьки розлучились. Причину не знає. Проте після цього він бачив ОСОБА_5 там, він приїжджав, коли саме переїхав з села не знає. Востаннє ОСОБА_5 бачив у селі на похороні його дружини.

Свідок ОСОБА_40 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 - син її подруги ОСОБА_7 , а покійний ОСОБА_5 - її чоловік. Їхню сім`ю знала дуже гарно, товаришувала з ними, часто бувала в них вдома, а вони ходили в гості до неї. Свідок працювала в м. Київ, а в с. Войтове жили її батьки та вона майже кожні вихідні, а також під час відпусток приїжджала додому. Зустрічалась з ОСОБА_21 , проводила разом з ними свята. Стосунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були непогані, він називав її ОСОБА_41 , часто дарував подарунки, косметику, одяг. Допомагав по господарству, консервувати. Також вони тримали свиней, биків, пасіку та продавали це. ОСОБА_5 допомагав дружині на городі, обпилював дерева і т.д. Любив свою дружину. Сварок між ними при ній не було. Чоловік вечорами був удома, вранці йшов на роботу. Працював спочатку дільничним у них в селах Усівка та Войтовому , потім у с-щі Баришівка заступником начальника міліції. Також знає, що вони з ОСОБА_15 збирали гроші і хотіли купити щось поближче до міста. В грудні 2004 року у свідка народилась внучка і ОСОБА_5 та ОСОБА_7 разом приходили до неї додому, щоб привітати. Також чула деякі плітки, що в ОСОБА_5 хтось з`явився та він мав дитину. Ініціатором розлучення була вона. Коли вони розходились, чоловік запитував її, чи вона впевнена, і ОСОБА_15 відповіла, що так. В 2005 році на дні народження її внучки ОСОБА_15 була сама. Також вона повідомляла, що після цього ОСОБА_5 телефонував їй та що вони мали зустріч. ОСОБА_5 був на похороні ОСОБА_15 , приніс великий оберемок червоних троянд, впав на коліна перед гробом та плакав. ОСОБА_15 дуже поважали.

Свідок ОСОБА_44 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_3 , з позивачем ОСОБА_1 та її сином не знайома. Сім`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знає з 1994 року, вони проживали в с. Войтове та були її сусідами, будинок ОСОБА_44 був навпроти через дорогу, тому вона добре бачила, що в них відбувається. Кожного ранку свідок йшла сапати город, а коли поверталась близько 7 ранку, бачила, як ОСОБА_5 їхав на роботу. Також кожного вечора, коли вона йшла з города, бачила, що ОСОБА_5 повертається додому, навіть жартувала щодо цього. Знає, що ОСОБА_5 працював начальником чи заступником начальника міліції. Відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були хороші, вона приходила до них на свята, дні народження, а вони ходили до неї. Бувало , забігала до них зранку і бачила, що вже випрасувані сорочки перед роботою чоловіку. Сварок між ними не бачила. В червні 2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були разом на 55-річчі іншої їхньої сусідки, все було добре, вони гарно танцювали, разом повертались додому. Разом ОСОБА_5 та ОСОБА_7 проживали до кінця 2005 року. Проте після 2005 року вона також бачила, що ОСОБА_5 приїжджав до ОСОБА_15 . Щоб ОСОБА_15 просила чоловіка повернутись, не чула.

Свідок ОСОБА_45 в судовому засіданні пояснив, що з відповідачем ОСОБА_3 перебуває у дружніх відносинах, з позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_5 не знайомий. Вказав, що з ОСОБА_3 та його покійним батьком ОСОБА_5 він познайомився у 2000 році, коли одружився і почав часто приїжджати в с. Войтове. Будинок ОСОБА_21 та будинок його тестя були один навпроти одного, двір у двір. В селі бував часто, в 2001 році у нього народився син і дружина пішла в декрет та більшість часу проводила в селі, тому він приїжджав на вихідні та проводив там майже все літо. У 2004 році дружина вийшла з декрету і вони почали приїжджати рідше, але все одно бувають там дотепер. Постійно бачив там ОСОБА_5 , який дуже дружив з його тестем, вони приходили один до одного в гості, вечеряли. Бувало , що ОСОБА_5 просив в нього щось допомогти, позичав зварювальний апарат. Також просив його допомогти зробити загорожу для свиней. Сім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_7 тримала господарство та ОСОБА_5 постійно виконував роботи по господарству, в городі, біля свиней. Пасікою переважно займалась його дружина ОСОБА_15 , оскільки у ОСОБА_5 після Чорнобиля була алергія. Стосунки в сімї були нормальні, вони жили разом, сварок при ньому не було. Знає, що ОСОБА_5 раніше працював дільничним, ким працював потім йому невідомо. Також ОСОБА_5 ганяв автомобілі з Німеччини, в них в різні періоди були жигулі, мерседес та інші автомобілі. В подальшому вони розлучились, бо в ОСОБА_5 з`явилась інша жінка. З 2006 року його в селі уже не бачив. Також йому було відомо від родичів, що у ОСОБА_5 бували відносини з жінками поза шлюбом.

Відповідач ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні як свідок в порядку статті 234 ЦПК України суду пояснив, що в 1980 році між його батьком ОСОБА_5 та матір`ю ОСОБА_7 був укладений шлюб. Спочатку жили в м. Бровари, проте через конфлікт у батька на роботі змушені були переїхати спочатку в с. Усівка, а в 1983 році - в с. Войтове (Войкове) Згурівського району. Стосунки у сім`ї були гарні, батько працював у міліції, служив, мати працювала в радгоспі на різних посадах. Умови проживання в будинку в с. Войтове, куди вони заселились, були погані, не було каналізації, комунікацій, стояло пічне опалення. Доходи на той час були невеликі, тому батьки тримали домашнє господарство, худобу, свиней, курей, мали великий город і збували продукцію, таким чином заробляли. Вони зробили ремонт у будинку, провели комунікації, зробили опалення. батько постійно допомагав, більше по будівництву, поставив загорожу, перегородки. Потім вони придбали авто, в 90-х роках батька ганяв автомобілі з Німеччини, тому також змінював машини. В батька кар`єра пішла вгору, став начальником міліції. Потім вони вирішили придбати якусь нерухомість, щоб переїхати ближче до міста. Стосунки між батьками були гарні. Проте в подальшому в 2002 році йому зателефонував батько та повідомив, що в нього народився інший син. Через кілька днів вони з батьком зустрілись, він не знав, що робити, як сказати матері, чекав слушного часу та повідомив при цьому, що в нього була жінка, яка відпрацьовувала у нього в бізнесі. В 2005 році батьки розлучились, при чому на розлученні наполягла матір. Батько дуже переживав за матір, постійно приїжджав. До 2005 року батьки проживали разом. Після розлучення батько показав йому приміщення магазину, яке він перебудовував, там була невелика кімнатка, де стояв стіл, комп`ютер, ліжко, була маленька кухня, він використовував їх для житла. Будівництво тривало років 3-4, коли було завершено, точно не пам`ятає. На будівництві будинку позивача не бачив та батько не повідомляв йому, що фінансуванням займається хтось іще. Спілкувався з батьком, іноді вони з ним разом заїжджали до позивача, щоб батько міг побачитись з сином. Потім батько працював у м. Черкаси, мав там квартиру, в якій жив. Він приїжджав до батька в гості. Коли померла матір, батько приїхав на похорон, організував та оплатив кафе для поминального обіду. З часом він почав спілкуватися з братом, заїжджав до них в гості, ОСОБА_10 хрестив у нього дитину. Після смерті батька все змінилось, вони почали уникати спілкування, ОСОБА_10 не брав трубку та не відповідав на дзвінки. Потім йому стало відомо, що вони звернулись до суду з позовом.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, а також їхніх представників, свідків, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені у судовому засіданні, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.05.1980 між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 був укладений шлюб, зареєстрований відділом Броварського РАЦСу Київської області, актовий запис № 165, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00013866209 від 13.05.2014, № 00041834538 від 13.10.2023 (Т.2, а.с.56-57,66-на звороті,67).

ІНФОРМАЦІЯ_6 у подружжя народився син ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27.05.2023, актовий запис № 148 (Т.2, а.с.60).

Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21.11.2005 у справі № 2-385/2005 року, що набрало законної сили 09.12.2005, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розірвано та 09.12.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану Згурівського районного управління юстиції Київської області видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис № 63 (Т.1,а.с.20, Т.2,а.с.58,67-на звороті).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Войтівської сільської ради Згурівського району Київської області 09.06.2015, актовий запис № 18 (Т. 2,а.с.60-на звороті).

Згідно довідки Згурівської державної нотаріальної контори № 103/02.14 від 22.02.2024, спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв син ОСОБА_3 (Т.2,а.с.64).

В період перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , 24.03.2003 між ОСОБА_5 та ВАТ «Березанське» було укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину, посвідчений державним нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори Тищенко Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 831, згідно з яким ОСОБА_5 придбав приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,20 кв.м. (Т.1,а.с.19, Т.2,а.с.62).

