Вирок № 140810338, 21.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Дата ухвалення
21.10.2026
Номер справи
161/3285/26
Номер документу
140810338
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 161/3285/26

Провадження № 1-кп/161/748/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 21 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представника цивільного відповідача ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луцького міськрайонного суду Волинської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 42023030000000068 від 15.06.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Головне, Любомльського району, Волинської області, громадянина України, українця, одруженого, зареєстрованого адресою: АДРЕСА_1 .

раніше не засуджувався

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.1 ст.209 КК України.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Радомишель Луцького району Волинської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

раніше не засуджувався

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 28, ч.2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 116, 118, 186-1, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 79, 88 Водного Кодексу України, ст. ст. 30, 50, 60 Закону України «Про землеустрій», реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для фізичної особи - громадянина ОСОБА_12 шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровий номер 0722880700:05:000:0003 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир та у відповідності до вимог законодавства не може бути передана у приватну власність, 02.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, заздалегідь узгодивши використання службових повноважень ОСОБА_6 усупереч інтересам служби, забезпечив шляхом винесення останнім у приміщенні на 4 -му поверсі ГУ Держгеокадастру у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область , наказу №352-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_12 , внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 655 600 грн, тобто на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян - тобто обвинувачується в організації у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

Крім того, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 116, 118, 186-1, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 79, 88 Водного Кодексу України, ст. ст. 30, 50, 60 Закону України «Про землеустрій», реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для фізичної особи - громадянина ОСОБА_13 шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровий номер 0722880700:05:000:1005 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир та у відповідності до вимог законодавства не може бути передана у приватну власність, 06.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, заздалегідь узгодивши використання службових повноважень ОСОБА_6 усупереч інтересам служби, забезпечив шляхом винесення останнім у приміщенні на 4 -му поверсі ГУ Держгеокадастру у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область , наказу №373-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_13 , внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 662 200 грн, тобто на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян - тобто обвинувачується в організації у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

Крім того, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 116, 118, 186-1, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 79, 88 Водного Кодексу України, ст. ст. 30, 50, 60 Закону України «Про землеустрій», реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для фізичної особи - громадянина ОСОБА_14 шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровий номер 0722880700:05:000:0004 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир та у відповідності до вимог законодавства не може бути передана у приватну власність, 07.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, заздалегідь узгодивши використання службових повноважень ОСОБА_6 усупереч інтересам служби, забезпечив шляхом винесення останнім у приміщенні на 4 -му поверсі ГУ Держгеокадастру у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область , наказу №396-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_14 , внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 655 600 грн, тобто на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян - тобто обвинувачується в організації у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

Окрім того, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 116, 118, 186-1, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 79, 88 Водного Кодексу України, ст. ст. 30, 50, 60 Закону України «Про землеустрій», реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для фізичної особи - громадянки ОСОБА_15 шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровий номер 0722880700:05:000:0005 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир та у відповідності до вимог законодавства не може бути передана у приватну власність, 15.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, заздалегідь узгодивши використання службових повноважень ОСОБА_6 усупереч інтересам служби, забезпечив шляхом винесення останнім у приміщенні на 4 -му поверсі ГУ Держгеокадастру у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область , наказу №3-989/15-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_15 , внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 664 400 грн, тобто на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян - тобто обвинувачується в організації у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

Окрім того, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 116, 118, 186-1, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 79, 88 Водного Кодексу України, ст. ст. 30, 50, 60 Закону України «Про землеустрій», реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для фізичної особи - громадянина ОСОБА_16 шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровий номер 0722880700:05:000:0206 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир та у відповідності до вимог законодавства не може бути передана у приватну власність, 15.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, заздалегідь узгодивши використання службових повноважень ОСОБА_6 усупереч інтересам служби, забезпечив шляхом винесення останнім у приміщенні на 4 -му поверсі ГУ Держгеокадастру у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область , наказу №427-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_16 , внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 664 400 грн, тобто на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян - тобто обвинувачується в організації у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

Окрім того, діючи умисно в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 23, ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України від 06.12.2019 року №361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, ОСОБА_5 на завершення реалізації свого злочинного умислу щодо легалізації майна отриманого злочинним шляхом, 30.08.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, перебуваючи за адресою АДРЕСА_4 у приміщенні приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_17 , уклав з ОСОБА_15 (продавець) договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, на території Боратинської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Відтак, ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005 площею 2,0000 га території Боратинської сільської ради Луцького району, яка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир, вартістю 1 664 400 грн. - тобто обвинувачується в набутті, володінні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Окрім того, діючи умисно в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 23, ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України від 06.12.2019 року №361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, ОСОБА_5 на завершення реалізації свого злочинного умислу щодо легалізації майна отриманого злочинним шляхом, 30.08.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, перебуваючи за адресою АДРЕСА_4 у приміщенні приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_17 , уклав з ОСОБА_14 (продавець) договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, на території Боратинської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Відтак, ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004 площею 2,0000 га території Боратинської сільської ради Луцького району, яка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир, вартістю 1 655 600 грн. - тобто обвинувачується в набутті, володінні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Окрім того, діючи умисно в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 23, ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України від 06.12.2019 року №361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, ОСОБА_5 на завершення реалізації свого злочинного умислу щодо легалізації майна отриманого злочинним шляхом, 30.08.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, перебуваючи за адресою АДРЕСА_4 у приміщенні приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_17 , уклав з ОСОБА_18 (продавець) договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005, що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, на території Боратинської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Відтак, ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005 площею 2,0000 га території Боратинської сільської ради Луцького району, яка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир, вартістю 1 662 200 грн. - тобто обвинувачується в набутті, володінні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

ОСОБА_6 діючи умисно, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 116, 118, 186-1, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 79, 88 Водного Кодексу України, ст. ст. 30, 50, 60 Закону України «Про землеустрій», реалізовуючи спільний з ОСОБА_5 та ОСОБА_11 злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для фізичної особи - громадянина ОСОБА_12 шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровий номер 0722880700:05:000:0003 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир та у відповідності до вимог законодавства не може бути передана у приватну власність, 02.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, перебуваючи за місцем службової діяльності у приміщенні на 4 -му поверсі ГУ Держгеокадастру у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область , виніс наказ №352-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_12 , внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 655 600 грн, тобто на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян - тобто обвинувачується у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

Окрім того, діючи умисно, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 116, 118, 186-1, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 79, 88 Водного Кодексу України, ст. ст. 30, 50, 60 Закону України «Про землеустрій», реалізовуючи спільний з ОСОБА_5 та ОСОБА_11 злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для фізичної особи - громадянина ОСОБА_13 шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровий номер 0722880700:05:000:1005 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир та у відповідності до вимог законодавства не може бути передана у приватну власність, 06.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, перебуваючи за місцем службової діяльності у приміщенні на 4 -му поверсі ГУ Держгеокадастру у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область , виніс наказ №373-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_13 , внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 662 200 грн, тобто на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян - тобто обвинувачується у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

Окрім того, діючи умисно, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 116, 118, 186-1, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 79, 88 Водного Кодексу України, ст. ст. 30, 50, 60 Закону України «Про землеустрій», реалізовуючи спільний з ОСОБА_5 та ОСОБА_11 злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для фізичної особи - громадянина ОСОБА_14 шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровий номер 0722880700:05:000:0004 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир та у відповідності до вимог законодавства не може бути передана у приватну власність, 07.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, перебуваючи за місцем службової діяльності у приміщенні на 4 -му поверсі ГУ Держгеокадастру у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область , виніс наказ №396-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_14 , внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 655 600 грн, тобто на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян - тобто обвинувачується у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

Окрім того, діючи умисно, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 116, 118, 186-1, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 79, 88 Водного Кодексу України, ст. ст. 30, 50, 60 Закону України «Про землеустрій», реалізовуючи спільний з ОСОБА_5 та ОСОБА_11 злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для фізичної особи - громадянки ОСОБА_15 шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровий номер 0722880700:05:000:0005 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир та у відповідності до вимог законодавства не може бути передана у приватну власність, 15.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, перебуваючи за місцем службової діяльності у приміщенні на 4 -му поверсі ГУ Держгеокадастру у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область , виніс наказ №3-989/15-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_15 , внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 664 400 грн, тобто на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян - тобто обвинувачується у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

Окрім того, діючи умисно, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 116, 118, 186-1, Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 79, 88 Водного Кодексу України, ст. ст. 30, 50, 60 Закону України «Про землеустрій», реалізовуючи спільний з ОСОБА_5 та ОСОБА_11 злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для фізичної особи - громадянина ОСОБА_16 шляхом безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровий номер 0722880700:05:000:0206 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району, достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться в межах земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги річки Стир та у відповідності до вимог законодавства не може бути передана у приватну власність, 15.04.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, перебуваючи за місцем службової діяльності у приміщенні на 4 -му поверсі ГУ Держгеокадастру у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область , виніс наказ №427-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_16 , внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 664 400 грн, тобто на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян - тобто обвинувачується у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

10.03.2026 року, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідно до частини 3 статті 35 КПК України для розгляду кримінального провадження визначено суддю Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 . Волинської області зав обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42023030000000068 від 15.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.1 ст.209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 28, ч.2 ст. 364 КК України.

