Рішення № 140810589, 21.10.2026, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/925/26

Провадження № 2/169/803/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

21 вересня 2026 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (далі ТОВ «ФК «Смарт Пей») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 21 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг і підписала заяву №1001061481401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 23900 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12 % річних. Право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року перейшло до ТОВ «ФК «Смарт Пей». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою належним чином умов договору у неї станом на 25 червня 2026 року виникла заборгованість в розмірі 48308,97 гривень, позивач просив стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а. с. 44, 45), до позовної заяви додав клопотання в якому вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи та просить справу розглядати без його участі (а. с. 6).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 46), про причини неявки суд не повідомляла, відзив на позов не подавала.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 21 червня 2018 року АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1001061481401 (далі Договір) шляхом підписання заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. За умовами договору відповідачу був наданий споживчий кредит в розмірі 23900 гривень зі сплатою 12 % річних на строк 24 місяці. Сторони погодили графік платежів, який викладено в договорі (а. с.7).

Договором передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,9 % (693,1 грн) щомісячно.

Вказаний договір був підписаний відповідачкою власноручним підписом (а. с. 7).

На виконання умов Договору № 1001061481401 від 21 червня 2018 року відповідачці були надані кредитні кошти в розмірі 23900 гривень шляхом перерахунку на її банківський рахунок (а. с. 8).

Отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними також підтверджується випискою по рахунку відповідачки (а. с. 11-12).

АТ «ПУМБ» надавши відповідачці кредит, свої зобов`язання за договором виконало.

Наведені обставини свідчать про те, що між АТ «ПУМБ» та відповідачкою у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог статті 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторони договору досягнули згоди відносно всіх його істотних умов.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З розрахунку АТ «ПУМБ» видно, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 1001061481401 від 21 червня 2018 року станом на 25 червня 2026 року становить 48308,97 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 19328,12 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом 15431,32 гривень, заборгованість зі сплати комісії 13549,53 гривень (а. с. 9- 10).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи видно, що 29 червня 2026 року між ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» та АТ «ПУМБ» укладений договір факторингу № 1 (а. с. 13-15).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору АТ «ПУМБ» зобов`язується передати (відступити) ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників, а АТ «ПУМБ» зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому Договором.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників №1 до договору факторингу №1 від 26 червня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001061481401 від 21 червня 2018 року становить 448308,97гривень (а. с. 16).

Зобов`язання по оплаті зазначеного договору факторингу фактором повністю виконані (а. с. 17).

Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1001061481401 від 21 червня 2018 року, укладеним між АТ «ПУМБ» та відповідачкою ОСОБА_1 .

З наданого позивачем розрахунку видно, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 1001061481401 від 21 червня 2018 року станом на 25 червня 2026 року становить 48308,97 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 19328,12 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом 15431,32 гривень, заборгованість зі сплати комісії 13549,53 гривень (а. с. 4).

Проте, з таким розрахунком повністю не можна погодитись з огляду на таке.

У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідачки комісію за обслуговування кредиту в розмірі 13549,53 гривень.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з обслуговуванням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29, 31.33 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) дійшла такого висновку: «З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п. 31.25 постанови).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 5 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за щомісячне обслуговування кредитної заборгованості, відображена у Графіку платежів (а. с. 7), однак, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються позивачем та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то позов у цій частині до задоволення не підлягає.

Відповідно до узгодженого сторонами графіку платежів (а. с. 7) відповідачка 21 липня 2018 року, 21 серпня 2018 року, 21 жовтня 2018 року та 21 листопада 2018 року здійснила чотири платежі на загальну суму 8762,52 гривень, які зараховані кредитором на погашення заборгованості таким чином: комісія за обслуговування кредиту 3086,02 гривень, проценти за користування кредитом 1104,62 гривень, та тіло кредиту 4571,88 гривень (а. с. 9-10).

Виходячи з часткової сплати відповідачкою заборгованості суд вважає за необхідне зарахувати 3086,02 гривень (комісія за обслуговування кредиту, в стягненні якої відмовлено з наведених вище мотивів) у рахунок погашення простроченого тіла кредиту та стягнути з відповідачки тіло кредиту у розмірі 16242 гривні 10 копійок (23900 грн 4571,88 грн 3086,02 = 16242,1 грн).

Також, виходячи зі змісту Договору суд вважає, що позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають до задоволення і з відповідачки слід стягнути 15431,32 гривень процентів.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права, то суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, оскільки остання порушила його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме неповерненні кредитних коштів у визначений договором строк.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, акт наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором про надання професійної правничої допомоги від 26 березня 2026 року від 16 вересня 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001139 від 25 листопада 2019 року (а. с. 19, 23 24).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши акт наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором про надання професійної правничої допомоги від 26 березня 2026 року від 16 вересня 2026 року, суд дійшов висновку, що лише зазначені в пункті 2 акту надані адвокатом послуги, вартість яких становить 6000 гривень, в розумінні закону є правничою допомогою.

Вказані в пункті 1 акту послуги фактично і є підготовкою позову та охоплюються пунктом 2, а зазначені в пункті 3 не були надані, оскільки відповідачка відзив на позов у цій справі не подавала.

Таким чином, до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідачка відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляла, співмірності цих витрат наданим позивачу адвокатом послугам не спростовувала.

Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений частково (65,56 %), з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3933 гривні 60 копійок (6000 грн * 65,56 % = 3933,6 грн) та судовий збір у розмірі 1745 гривень 47 копійок (2662,4 грн * 65,56 % = 1745,47 грн).

На підставі викладеного, статей 526, 530, 610, 611, 629, 634, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись статтями 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором № 1001061481401 від 21 червня 2018 року в розмірі 31673 (тридцять одна тисяча шістсот сімдесят три) гривні 42 (сорок дві) копійки, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 16242 (шістнадцять тисяч двісті сорок дві) гривні 10 (десять) копійок, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом 15431 (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять одна) гривня 32 (тридцять дві) копійки.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» судовий збір у розмірі 1745 (одна тисяча сімсот сорок п`ять) гривень 47 (сорок сім) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3933 (три тисячі дев`ятсот тридцять три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», адреса місця знаходження: вулиця Іоана Павла ІІ, 4/6, корпус А, офіс 303, місто Київ, код ЄДРПОУ 43696954 .

Представник позивача: Рудзей Юрій Володимирович, адреса місця знаходження: вулиця Михайла Грушевського, 105/52, місто Житомир, Житомирська область, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 21 жовтня 2026 року.

Головуючий