Згідно з пунктом 3 вказаного вище договору купівлі-продажу від 24.03.2003 № 831, сторонами угоди підтверджено, що даний продаж вчинено за 15 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, які покупець ОСОБА_5 сплатив продавцю ВАТ «Березанське» до підписання цього договору (Т.1,а.с.19, Т.2,а.с.62).

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 396957524 від 27.09.2024, право власності ОСОБА_5 на вказане вище приміщення магазину площею 56,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 05.08.2003 на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2003 № 831, тип майна: нежитлова будівля, загальна вартість нерухомого майна 23 704,00 грн. (Т.2,а.с.63).

Згідно з архівним витягом № 22/12-64 від 13.02.2024, виданим архівним сектором виконавчого комітету Березанської міської ради Броварського району Київської області, розпорядженням № 13 від 19.02.2016 «Про перейменування вулиць та провулків міста Березань», АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_2 (Т.1,а.с.11).

Рішенням виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області від 06.10.2003 № 195 «Про розгляд звернень громадян та організацій з питань будівництва» надано дозвіл підприємцю ОСОБА_5 на проведення проектно-будівельних робіт по реконструкції магазину «М`ясна лавка» по АДРЕСА_1 , з добудовою до нього нежитлових приміщень (Т.2,а.с.20).

Актом Державної прийомки в експлуатацію індивідуального житлового будинку з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності, державна приймальна комісія в складі голови Пушкара М. М. та членів комісії ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 та ОСОБА_50 , в присутності забудовника ОСОБА_5 встановила, що будівництво розпочато в 2003 році і закінчено в 2007 році, розмір земельної ділянки, що знаходиться в користуванні забудовника 250,00 кв.м., житлова частина домоволодіння являє собою окремий будинок в два поверхи і складається з однієї квартири в складі жилих кімнат, коридорів, ванни, кухні, веранди, котельні, житлова площа 100,00 кв.м., загальна площа 345,00 кв.м., та комісія ухвалила пред`явлене до здачі домоволодіння ОСОБА_5 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вважати прийнятим в експлуатацію, що засвідчено підписами членів комісії, а також домовласника ОСОБА_5 (Т.2,а.с.20-на звороті,21).

Після реконструкції право власності ОСОБА_5 на вказаний об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано як на домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності загальною площею 345,00 кв.м., житловою площею 25,60 кв.м., рік побудови - 2008, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2009 № б/н, виданого виконкомом Березанської міської ради, за реєстраційним номером 26512712, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21949383 від 21.02.2009, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 396957524 від 27.09.2024 (Т.1,а.с.53, Т.2,а.с.21-на звороті,22,63).

Як вбачається з вказаної вище інформаційної довідки № 396957524 від 27.09.2024, після реконструкції загальна вартість нерухомого майна ОСОБА_5 , а саме домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності загальною площею 345,00 кв.м., житловою площею 25,60 кв.м., збільшилась з 23 704,00 грн. на момент його придбання до 776 418,00 грн., тобто майже у 33 рази (Т.2,а.с.63).

Поповерховий план вказаного вище домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , долучений до матеріалів справи (Т.2,а.с.18-на звороті,19).

Згідно з довідкою Войтівського старостинського округу Згурівської селищної ради від 23.02.2024 № 03.02-17/45, відповідно до записів у погосподарських книгах в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 були зареєстровані та проживали: 1) у період з 1982 року по 1995 рік: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 2) у період з 1996 року по 2005 рік: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по 09.12.2005, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 3) у період з 2006 року по 2015 року: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (Т.2,а.с.65).

Крім того, довідками Войтівського старостинського округу Згурівської селищної ради від 22.11.2023 № 03.02-17/282 та від 07.02.2024 № 03.02-12/06 підтверджується, що згідно записів у будинковій книзі ОСОБА_5 був зареєстрований за вказаною вище адресою: АДРЕСА_3 з 05.01.1985 по 09.12.2005 (Т.1,а.с.47,Т.2,а.с.64-на звороті).

В свою чергу, ОСОБА_7 фактично проживала та в АДРЕСА_3 , з 06.01.1985 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою Войтівського старостинського округу Згурівської селищної ради від 26.12.2023 № 03.02-12/64 та № 03.02-17/330 (Т.1,а.с.47-на звороті,58).

З тексту наданого суду свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.11.2005 № 2914, виданого державним нотаріусом Гадяцької державної нотаріальної контори Антоновою Т. В. ОСОБА_5 на спадкове майно після смерті його батька ОСОБА_52 , вбачається, що місцем проживання ОСОБА_5 станом на дату його видачі 14.11.2005 є с. Войково Згурівського району Київської області (Т.2,а.с.65-на звороті).

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів» від 12.05.2016 № 1353-VIII в п.п. 7 п. 1 село Войкове Згурівського району у Київській області перейменовано на село Войтове.

У відповідності до наданих довідок від 07.02.2002 № 37 та від 02.10.2002 № 251, ОСОБА_5 взятий на облік Баришівською об`єднаною державною податковою інспекцією як платник податків з 29.04.2001 за № 2-116, та адресою його місця проживання вказано: АДРЕСА_4 (Т.1,а.с.17-на звороті,33).

У преамбулі до договору купівлі-продажу приміщення магазину від 24.03.2003, адресою місця проживання покупця ОСОБА_5 вказано АДРЕСА_5 (Т.1,а.с.19, Т.2,а.с.62).

Згідно наданої суду копії паспорта серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 , останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 20.09.2006 по 20.11.2015, що підтверджується також довідкою виконавчого комітету Березанської міської ради № 10-13-107 від 13.02.2024 (Т.1,а.с.25,53-на звороті).

На титульному листі медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 вказана адреса: АДРЕСА_2 (первинний номер закреслено), поруч міститься допис рукою «145», дата заведення карти не вказана (Т.1,а.с.24,59).

У відповідності до копії послужного списку ОСОБА_5 № М-853249 встановлено, що у період з 21.09.1977 по 20.11.2000 ОСОБА_5 працював на різних посадах в органах внутрішніх справ в містах Києві, Броварах, Чорнобилі, Березані, а також смт. Баришівка, від дільничного інспектора міліції до заступника начальника - начальника відділу міліції, та 20.11.2000 звільнений у запас по ст. 64 «б» (через хворобу) на підставі наказу № 140 о/с від 13.11.2000, в подальшому знову прийнятий на службу на підставі наказу № 47 о/с від 29.06.2005 на посаду заступника начальника Березанської виправної колонії № 95, де перебував на різних посадах та з 10.09.2010 призначений на посаду начальника Черкаської виправної колонії № 62, та звільнений у відставку по ст. 64 «а» (за віком) на підставі наказу ДПтСУ № 15/ОС-13 від 04.03.2013, на підставі наказу УДПтСУ № 40 о/с від 11.03.2013 вважати датою звільнення 11.03.2013 (Т.2,а.с.66-70).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 10.02.2024, ОСОБА_5 зареєструвався як фізична особа-підприємець з 27.04.2001, номер запису 23270170001002215, місцезнаходження фізичної особи-підприємця вказано: АДРЕСА_4 , види економічної діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_4 ; дані про хронологію реєстраційних дій: включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним, 27.09.2012; внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності, 11.04.2013; державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проведена 18.07.2014 (Т.2,а.с.85-86).

Крім цього, факт здійснення ОСОБА_5 підприємницької діяльності підтверджується також наданими суду податковими накладними від 10.06.2002 № 001213, від 12.07.2002 № 0010365, від 18.06.2002 № 0000059, від 19.08.2002 № 0000296, від 19.08.2002 № 001884, від 22.05.2002 № 001039, від 25.05.2002 № 001071, від 17.06.2002 № 001278, від 22.05.2002 № 0000353, від 28.05.2002 № 977, а також товарно-транспортною накладною від 27.05.2002 № 319361, з яких вбачається, що ОСОБА_5 купував у постачальників товари (Т.1,а.с.29-30,32,34-на звороті,35,46,54-на звороті).

Суду також надано накладну № 15 від 22.04.2003, з якої вбачається, що ПП ОСОБА_5 відпущено, а ПП ОСОБА_21 одержано м`ясної курячої продукції в кількості 5187,55 кг на загальну суму 14898,72 грн. без ПДВ, а також накладну № 16 від 17.09.2003, згідно якої ПП ОСОБА_21 відпущено, а ПП ОСОБА_5 одержано товари, а саме замок великий 20 шт., замок середній 20 шт., щітка 8 шт., печатки резинові 12 пар, всього на загальну суму 474,15 без ПДВ (Т.1,а.с.23,27).