Ухвалою від 11.03.2026 суд призначив судовий розгляд у зазначеному кримінальному провадженні.

Починаючи з 19.03.2026 року судове провадження суд здійснював за участю обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їхніх захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 .

Суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені судом всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд наголошує на тому, що обвинувачені брали участь особисто у судових засіданнях, в яких були досліджені усі докази, подані (заявлені) стороною обвинувачення, у тому числі допитано свідків обвинувачення, та надані документи.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні заявив про свою невинуватість.

Під час судового розгляду надав показання, що ОСОБА_6 знає, відношення нормальні. Знає, що у 2021 році виделялися земельні ділянки УБД. Зустрічався з ОСОБА_15 , якій пояснив, що є декілька проблемних земельних ділянок, які хочуть продати. Він погодився купити вказані ділянки і переоформив їх у нотаріуса. Пізніше дізнався, що правоохоронні органи звернулися до суду з клопотання про накладання арешту. Ніяких вказівок він ОСОБА_20 не давав. Перед укладанням договору купілі-продажу була зроблена нормативно грошова оцінка, на підставі якрї і було укладено договір.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заявив про свою невинуватість. Під час судового розгляду надав показання, що дійсно у вказаний у обвинувальному акті період часуперебував на посаді керівника ГУ Держгеокадастру у Волинській області , що знаходиться за адресою: вул.Винниченка, 67, м.Луцьк, Волинська область та підписав: наказ №352-УБД «Про затвердження документації із землеустрію та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_12 ; наказ №373-УБД, чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_13 ; наказ №396-УБД, чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_14 ; наказ №3-989/15-21-СГ, чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_15 ; наказ №427-УБД, чим надав земельну ділянку у власність ОСОБА_16 .

Однак з ОСОБА_5 та ОСОБА_11 жодного злочинного умислу, не мав, жодної неправомірної вигоди не отримував, діяв в межах своїх службових повноважень.

Адвокат ОСОБА_21 підтримав позицію свого підзахисного та послався на наступне, досліджені в судовому засіданні докази сторони обвинувачення є неналежними та недопустимими, оскільки отримані з порушенням вимог КПК України, а саме:

-були витребувані та отримані стороною обвинувачення поза межами кримінального провадження, тобто без дотримання процесуальної форми та без надання відповідним запитам статусу процесуальної дії, зібрані з порушенням фундаментального права на справедливий суд та принципу законності, що згідно з практикою Верховного Суду є наслідком істотного порушення прав і свобод людини, що автоматично робить їх недопустимими на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.

-Залучення до проведення процесуальних дій осіб, чий правовий статус належним чином не підтверджений і не верифікований, нівелює легітимність усіх процесуальних дій та істотно порушує порядок збирання доказів.

-Долучались додатки до протоколів проведення процесуальних дій через 9 днів після складання протоколу, що свідчить про службове підроблення або, як мінімум, фальсифікацію матеріалів справи.

-Неодноразово порушувались вимоги щодо фіксації слідчих дій (ст. 104, ст. 105 КПК України).

-Неодноразово порушувався принцип безпосередності дослідження доказів та фальсифікувались змісти протоколів.

-Експерти під час проведення судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи №3129, 3147 від 27.10.2023 року досліджували документи, які отримані поза межами цього кримінального провадження та дослідження здійснювалось за розмитими та нечіткими документами, які не дозволяють достеменно встановити зміст (печатки, рукописні записи, таблиці тощо), що ставить під сумнів достовірність встановлених експертом фактів.

-Усі слідчі (розшукові) та процесуальні дії, а також збирання доказів шляхом скеровування запитів у порядку ст. 93 КПК України, надання доручень оперативному підрозділу у порядку ст. ст. 40, 93 КПК України, здійснення заходів забезпечення кримінального провадження, як мінімум до 07.10.2024 року, а їх левова частка у вказаному кримінальному провадженні, здійснювались органом досудового розслідування - неуповноваженими службовими особами без належних процесуальних повноважень, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим або групою слідчих. Визначення слідчого або групи слідчих, які здійснюватимуть розслідування, обов`язково оформлюється письмовою постановою керівника органу досудового розслідування. У матеріалах цього кримінального провадження відсутня постанова про створення групи слідчих або призначення слідчого ОСОБА_22 для проведення розслідування у цьому провадженні. У фундаментальних рішеннях Верховного Суду (зокрема, у справах № 754/7061/15-к та № 640/5023/19) закріплено правовий висновок: якщо процесуальна чи слідча дія проведена особою, яка не входить до складу визначеної групи слідчих або прокурорів, її результати є очевидно недопустимими доказами через відсутність у суб`єкта процесуальних повноважень

-під час виконання оперативним підрозділом доручень в порядку ст. 40, 93 КПК України, які надавались органом досудового розслідування та в яких не було чітко перелічених конкретних дій, які необхідно провести - співробітники оперативних підрозділів здійснювали процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою, що суперечить нормам Кримінального процесуального кодексу.

-неодноразово порушувалось правила територіальної юрисдикції, відповідно до ст. ст. 216, 218 КПК України. Верховний Суд (ВС) сформулював висновок, що здійснення досудового розслідування із порушенням правил підслідності, тобто не уповноваженими на те особами (органами), визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими. Оскільки орган досудового розслідування територіально знаходиться у м. Львові, клопотання мали подаватися до Личаківського районного суду. Звернення до суду в іншій області без зміни місця знаходження органу розслідування є порушенням правил, встановлених законодавцем для забезпечення судового контролю за місцем діяльності слідчих. Зміна суду без зміни підслідності (ст. 216 КПК) або місця проведення розслідування свідчить про намагання сторони обвинувачення обрати «зручний» суд, що суперечить засадам верховенства права та принципу законності. Згідно зі ст. 132 та ст. 216 КПК, клопотання, подані з порушенням правил підсудності, мають бути повернуті слідчому/прокурору. Всі ухвали, винесені неуповноваженим судом, є незаконними та не можуть слугувати підставою для обмеження прав особи.

-Органом досудового розслідування ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення, яке повністю базується на єдиному доказі: Висновку судової земельно-технічної експертизи № 1512-Е від 26.06.2025 року, виконаному експертом ОСОБА_23 . Рішенням № 6 дисциплінарної палати ЦЕКК при Мін`юсті (супровідний лист від 13.05.2026 №69333/46793-33-26/6.3) в діях експерта ОСОБА_24 офіційно визнано склад дисциплінарного проступку за порушення законодавства при складанні цього висновку. Цей документ є абсолютно недопустимим доказом, оскільки він спотворений процесуально та спростований матеріально.

Офіційна нікчемність висновку, встановлена Мін`юстом . Дисциплінарна палата ЦЕКК встановила грубі порушення Інструкції № 53/5, які повністю позбавляють висновок юридичної сили: Відсутність спеціальності: Експерт проводила дослідження без відображення у висновку належної експертної спеціальності (10.7), яка фактично нею застосовувалася.

Натомість, сторона захисту довела відсутність події кримінального правопорушення у діях ОСОБА_5 . Досліджені докази захисту, а саме: Висновком експерта №СЕ26-37/7-38/7. Відповідно до висновку експерта:

- Земельні ділянки з кадастровими номерами 0722880700:05:000:0003, 0722880700:05:000:0004, 0722880700:05:000:1005 не накладаються на прибережну захисну смугу річки Стир та водного об`єкту на схід від відрізку з координатами 50.6907198, 25.37944744 та 50.6929436, 25.3799415; земельні ділянки з кадастровими номерами 0722880700:05:000:0005, 0722880700:05:000:0206 накладаються на прибережну захисну смугу водного об`єкту на схід від відрізку з координатами 50.6907198, 25.37944744 та 50.6929436, 25.3799415. Площа накладання земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005 - 0.0012 га, земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:0206 - 0.0033 га (див. дослідницьку частину цього висновку ,експерта)

Відповіддю на адвокатський запит з Держводагентства за №7376/5/11-25, в якому зазначається, що опрацьовано картографічні матеріали з грифом «Для службового користування», які були виготовлені 13.05.1981 Головним управлінням геодезії та картографії при раді Міністрів СРСР (викопіювання додається) за результатами топографічної та геодезичної зйомки 1979 року. Відповідно до зазначених картографічних матеріалів, на схід від с. Крупа по тальвегу проходить тимчасовий водотік (струмок без назви), що впадає у р. Стир. Таким чином, зазначена ділянка на схемі 2 є частиною тимчасового водотоку.

Отже, відповідно до статті 88 Водного кодексу України, для зазначеного водотоку ширина прибережної захисної смуги має становити 25 метрів. Інформація щодо встановлення обмежень до земельних ділянок з кадастровими номерами 0722880700:05:000:0206, 0722880700:05:000:0205, 0722880700:05:000:1005, 0722880700:05:000:0004, 0722880700:05:000:0003 Держводагентства , відсутня.

