Рішення № 140811107, 21.10.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/795/26

Провадження №2-а/291/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді- Федорчук І.В.

за участю секретаря судового засідання Герасмчук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку адміністративного судочинства адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7461504 від 29 червня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позову зазначив, що не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки вважає недоведеними обставини правопорушення. Звернув увагу на розбіжність між часом події, зазначеним у постанові, та часом, відображеним на фотозображенні, отриманому за допомогою приладу TruCAM. Також послався на обставини використання приладу в ручному режимі та на те, що його дії були зумовлені повітряною загрозою і необхідністю залишити відкриту ділянку місцевості та дістатися безпечнішого місця. Вважає, що за таких обставин його дії слід оцінювати з урахуванням положень статей 17, 18 КУпАП про крайню необхідність.

У подальших письмових поясненнях позивач наголосив, що під час події була повітряна тривога, а на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовано об`єкти в небі та розмову поліцейських щодо повітряної загрози. На підтвердження своїх доводів надав картографічне зображення місця події та інформацію Національної поліції України про ворожу атаку на території Полтавської області 29 червня 2026 року. Крім того, зазначив, що звертався зі скаргою до органу Національної поліції з вимогою скасувати постанову, однак за результатами її розгляду постанову залишено без змін.

У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на правомірність оскаржуваної постанови. Зазначив, що перевищення позивачем установленого обмеження швидкості руху зафіксовано приладом TruCAM LTI 20/20, який пройшов повірку та відповідає встановленим технічним вимогам. Вказав, що на відповідній ділянці дороги діяло обмеження швидкості 50 км/год, тоді як зафіксована швидкість становила 74 км/год. На думку відповідача, доводи позивача щодо повітряної тривоги не свідчать про наявність крайньої необхідності, оскільки не підтверджують неможливості усунути небезпеку іншими засобами. Також відповідач послався на документи щодо затвердження типу приладу, його повірки, захисту інформації та можливості використання TruCAM у ручному режимі або на штативі.

Ухвалою суду від 29.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.09.2026 замінено первісного відповідача належним відповідачем - Департаментом патрульної поліції Національної поліції України.

Учасники справи до суду не зявилися. Згідно поданих заяв просили здійснювати розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, відеозапис, доводи позивача та заперечення відповідача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, чи є вони обґрунтованими, добросовісними, розсудливими та пропорційними.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами статей 7376 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими - докази, одержані з дотриманням установленого законом порядку, а достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, а також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в установленому цією нормою розмірі.

Відповідно до статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її відповідно до закону. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями технічних приладів і засобів, що мають функції фото- та відеозапису, а також іншими документами.

За змістом статті 252 КУпАП орган або посадова особа оцінюють докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо лише послатися на факт фіксації певного показника технічним засобом. Необхідно встановити, що відповідні дані належним чином підтверджують конкретну подію правопорушення, а постанова ґрунтується на достатній сукупності доказів, які дають змогу перевірити її фактичні підстави.

Як убачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7461504 від 29 червня 2026 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 340 грн. У постанові зазначено, що 29 червня 2026 року о 11 год 13 хв 15 с на автомобільній дорозі Н-08 Бориспіль - Маріуполь, на 221-му кілометрі, у межах Градизька Кременчуцького району Полтавської області, водій автомобіля Lincoln Nautilus, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год за встановленого обмеження швидкості 50 км/год. (а.с.33).

На підтвердження правомірності постанови відповідач надав відеозапис із нагрудної камери поліцейського та фотозображення, отримане за допомогою приладу TruCAM LTI 20/20, серійний номер TC003091, на фотозображенні відображено швидкість 74 км/год, відстань 370,8 м, дату 29 червня 2026 року та час 11 год 19 хв 14 с.(а.с.67).

Відеозапис із нагрудної камери поліцейського, який триває з 11 год 22 хв 32 с до 11 год 28 хв 00 с 29 червня 2026 року, фіксує спілкування позивача з працівниками поліції після зупинки транспортного засобу. Водночас цей відеозапис не містить безпосередньої фіксації руху автомобіля та вимірювання його швидкості, а тому сам по собі не спростовує і не підтверджує обставин перевищення швидкості, зафіксованих на фотознімку приладу TruCAM. Відеозапис підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Таким чином, між часом події, зазначеним в оскаржуваній постанові, та часом, відображеним на фотозображенні, наявна розбіжність тривалістю 5 хвилин 59 секунд.

Зазначена розбіжність є істотною для оцінки доказів у цій справі, оскільки час належить до обставин, які індивідуалізують подію адміністративного правопорушення та дають змогу співвіднести зафіксоване технічним засобом вимірювання з конкретною подією, покладеною в основу постанови.

Саме по собі відображення на фотозображенні швидкості 74 км/год не усуває цієї розбіжності. Для підтвердження правомірності постанови відповідач мав надати докази, які б давали змогу встановити причину невідповідності часових показників і достовірно підтвердити, що зафіксоване вимірювання стосується саме події, зазначеної в оскаржуваній постанові.