Також дозволом № 9 від 06.02.2003 Баришівської районної санітарно-епідеміологічною станції приватному підприємцю ОСОБА_5 погоджено відкриття продовольчого магазину за адресою: АДРЕСА_6 (Т.1,а.с.46-на звороті).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрації фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_10, ОСОБА_21 зареєструвалась як фізична особа-підприємець з 01.10.2002 (Т.1,а.с.34).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, наданих Пенсійних фонду України відносно ОСОБА_1 , сума заробітку для нарахування пенсії за період з 1998 року по 2023 рік від страхувальників застрахованої особи становить: 1) ВАТ "ХІМТЕПЛОМАШ" (код 01882060): за 1998 рік в розмірі 2 816,62 грн., за 1999 рік в розмірі 3 341,88 грн., за 2000 рік в розмірі 3 515,59 грн., за 2001 рік в розмірі 952,28 грн., 2) ОСОБА_53 (код НОМЕР_5 ): за 2007 рік в розмірі 2 732,52 грн., за 2008 рік в розмірі 2 732,52 грн., за 2009 рік в розмірі 4 524,08 грн., за 2010 рік в розмірі 6 918,06 грн., за 2011 рік в розмірі 11 557,00 грн., за 2012 рік в розмірі 13 177,00 грн., за 2013 рік в розмірі 13 835,00 грн., за 2014 рік в розмірі 14 616,00 грн., за 2015 рік в розмірі 15 256,00 грн., за 2016 рік в розмірі 8 412,00 грн., за 2017 рік в розмірі 38 400,00 грн., за 2018 рік в розмірі 44 676,00 грн., за 2019 рік в розмірі 50 076,00 грн., за 2020 рік в розмірі 43 615,00 грн., за 2021 рік в розмірі 72 500,00 грн., за 2022 рік в розмірі 78 600,00 грн.; 3) ТОВ"А-КЛІНІК БЕРЕЗАНЬ" (код 44177514) за 2023 рік в розмірі 1 500,00 грн. (Т.1,а.с.12-13).

Відповідно до наданої суду копії паспорта позивача серії НОМЕР_6 , ОСОБА_1 з 27.12.1994 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , 20.11.2015, знята з місця реєстрації 20.11.2015, та з 20.11.2015 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1,а.с.26).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 28.05.2002, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Березанського міського управління юстиції Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився відповідач ОСОБА_5 , актовий запис про народження № 39, батьком записаний ОСОБА_5 , матір`ю - ОСОБА_21 (Т.1, а.с.57).

24.12.2011 між ОСОБА_5 та ОСОБА_21 був зареєстрований шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1219, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_21 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_8 , а також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 01.09.2023 № 00041220171 (Т.1,а.с.55-на звороті,Т.2,а.с.65-66,71).

ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , повторно виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 97 (Т.1,а.с.57-на звороті).

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому на праві власності домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності загальною площею 345,00 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Березанської державної нотаріальної контори звернулись син покійного - відповідач ОСОБА_3 із заявою від 01.09.2023, дружина покійного ОСОБА_1 із заявою від 05.09.2023, а також син покійного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що звернувся до нотаріуса із заявою від 05.09.2023 (Т.3,а.с.59,69,83-на звороті,142-144).

01.09.2023 державним нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори Тищенко Н. В. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за номером у Спадковому реєстрі № 71173984, номер у нотаріуса № 133/2023, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73788627 від 01.09.2023 (Т.1,а.с.62-на звороті,Т.2,а.с.61).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Березанської міської ради від 23.08.2023 № 10-13-832 покійний ОСОБА_5 , 1957 року народження, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.11.2015 по ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті) та на момент смерті з ним були зареєстровані ОСОБА_1 , 1969 року народження, та ОСОБА_5 , 2002 року народження (Т.2,а.с.61-на звороті).

21.09.2023 та 23.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Тищенко Н. В. із заявами, в яких вказала, що з грудня 1994 року 24.12.2011 вона перебувала з померлим ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах, з 24.12.2011 між ними було зареєстровано шлюб, тому просила видати їй свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, зокрема, на домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності за адресою: АДРЕСА_1 (Т.2,а.с.71-на звороті,115-на звороті).

В подальшому 22.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Тищенко Н. В. із заявою, в якій повідомила, що 22.09.2023 вона подала до Березанського міського суду Київської області позов з метою виключення частки майна, набутого за час її перебування з померлим ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах, зі складу спадкового майна, та просила не видавати свідоцтва про право на спадщину за законом на дане спірне домоволодіння до вирішення справи судом (Т.3,а.с.72).

Листом від 25.04.2024 за № 210/02-14 державним нотаріусом Тищенко Н. В. на звернення ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтв про право власності в спільному майні подружжя, зокрема, на частку домоволодіння з приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , що належали померлому ОСОБА_5 , повідомлено, що зазначене майно є об`єктом судових спорів, у зв`язку з чим вчинення нотаріальних дій зупиняється до вирішення справи судом (Т.1,а.с.31,Т.2,а.с.116).

27.04.2026 відповідач ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

27.04.2024 відповідач ОСОБА_3 також подав до нотаріуса Тищенко Н. В. заяву про зупинення вчинення нотаріальних дій щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , в якій повідомив про наявність спорів між спадкоємцями щодо спадкового майна за адресою: АДРЕСА_1 , що розглядаються судами в межах справ № 356/946/23, 356/730/23, та просив зупинити вчинення нотаріальних дій до вирішення справи судом (Т.2,а.с.91-92).

Листом державного нотаріуса Березанської державної нотаріальної контори Тищенко Н. В. від 30.04.2024 № 214/02-14, щодо видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на частку домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , роз`яснено, що у зв`язку з тим, що вказане майно є об`єктом судових спорів, вчинення нотаріальних дій зупиняється до вирішення справи судом (Т.2,а.с.90-на звороті,117).

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 15.08.2025 в справі № 356/730/23, що набрало законної сили 16.02.2026, позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності у порядку спадкування задоволено частково, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності загальною площею 345,00 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у задоволенні решти вимог відмолено, а також стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у рівних частках на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 76 912 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 00 копійок (Т.2,а.с.233-236).

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини вказаного судового рішення, судом встановлено, що спірний об`єкт нерухомості - домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності, загальною площею 345 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 з 21.02.2009 у частці 1/1 належало на праві приватної власності ОСОБА_5 , і після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 цей об`єкт увійшов до складу спадкової маси.

Постановою Київського апеляційного суду від 16.02.2026 рішення Березанського міського суду Київської області від 15.08.2025 в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 8685 гривень, та з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 27 685 гривень, в іншій частині рішення Березанського міського суду Київської області від 15.08.2025 залишено без змін (Т.2,а.с.233-236).

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Факти, що мають юридичне значення - це факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав та інтересів заявника.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Так, відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя (частина перша статті 36 СК України).

Відповідно до положень статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

При застосуванні статті 74 СК України слід враховувати, що зазначена норма поширюється виключно на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Отже, визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту та виконання взаємних прав та обов`язків.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

У постанові від 14 липня 2020 року у справі № 552/5693/18 (провадження № 61-6203св20) Верховний Суд вказував, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

З урахуванням викладеного, під час вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а й обставини придбання ними спірного майна внаслідок спільної праці.

Так, згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 визначено, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут та взаємні права й обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі № 759/14906/18 наголошував, що під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного, надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України тощо.

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (постанова Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 552/5693/18 (провадження № 61-6203св20).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має бути доведена сукупність всіх вказаних вище усталених обставин, оскільки самі по собі факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або їх спільна присутність на святах, пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Вказані висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, а також Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 17 січня 2024 року № 759/14906/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/1, від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 15 червня 2020 року у справі № 359/8985/17, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/4442/21.

Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20).

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою (висновки Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 369/3338/17).

Правозастосовна практика Верховного Суду у даних спірних правовідносинах є усталеною та однозначною.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України, частини перша та друга статті 77 ЦПК України, частина перша статті 80 ЦПК України).

В силу вимог частини четвертої статті 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 неодноразово наголошувала, що у відповідності до принципу змагальності цивільного судочинства, закріпленого в ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, так і на підставу для заперечень, що забезпечує повноту дослідження обставин справи, проте не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (постанови Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 291/1352/20, від 18.12.2024 у справі № 757/57816/20-ц, від 26.06.2025 у справі № 645/7313/23).

Враховуючи викладене вище, оцінивши надані та досліджені судом докази, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї та наявності взаємних прав та обов`язків, що притаманні подружжю.

Так, всупереч таким посиланням позивача, наданий суду акт обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , складений депутатом Березанської міської ради Рудківською Г. М. за № 363 від 07.02.2024, в присутності свідків ОСОБА_54 та ОСОБА_55 , не є належним доказом на підтвердження заявлених вимог, оскільки за своєю правовою природою ґрунтується виключно на письмових свідченнях осіб, які не були допитані у судовому засіданні як свідки згідно з правилами ст. 230 ЦПК України, в тому числі, не були попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, що унеможливлює перевірку їх достовірності та з`ясування дійсних відомих зазначеним особам обставин, з яких вони виходили, а також їх відношення до справи, що порушує принцип безпосередності дослідження доказів, відтак, розцінюється судом критично (Т.1,а.с.13-на звороті).