Рішення дисциплінарної палати ЦЕКК та Рішення №6 дисциплінарної палати ЦЕКК при МЮ України , в якому зазначається, що ЦЕКК прийшла до висновку, що в діях Експерта ОСОБА_25 при складанні висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 26.06.2025 №1512-Е, наявний склад дисциплінарного проступку, визначений пунктом 11 частини третьої статті 14 Закону України «Про судову експертизу» щодо порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта.

Вищевикладені докази повністю підтверджують версію про відсутність умислу та непричетність до інкримінованих подій.

Також, показами свідків сторони обвинувачення, які підтвердили той факт, шо на момент виділення земельних ділянок у власність 5 особам - Боратинська сільська рада не мала жодного законного відношення до них. Землі сільськогосподарського призначення державної власності (в тому числі землі запасу) за межами населених пунктів були передані до комунальної власності Боратинської територіальної громади 27 травня 2021 року. Саме в цей день набув чинності Закон України N? 1423-IX, який завершив процес децентралізації та передав управління всіма землями за межами сіл у розпорядження самих громад.

Відповідно до принципу правової визначеності, до цієї дати сільська рада не виступала розпорядником чи власником вищевказаних ділянок. Згідно з вимогами статті 55 Кримінального процесуального кодексу України, потерпілим є фізична або юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Оскільки на момент виділення ділянок землі належали державі, а не громаді, Боратинська сільська рада не зазнала жодної шкоди в розумінні кримінального закону. Рада не мала права виступати потерпілою стороною. Цивільний позов у кримінальному провадженні може бути заявлений виключно особою, яка зазнала майнової та/або моральної шкоди, що прямо випливає зі статті 61 КПК України.

Оскільки юридичний факт спричинення шкоди Боратинській сільській раді відсутній, остання не наділена правом заявляти цивільний позов, а тому такий позов підлягає залишенню без розгляду або відхиленню.

Також, свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 підтвердили той факт, що вони самостійно підписували документи, необхідні для звернення до ГУ Держгеокадастру з метою отримання у власність земельних ділянок, абсолютно заперечують факт причетності до видуманих незаконних дій, які підпадають під кримінальну відповідальність, і в результаті яких повідомлено про підозру ОСОБА_5 .

Покази свідків повністю спростовують версію обвинувачення про наявність злочинного умислу чи координації дій з боку ОСОБА_5 . Отримання землі відбулося за законною процедурою безоплатної приватизації. Громадяни особисто та свідомо реалізували своє конституційне право. Дії громадян повністю охоплюються нормами статті 14 Конституції України та статті 121 Земельного кодексу України, які гарантують право на безоплатне отримання земельних ділянок.

Показання осіб, які безпосередньо отримали земельні ділянки, повністю руйнують логіку висунутої ОСОБА_5 підозри. Відсутній сам факт спільного умислу, змови чи будь-якого незаконного впливу з його боку на волевиявлення громадян.

Оскільки звернення громадян подавалися безпосередньо до ГУ Держгеокадастру (який на той момент був єдиним законним розпорядником цих земель за межами населених пунктів), процедура проходила повний державний та правовий контроль. ОСОБА_5 не мав і не міг мати процесуального чи адміністративного впливу на рішення державного органу ( Держгеокадастру ) та на особисті рішення громадян. Обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, що прямо заборонено частиною 3 статті 62 Конституції України.

В діях ОСОБА_5 відсутня подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 364 КК України, а в результаті і ст. 209 КК України.

Обвинувачення повністю спростовується відсутністю збитків у громади та фактом законного, самостійного отримання землі громадянами через уповноважений державний орган.

Дії щодо приватизації ділянок відбувалися у чіткій відповідності до діючого на той момент земельного законодавства України.

Для кваліфікації дій за статтею 364 КК України обов`язковою умовою є заподіяння істотної шкоди (ч.1) або тяжких наслідків (ч.2) охоронюваним законом правам, свободам та інтересам.

Оскільки Боратинська сільська рада на момент виділення ділянок не володіла цими землями, вона не зазнала і не могла зазнати жодних матеріальних збитків. Держава в особі ГУ Держгеокадастру реалізувала свій законний обов`язок щодо безоплатної передачі землі громадянам. Перехід права власності від держави до громадянина в межах конституційних норм не є і не може бути правопорушенням.

Відсутність об`єктивної сторони: ОСОБА_5 не вчиняв жодних дій, які б виходили за межі його повноважень чи суперечили інтересам служби. Він не мав жодного відношення до ухвалення рішень ГУ Держгеокадастру .

Відсутність суб`єктивної сторони: Показаннями свідків (осіб, які отримали земельні ділянки) повністю доведено відсутність будь-якої змови, спільного кримінального умислу чи корисливого мотиву в діях ОСОБА_5 .

Адвокат ОСОБА_26 підтримав позицію свого підзахисного та просив його виправдати.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Незважаючи на невизнання вини з боку обвинувачених, винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні наведених вище кримінальних правопорушень доведена сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, які суд визнав належними і допустимими, на підставі яких встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до статей 17, 22, 91, 92, 94 КПК України обов`язок доведення події кримінального правопорушення, винуватості обвинувачених, форми вини, мотиву, мети, характеру та розміру заподіяної шкоди покладається на сторону обвинувачення.

Жоден доказ не має наперед установленої сили. Суд повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність досліджених доказів - з точки зору достатності й взаємозв`язку для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом», закріплений у частинах 2 та 4 статті 17 КПК України, вимагає, щоб установлена під час судового розгляду сукупність обставин виключала будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що кримінальне правопорушення було вчинене, а обвинувачена особа є винуватою у його вчиненні.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 4 лютого 2020 року у справі №754/17019/17 наголосив, що версія обвинувачення повинна пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються предмета судового розгляду, а висновок про винуватість має ґрунтуватися на безсторонньому аналізі всіх допустимих доказів, які свідчать як на користь, так і проти відповідної версії подій.

Судом безпосередньо досліджено систему взаємопов`язаних доказів, кожен із яких підтверджує окремий елемент злочинної діяльності, а разом вони відтворюють послідовний механізм підготовки, організації, реалізації та подальшого приховування наслідків незаконного вибуття земельних ділянок.

Згідно протокола за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії в порядку ст. 264 КПК України від 18.11.2025 року, під час якого зафіксовано листування ОСОБА_6 (який користувався номером телефону НОМЕР_1 ) в месенджері «Whattsapp» та «Signal» із ОСОБА_5 (який користувався номером телефону НОМЕР_2 ), зокрема:

Листування у месенджері «Whattsapp»:

- 04 вересня 2024 року о 21:00 год. ОСОБА_6 пише « ОСОБА_27 » - «На 8:30 в горизонті буде ОСОБА_28 (йдеться про сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_29 ). Навпроти апеляційного суда між перукарне і ательє. ОСОБА_30 . Він робив геодезію».

- 04 вересня 2024 року о 21:01 год. ОСОБА_6 пише « ОСОБА_27 » - « ОСОБА_31 дир горизонта. Вона в курсі. ОСОБА_32 » (йдеться про дружину ОСОБА_29 - ОСОБА_33 яка є директором ТОВ « Горизонт »);

- 04 вересня 2024 року о 21:02 год. ОСОБА_6 пише « ОСОБА_27 » - « НОМЕР_3 »;

- 06 вересня 2024 року о 13:22 год. ОСОБА_6 пише « ОСОБА_27 » - «Відправив горизонт на електронку».

Листування у месенджері «Signal»:

- 06 вересня 2024 року о 13:22 год. ОСОБА_6 пише «ОСОБА_27» - «Відправив горизонт на електронку».

- 26 серп. 2021 - Вихідне повідомлення «Я скинув ОСОБА_34 в Шацьк нехай гляне але нехай ще ОСОБА_35 (йдеться про ОСОБА_68) нагадає»», 12:50

- 26 серп. 2021 Вхідне повідомлення «А ти на неї не впливаєш», 12:50

- 26 серп. 2021 Вихідне повідомлення «Чого зробить я дам знати», 12:51

- 26 серп. 2021 Вхідне повідомлення «Ок», 12:52

- 26 серп. 2021 Вихідне повідомлення «Зробила ОСОБА_36 », 15:18

- 26 серп. 2021 Вхідне повідомлення «Скинь фото, перекину», «Та хай скине», 16:00

- 30 серп. 2021 - Вихідне повідомлення « ОСОБА_36 каже шо вона вже його не бачить бо воно зроблено в неї залишилась тільки титулка з техніки зараз скину»», 11:07

- 29 жовт. 2021 - Вихідне повідомлення «Добрий ранок говорив тільки що пообіцяли що зроблять», 08:59

- 29 жовт. 2021 - Вхідне повідомлення «Дякую», 09:05

- 29 жовт. 2021 - Вихідне повідомлення «Нема ще за що дякувати», 09:07

- 17 лист. 2021 - Вихідне повідомлення «По боратину сесія була рішення прийняли по ділянках під забудову», 11:44.