Однак належних пояснень щодо цієї розбіжності та доказів, які б усували сумніви щодо зв`язку фотозображення з конкретною подією правопорушення, відповідач не надав.

При цьому суд не ототожнює відсутність пояснення розбіжності в часі з автоматичною недостовірністю будь-яких даних, отриманих за допомогою приладу TruCAM. Водночас у межах цієї справи відповідач повинен був підтвердити не лише технічну справність приладу, а й належність конкретного вимірювання до події, описаної в постанові. За відсутності такого підтвердження фотозображення не може вважатися достатнім доказом саме тієї події, за яку позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд ураховує, що відповідачем надано документи щодо затвердження типу засобу вимірювальної техніки LTI 20/20 TruCAM, зокрема сертифікат затвердження типу № UA-MI/1-2903-2012 від 29 серпня 2012 року, відповідно до якого прилад зареєстровано за номером U3197-12, а міжповірочний інтервал становить не більше одного року (а.с.56).

Також надано свідоцтво про повірку № 22-01/35157 від 5 листопада 2025 року щодо приладу TruCAM LTI 20/20, серійний номер TC003091, чинне до 5 листопада 2026 року. Згідно з цим документом прилад пройшов повірку, а встановлений діапазон вимірювання швидкості становить від 2 до 320 км/год із визначеними межами допустимої похибки (а.с.57).

Крім того, відповідач надав експертний висновок Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 15 грудня 2023 року № 04/05/02-1178/BC1 щодо коректності реалізації алгоритму шифрування, який охоплює відповідний серійний номер приладу, а також лист ДП «Укрметртестстандарт» від 1 липня 2025 року № 22-38/30, у якому зазначено, що TruCAM конструктивно передбачає використання в ручному режимі або на штативі, а алгоритм вимірювання швидкості є однаковим для обох режимів. У листі також наведено інформацію про здійснення приладом серії незалежних вимірювань і відхилення результатів у разі істотної розбіжності проміжних вимірювань, зокрема внаслідок тремтіння або неналежного наведення приладу (а.с.58).

Наведені документи підтверджують технічні характеристики приладу, його повірку та передбачені виробником можливості використання. Проте вони не містять пояснення конкретної розбіжності між часом у постанові та часом на фотозображенні й не підтверджують самі по собі, що вимірювання, відображене на фотозображенні, належить до події, зафіксованої в оскаржуваній постанові.

Оцінюючи доводи позивача щодо використання приладу TruCAM у ручному режимі, суд також ураховує лист ДП «Укрметртестстандарт» від 1 липня 2025 року № 22-38/30 та інші надані відповідачем документи. Водночас сам факт передбаченої конструкцією приладу можливості використання в ручному режимі не звільняє відповідача від обов`язку довести належність і достовірність конкретного результату вимірювання.

При вирішенні цього питання суд виходить із положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», яка регламентує застосування технічних приладів і засобів, що мають функції фото- та відеозапису, під час здійснення поліцейськими повноважень із забезпечення публічної безпеки та порядку. Дотримання вимог щодо використання таких засобів оцінюється з урахуванням конкретних обставин їх застосування та наявних доказів. Водночас, визначальним у цій справі є те, що відповідач не усунув конкретної розбіжності в часових показниках і не підтвердив належним чином зв`язок фотозображення з подією, зазначеною в постанові.

Відповідач також надав документи та листи щодо розміщення дорожніх знаків на відповідній ділянці дороги, зокрема відомості про знаки 5.76 із табличкою 7.2.1 на 219 км + 500 м праворуч, знаки 5.49 та 5.50 на 219 км + 600 м праворуч, знаки 5.49 та 5.50 на 223 км + 100 м ліворуч і знак 5.76 на 223 км + 150 м ліворуч. Ці відомості ґрунтуються, зокрема, на документах відповідної служби інфраструктури та ТОВ «РДС», складених у 2025 році.

Оцінюючи зазначені документи, суд ураховує час їх складення та зміст. Вони підлягають оцінці в межах тієї інформації, яку містять, однак самі по собі не дають безумовних підстав установити стан організації дорожнього руху на відповідній ділянці саме 29 червня 2026 року, якщо не підтверджують його на цю дату. Водночас навіть підтвердження встановленого обмеження швидкості не усуває необхідності довести, що позивач порушив його за конкретних обставин, зазначених в оскаржуваній постанові.

Суд також бере до уваги пояснення позивача про те, що відображення на приладі швидкості 74 км/год саме по собі не означає визнання ним адміністративного правопорушення. Такі пояснення не можуть розцінюватися як безумовне підтвердження всіх обставин, викладених у постанові, зокрема часу вчинення правопорушення та належності конкретного вимірювання до відповідної події.

Отже, надані відповідачем документи щодо технічного стану приладу, його повірки, алгоритму вимірювання та можливості використання в ручному режимі не усувають основної доказової суперечності у справі невідповідності часу, зазначеного в постанові, часу, відображеному на фотозображенні, за відсутності належного пояснення такої невідповідності.

Щодо доводів позивача про вчинення дій у стані крайньої необхідності

Позивач також посилається на те, що його поведінка під час події була зумовлена повітряною загрозою та необхідністю залишити відкриту ділянку місцевості й дістатися безпечнішого місця.