При цьому, з урахуванням положень Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат міської ради не має повноважень встановлювати факти та обставини постійного проживання, перебування у цивільному шлюбі чи ведення спільного господарства.

Крім того, згідно наданого позивачем договору купівлі-продажу квартири від 05.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області Джурою С. В. за № 184, вбачається, що позивач ОСОБА_1 продала вказану вище квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , 05.03.2017 громадянці ОСОБА_56 .

З огляду на викладене, викликає обґрунтовані питання той факт, яким саме чином депутат Рудківська Г. М. разом із свідками фактично проводила обстеження житлово-побутових умов позивача ОСОБА_1 у квартирі, яка на той момент уже 7 років їй не належала, та чи проводила вона його взагалі, а також яким чином вони отримали доступ до житла, з огляду на те, що в акті про присутність під час його складання власника квартири нічого не зазначено.

Вказане в сукупності викликає обґрунтовані сумніви у достовірності зафіксованої в наданому акті інформації, тому суд розцінює його критично та не приймає до уваги.

Також не є належним доказом відповідь КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Березанської міської ради» від 16.02.2024 № 108, про те, що ОСОБА_5 перебував на амбулаторному лікуванні з 10.04.1997, оскільки вказана відповідь не містить будь-якої інформації про обставини, що підлягають доведенню у даній справі, а сам по собі факт лікування особи в медичному закладі в м. Березань жодним чином не свідчить про його місце проживання (Т.1,а.с.14).

Оцінюючи доводи позивача про те, що в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_5 його адресою вказано АДРЕСА_1 , суд зауважує, що на титульному листі наданої суду карти відсутня дата її заведення, а також відомості про медичний заклад, що її видав (Т.1,а.с.24,59).

Суду також надано листок профілактичного огляду, що містить нечіткий штамп щодо результатів огляду, датований 17.11.2003, а також запис від 09.03.2005 та ще один запис, датований 2005 роком, 31 числом, місяць нерозбірливо, нумерація аркушів відсутня (Т.1,а.с.24-на звороті,59-на звороті).

Позивачем в додатках до позовної заяви в п. 18 зазначено, що медична карта амбулаторного хворого подається саме в копії на 2 арк.

Згідно з правилами ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Отже, у даному випадку позивачем подана лише частина документа (2 сторінки), що розташовані на різних аркушах та не засвідчені як витяг з медичної карти, що також не дає можливості встановити, що доданий листок профілактичного огляду міститься саме в медичній карті, з якої знято копію титульного аркуша.

Також не є належними посилання позивача на договори про надання послуг мобільного зв`язку, укладені 07.11.2001 між ЗАТ «АВІТЕЛ» та ОСОБА_5 від UMC від 07.11.2001, та 15.12.2004 між ЗАТ «Український мобільний зв`язок» та ОСОБА_5 , оскільки вони не стосуються спірного періоду, крім того, зазначеною у них адресою місця проживання ОСОБА_5 є с. Войково Згурівського району Київської області, де знаходиться будинок, в якому вони з дружиною ОСОБА_7 жили, тому як докази не є достатніми для висновку про те, де саме постійно або переважно проживав ОСОБА_5 та за яких обставин (Т.1,а.с.22,67).

Так само суд не приймає посилання позивача на те, що у наданих нею податкових накладних від 10.06.2002 № 001213, від 12.07.2002 № 0010365, від 18.06.2002 № 0000059, від 19.08.2002 № 0000296, від 19.08.2002 № 001884, від 22.05.2002 № 001039, від 25.05.2002 № 001071, від 17.06.2002 № 001278, від 22.05.2002 № 0000353, від 28.05.2002 № 977, а також товарно-транспортній накладній від 27.05.2002 № 319361, адресою ПП ОСОБА_5 вказано м. Березань, оскільки вони датовані 2002 роком та не стосуються спірного періоду (Т.1,а.с.29-30,32,34-на звороті,35,46,54-на звороті).

При цьому суд зауважує, що всупереч таким твердженням позивача, зазначена у вказаних накладних адреса ПП ОСОБА_5 в м. Березань є адресою його місцезнаходження як підприємця, за якою він здійснює свою підприємницьку діяльність, не містить зазначення вулиці, будинку/квартири, та не доводить його фактичного місця проживання.

Надані позивачем накладні № 15 від 22.04.2003 та № 16 від 17.09.2003, з яких вбачається, що ПП ОСОБА_5 відпущено ПП ОСОБА_21 м`ясну курячу продукцію на загальну суму 14898,72 грн., а ПП ОСОБА_21 відпущено ПП ОСОБА_5 товари на загальну суму 474,15 грн., свідчать про здійснення підприємницької діяльності між двома самостійними підприємцями, а не про спільне ведення бізнесу чоловіком та жінкою в інтересах їхньої сім`ї (Т.1,а.с.23,27).

Крім того, вказані накладні датовані 22.04.2003 та 17.09.2003, що не охоплюється спірним періодом, протягом якого позивач просила встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 , тому у контексті даних спірних правовідносин розцінюються судом критично.

Водночас, здійснення померлим ОСОБА_5 підприємницької діяльності у смт. Баришівка та в м. Березань протягом 2001-2003 років не свідчить про роздільне проживання з ОСОБА_7 та про фактичне припинення з нею шлюбних (подружніх) відносин, а також не підтверджує факту проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Доданий позивачем товарний чек № 4 від 15.05.2003, а також роздрібні накладні від 29.06.2004, від 16.10.2004, фіскальний чек № 29.06.2004 не стосуються спірного періоду, тому не є належними доказами і до уваги судом не приймаються. Окрім того, зазначені вище документи, а також роздрібна накладна від 10.07.2006, також не містять жодних відомостей про те, хто придбав вказані в них товари, з якою метою та яким чином вони стосуються предмету спору (Т.1,а.с.64-66).

Гарантійний сертифікат на кондиціонер від 22.12.2008 не містить відомостей про покупця товару, що не дає підстав стверджувати про його придання в інтересах саме сім`ї ОСОБА_5 та ОСОБА_1 чи за їх спільні кошти (Т.1,а.с.66-на звороті).

Надана позивачем довідка Житлово-побутового підприємства (ЖПП) Березанської міської ради народних депутатів від 25.09.2006 № 1291 розцінюється судом критично, оскільки Ради народних депутатів як складова частина міського самоврядування були ліквідовані з прийняттям Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що набрав чинності 12.06.1997, та взамін них органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські, обласні та районні ради.

Отже, станом на дату видачі довідки 2006 року ЖПП Березанської міської ради народних депутатів не існувало, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності вказаної довідки, а також зафіксованої у ній інформації, тому суд не приймає вказану довідку до уваги (Т.1,а.с.51-на звороті).

Оцінюючи надані позивачем розписки ОСОБА_57 від 12.04.2008, ОСОБА_58 від 20.05.2008 та ОСОБА_59 про отримання від ОСОБА_21 коштів у сумі 1 600,00 грн., 1 820,00 грн. та 800,00 грн. відповідно, суд враховує, що вказані розписки самі по собі не підтверджують, кому саме належали ці кошти, а також наявності між ними та ОСОБА_21 будь-яких договірних зобов`язань, в тому числі з метою виконання робі чи надання послуг в інтересах сім`ї чи за спільні кошти подружжя.

При цьому суд враховує, що згідно офіційних відомостей ПФУ, наданих самим позивачем, в період з 2001 року по 2006 рік ОСОБА_1 доходу не мала, розмір доведеного доходу позивача за 2007 рік становить 2 732,52 грн., за п`ять місяців 2008 року - 1 138,55 грн., в той час як відповідно до наданих розписок від 12.04.2008 та 20.05.2008 були передані кошти в загальній сумі 3 420,00 грн., що є більшою, ніж розмір усього доходу позивача за попередній рік та втричі перевищує розмір її доведеного доходу за п`ять місяців 2008 року.

При цьому суд зауважує, що будь-яких інших належних доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_60 доходу у вказаний період, а також його розмір, суду надано не було.

Крім того, розписка ОСОБА_59 взагалі не містить дати її складання, що не дає змоги встановити, чи відноситься вона до зазначеного в ній періоду та ставить під сумнів обставини, за яких вона складалась.

Обставина народження у ОСОБА_5 позашлюбної дитини від ОСОБА_1 - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого записаний ОСОБА_5 , сама по собі не є безумовним підтвердженням наявності між ОСОБА_5 та матір`ю дитини ОСОБА_1 усталених шлюбних відносин, притаманних подружжю, та не доводить факту їхнього проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 під час перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , що не охоплюється спірним періодом.

Надана суду довідка із закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Ластівка» від 07.02.2024 № 6, про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2004 року по 2008 рік відвідував ясла-садок, якого приводили і забирали як батько ОСОБА_5 , так і матір ОСОБА_1 , стосується обставин здобуття дитиною дошкільної освіти та не містить відомостей про обставини, що підлягають доказуванню в даній справі (Т.1,а.с.51).