Згідно протоколу огляду від 31.07.2025 року мобільного телефону «BLACKVIEV», який добровільно надав для огляду ОСОБА_6 (який користувався номером телефону НОМЕР_1 ), під час якого зафіксовано листування в месенджері «Whattsapp» та «Signal» із співрозмовником на ім`я « ОСОБА_27 » (який користувався номером телефону НОМЕР_2 ), зокрема:

Листування у месенджері «Whattsapp»:

- 04 вересня 2024 року о 21:00 год. ОСОБА_6 пише « ОСОБА_27 » - «На 8:30 в горизонті буде Коля. Навпроти апеляційного суда між перукарне і ательє. ОСОБА_30 . Він робив геодезію».

- 04 вересня 2024 року о 21:01 год. ОСОБА_6 пише « ОСОБА_27 » - « Буде ОСОБА_69 дир горизонта. Вона в курсі. ОСОБА_32 ».

- 04 вересня 2024 року о 21:02 год. ОСОБА_6 пише « ОСОБА_27 » - « НОМЕР_3 ».

- 06 вересня 2024 року о 13:22 год. ОСОБА_6 пише « ОСОБА_27 » - «Відправив горизонт на електронку».

Листування у месенджері «Signal»:

- 06 вересня 2024 року о 13:22 год. ОСОБА_6 пише «ОСОБА_27» - «Відправив горизонт на електронку».

- 26 серп. 2021 - Вихідне повідомлення «Я скинув ОСОБА_34 в Шацьк нехай гляне але нехай ще ОСОБА_35 нагадає»», 12:50

- 26 серп. 2021 Вхідне повідомлення «А ти на неї не впливаєш», 12:50

- 26 серп. 2021 Вихідне повідомлення «Чого зробить я дам знати», 12:51

- 26 серп. 2021 Вхідне повідомлення «Ок», 12:52

- 26 серп. 2021 Вихідне повідомлення «Зробила ОСОБА_36 », 15:18

- 26 серп. 2021 Вхідне повідомлення «Скинь фото, перекину», «Та хай скине», 16:00

- 30 серп. 2021 - Вихідне повідомлення « ОСОБА_36 каже шо вона вже його не бачить бо воно зроблено в неї залишилась тільки титулказ техніки зараз скину»», 11:07

- 29 жовт. 2021 - Вихідне повідомлення «Добрий ранок говорив тільки що пообіцяли що зроблять», 08:59

- 29 жовт. 2021 - Вхідне повідомлення «Дякую», 09:05

- 29 жовт. 2021 - Вихідне повідомлення «Нема ще за що дякувати», 09:07

- 17 лист. 2021 - Вихідне повідомлення «По боратину сесія була рішення прийняли по ділянках під забудову», 11:44.

Зміст вказаних повідомлень не має ознак випадкового побутового спілкування. У них ідеться про конкретних осіб, які займалися виготовленням землевпорядної документації, про організацію зустрічей, передавання документів, вплив на відповідальних працівників, результати виконання певних дій та прийняття рішень щодо земельних ділянок.

Таке листування підтверджує тривалий і стійкий характер взаємодії між обвинуваченими, яка продовжувалася й після первинного оформлення земельних ділянок, коли виникла необхідність перевірити наявність обмежень, установити зміст первинної документації та вжити заходів у зв`язку з початком кримінального провадження.

Захистом не наведено переконливого альтернативного пояснення, чому керівник ГУ Держгеокадастру систематично організовував для ОСОБА_5 контакти із землевпорядниками, передавав документи, повідомляв про завершення адміністративних процедур і контролював дії працівників, якщо, за версією захисту, ОСОБА_5 не був зацікавлений у кінцевому результаті оформлення земельних ділянок.

Згідно документів, вилучених на підставі ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ, зокрема у ГУ Держгеокадастру у Волинській області - проекти землеустрою, заяви, накази; у ТОВ « Горизонт » - належним чином завірені копії проектів землеустрою з додатками до них; у ЦНАП Шацької селищної ради - заяви про державну реєстрацію прав на земельні ділянки та їх обтяжень. Які в своїй сукупності підтверджують реалізацію спільного злочинного умислу обвинуваченими;

Згідно висновка експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 06.09.2024 року №СЕ-19/103-24/11665-ПЧ, з якого вбачається, що підписи в документах на отримання права власності на земельну ділянку ОСОБА_14 виконані не ним;

Згідно висновка експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 09.09.2024 року №СЕ-19/103-24/11663-ПЧ, з якого вбачається, що підписи в документах на отримання права власності на земельну ділянку ОСОБА_37 виконані не ним;

Згідно висновка експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 09.09.2024 року №СЕ-19/103-24/11668-ПЧ, з якого вбачається, що підписи в документах на отримання права власності на земельну ділянку ОСОБА_18 виконані не ним;

Згідно висновка експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 09.09.2024 року №СЕ-19/103-24/11666-ПЧ, з якого вбачається, що підписи в документах на отримання права власності на земельну ділянку ОСОБА_15 виконані не нею;

Згідно висновка експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 15.08.2025 року №СЕ-19/103-25/10378-ПЧ, з якого вбачається, що рукописні записи в документах на виділення та отримання на земельної ділянки ОСОБА_15 виконані не нею;

Згідно висновка експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 10.09.2024 року №СЕ-19/103-24/11667-ПЧ, з якого вбачається, що підписи в документах на отримання права власності на земельну ділянку ОСОБА_16 виконані не ним.

Саме вказаними висновками почеркознавчих експертиз підтверджено, що підписи у документах на отримання земельних ділянок від імені ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 виконані не цими особами.

Окремою експертизою також установлено, що рукописні записи в документах щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_15 виконані не нею.

Зазначені висновки мають значення не лише для встановлення факту підроблення окремих документів.

Вони підтверджують, що адміністративна процедура була позбавлена справжнього волевиявлення частини заявників, а документи створювалися та подавалися іншими особами для досягнення заздалегідь визначеного результату.

Сукупність таких обставин виключає версію про звичайні технічні помилки, недбалість працівників або неналежне оформлення окремих документів.

Ідеться про системне використання документів від імені декількох осіб, частина з яких їх не підписувала, а одна особа взагалі не знала про оформлення на неї земельної ділянки.

Згідно інформації, отриманою з Державного агентства водних ресурсів України та картографічними матеріалами, вбачається, що координати наданих земельних ділянок накладаються на 50-метрову прибережну смугу річки Стир;

Згідно протокола огляду місцевості від 05.05.2025 року, вбачається що спеціалістом-геодезистом підтверджено накладення вказаних земельних ділянок на 50-метрову прибережну смугу річки Стир;

Згідно протокола огляду місцевості від 05.06.2025 року, вбачається що спеціалістом-геодезистом підтверджено накладення вказаних земельних ділянок на 50-метрову прибережну смугу річки Стир;

В судовому засіданні експерт ОСОБА_24 суду показала, що вона є старшим судовим експертом Рівненського відділення Львівського інституту судових експертиз , стаж роботи 7 років. Зазначила, що нею був зроблений висновок експертизи, який вона вважає правильним. Для проведення експертизи їй було надано матеріали кримінального провадження на 202 аркушах. На питання захисника чи були нею досліджені накази № 352-УБД, 396-УБД, 373-УБД, 349-УБД, 400-УБД, відповіла, що вона досліджує лише ті матеріали, які їй надаються. Ключовим моментом є те, що при дослідженні, враховуючи прибрежно - захісну смугу 50 метрів на всіх ділянках є обмеження, яке не вказано в тій документації і ключовим моментом було те, що прибрежно - захисна смуга всупереч обмеженням не вказана в документації землеустрою і тому ця документація не відповідає чинному законодавству. Вона особисто не проводила географічні виміри для правильності координат, це робив кваліфікований інженер - геодезист. Надані ним координати вона не перевіряла. Розрахунок площі було надано інженером - геодезистом (а.с. 38 експертизи). Дозвіл на геодезію мають право робити тільки сертифіковані спеціалісти. Вона підтверджує, що її дослідження, викладені в експертизі, вірні.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_38 суду показав, що він є судовим експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз . Стаж роботи з 2020 року. З висновком експерта ОСОБА_24 не знайомий. Йому разом із наданими документами на дослідження був наданий лист Державного реєстру Водних ресурсів від 31.12.2025 року, в якому чітко прописано метраж від водоймів, а саме: від річки Стир - 50 метрів, від тимчасового водотоку від річки Стир - 25 метрів, саме цим він і керувався. Замовником даної експертизи був адвокат ОСОБА_7 .. На вирішення експертизи було поставлено два питання: чи відповідають розроблені документації із землеустрою на земельні ділянки із земельним законодавством? Чи накладаються земельні ділянки на прибережну захисну смугу річки Стир та водного об`єкту на схід? Спочатку адвокатом було подану заяву на проведення експертизи. Після клопотання експерта, ним була подана інша документація - оригінали проектів землеустрою щодо земельних ділянок ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 . В подальшому адвокатом було залишено без розгляду перше поставлене ним в заяві питання. Законність затвердження проекту землеустрою ним не досліджувалася. Він не проводив виїзд на місцевість. З оригіналів проектів землеустрою він брав дані для визначення меж даних земельних ділянок. Він працював згідно листа Державного реєстру Водних ресурсів від 31.12.2025 року. У його висновку чітко визначено матеріали, якими він користувався.