На підтвердження цих доводів позивач надав відеозапис із нагрудної камери поліцейського, картографічне зображення місця події та інформацію Національної поліції України від 29 червня 2026 року про ворожу атаку на території Полтавської області, унаслідок якої було травмовано людину та уражено автозаправну станцію( а.с. 45-49).

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі статтею 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка, хоча й передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян чи встановленому порядку управління, якщо за конкретних обставин така небезпека не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Оцінюючи наведені доводи позивача щодо вчинення дій у стані крайньої необхідності, суд ураховує, що на підтвердження своїх пояснень позивач посилається на наявність повітряної загрози, обставини, зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, а також необхідність залишити відкриту ділянку місцевості поблизу автозаправної станції та прямувати в безпечніше місце.

Разом із тим для визнання дій вчиненими у стані крайньої необхідності відповідно до статті 18 КУпАП необхідно встановити, що небезпека реально загрожувала охоронюваним законом інтересам, за конкретних обставин не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода була менш значною, ніж відвернена.

Надані позивачем матеріали свідчать про наявність загального безпекового контексту, пов`язаного з воєнними загрозами, та підтверджують наведені ним пояснення щодо сприйняття ситуації під час події. Водночас самі по собі ці обставини, без достатнього підтвердження конкретного характеру небезпеки саме в місці перебування позивача та неможливості уникнути її в інший спосіб, не дають суду підстав для однозначного висновку про наявність усіх умов крайньої необхідності, передбачених статтею 18 КУпАП.

Отже, доводи позивача про вчинення дій у стані крайньої необхідності не можуть бути визнані самостійно доведеною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Водночас вони підлягають урахуванню під час оцінки всіх обставин справи та не спростовують необхідності перевірки того, чи довів відповідач належними й допустимими доказами саме ті обставини правопорушення, які покладено в основу постанови.

Вирішальним для розгляду цього спору є те, що відповідач не усунув суперечності між часом вчинення правопорушення, зазначеним в оскаржуваній постанові, та часом, відображеним на фотозображенні, отриманому за допомогою приладу TruCAM, і не надав достатніх доказів, які б достовірно пов`язували зафіксоване вимірювання швидкості з подією, зазначеною в постанові. За таких обставин обставини, покладені в основу притягнення позивача до адміністративної відповідальності, залишилися недоведеними.

Щодо звернення позивача зі скаргою до органу Національної поліції

Судом установлено, що 1 липня 2026 року позивач звернувся зі скаргою до органу Національної поліції щодо скасування постанови серії ЕНА № 7461504 від 29 червня 2026 року. За результатами її розгляду рішенням від 8 липня 2026 року, прийнятим уповноваженою посадовою особою, постанову залишено без змін, про що позивача повідомлено листом від 9 липня 2026 року (а.с.40-44).

Сам факт розгляду скарги в адміністративному порядку та залишення постанови без змін не свідчить про безумовну правомірність оскаржуваного рішення й не звільняє відповідача від обов`язку довести його фактичні та правові підстави під час судового розгляду.

У межах цієї справи суд перевіряє правомірність саме постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та оцінює всі надані сторонами докази незалежно від результату її попереднього перегляду в адміністративному порядку.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд виходить із того, що обов`язок довести правомірність оскаржуваної постанови покладено на відповідача відповідно до частини другої статті 77 КАС України. Такий обов`язок передбачає необхідність надати належні й допустимі докази, які в сукупності дають змогу достовірно встановити обставини правопорушення, покладені в основу рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У цій справі відповідач надав документи щодо технічних характеристик приладу TruCAM, його повірки та використання, а також відео з портативного реєстратора, фотозображення із зафіксованою швидкістю руху транспортного засобу. Однак наявність зазначених документів не усуває істотної розбіжності між часом події, зазначеним в оскаржуваній постанові, та часом, відображеним на фотозображенні. Причину цієї розбіжності відповідач не пояснив, а належних доказів, які б достовірно пов`язували зафіксоване вимірювання з подією, описаною в постанові, суду не надав.

За таких обставин суд не має достатніх підстав визнати доведеними фактичні обставини, покладені в основу притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Висновок суду ґрунтується не на самому лише існуванні сумнівів, а на конкретній невирішеній суперечності між доказами, яку відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не усунув.

При цьому суд ураховує доводи позивача щодо крайньої необхідності та оцінює їх відповідно до статей 17, 18 КУпАП. Однак незалежно від оцінки цих доводів відповідач зобов`язаний був довести обставини правопорушення, зазначені в оскаржуваній постанові. Оскільки належних і достатніх доказів для такого висновку не надано, постанова не може вважатися обґрунтованою.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, скасування постанови серії ЕНА № 7461504 від 29 червня 2026 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, у разі задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 9, 7277, 90, 139, 241246, 286 КАС України, статтями 17, 18, 122, 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7461504 від 29 червня 2026 року, винесену щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 ( шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: вул.. Ф.Ернста, 3, м. Київ, 03048.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя І.В. Федорчук