Крім того, участь батька у вихованні дитини є виконанням ним своїх батьківських обов`язків, покладених на нього законом, та не свідчить при цьому про його спільне проживання з матір`ю дитини або перебування з нею у фактичних шлюбних відносинах.

Щодо наданих позивачем фотографій (Т.1,а.с.37,39-45) та відеозаписів (Т.1,а.с.198), суд зазначає, що за своїм змістом вони містять відомості про окремі події, застілля, святкування та відпочинок, що носять епізодичний характер та за своїм змістом не містять відомостей про наявність між ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_5 усталених відносин, які притаманні саме подружжю.

При цьому суд зауважує, що спільна присутність на святах або періодичний спільний відпочинок, при відсутності інших ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце фактичні шлюбні відносини, що відповідає усталеній позиції Верховного Суду у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/4442/21.

Надані позивачем відеофайли «WIN_20240423_11_11_59_Pro», «WIN_20240423_14_12_50_Pro», «WIN_20240423_14_37_01_Pro» містять нарізку відеозаписів подій, що мали місце протягом 2002-2003 років, а надані відповідачем ОСОБА_3 відеозаписи «3.2», «1.7», «1.6», «1.5», «1.4», «1.3», «1.2», «1.1», «Видео 2» містять відеозаписи подій, що відбувались протягом 1996-1999 та 2001 років, що не охоплюються спірним періодом, що є предметом судового розгляду, тому є неналежними доказами і до уваги судом не приймаються.

Крім того, надані сторонами фотографії (Т.1,а.с.37), а також відеозаписи «VTS_01_1-converted», «VTS_01_2-converted», «Оцифровка_19.04.24», «3.1» не містять жодних позначок, підписів чи будь-яких інших посилань, які б вказували на дату їх створення, що не дає змоги з достовірною точністю встановити, який саме період на них зафіксовано та чи стосуються вони спірних правовідносин взагалі.

Самі по cобi зображення на них певних ociб, приміщень чи подій не свідчать про час їх створення, а також обставини, за яких така зйомка проводилась.

З огляду на викладене, вказані вище фотографії та відеозаписи за відсутності на них дати та інших ідентифікуючих даних не можуть достовірно підтверджувати обставини, що підлягають доказуванню в даній справі, тому суд розцінює їх як неналежні докази та до уваги не приймає.

Щодо наданих представником відповідача Ландишевою С. М. спільних фотографій померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (фото 1-13), суд зазначає, що вказані фотографії були подані представником разом з клопотанням про їх долучення на стадії розгляду справи по суті 01.12.2025.

В обґрунтування клопотання представник вказувала, що під час формування засобами програмного забезпечення Електронного суду відзиву ОСОБА_3 на позовну заяву від 29.09.2024 до нього були додані вказані в пункті 41 додатків до відзиву документи у вигляді дев`яти файлів, а саме «Спільні фотографії померлого ОСОБА_5 з ОСОБА_7 (фото 1-13)», які з невідомих стороні відповідача причин у процесі надсилання відзиву сторонам та до суду зникли і не відображаються у додатках до відзиву, які формуються автоматично.

Згідно відповіді керівника апарату Березанського міського суду Київської області за вх. № 41 від 06.01.2026, відповідно до розділу "Документи електронного суду" КП Д-3 29.09.2024 від представника заявника Городок Я. В. надійшов відзив на позовну заяву по справі № 356/547/24, що містив 45 файлів, які вказані в додатку. Файл "Спільні фотографії померлого ОСОБА_5 з ОСОБА_7 (фото1-13)" до відзиву на позовну заяву долучений не був та через підсистему "Електронний суд" до Березанського міського суду Київської області не надходив (Т.4,а.с.29).

Згідно з ч. 1,3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

В силу вимог ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на викладене, представником відповідача не доведено, що вказані вище фотографії були дійсно додані до відзиву та подані до суду у встановлені законом строки, а її посилання на те, що вони зникли з невідомих стороні відповідача причин є необґрунтованими та не можуть вважатись поважними, оскільки відповідальність за оформлення та повноту поданих до суду документів несе учасник, який подає їх до суду.

Враховуючи викладене, вказані вище надані представником відповідача Ландишевою С. М. спільні фотографії померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (фото 1-13) до розгляду судом не приймаються на підставі ч. 8 ст. 83 ЦПК України, як такі, що подані поза межами встановленого процесуального строку на їх подання без поважних причин.

Оцінюючи показання допитаних у судовому засіданні свідків, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Показаннями свідка, відповідно до ст. 90 ЦПК України, є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_17 , суд враховує, що обставини будівництва, а саме хто займався проектуванням будинку, організацією та фінансуванням, їй невідомі. Також свідок не повідомила, в який конкретно період часу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом та чи стосувалось це спірного періоду після 09.12.2005. Те ж саме стосується періоду, коли свідок бувала в них у гостях. Пояснення свідка ОСОБА_17 про те, що вона бачила у них на столі гроші, не доводить їхнього походження, а також наявність у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 спільного бюджету чи спільних витрат, в тому числі, на будівництво.

Крім того, суд також враховує, що у своїх поясненнях свідок ОСОБА_17 , вказувала, що тривалий час не знала про те, що ОСОБА_5 був одружений, про це їй сказала ОСОБА_1 , яка сама не знала цього два роки, оскільки ОСОБА_5 приховував це від неї.

Натомість у своїх поясненнях у судовому засіданні ОСОБА_1 стверджувала, що про наявність у ОСОБА_5 офіційної дружини їй було відомо одразу, що суперечить поясненням свідка ОСОБА_17 та ставить під сумнів достовірність їх показань.

Свідок ОСОБА_19 у своїх поясненнях стверджувала, що з ОСОБА_1 вона дуже близька та дружить з 1988, разом з нею жила в гуртожитку з 1989 по 1994 рік, досить детально описала обставини їхнього знайомства та спілкування з ОСОБА_1 , зокрема, ким вона працювала в різні періоди.

Разом з тим, вказаний свідок на весіллі у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не була, хоч і знає, що вони святкували цю подію та ОСОБА_1 показувала їй своє вбрання, причину, чому назвати не змогла. Також свідок стверджувала, що весілля в них було в 2005-2007 роках, хоч з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 одружились у 2011 році, тобто через 4-6 років від дати, на яку вказала свідок, що є значною різницею. Про те, що ОСОБА_5 був одружений, знала з чуток від третіх осіб, яких назвала у судовому засіданні поіменно, проте ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_5 про це їй не говорили. Свідок також стверджувала, що ОСОБА_5 бізнесом не займався, бо перебував на державній службі, в той час як з матеріалів справи вбачається, що з 2001 року він зареєстрований як підприємець та займався тривалий час підприємницькою діяльністю. Необізнаність свідка з вказаними істотними обставинами є нелогічним, враховуючи її посилання на підтримання нею з ОСОБА_1 тісних дружніх стосунків з 1988 року.

Крім того, свідок ОСОБА_19 вказувала, у період з 2001 року по 2006 рік вона жила та працювала в м. Києві та з ОСОБА_1 спілкувалась по телефону, тому обставини їй відомі зі слів самої позивачки. З ОСОБА_5 вона особисто не спілкувалась.

Вказане вище в сукупності ставить під сумнів ступінь обізнаності свідка ОСОБА_19 про дійсні фактичні обставини, що підлягають доказуванню в межах спірного періоду з 09.12.2005, та свідком яких вона б була особисто.

Свідок ОСОБА_22 у своїх поясненнях вказував, що з покійним ОСОБА_5 та ОСОБА_1 знайомий близько 25 років, проте як чоловіка та жінку знає їх близько 30 років. Також стверджував, що на момент знайомства з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у 1995-1996 роках вони вже були одружені і в них уже був маленький син. При цьому знав, що у ОСОБА_5 була інша офіційна дружина в с. Войтове, про що також дізнався близько 30 років тому, та в них є син ОСОБА_11 .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 одружились у 2011 році, а їх спільний син ОСОБА_10 народився у 2002 році, тобто на момент, про який стверджував свідок, ще не народився. Також непослідовними є пояснення свідка про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уже перебували в шлюбі Отже, твердження свідка про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі накладається на той же період у часі (близько 30 років), коли у ОСОБА_5 була дружина в с. Войтове.

Також свідок не підтвердив, що ОСОБА_5 займався підприємницькою діяльністю, хоч і вказував, що перебуває з ним у дружніх відносинах.

Отже, вказані пояснення свідка ОСОБА_22 є плутаними, непослідовними, не узгоджуються з іншими матеріалами справи, та викликають сумніви щодо їх повноти та відповідності дійсним обставинам, які мали місце.

Свідок ОСОБА_24 у своїх поясненнях, описуючи характер стосунків між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_1 була «при ньому»., про їхні відносини з ОСОБА_1 ніколи не питав та ОСОБА_5 її ніяк не представляв. Вдома у них був лише раз, час, коли це було, не зазначив, та йому невідомі обставини щодо перебування там ОСОБА_1 .