Згідно висновка експерта за результатами проведення судової комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 27.03.2025 року №-1512-Е, вбачається, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 ОСОБА_16 не відповідають вимогам земельного законодавства та вказані земельні ділянки накладаються 50-метрову прибережну смугу річки Стир;

Згідно висновка експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 28.05.2025 року №-1523-Е, вбачається, що вартість 5 протиправно-наданих земельних ділянок у власність ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 ОСОБА_16 становить 1 664 400 грн. кожна.

Згідно матеріалів Державного агентства водних ресурсів України , картографічних матеріалів, протоколів оглядів місцевості від 5 травня та 5 червня 2025 року, а також висновком комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою підтверджено, що спірні земельні ділянки накладаються на 50-метрову прибережну захисну смугу річки Стир.

Згідно висновка експерта від 27 березня 2025 року №1512-Е встановлено, що проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок не відповідають вимогам земельного законодавства.

Згідно протоколоу огляду речей і документів від 14.07.2025 року, зокрема отриманих з інформаційної системи ГУ Держгеокадастру у Волинській області («Докпроф»), щодо руху розгляду в управлінні заяв ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 про надання дозволу на розробку документації землеустрою та в подальшому заяв про затвердження проектів землеустрою, з якої вбачається, що останні розглядались протягом 2-ох годин, що унеможливлює належну перевірку профільним відділами Держгеокадастру з приводу наявних заборон на виділення таких земельних ділянок;

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , пояснив, що знайомий з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . На виконання вказівок ОСОБА_5 підшукав військовослужбовців, які є учасниками бойових дій, отримавши копії їх паспортних даних доставив їх до ГУ Держгеокадастру у Волинській області , узгодивши подачу документів із ОСОБА_6 . Отримавши, проектну документацію та накази про надання земельних ділянок на виконання вказівок ОСОБА_5 доставив їх в ЦНАП Шацької селищної ради , заявники при цих подіях присутні не були. Організатором отримання земельних ділянок був ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 був обізнаний в цьому.

Такі показання ОСОБА_11 безпосередньо підтверджують механізм реалізації злочинного плану та розподіл ролей між його учасниками.

Твердження сторони захисту про зацікавленість або недостовірність показань ОСОБА_11 не спростовує їхнього змісту.

Процесуальний закон не встановлює правила, за яким показання засудженої особи автоматично визнаються недостовірними. Вони підлягають оцінці на загальних підставах, відповідно до статті 94 КПК України, з урахуванням їхньої узгодженості з іншими доказами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_44 , пояснила, що ОСОБА_6 особисто в телефонній розмові просив розробити проекти землеустрою по 5 ділянках, на що вона погодилась. Згодом, після розмови невідома їй особа привезла документи, а саме накази, заяви з додатками, копії, паспортів, ідентифікаційних кодів громадян ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 . Приблизно через 10 днів нею були виготовлені проекти та по узгодженню з ОСОБА_6 були передані визначеній ним особі для підписів вказаними громадянами. Через деякий час ця особа повернула документи з відповідними підписами, було зроблено екстериторіальне погодження проектів та повідомлено ОСОБА_6 , який сказав що забере чоловік, що він і зробив. У вересні 2024 року до ОСОБА_44 під`їхав на офіс ТзоОВ « Горизонт » на зустріч ОСОБА_5 , під час якої консультувався з приводу наявності обмежень на земельних ділянках, по яких виготовлялись проекти. Особою, яка за проханням ОСОБА_6 привозила за забирала документи, виявився ОСОБА_5 .. Крім того, після зустрічі з ОСОБА_5 до ОСОБА_44 з цих же питань від його імені телефонувала юрист ОСОБА_45 , якій надавались консультації.

Ці показання підтверджують: ініціювання ОСОБА_6 виготовлення землевпорядної документації; відсутність безпосередньої участі формальних заявників у передачі документів;фактичний контроль ОСОБА_5 над документацією; узгодженість дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; використання приватної землевпорядної організації для реалізації спільного плану.

Такі дії ОСОБА_5 не узгоджуються з позицією захисту про його непричетність до первинного оформлення земельних ділянок. Особа, яка не була організатором або кінцевим набувачем майнової вигоди, не мала б об`єктивної необхідності через декілька років після оформлення земельних ділянок установлювати деталі виготовлення проєктів, наявність обмежень та зміст первинної документації;

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що з 2012 року він знайомий із ОСОБА_46 , та при зустрічі у м. Луцьку у 2020 році він йому запропонував приватизувати земельні ділянки на території Боратинської сільської ради. Через 2-3 тижні він повідомив ОСОБА_11 , що погоджується реалізувати своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для себе і своїх родичів, та відповідно привіз для нього копії особистих документів та своїх родичів, а саме ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 . Після цього ОСОБА_11 сказав, що все зробить самостійно і періодично приїжджав до ОСОБА_16 вже з готовими документами, на яких необхідно було проставити підписи. Приблизно у 2021 році під час зустрічі ОСОБА_50 передав ОСОБА_16 готові правовстановлюючі документи на земельні ділянки на території Боратинської сільської ради. Приблизно в серпні 2024 року ОСОБА_16 зустрівся і познайомився з ОСОБА_51 . Після цієї розмови, ОСОБА_16 було прийнято рішення щодо відчуження земельних ділянок його родичів в користь ОСОБА_5 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що у 2021 році разом з чоловіком ОСОБА_16 отримали готові правовстановлюючі документи на земельні ділянки на території Боратинської сільської ради, виготовленням яких займався його знайомий ( ОСОБА_11 ). Однак, у зв`язку з виникненням питань у правоохоронних органах у 2024 році, вирішила відчужити вказану земельну в користь ОСОБА_5 ;

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що у 2020 році родич ОСОБА_16 запропонував отримати земельну ділянку, на що погодився та надав копії відповідних документів для оформлення. У 2021 році ОСОБА_16 передав готові правовстановлюючі документи на земельну ділянку на території Боратинської сільської ради, виготовленням яких займався його знайомий ( ОСОБА_11 ). У зв`язку з виникненням питань у правоохоронних органах у 2024 році, вирішив відчужити земельну ділянку в користь ОСОБА_5 ;

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що у 2020 році родич ОСОБА_16 запропонував отримати земельну ділянку, на що погодився та надав копії відповідних документів для оформлення, періодично ОСОБА_16 привозив документи на підпис. У 2021 році ОСОБА_16 передав готові правовстановлюючі документи на земельну ділянку на території Боратинської сільської ради, виготовленням яких займався його знайомий ( ОСОБА_52 ). У зв`язку з виникненням питань у правоохоронних органах у 2024 році, вирішив відчужити земельну ділянку в користь ОСОБА_5 ;

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 який показав, що з приводу отримання земельної ділянки до жодної з державних установ не звертався, пред`явлені йому підписи в документах, які виконані від його імені йому не належать, та ним не виконувались, в тому числі в у ЦНАП Шацької селищної ради з приводу реєстрації земельної ділянки. Про наявність права власності на земельну ділянку йому стало відомо від правоохоронних органів.

Відтак, показання ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 підтверджують, що вони не здійснювали самостійного пошуку земельних ділянок, не організовували виготовлення документації, не контролювали проходження заяв і не сплачували за відповідні роботи.

Копії їхніх документів передавалися через посередників, а готові документи періодично привозилися їм для підписання.

Таким чином, формальні заявники не виступали реальними ініціаторами процесу відведення земельних ділянок. Їхні персональні дані та передбачені законом права були використані як необхідний інструмент для зовнішнього оформлення законності процедури.

Особливо показовими є свідчення ОСОБА_12 , який повідомив, що взагалі не звертався до будь-яких державних установ із заявами про отримання земельної ділянки, не підписував відповідних документів, не відвідував ЦНАП Шацької селищної ради , а про зареєстроване за ним право власності дізнався лише від працівників правоохоронних органів.

Його показання узгоджуються з висновком почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що підписи у відповідних документах виконані не ОСОБА_12 .

Ця обставина спростовує твердження про звичайне сприяння учасникам бойових дій у реалізації їхнього законного права.

Допомога особі в реалізації права передбачає існування її волевиявлення, обізнаність із процедурою, участь у поданні заяв та прийняття результатів відповідної процедури.

Оформлення земельної ділянки від імені особи, яка не зверталася по її отримання і не підписувала документів, не може розцінюватися як добросовісна допомога.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка перший заступник ГУ Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_53 показав, що надані земельні ділянки громадянам ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 належать до земель водного фонду та з даного приводу ГУ Держгеокадастр у Волинській області у 2020 році громадянам ОСОБА_54 , ОСОБА_55 та ОСОБА_56 було відмовлено у наданні земельних ділянок у зв`язку з віднесенням їх до земель водного фонду;

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка начальника відділу земельних ресурсів Боратинської сільської ради , ОСОБА_57 показав, що згідно наявних картографічних матеріалів 1991 року проекту встановлення адміністративних меж навколо вищевказаних земельних ділянок відображено русло річки Стир. Крім того, повідомив, що листів ГУ Держгеокадастру у Волинській області з приводу погодження надання земельних ділянок до Боратинської сільської ради не надходило.

Показання першого заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_58 додатково підтверджують, що спірна територія належала до земель водного фонду.

