Рішення № 140810756, 09.10.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14387/26

2-о/295/254/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

при секретарі судового засідання Городнюк Є.П.,

за участю :

представника заявника Горлова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Житомирська міська рада про встановлення факту що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

До Богунського районного суду м. Житомира звернулася ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту що має юридичне значення. В обгрунтування вимог вказала, що Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . 8 серпня 2023 року заявниця зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько заявниці ОСОБА_2 помер у м. Житомирі. У цей день відкрилася спадщина після його смерті. До складу спадщини входить належна спадкодавцю 1/4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на зазначену частку підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 від 25 жовтня 2004 року.

Заявниця також є власницею 1/4 частки цієї квартири та зареєстрована за вказаною адресою з 4 листопада 2010 року. Ці обставини підтверджуються правовстановлюючими документами на квартиру та витягом з Реєстру територіальної громади, сформованим 3 липня 2026 року.

Безпосередньо перед смертю та на час відкриття спадщини ОСОБА_2 фактично постійно проживав без реєстрації разом із заявницею у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , співвласниками якої вони обоє були. Відсутність реєстрації спадкодавця у цій квартирі мала формальний характер і не відповідала його фактичному місцю постійного проживання.

Актом про проживання осіб № 114 від 22 червня 2026 року, складеним працівниками та затвердженим директором ПП «ВЖРЕП-8», зафіксовано, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник заявника підтримав заяву ОСОБА_1 .

Представник заінтересованої особи Житомирської міської ради Сищук Н.М. направила до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Свідки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , підтвердили факт сумісного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . 8 серпня 2023 року заявниця зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько заявниці ОСОБА_2 помер у м. Житомирі. У цей день відкрилася спадщина після його смерті. До складу спадщини входить належна спадкодавцю 1/4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на зазначену частку підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 від 25 жовтня 2004 року.

Заявниця також є власницею 1/4 частки цієї квартири та зареєстрована за вказаною адресою з 4 листопада 2010 року. Ці обставини підтверджуються правовстановлюючими документами на квартиру та витягом з Реєстру територіальної громади, сформованим 3 липня 2026 року.

Безпосередньо перед смертю та на час відкриття спадщини ОСОБА_2 фактично постійно проживав без реєстрації разом із заявницею у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , співвласниками якої вони обоє були. Відсутність реєстрації спадкодавця у цій квартирі мала формальний характер і не відповідала його фактичному місцю постійного проживання.

Актом про проживання осіб № 114 від 22 червня 2026 року, складеним працівниками та затвердженим директором ПП «ВЖРЕП-8», зафіксовано, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлений факт підтверджується сукупністю взаємоузгоджених письмових доказів: реєстрацією місця проживання заявниці, належністю заявниці та спадкодавцю часток у квартирі, зняттям спадкодавця з попереднього зареєстрованого місця проживання та актом підприємства, яке обслуговує будинок, складеним на підставі свідчень сусідів. Фактичне постійне проживання заявниці та спадкодавця за однією адресою, на час відкриття спадщини, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. За змістом статті 1261 ЦК України діти спадкодавця належать до спадкоємців першої черги за законом.

Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Підпунктом 3.20 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується витягом із реєстру територіальної громади, довідкою про реєстрацію місця проживання або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт.

Місце фактичного проживання особи не тотожне місцю її реєстрації. У постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 Верховний Суд зазначив, що відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спільне постійне проживання підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини першої та пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у порядку окремого провадження. Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено можливість встановлення судом інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц Верховний Суд виснував, що коли виникнення права на спадкування залежить від доведення певного факту, особа може звернутися до суду із заявою про його встановлення, яка за відсутності реального спору про право розглядається за правилами окремого провадження. У такому порядку, зокрема, розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Сама по собі відмова нотаріуса через недостатність документів не утворює спору про право.

Заявниця не має можливості одержати в позасудовому порядку документ, який був би достатньою підставою для оформлення спадщини: реєстрація місця проживання спадкодавця за вказаною адресою відсутня, а складений ПП «ВЖРЕП-8» акт про проживання є доказом фактичних обставин, проте не замінює рішення суду про встановлення юридичного факту.

Нотаріус у відмові, яка долучається уже констатував недостатність документів для видачі свідоцтва. Таким чином, заявлений факт підтверджується сукупністю взаємоузгоджених письмових доказів: реєстрацією місця проживання заявниці, належністю заявниці та спадкодавцю часток у квартирі, зняттям спадкодавця з попереднього зареєстрованого місця проживання та актом підприємства, яке обслуговує будинок, складеним на підставі свідчень сусідів. Фактичне постійне проживання заявниці та спадкодавця за однією адресою, на час відкриття спадщини, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Згідно позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 року в справі №336/709/18 це має враховуватись при дослідженні питання про наявність чи відсутність спору про право.

Отже, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, заявником подано до суду в порядку окремого провадження з метою захисту своїх прав та інтересів при вирішенні питання щодо оформлення спадщини в нотаріальній конторі, а не для вирішення спору про право на спадщину.

З огляду на вищевикладене у суду відсутні підстави вважати, що існує спір про право або що встановлення такого факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи, що факт, який просить встановити заявниця має для неї юридичне значення, а також давши оцінку доказам, якими підтверджується вказаний факт, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 1258, 1259, 1261, 1264 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. ст. 259, 260, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Житомирська міська рада про встановлення факту що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт, постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.10.2026.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І. Г. Перекупка