Характер їхнього спільного спілкування з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зводився до спільних застіль в третіх осіб, куди ОСОБА_5 та ОСОБА_1 приходили разом, проте жодних посилань на наявність у них спільного побуту та бюджету, ведення ними спільного господарства, а також наявності хоч якихось конкретних взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, свідок ОСОБА_24 не підтвердив.

Щодо обставин придбання магазину свідок ОСОБА_24 вказав, що грошей не бачив, чиї вони, йому теж не відомо. Коли укладали договір, він відправив ОСОБА_1 в касу платити, а сам залишився з ОСОБА_5 залишився у нього в кабінеті випити. Як відбувалась оплата, також не бачив.

Отже, вказані вище пояснення свідка не свідчать, що спірне спадкове майно було придбане ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за спільні кошти та в інтересах їхньої сім`ї чи на її потреби, та не підтверджують наявність між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 стійких усталених відносин, притаманних подружжю.

Свідок ОСОБА_27 у своїх поясненнях вказувала, що працювала бухгалтером у ФОП ОСОБА_21 та ФОП ОСОБА_5 .

Той факт, що на роботу її наймали та платили заробітну плату як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_29 вказує на здійснення ними підприємницької діяльності як двома самостійними суб`єктами господарювання, проте не вказує однозначно на ведення ними спільного господарства в інтересах сім`ї.

Пояснення свідка щодо спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 неконкретизовані, свідок бувала в них вдома декілька разів, період не уточнювала, що не дає підстав стверджувати про постійне спільне проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 саме як сім`єю протягом спірного періоду, а також наявності у них спільного побуту та бюджету, ведення ними спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків.

Також свідок ОСОБА_27 вказувала, що знає, що у ОСОБА_5 був перший шлюб, а також що до переїзду в м. Березань він жив у с. Войтове, проте з якого часу він переїхав у м. Березань свідок не підтвердила.

Оцінюючи пояснення свідка ОСОБА_27 , яка вказувала, що в період з 2001 по 2005-2006 роки вона працювала, в тому числі, у ФОП ОСОБА_21 та сплачувала всі податки, суд зауважує, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, наданих Пенсійним фондом України вбачається, що у період з червня 2001 року по грудень 2006 року ОСОБА_1 не працювала, внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не сплачувала, що прямо суперечить поясненням свідка ОСОБА_27 та ставить під сумнів достовірність її пояснень, а також їх відповідність дійсним обставинам, які мали місце та які мають значення для розгляду справи.

Показання свідка ОСОБА_30 , яка є тіткою ОСОБА_1 , є плутаними в деталях, непослідовними та суперечать іншим матеріалам справи, а саме на запитання позивача, коли народився їх син ОСОБА_10 , свідок стверджувала, що в 1994 році, проте з матеріалів справи вбачається, що їх спільний син ОСОБА_61 народився лише через 9 років від вказаної свідком дати, а саме у 2002 році, що є істотною невідповідністю. Крім того, свідок ОСОБА_30 , стверджувала, що в 1992 році ОСОБА_1 та ОСОБА_5 жили в гуртожитку, що суперечить поясненням свідка ОСОБА_19 , яка вказувала, що це вона жила в гуртожитку разом з ОСОБА_1 в період з 1989 по 1994 рік, до того, як ОСОБА_1 отримала гостинку.

Також свідок ОСОБА_30 вказувала, що 1994 році ОСОБА_1 та ОСОБА_5 почали будувати будинок, який добудували в 2000 році.

Проте з матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення магазину було придбане ОСОБА_5 у 2003 році та завершене реконструкцією у 2008 році, то зовсім в інший період часу, не наближений до вказаного свідком у своїх поясненнях.

Коли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 одружились, свідок також не знає.

Отже, попри те, що свідок посилалася на близькі стосунки з ОСОБА_1 та часте з нею спілкування (зокрема, раз в тиждень по телефону), свідок дала вельми непослідовні та неточні пояснення, що суперечать іншим матеріалам справи.

Вказані вище суперечності в сукупності ставлять під сумнів ступінь дійсної обізнаності свідка ОСОБА_30 про фактичні обставини, які мали місце, в тому числі в межах спірного періоду з 09.12.2005, що підлягають доказуванню в даній справі, тому суд розцінює такі її пояснення критично як недостовірні.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_32 суд враховує, що вказаний свідок посилалась на близькі дружні відносини між нею та ОСОБА_1 , з якою вона познайомилась у 2006 році, та стверджувала, що бувала в будинку багато разів. Разом з тим, описати, як саме виглядав будинок не змогла, пославшись у загальному, що не так, як зараз. Про те, що в той момент там проводились будівельні роботи, свідок також не пригадує.

При цьому суд зауважує, що згідно матеріалів справи будинок було завершено будівництвом у 2008 році.

Також попри те, що свідок ОСОБА_32 стверджувала з моменту знайомства з ОСОБА_1 вони стали близькими подругами та зідзвонювались кожного дня, свідку невідомі істотні обставини їхнього життя, зокрема, і те, коли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.

Вказане в сукупності викликає обґрунтовані сумніви у достовірності її пояснень та їх відповідності дійсним обставинам справи.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_33 , суд вказує, що в 2005-2006 роках свідок з сім`єю переїхав жити до м. Мелітополь, та повернувся звідти лише після початку повномасштабної війни. Тому його обізнаність про обставини стосунків між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ґрунтуються на епізодичних випадках, коли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 заїжджали до них у гості, їдучи з моря. З огляду на викладене, свідок не бачив особисто обставин їхнього спільного проживання, який воно носило характер, чи було постійним, наявності чи відсутності спільного побуту, ведення спільного господарства чи бюджету, а також усталених відносин, притаманних саме подружжю.

Водночас, як уже було зазначено вище, періодичний спільний відпочинок за відсутності інших вказаних ознак не є достатнім для висновку про проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини.

Отже, пояснення свідка в цій частині є неналежними та не доводять достовірно обставин, що підлягають доказуванню в межах даного позову.

Крім того суд також враховує, що попри те, що дружина свідка ОСОБА_62 є рідною сестрою ОСОБА_1 та, як стверджував свідок, вони є близькими, на весіллі у ОСОБА_21 вони не були та він не цікавився, чому їх не запросили.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_63 , надані в судовому засіданні, суд враховує, що вказаний свідок стверджував, що з покійним ОСОБА_5 знайомий з 1989 року та перебував з ним у дуже близьких дружніх відносинах. Попри це, про існування ОСОБА_1 свідок дізнався лише у 2002 році, до цього він про неї від ОСОБА_5 нічого не чув, ким вона працювала він не знає, що ставить під сумнів твердження свідка про характер та ступінь їхньої близькості з померлим ОСОБА_5 . При цьому, свідок знав, що ОСОБА_5 був одружений та мав дружину у с. Войтове.

Оцінюючи пояснення свідка ОСОБА_63 про те, що кожного дня він заходив до них додому забирати та віддавати ключі від машини, при цьому снідав там та вечеряв, суд визнає непереконливими, оскільки свідок є повнолітнім, самостійним, мав власне життя, як і ОСОБА_5 чи ОСОБА_1 , тому вказані його пояснення про те, що він бував у них вдома та кожного дня там снідав і вечеряв в сукупності породжують сумніви у їх достовірності та дають підстави стверджувати про перебільшення свідком певних фактичних обставин, тому суд розцінює їх критично та не приймає як безумовне підтвердження проживання ОСОБА_5 чи ОСОБА_1 однією сім`єю.

Отже, оцінюючи в сукупності показання допитаних свідків зі сторони позивача ОСОБА_64 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_62 суд зазначає, що вказані свідки в цілому не підтвердили, в який конкретно період часу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 почали постійно проживати разом як сім`я та чи стосувалось це спірного періоду після 09.12.2005.

Пояснення вказаних свідків щодо перебування у них вдома носять епізодичний характер та переважно стосуються проведення спільних застіль чи святкувань, що саме по собі не є достатнім для доведення пред`явлених вимог.

Свідок ОСОБА_33 у спірний період взагалі проживав у м. Мелітополь та не був особисто свідком вказаних обставин.

При цьому, вказані свідки не вказали, в чому конкретно проявилось ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, побуту, проведення спільних витрат на придбання майна в інтересах сім`ї або на її потреби, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, очевидцями чого вони б були особисто.

З огляду на викладене, пояснення вказаних вище свідків у цій частині є їхніми оціночними судженнями, що ґрунтуються на їхній оцінці обставин спільного перебування/проживання в одному житлі, а також наявності в них спільної дитини, що саме по собі, без доведення наявності усіх вказаних вище ознак, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Обставини будівництва, а саме хто займався проектуванням будинку, організацією та фінансуванням та в якій мірі, а також мету, з якою було придбано це майно, свідки також достовірно не підтвердили.

При цьому суд враховує, що свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_34 , ОСОБА_32 , у своїх поясненнях вказали, що перебувають з позивачем ОСОБА_1 у дружніх відносинах, а свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_33 пов`язані з ОСОБА_1 також родинними зв`язками, що викликає сумніви в їхній неупередженості.