У 2020 році іншим громадянам уже відмовлялося в наданні земельних ділянок на цій території саме через їх належність до земель водного фонду.

Отже, відповідне обмеження не виникло після оформлення земельних ділянок і не було встановлене лише під час кримінального провадження. Воно було відоме територіальному органу Держгеокадастру до прийняття рішень, які є предметом цього судового розгляду.

Показання начальника відділу земельних ресурсів Боратинської сільської ради ОСОБА_59 підтверджують, що на картографічних матеріалах 1991 року поблизу спірних земельних ділянок було відображено русло річки Стир.

Крім того, до Боратинської сільської ради не надходили листи ГУ Держгеокадастру щодо погодження надання цих земельних ділянок.

Таким чином, незаконність відведення земель підтверджується не одним джерелом, а сукупністю незалежних доказів: офіційними картографічними матеріалами; інформацією органу водного господарства; результатами двох оглядів місцевості; висновком судової земельно-технічної експертизи; показаннями посадових осіб Держгеокадастру та органу місцевого самоврядування; попередніми рішеннями про відмову в наданні земель на цій самій території.

Згідно вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2026 року визнано винним ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.03.2026 року ОСОБА_60 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України

На підставі досліджених доказів, в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив, що прокурор довів вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.

Версія сторони обвинувачення, викладена в обвинувальному акті, судом визнається як єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених під час судового розгляду.

Зазначені докази є належними та ними встановлено обставини за яких обвинувачені здійснювали злочину діяльність.

З приводу допустимості зазначених доказів суд приходить до наступного.

В ході судового розгляду стороною захисту заявлено ряд клопотань.

Клопотання про подачу доказів. Із змісту вказаного клопотання вбачається, що стороною захисту здобуто висновок експерта за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 03.03.2026 №СЕ26-37/7-38/7, та інші матеріали, які дослідженні в ході судового розгляду.

Аналізом згаданих матеріалів встановлено, що зазначений висновок експерта не є релевантним до фактичних обставин справи.

Так, із заяви адвоката ОСОБА_61 на адресу керівника ІСТЕ СБУ ОСОБА_62 вбачається, що стороною на вирішення питання експерта, подано два питання, з приводу відповідності розробленої документації на земельні ділянки вимогам законодавства з питань землеустрою та землекористування, та чи накладаються земельні ділянки на прибережну захисну смугу річки Стир.

В ході проведення зазначеної судової експертизи, експертами подано клопотання стороні захисту, про забезпечення їх прибуття, безперешкодного доступу до земельних ділянок (сторінка 4 експертизи) стороною захисту. З матеріалів наданих, стороною захисту вбачається, що експерти на місце не прибували, фактичного огляду не проводили.

Окрім того, з висновку експерта вбачається, що адвокатом ОСОБА_63 надано оригінали проектів землеустрою щодо відведення згаданих земельних ділянок ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 (сторінка 5 експертизи). Варто зазначити, що оригінали вказаної технічної документації на час проведення досудового розслідування були відсутні в установі, що розробляли їх. Та у спосіб, зазначений стороною захисту не могли потрапити до судового експерта. Наведене підтверджує, той факт, що ОСОБА_5 з самого початку був «кінцевим беніфеціаром» зазначених земельних ділянок, та відповідна документація перебувала у його володінні. При цьому, вказані матеріали, не були відкриті стороні обвинувачення.

Також, на адресу ІСТЕ СБУ надійшла заява адвоката ОСОБА_7 , про залишення без розгляду питання номер один (з приводу відповідності розробленої документації на земельні ділянки вимогам законодавства з питань землеустрою та землекористування), зазначеного в його заяві про проведення судової експертизи (сторінка 5 експертизи).

Наведене свідчить про свідомі маніпуляції стороною захисту з метою залишення без відповіді в експертизі цього питання, та поставлення під сумнів судової експертизи проведеної експертами Рівненського відділення ЛНДІСЕ .

Матеріали, які досліджувались експертами ІСТЕ СБУ відрізняються за своїм змістом та описом. Зокрема, в заяві ОСОБА_64 про проведення експертизи зазначено п`ять додатків: 1. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2. Ордер про надання правової допомог; 3. копії матеріалів кримінального провадження в кількості 10 томів (в електронному вигляді); 4. Копія адвокатського запиту; 5. копія відповіді Держводагенства .

З супровідного листа Про надіслання висновку експерта вбачається, що в додатках зазначено сам висновок експерта та надані на дослідження матеріали, які запаковані в сейф-пакет №700575931. Вказані додатки, не відповідають, додаткам, які направлялись експерту. Цей факт, також, підтверджується самим висновком експерта в розділах «Об`єкти дослідження надані на експертизу» та «Інші матеріали справи, надані ініціатором» (сторінки експертизи 2-3).

В описовій частині судової експертизи ІСТЕ СБУ зазначено, що тимчасовий водотік (струмок без назви) проходить на схід від села Крупа. За допомогою географічних карт, що перебувають у вільному доступі в тому числі в мережі Інтернет вбачається, що земельні ділянки, які є предметом даного кримінального провадження розташовані на Захід від вказаного населеного пункту.

Водночас, в листі Держводагенства на запит адвоката ОСОБА_7 зазначено аналогічні відомості, які не відповідають фактичним обставинам справи. Окрім того, відсутність відомостей у Держводагенстві , щодо встановлення обмежень до зазначених земельних ділянок, не вказує на фактичну відсутність водного об`єкту, та встановлення подальших обмежень, щодо відповідної захисної смуги, оскільки Державний водний кадастр постійно наповнюється новими відомостями. Також, не зазначено яких додаткових заходів вжито Держводагенством щодо «пошуку» первинних картографічних матеріалів.

Таким чином, суд приходить до переконання, що висновок експерта за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи від 03.03.2026 №СЕ26-37/7-38/7 є неналежним та недопустимим, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, створені на основі необ`єктивних вихідних даних.

Твердження сторони захисту про неналежність судової експертизи проведеної експертом Рівненського ЛНДІСЕ ОСОБА_24 у зв`язку з притягненням її до дисциплінарної відповідальності не заслуговують уваги, оскільки, як вбачається із Рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України судовий експерт допустила формальні порушення, щодо оформлення висновку експертизи, які жодним чином не вплинули на результати проведення такої.

Сторона захисту не підтвердила, яким саме чином установлені дисциплінарним органом порушення спричинили помилковість висновків щодо розташування земельних ділянок, їх накладення на прибережну захисну смугу та невідповідності проєктів землеустрою вимогам законодавства.

Щодо загальних тверджень захисту про недопустимість доказів обвинувачення зокрема всіх матеріалів наданих стороною обвинувачення в ході судового розгляду слід зазначити, що доводи сторони захисту є надуманими, такими, що не обґрунтовуються на нормах КПК України. Так, слідчі та прокурори, які здійснювали досудове розслідування та процесуальне керівництво, визначені уповноваженими особами у спосіб, передбачений КПК України. Відповідно слідчі дії та процесуальні рішення здійсненні вказаними особами згідно вимог КПК України. Стороною захисту в ході досудового розслідування не оскаржувались дії чи бездіяльність органу досудового розслідування чи прокуратури. Аналогічно такі скарги не подавались в ході підготовчого судового розгляду.

Недопустимість доказу не може ґрунтуватися на загальному твердженні про порушення закону.

Сторона, яка заявляє про недопустимість, повинна вказати: який саме доказ оспорюється; яку конкретну норму КПК України порушено; у чому полягало відповідне порушення; яким чином воно вплинуло на права обвинуваченого або достовірність отриманої інформації; чи має порушення характер істотного в розумінні статті 87 КПК України.

Не кожне відхилення від процесуальної форми тягне недопустимість доказу.

За змістом статті 87 КПК України обов`язковою підставою для визнання доказу недопустимим є його одержання внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

У судовому засіданні захист не довів, що визначення слідчих або прокурорів, проведення оглядів, отримання документів, експертних досліджень чи фіксація листування супроводжувалися такими порушеннями, які б зумовлювали автоматичну недопустимість результатів відповідних процесуальних дій.

Інші доводи сторони захисту щодо експертиз, проведення слідчих та процесуальних дій, підставності їх проведення не мають значення для підтвердження фактів та обставин кримінального провадження.

Щодо позиції захисту та показань обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

До тверджень сторони захисту слід відноситись критично, оскільки вони суперечать зібраним доказам та надані з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Позиція сторони захисту є не чіткою, зокрема, сторона захисту використала декілька різних версій для захисту. Так, обвинувачений ОСОБА_6 висловився, що в його діях можуть бути ознаки вчинення неумисного кримінального правопорушення. Також, що останній пояснив, звертався до землевпорядної організації з метою швидкого виготовлення документації для учасників бойових дій, однак, не зміг повідомити будь які інші прізвища учасників бойових дій кому він з власної волі вирішив допомогти у швидкому оформленні відповідних документів.

