Рішення № 140810787, 21.10.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 278/2038/26

Провадження по справі №2/276/810/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що 25.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі ТОВ «Аванс Кредит») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №16215-05/2023, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. У порушення вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 105315,60 грн, а саме: 12900 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту; 92415 грн 60 коп. - заборгованість за відсотками. 19.10.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №19102023. Згідно умов вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №16215-05/2023 від 25.05.2023 року. Враховуючи наведене, оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк погашена не була, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» змушене звернутись з даним позовом до суду з метою захисту порушених прав. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №16215-05/2023 від 25.05.2023 року у розмірі 105315,60 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розміоі 8000,00 грн.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 17.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено по справі підготовче засідання.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 22.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначеного справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2026 року провадження у справі 278/2038/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи №552/672/23.

07.09.2026 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25), надання загального доступу до якої забезпечено 17.09.2026.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2026 року провадження у справі 278/2038/26 поновлено, призначено судове засідання на 21.10.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просив проводити розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, відзив на позов до суду не надав, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представником відповідача 10.09.2026 та 21.10.2025 подавались клопотання про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача, а також зазначено, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практики з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, значимість спору для сторін, виходячи із засад розумності та співмірності, а також враховуючи ціну позову, представник відповідача просив, в разі задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.05.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №16215-05/2023 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора W2256, згідно з умовами якого, відповідачу надано кредит у розмірі 12900 грн. 00 коп. на строк 360 днів до 18.05.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, а відповідач зобов`язаний був повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору (а.с. 11-17).

Згідно п. 1.1. договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 12900 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. визначено тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту: 25.05.2023 року. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 18.05.2024 року.

Згідно п. 1.4.-1.4.1. договору тип процентної ставки фіксована; процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.5 договору клієнт зобов`язаний сплачувати проценти кожні 25 днів; детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього Договору.

Пунктом 1.6 передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4149-49хх-хххх-8111, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно п. 2.18. договору укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Із заявки-анкети на отримання фінансового кредиту від 25.05.2023 року вбачається, що відповідачем надано позичальнику персональні дані та номер картки № НОМЕР_1 хх-хххх-8111 (а.с. 6-7).

Відповідачем також підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься основна інформація щодо умов кредитування, зокрема, вказано строк кредитування 360 днів, процентна ставка 1,99% в день, що повністю відповідає умовам укладеного між сторонами фінансового кредиту №16215-05/2023 (а.с. 9-11).

Факт перерахування коштів 25.05.2023 року на суму 12900 грн 00 ко. на картку відповідача №4149-49хх-хххх-8111 підтверджується довідкою від сервісу онлайн платежів iPay.ua (а.с. 18).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первинним кредитором по договору №16215-05/2023 від 25.05.2023 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «Аванс Кредит» станом на 19.10.2023 становила 50893,08 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 12900 грн 00 коп, заборгованість за відсотками 37993 грн 08 коп. (а.с. 18-19).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем, по договору №16215-05/2023 від 25.05.2023 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» станом на 18.05.2024 становила 105315,60 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 12900 грн 00 коп, заборгованість за відсотками 92415 грн 60 коп. (а.с. 18-19).

Згідно повідомлення АТ«Універсал Банк» від 22.06.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-8111. За період з 25.05.2023 по 30.05.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-8111 було зараховано платіж у сумі 12900 грн, а саме 25.05.2023 (а.сп. 64).

19.10.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №19102023.

Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №16215-05/2023 від 25.05.2023 року (а.с. 20-25).

Згідно копії акту приймання-передачі від 19.10.2023 року письмового та електронного Реєстру Боржників від 19.10.2023 року до Договору факторингу №19102023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали даний акт про те, згідно з вимогами ст. 8 Договору факторингу №19102023, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників Клієнта від 19.10.2023 року, складений у письмовій формі згідно з Додатком №1 до цього Договору (а.с. 26).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19102023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за фінансовим договором №16215-05/2023 від 25.05.2023 у розмірі 50893,08 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 12900 грн 00 коп, заборгованість за відсотками 37993 грн 08 коп. на дату відступлення права вимоги (а.с. 26).

10.04.2026 року позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості (а.с. 30).

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до частини першоїстатті 9 Закону України «Про електронну комерцію»сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що укладення між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту №16215-05/2023 від 25.05.2023 року в електронній формі відповідає приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Договір факторингу №19102023, укладений 19.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», є дійсним та чинним, відомості про те, що він оскаржувався в судовому порядку, відсутні.