За змістом ст.ст. 92, 227, 234 ЦПК України вбачається, що цивільний процес передбачає вступне слово кожного учасника або допит сторони за її згодою як свідка з дотриманням вимог, встановлених статтями 230-232 цього Кодексу, в тому числі будучи попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань.

Існування цих двох форм викладу правової позиції зумовлене вичерпним переліком джерел доказів (ст. 76 ч. 2 ЦПК України), серед яких законодавець не передбачив пояснення сторін.

Суд враховує показання відповідача ОСОБА_3 , допитаного в судовому засіданні як свідка в порядку статті 234 ЦПК України, що є доказами в силу вимог ч. 2 ст. 76 ЦПК України, та враховуються судом під час встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи, та мають доказове значення у порівнянні з обставинами, зазначеними позивачем у її вступному слові, які є позицією.

Пояснення свідків зі сторони відповідача ОСОБА_65 , ОСОБА_40 , ОСОБА_44 та ОСОБА_66 за своїм змістом переважно стосуються обставин спільного проживання ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_7 однією сім`єю до їх розлучення 09.12.2005, що не охоплюється спірним періодом, тому не доводять та не спростовують обставин, що підлягають доказуванню в межах даної справи.

Щодо зазначених позивачем мотивів, у зв`язку з чим вони з ОСОБА_5 тривалий час не реєстрували шлюб, суд враховує їх певну непослідовність та суперечність, оскільки спочатку у своїх поясненнях ОСОБА_1 стверджувала, що ОСОБА_5 не розлучався з першою дружиною, бо хотів відправити сина ОСОБА_11 на навчання, тоді, коли син пішов навчатись у 2000-2001 роках, вказала, що ОСОБА_5 був членом комуністичної партії, працював у міліції і розлучення могло негативно вплинути на його репутацію. В подальшому вказала, що вони були заклопотані та не мали достатньо грошей, тому одружились лише в 2011 році, тобто через 18 років після того, як згідно заявленої ОСОБА_1 версії хронології подій, вони почали спільно проживати.

Твердження позивача про те, що приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4» було придбане нею спільно з померлим ОСОБА_5 безпідставні, необґрунтовані та спростовуються дослідженими судом матеріалами справи, в тому числі, і самим договором купівлі-продажу від 24.03.2003, зареєстрованим за № 831, посвідченим державним нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори Тищенко Н. В., в п. 3 якого сторонами підтверджено, що цей продаж вчинено за 15 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, які покупець ОСОБА_5 сплатив продавцю до підписання цього договору.

Крім того, вказане майно було придбане за договором купівлі-продажу від 24.03.2003 в період перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 .

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про власність» (в редакції від 11.04.1995, що діяла на момент купівлі майна) майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Частинами першою та другою статті 22 КпШС України, що був чинним на час укладання договору купівлі-продажу, встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

У відповідності до положень частин першої, другої статті 23 КпШС України майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Вказаним положенням КпШС України також кореспондують норми ст.ст. 60-61, 65 СК України.

Отже, норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу.

При цьому, відповідно до усталеної практики, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, набутого в період шлюбу, покладається на ту сторону, яка її заперечує (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19).

Отже, за наведених обставин, оскільки приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 56,20 кв.м., придбане ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 24.03.2003 в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , вказане майно було набуте у спільну сумісну власність та вважалося таким, що належить подружжю в силу закону.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували вказану презумпцію, позивачем суду надано не було.

Твердження позивача про те, що перебудовою (реконструкцією) вказаного вище приміщення магазину вони з ОСОБА_5 займались спільно, суд також розцінює критично, оскільки достатніх належних та допустимих доказів на їх підтвердження матеріали справи не містять.

Так, з наданого ОСОБА_5 дозволу на проведення проектно-будівельних робіт по реконструкції магазину, а також акту Державної прийомки в експлуатацію індивідуального житлового будинку з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності вбачається, що будівництво було розпочато в 2003 році, тобто в період перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , і закінчено у 2007 році.

Після реконструкції право власності ОСОБА_5 на вказаний об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2009 № б/н, виданого виконкомом Березанської як на домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності загальною площею 345,00 кв.м., житловою площею 25,60 кв.м., роком побудови вказано 2008 рік.

При цьому, як вбачається з наданої інформаційної довідки № 396957524 від 27.09.2024, після реконструкції загальна вартість вказаного нерухомого майна ОСОБА_5 , збільшилась з 23 704,00 грн. до 776 418,00 грн., тобто майже у 33 рази (Т.2,а.с.63).

При цьому, з досліджених судом матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 в період з 21.09.1977 по 20.11.2000 працював на різних посадах в органах внутрішніх справ, від дільничного до заступника начальника - начальника відділу міліції та 20.11.2000 звільнений у запас по ст. 64 «б» (через хворобу) на підставі наказу № 140 від 13.11.2000, в подальшому знову прийнятий на службу на підставі наказу № 47 о/с від 29.06.2005 на посаду заступника начальника Березанської виправної колонії № 95, з 10.09.2010 призначений на посаду начальника Черкаської виправної колонії № 62 та звільнений у відставку з 11.03.2013 (Т.2,а.с.66-70).

Крім того, з 27.04.2001 ОСОБА_5 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у період 2002-2003 років фактично займався підприємницькою діяльністю, що підтверджується, зокрема, податковими накладними від 10.06.2002 № 001213, від 12.07.2002 № 0010365, від 18.06.2002 № 0000059, від 19.08.2002 № 0000296, від 19.08.2002 № 001884, від 22.05.2002 № 001039, від 25.05.2002 № 001071, від 17.06.2002 № 001278, від 22.05.2002 № 0000353, від 28.05.2002 № 977, товарно-транспортною накладною від 27.05.2002 № 319361, накладними № 15 від 22.04.2003 та № 16 від 17.09.2003, що в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_5 мав дохід та отримував прибуток.

Водночас, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, наданих Пенсійним фондом України вбачається, що у період з червня 2001 року по грудень 2006 року ОСОБА_1 не працювала, внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не сплачувала.

Надані накладні № 15 від 22.04.2003 та № 16 від 17.09.2003 стосуються періоду, протягом якого остання не мала офіційного доходу, що може свідчити про вчинення нею окремих господарських операцій, з яких остання не сплачувала відповідних внесків, проте не доводить наявності у неї відповідного доходу, а також його розміру.

Грошові чеки від 04.10.2004 на суму 1 650,00 грн., від 18.04.2003 на суму 440,00 грн., від 28.12.2002 на суму 2 832,00 грн., про виплату ОСОБА_29 відповідних коштів не містять контрольних марок та самі по собі не підтверджують отримання нею таких коштів, як і наявність в неї регулярного прибутку в розмірі, достатньому для участі у будівництві спірного будинку.

Сам лише факт здійснення позивачем окремих епізодичних господарських операцій, з яких остання не сплачувала відповідних внесків, не може бути доказом участі у будівництві спірного будинку, а показання свідків не можуть підтверджувати обставини участі коштами у будівництві цього нерухомого майна щодо розміру такої участі.

Отже, надані докази в сукупності не дають підстав стверджувати про наявність у ОСОБА_29 у відповідний період, протягом якого здійснювалось будівництво, доведеного регулярного прибутку в розмірі, достатньому для участі у будівництві спірного будинку, а також їх розміру, не підтверджують наявність спільного бюджету у ОСОБА_21 та ОСОБА_5 , а також несення ними спільних витрат на придбання майна в інтересах сім`ї.

Обізнаність ОСОБА_1 щодо приміщення магазину узгоджується з її поясненнями про те, що вона працювала на той час в заготконторі, проте не свідчить про обставини спільного придбання магазину з ОСОБА_5 та в інтересах сім`ї.

Щодо мотивів придбання спірного майна, суд враховує пояснення відповідача ОСОБА_3 , допитаного в судовому засіданні як свідка, в яких він вказав, що його батько ОСОБА_5 з матірю ОСОБА_7 ще до розлучення хотіли придбати якесь майно, щоб переїхати ближче до міста.

Свідок ОСОБА_14 у своїх поясненнях вказував, що це була мрія ОСОБА_5 побудувати будинок, в якому можна займатись бізнесом на першому поверсі, а на другому жити. Таку ідея ОСОБА_5 побачив у Німеччині, куди свідок з ОСОБА_5 їздили разом, і після цього він вирішив її реалізувати.

При цьому суд зауважує, що жоден із допитаних у судовому засіданні свідків, що спірне майно було придбане чи побудоване ОСОБА_5 саме для спільного проживання з позивачкою однією сім`єю чи в інтересах такої сімї.

Також свідки не підтвердили, що ОСОБА_1 брала участь у проектуванні, будівництві чи фінансуванні такого будівництва.

Надані суду договір купівлі-продажу квартири від 05.03.2017, посвідчений приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області Джурою С. В. за № 184, та договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л. В. за № 1092, відносяться до періоду часу, коли позивач ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_5 уже перебували у зареєстрованому шлюбі, що не охоплюється спірним періодом, тому не є належними доказами (Т.1,а.с.15,21,55).