Зокрема, показання ОСОБА_6 про бажання лише сприяти учасникам бойових дій у швидкому оформленні документів не пояснюють: чому допомога надавалася саме особам, підібраним через ОСОБА_11 ; чому частина цих осіб особисто не зверталася до Держгеокадастру ; чому підписи в документах від їхнього імені виконані іншими особами; чому ОСОБА_6 особисто контактував із землевпорядною організацією; чому він координував дії працівників та повідомляв ОСОБА_5 про результати; чому матеріали проходили адміністративний розгляд у надзвичайно короткі строки; чому аналогічні дії не здійснювалися ним щодо інших учасників бойових дій.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 звелись до надання негативної характеристики свідку ОСОБА_11 (засуджений та відбуває покарання), який дав викривальні покази на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позиція ОСОБА_5 , зведена переважно до негативної характеристики ОСОБА_11 , також не спростовує: змісту телефонного листування; показань ОСОБА_44 ; факту особистого передавання та отримання документації; подальших консультацій щодо обмежень на земельних ділянках; набуття прав на земельні ділянки; висновків почеркознавчих експертиз; документів Держгеокадастру та ЦНАП , а критика особи свідка не є спростуванням фактів, повідомлених ним і підтверджених іншими незалежними джерелами.

Відтак, доводи сторони захисту не відповідають дослідженим матеріалами та нормам КПК України, а версія сторони захисту не пояснює всієї сукупності встановлених фактів.

Для прийняття такої версії суду необхідно було б одночасно припустити, що: ОСОБА_6 випадково сприяв оформленню саме тих земельних ділянок, у набутті яких був зацікавлений ОСОБА_5 ; ОСОБА_5 випадково перевозив документи осіб, яких сам нібито не залучав; декілька підписів різних заявників випадково були виконані іншими особами; заяви випадково розглядалися в надзвичайно короткий строк; орган Держгеокадастру випадково не врахував відомості про землі водного фонду, хоча раніше вже відмовляв іншим громадянам щодо цієї території; ОСОБА_5 випадково став особою, на користь якої надалі відчужувалися земельні ділянки; після початку кримінального провадження він випадково з`ясовував у землевпорядників наявність обмежень на цих самих ділянках. Таке пояснення не є розумною альтернативною версією подій. Воно ґрунтується не на доказах, а на сукупності взаємовиключних припущень.

Натомість версія обвинувачення послідовно пояснює: мету учасників; спосіб підбору заявників; походження документів; роль кожного співучасника;

причини прискореного розгляду заяв; незаконність передання земель; відсутність справжнього волевиявлення частини заявників; кінцеве набуття прав на земельні ділянки ОСОБА_5 .

Отже, сукупність належних, допустимих і достовірних доказів доводить поза розумним сумнівом, що ОСОБА_5 організував учинення зловживання владою за попередньою змовою групою осіб, унаслідок якого державним інтересам заподіяно тяжкі наслідки, а надалі вчинив дії, спрямовані на легалізацію майнових прав, одержаних унаслідок предикатного кримінального правопорушення.

Так само поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_6 , будучи службовою особою та використовуючи надані йому владні повноваження і службові можливості всупереч інтересам служби, діяв умисно, за попередньою змовою з іншими учасниками, забезпечив незаконне проходження та затвердження землевпорядної документації, що перебувало в прямому причинному зв`язку з вибуттям земельних ділянок із державної власності та настанням тяжких наслідків.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, не будь-яке порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене органом досудового розслідування під час збирання доказів у кримінальному провадженні, автоматично тягне за собою визнання цих доказів недопустимими. Під час вирішення питання про допустимість таких доказів суду з`ясовує, чи є це порушення істотним та яким чином воно вплинуло на забезпечення і реалізацію прав та свобод особи у кримінальному провадженні.

За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими треба лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо було усунути в ході судового розгляду.

Слід критично оцінювати показання обвинувачених, вважаючи їх неспроможними, наданими з метою уникнення відповідальності за вчинене, розцінювати їх як спосіб захисту, оскільки вони є суперечливими з показаннями свідків та спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими документами, які є послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні. Така стратегія захисту, є способом уникнення обвинуваченими кримінальної відповідальності.

Таким чином, за результатами досліджених в ході судового розгляду доказів, стороною обвинувачення підтверджено наступні фактичні обставини щодо використання ОСОБА_6 службового становища:

- матеріали інформаційної системи ГУ Держгеокадастру «ДокПроф » свідчать, що заяви про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та подальші заяви про затвердження проєктів були розглянуті протягом надзвичайно короткого проміжку часу - близько двох годин.

Ця обставина підтверджує, що документи не проходили звичайної, повної та неупередженої перевірки.

За такий проміжок часу об`єктивно ускладнено: перевірити повноту землевпорядної документації; проаналізувати картографічні матеріали; установити наявність водного об`єкта та прибережної захисної смуги; перевірити попередні рішення про відмову щодо земель на цій території; установити справжність волевиявлення заявників; перевірити дотримання всіх погоджувальних процедур.

Формально прискорений розгляд заяв відбувався одночасно з особистою участю ОСОБА_6 в комунікації із землевпорядниками, посередниками та ОСОБА_5 .

Тому йдеться не про випадкове скорочення строків, а про використання службового ресурсу для забезпечення наперед визначеного результату.

Суб`єктивна сторона дій ОСОБА_6 підтверджується: його особистою ініціативою перед ТОВ « Горизонт »; координацією передавання документів;

постійним інформуванням ОСОБА_5 ; впливом на осіб, залучених до адміністративної процедури; знанням про територію, щодо якої раніше вже приймалися рішення про відмову; відсутністю будь-якого правового чи службового обов`язку особисто організовувати виготовлення документації для визначених ОСОБА_5 осіб.

Таким чином, ОСОБА_6 діяв умисно, усвідомлював використання можливостей своєї посади всупереч інтересам служби, передбачав настання майнових наслідків і бажав досягнення результату у вигляді вибуття земель із державної власності.

Щодо ролі ОСОБА_5 як організатора:

Відповідно до частини 3 статті 27 КК України організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення або керувала його підготовкою чи вчиненням.

Організаторська роль може проявлятися у розробленні плану, підборі співучасників, розподілі функцій, координації дій, забезпеченні засобів, контролі за реалізацією плану та спрямуванні поведінки інших осіб на досягнення спільної мети.

Докази, досліджені судом, підтверджують, що ОСОБА_5 визначив загальну мету незаконного отримання земельних ділянок; залучив до реалізації плану ОСОБА_11 та ОСОБА_6 ; через ОСОБА_11 організував підбір формальних заявників; контролював рух документів; особисто передавав та отримував документацію в ТОВ « Горизонт »; підтримував постійний зв`язок із ОСОБА_6 ; після виникнення питань у правоохоронних органів особисто з`ясовував наявність обмежень на земельних ділянках; організовував подальше оформлення прав на земельні ділянки на свою користь.

Участь ОСОБА_5 не була допоміжною або епізодичною. Саме його інтерес визначав напрям діяльності інших осіб, а його дії об`єднували окремі етапи процедури в єдиний механізм.

Щодо тяжких наслідків

Висновком судової оціночно-земельної експертизи визначено вартість незаконно переданих земельних ділянок.

Зазначена вартість значно перевищує встановлений кримінальним законом поріг тяжких наслідків.

Шкода державним інтересам полягала не лише у формальному прийнятті незаконних наказів, а в реальному вибутті земельних ділянок із державної власності та виникненні у приватних осіб зареєстрованих майнових прав.

Між використанням ОСОБА_6 службового становища та настанням тяжких наслідків існує прямий причинний зв`язок.

Без прийняття відповідних рішень територіальним органом Держгеокадастру , прискореного проходження документів, затвердження проєктів землеустрою та видачі наказів подальша державна реєстрація права приватної власності була б неможливою.

Щодо легалізації майна, одержаного злочинним шляхом

Стороною обвинувачення доведено, що незаконне первинне оформлення земельних ділянок на формальних набувачів не було кінцевою метою діяльності ОСОБА_5 .

Зазначені особи використовувалися як проміжні номінальні власники, через яких незаконно вилучені з державної власності земельні ділянки мали бути введені в легальний цивільний обіг.

Подальше набуття ОСОБА_5 прав на земельні ділянки, щодо оформлення яких він до цього: залучав виконавців; координував дії з ОСОБА_6 ; забезпечував рух документів; контактував із землевпорядною організацією; перевіряв наявність обмежень, не може оцінюватися як звичайне добросовісне придбання майна.

Сукупність доказів підтверджує, що ОСОБА_5 знав про незаконне походження земельних ділянок, оскільки сам організував механізм їх первинного вибуття з державної власності.

Використання правочинів та державної реєстрації для переходу земельних ділянок від номінальних набувачів до фактичного організатора мало на меті надати володінню цим майном зовнішньо законної форми та приховати його реальне походження.

При цьому предметом легалізації є не документ або технічна документація, а майнові права на земельні ділянки, набуті внаслідок учинення предикатного кримінального правопорушення.

Суб`єктивна сторона легалізації підтверджується не припущенням, а попередньою особистою участю ОСОБА_5 у створенні незаконного джерела походження майна.