Відтак, суд погоджується з доводами представника позивача щодо переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як до нового кредитора, права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною першоюстатті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипередбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено вище, матеріали справи містять належні докази того, що ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, погодивши розмір кредиту, порядок і строки здійснення платежів на його погашення, а також досягли домовленості щодо виду, розміру та строків сплати процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту №16215-05/2023 від 25.05.2023 року, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, наданого за договором про надання фінансового кредиту №16215-05/2023 від 25.05.2023 року в сумі 12900 грн 00 коп.

Крім того, відповідачу також нараховано проценти за період з 25.05.2023 року по 18.05.2024 року в межах строку дії кредитного договору, розмір яких згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №16215-05/2023 становить 92415,60 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач платежі за нарахованими відсотками не здійснював взагалі.

Щодо нарахування процентів за користування кредитом, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 92415,60 грн підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті регулюються Законом України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, від 22.11.2023 який набрав чинності 24.12.2023 внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема до статті 8, яка визначає порядок визначення реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальну вартість кредиту для споживача.

Внесеними змінами обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, який не може перевищувати 1 % (п. 5 ч. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до пункту 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Кредитний договір між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений 25.05.2023.

Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», які набрали чинності 24.12.2023 розмір відсотків, встановлених договором із 24.12.2023 по 22.04.2024 не може перевищувати 2,5%, із 23.04.2024 по 20.08.2024 -1,5%, а із 21.08.2024 - 1,0%.

Судом встановлено, що кредитодавцем за період з 25.05.2023 по 18.05.2024 нараховувались відсотки за стандартною процентною ставкою 1,99 %.

Однак, починаючи із 23.04.2024 - розмір денної відсоткової ставки згідно з нормами Закону № 3498-IX, від 22.11.2023 не може бути більшим - 1,5%, отже нарахована кредитодавцем заборгованість за відсотками за період із 23.04.2024 по 18.05.2024 за ставкою 1,99% не відповідає його вимогам.

Таким чином, розмір заборгованості за відсотками, які підлягають стягненню із відповідача за період із 23.04.2024 по 18.05.2024 складає 5031,00 грн (12900,00 грн х 1,5% х 26 днів), у той час як позикодавцем нараховано відповідачу за вказаний період відсотків на суму 6674,46 грн (із розрахунку 12900,00 грн х 1,99% х 26 днів), а тому кредитодавцем зайво нараховано відповідачу відсотки на суму 1643,46 грн.

З огляду на вказане, загальна сума процентів за користування кредитними коштами, яка відповідає умовам укладеного з відповідачем кредитного договору та не суперечить нормам Закону № 3498-IX від 22.11.2023, складає 90772,14 грн (92415,60 грн 1643,46 грн), яка і підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, Об`єднана палата КЦС Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 по справі №552/672/23 уточнила, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови договору суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів.

Відповідачем позовних вимог про визнання недійсним умови договору №16215-05/2023 від 25.05.2023 щодо встановлення процентної ставки у розмірі 1,99% в день не пред`являлося, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для відмови у стягненні процентів за користування кредитом в розмірі 90772,14 грн, що обраховані судом, з урахуванням обмежень денної процентної ставки, визначеної Законом №3498-IX від 22.11.2023.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №16215-05/2023 від 25.05.2023 року у загальному розмірі 103672,14 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 12900 грн, заборгованість за відсотками 90772,14 грн.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено частково, судовий збір слід стягнути в розмірі 2609,15 грн (2662,4 * 98%).

Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.07.2025 року між позивачем та АО «Апологет» укладено договір про надання правової допомоги №0107. Предметом вказаного договору є зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, акт № №747 наданих послуг від 10.04.2026, детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги №0107 від 09.03.2026 року.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн. є завищеною щодо предмета спору. Окрім того, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.

Враховуючи незначну складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598-599, 610-612, 614, 615, 623, 625-629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №16215-05/2023 від 25.05.2023 в загальній сумі 103672 (сто три тисячі шістсот сімдесят дві) гривень 14 копійок, з яких: 12900,00 гривень - заборгованість за тілом кредитом, 90772,14 гривень - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2609,15 грн (дві тисячі шістсот дев`ять гривні 15 копійок) судового збору та 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Д.О. Бобер