Суд також не приймає довідку Державної прикордонної служби України № 19-26042/18/24-Вих від 15.04.2024, а також нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_67 від 13.03.2024 щодо обставин перетину кордону ОСОБА_5 разом з його сином ОСОБА_5 20.01.2023, оскільки зазначені у вказаних документах обставини не охоплюються спірним періодом та не стосуються предмета доказування у даній cпpaвi (Т.1,а.с.51-52).

Окрім того, вказана вище заява за своїм змістом є письмовими поясненнями особи, що не була допитана у судовому засіданні як свідок згідно з правилами ст. 230 ЦПК України, в тому числі не будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а нотаріальне посвідчення заяви згідно з вимогами ст. 78 Закону України «Про нотаріат» лише засвідчує справжність підпису особи на документі та не посвідчує наведені у ньому факти.

Доводи представника відповідача Городок Я. В. щодо недопустимості заочного рішення Згурівського районного суду Київської області від 21.11.2005 у справі № 2-385/2005 з підстав порушення адвокатом Вак О. В. порядку отримання копії зазначеного рішення суду суд відхиляє, оскільки вказану вище копію адвокату Вак О. В. надано Згурівським районним судом Київської області листом за № 01-574/2023 від 28.12.2023 відповідно до статті 9 Закону України «Про доступ до судових рішень», що підтверджується відповідями голови суду Кучерявої Л. від 21.02.2024 № 01-57/2/2024 та від 04.03.2024 № 01-57/4/2024, копія такого рішення виготовлена уповноваженою посадовою особою апарату суду та засвідчена у встановленому порядку (Т.1,а.с.20,Т.2,а.с.16-на звороті,17).

Відомостей про те, що стороною відповідача надання дозволу на доступ адвокату Вак О. В. до судового рішення оскаржено в порядку, передбаченому частиною 11 статті 9 Закону України «Про доступ до судових рішень» матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем будо надано суду оригінал засвідченої копії вказаного вище заочного рішення Згурівського районного суду Київської області від 21.11.2005, що повністю відповідає копії, яка міститься в матеріалах справи, тому підстави ставити під сумнів відповідність зазначеної у ній інформації оригіналу відсутні (Т.2,а.с.157).

Що стосується копії позовної заяви від 09.11.2005 про розірвання шлюбу, суд зазначає, що в п.п. 7, 8 розділу ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, зазначено, що копії документів, долучених до судової справи, можуть видаватися за письмовою заявою відповідальними працівниками суду, відповідно до резолюції судді в провадженні якого знаходиться справа, або голови суду, у разі зберігання справи в архіві. Копія такого документа засвідчується як така, що відповідає матеріалам справи, та скріплюється печаткою суду. Копія документа, долученого до судової справи у паперовій формі, виготовляється шляхом виготовлення фотокопії (сканованої копії, ксерокопії) з документа.

Разом з тим, копія позовної заяви від 09.11.2005 про розірвання шлюбу не засвідчена як така, що відповідає матеріалам справи № 2-385/2005 року, не скріплена печаткою Згурівського районного суду Київської області (Т.1,а.с.32-на звороті).

Крім того, листом Згурівського районного суду Київської області від 21.02.2024 № 01-57/2/2024 підтверджується, що справа № 2-385/2005 року (№ 2-425/05) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу була знищена 01.06.2011 у зв`язку із закінченням строку зберігання (Т.2,а.с.103).

При цьому, на виконання вимог ухвали Березанського міського суду Київської області від 17.03.2025 про витребування в ОСОБА_1 оригіналу позовної заяви від 09.11.2005, така заява позивачем надана не була

З огляду на вказані вище обставини, надана суду копія позовної заяви від 09.11.2005 про розірвання шлюбу викликає обґрунтовані сумніви щодо відповідності її оригіналу, а також, що саме ця позовна заява була предметом судового розгляду у справі № 2-385/2005 року, відтак, суд розцінює надану копію критично, як неналежну та до уваги не приймає.

Отже, більшість наданих позивачем доказів, на які вона посилалась, стосуються періоду перебування ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 до 09.12.2005, та в цій частині провадження у справі було закрито ухвалою Березанського міського суду Київської області від 14.09.2026 у зв`язку з відмовою позивача ОСОБА_1 від частини позовних вимог.

В решті належних, допустимих та достатніх доказів, які б доводили факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тобто наявність у них сім`ї, у період з часу розірвання шлюбу матеріали справи не містять.

Разом з цим, самі лише показання допитаних в судовому засіданні свідків про проживання позивача із спадкодавцем однією сім`ю, без доведення факту ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не є достатніми доказами для висновку про наявність у них сім`ї в розумінні статті 3 СК України, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постановах від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20.

З урахуванням викладеного, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт її спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки з ОСОБА_5 в період придбання спірного майна в тому числі, ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, та інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Водночас, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 наголошував, що юридичними фактами є факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника.

Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).

Верховний Суд у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/1, від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 15 червня 2020 року у справі № 359/8985/17, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц неодноразово наголошував, що для визнання осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане вище спірне спадкове домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності загальною площею 345,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , було збудоване 2008 року. Відтак, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період після завершення будівництва спірного майна не має для позивача правового значення, тому не підлягає задоволенню з цих підстав.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_1 з покійним ОСОБА_5 відсутні і підстави, передбачені 74 СК України вважати спірне майно їхньою спільною сумісною власністю, і відповідно для визнання за позивачем права власності на частку вказаного вище домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як частку в спільному майні подружжя, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Вирішуючи вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/6 частину домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності, що розташоване по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до положень ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою статті 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до положень ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно статті 68 Закону України "Про нотаріат" при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину (глава 89 ЦК України). Суд не може підміняти собою нотаріуса, який уповноважений посвідчувати право власності в порядку спадкування.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду у постановах від 24.09.2025 у справі № 130/1846/24, від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19, від 11.05.2022 у справі № 450/3258/17, від 28.04.2022 у справі № 352/494/16-ц, є усталеними у даних правовідносинах та враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 роз`яснила, що відповідно до статті 392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (пункти 106, 107 постанови від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, проаналізувавши матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріуса із заявою та прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 .

В подальшому ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявами, в яких вказувала, що перебувала з померлим у фактичних шлюбних відносинах з 1994 року, у зв`язку з чим просила видати їй свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також повідомила, що звернулась до Березанського міського суду Київської області з позовом щодо виключення майна, набутого за час її перебування з померлим ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах, зі складу спадкового майна, та просила не видавати свідоцтва про право на спадщину за законом на дане спірне домоволодіння до вирішення справи судом.

Листом державного нотаріуса Тищенко Н. В. від 25.04.2024 за № 210/02-14 на звернення ОСОБА_1 щодо видачі їй свідоцтв про право власності в спільному майні подружжя, зокрема, на частку домоволодіння з приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , що належали померлому ОСОБА_5 , їй повідомлено, що зазначене майно є об`єктом судових спорів, у зв`язку з чим вчинення нотаріальних дій зупиняється до вирішення справи судом

Отже, як вбачається з матеріалів справи, нотаріусом зупинено вчинення нотаріальних дій, а не відмовлено у їх вчиненні.

Водночас, до нотаріуса із заявами про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у вказаному вище домоволодінні ОСОБА_1 не зверталась, і відповідно, в нотаріусом не приймалось рішення про відмову у їх вчиненні.

Враховуючи викладене, оскільки у задоволенні позовних вимог позивача про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_1 з покійним ОСОБА_5 , визнанні спірного майна спільною сумісною власністю, і відповідно визнанні за позивачем права власності на частку в спільному майні подружжя, судом відмовлено з наведених вище підстав, та спір між спадкоємцями з цих підстав вирішено, у нотаріуса відсутні перешкоди для подальшого оформлення її спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_5 .

Так само рішенням Березанського міського суду Київської області від 15.08.2025 в справі № 356/730/23, що набрало законної сили 16.02.2026, позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності у порядку спадкування задоволено частково, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину домоволодіння з приміщеннями для індивідуальної трудової діяльності загальною площею 345,00 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у задоволенні решти вимог відмолено, а також стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у рівних частках на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 76 912 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 00 копійок (Т.2,а.с.233-236).

Постановою Київського апеляційного суду від 16.02.2026 рішення Березанського міського суду Київської області від 15.08.2025 в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 8685 гривень, та з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 27 685 гривень, в іншій частині рішення Березанського міського суду Київської області від 15.08.2025 залишено без змін (Т.2,а.с.233-236).

Предмет спору у справі № 356/946/23 на яку посилався ОСОБА_3 у своїй заяві нотаріусу від 27.04.2024, не стосується даного спірного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що на момент розгляду справи позивачем не доведено наявності перешкод для оформлення права власності на спадкове майно у нотаріальному порядку, рішення нотаріусом про відмову у їх оформленні не приймалось, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування є задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-81, 89, 128, 141, 223, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І. О. Капшученко