Таким чином дослідивши в сукупності всі надані докази , суд вважає, що вина обвинувачених знайшла свої підтвердження і їх дії вірно кваліфіковано, а саме: ОСОБА_5 , в організації у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; окрім того в набутті, володінні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України; окрім того в набутті, володінні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинення правочину з таким майном, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

ОСОБА_6 у зловживанні службовим становищем, а саме в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших фізичних осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

Мотиви призначення покарання

Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченим суд згідно з вимогами ч. 1 ст. 65 КК України враховує: 1) межі, установлені в санкції ч. 3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.1,2 ст.209 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; 2) положення Загальної частини КК України; 3) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Санкція ч.2 ст. 364 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від пятисот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Санкція ч.1 ст.209 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Санкція ч.2 ст.209 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від пяти до восьми років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Кримінальні правопорушення згідно з ч. 6 ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами та відповідно до примітки ст. 45 КК України цей склад віднесений до корупційних кримінальних правопорушень. Належність злочину до корупційних виключає повноваження суду на призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), та звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України).

З огляду на суб`єктний склад кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України належить до службових злочинів. Його вчинення порушує принципи верховенства права, формує в суспільстві уявлення корумпованості, чим підриває авторитет влади на місцях та держави в цілому.

1. Про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 .

Суд враховує: вік ОСОБА_5 не працює, те, що він в установах міста на обліку не значиться, одружений, раніше до кримінальної відповідальності або адміністративної відповідальності не притягувався.

Передбачених статтями 66, 67 КК України обставин, які пом`якшують або які обтяжують покарання ОСОБА_5 суд не встановив.

Враховуючи наведені вище обставини, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівни посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальнї власності, зі сплатою штрафу в дохід держави, и з конфіскацією всього належного йому майна. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

2. Про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

Суд враховує: вік ОСОБА_6 , те, що він в установах міста на обліку не перебуває, раніше до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягувався, не працює, одружений.

Передбачених статтями 66, 67 КК України обставин, які пом`якшують або які обтяжують покарання, суд не встановив.

Враховуючи наведені вище обставини, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівни посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальнї власності, зі сплатою штрафу в дохід держави,

Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов

Цивільні позови у кримінальному провадженні заявлено прокурором.

Прокурор заявив цивільний позов в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради Луцького району до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та просив стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 22.02.1996, виданий солідарно майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 3 320 000 грн.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні обвинувачені цивільний позов не визнали в повному обсязі.

Суд, вивчивши позовну заяву, заслухавши дкмку сторін, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У ст. 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель», земля визначається як поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею.

Згідно з п. «г» ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ст. 58 Земельного Кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Земельного Кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Земельного Кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Частиною 2 статті 60 Земельного Кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Статтею 61 Земельного Кодексу України визначено обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах, зокрема: прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності у яких забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 2 ст. 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У ч. 2 ст. 116 ЗК України регламентовано, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 116 ЗК України унормовано, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як встановлено ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, а саме: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до статті 186-1 ЗК України (в редакції від 17.03.2021, котра діяла станом на 02.04.2021, 06.04.2021, 07.04.2021, 15.04.2024) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про землеустрій», погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно з ст. 60 Закону України «Про землеустрій», державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено вичерпний перелік об`єктів, які віднесені до водних об`єктів - море, лиман, річки, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал та водоносний горизонт. Усі інші елементи довкілля, в яких зосередженні води, є частинами перелічених водних об`єктів, тобто, рукави та протоки річок є їх частинами.

Річка Стир є правою притокою річки Прип`ять, що належить до басейна річки Дніпро. Тому, відповідно до ст. 79 Водного кодексу України, річка Стир відноситься до середніх річок, та згідно ст. 88 Водного кодексу України її прибережна захисна смуга становить 50 метрів.

Відповідно до п. 8, ч. 2, ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобов`язання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільних прав, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Неправомірні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області від результату протиправного відчуження земельних ділянок у приватну власність, отримала збитки, що перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із наведеними неправомірними діями Відповідачів, а сукупність наведених елементів є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов прокурора підлягає задоволенню повністю та вважає за необхідне стягнути з стягнути з ОСОБА_5 , (паспорт громадянина України НОМЕР_5 , виданий Любомльським РВ УМВС України у Волинській області 20.02.2012, РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 (паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 22.02.1996, виданий Луцьким РВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь на користь Боратинської сілької ради Луцького району Волинської області ( вул. Центральна, буд. 20, с. Боратин, Луцький район, Волинська області, 45605 , код ЄДРПОУ 04332207 , солідарно майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 3 320 000 грн.

Окрім того, прокурором подано позовну заяву в інтересах Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області до ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та права приватної власності, повернення земельних ділянок державі.

Прокурор просив:

1. Усунути перешкоди у здійсненні Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005, шляхом:

1.1. Визнати недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.04.2021 № 373-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

1.2. Визнати недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2024 № 4887 площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005, укладениого між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 ;

1.3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005 у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги;

1.4. Скасувати державну реєстрацію речових прав (права власності та користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

1.5. Зобов`язати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) повернути власнику - державі в особі Боратинській сільській раді Луцького району земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005).

2.Усунути перешкоди у здійсненні Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004, шляхом:

2.1. Визнати недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.04.2021 № 396-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

2.2. Визнати недійсним договор купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2024 № 4886 площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 ;

2.3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004 у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги;

2.4. Скасувати державну реєстрацію речових прав (права власності та користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2.5. Зобов`язати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) повернути власнику - державі в особі Боратинській сільській раді Луцького району земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004).

3.Усунути перешкоди у здійсненні Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005, шляхом:

3.1. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 15.04.2021 № 3-989/15-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

3.2. Визнати недійсним договор купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2024 року № 4885 площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_15 ;

3.3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005 у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги;

3.4. Скасувати державну реєстрацію речових прав (права власності та користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3.5. Зобов`язати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) повернути власнику - державі в особі Боратинській сільській раді Луцького району земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005).

В судовому засіданні прокурор позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні представник ГУ Держгеокадастру просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши позовну заяву, заслухавши дкмку сторін, приходить до наступного.

Частиною 4 ст. 116 ЗК України унормовано, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як встановлено ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, а саме: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до статті 186-1 ЗК України (в редакції від 17.03.2021, котра діяла станом на 02.04.2021, 06.04.2021, 07.04.2021, 15.04.2024) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про землеустрій», погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно ст. 60 Закону України «Про землеустрій», державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено вичерпний перелік об`єктів, які віднесені до водних об`єктів - море, лиман, річки, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал та водоносний горизонт. Усі інші елементи довкілля, в яких зосередженні води, є частинами перелічених водних об`єктів, тобто, рукави та протоки річок є їх частинами.

Річка Стир є правою притокою річки Прип`ять, що належить до басейна річки Дніпро. Тому, відповідно до ст. 79 Водного кодексу України, річка Стир відноситься до середніх річок, та згідно ст. 88 Водного кодексу України її прибережна захисна смуга становить 50 метрів.

Відповідно до п. «д» ч. 4 ст. 84 Земельного Кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Також слід зазначити, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в зазначеній постанові, будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Право позивача на витребування майна, у разі доведення незаконності і безпідставності вибуття його із володіння позивача передбачене чинним законодавством України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядка, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити, зокрема факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна, знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію «пропорційності» вагоме значення має визначення судами добросовісності/ недобросовісності набувача майна.

Так, Верховний Суд (Касаційний цивільний суд) у постановов від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 р. у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною.

З`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності набувача майна.

Слід зазначити, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Так, набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, проявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2021 р. справа № 916/820/20).

Внаслідок вчинення ОСОБА_5 вказаних кримінальних правопорушень земельні ділянки загальною площею близько 6 га вибули з власності держави. Встановлено, що умисел ОСОБА_5 , який виражався в його послідовних діях, був спрямований на незаконне вибуття вказаних земельних ділянок з державної власності та незаконне набуття останнім права приватної власності на вказані земельні ділянки.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_5 є недобросовісним набувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 0722880700:05:000:1005 площею 2,0000 га, 0722880700:05:000:0004 площею 2,0000 га та 0722880700:05:000:0005 площею 2,0000 га на території Боратинської сільської ради Луцького району, а тому власник на підставі ст. 387 ЦК України має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.2 ст. 373 ЦК України - право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закона.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (тобто Головне управління Держгеокадастру у Волинській області ) передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно України - право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки. Зокрема, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

- відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав;

- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

- застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положеннями ч.1. ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Аналізуючи в сукупності вищевказане законодавство, суд приходить до висновку, що позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки земельні ділянки вибули із власності у результаті скоєння ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, набуття права приватної власності на вказані земельні ділянки також охоплюється умислом ОСОБА_5 , то у даному випадку проведена державна реєстрація на праві приватної власності на земельні ділянки, що частково накладаються на землі водного фонду, суперечить інтересам держави, у зв`язку з чим така реєстрація підлягає скасуванню у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, договори купівлі-продажу земельних ділянок підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки підлягають поверненню до державної форми власності, що в сукупності буде єдиним ефективним способом захисту інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За правилами абзацу дванадцятого п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд у вироку зазначає рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2024 року (№161/16458/24), (№161/16460/24), (№161/16462/24), (161/16463/24), (161/16464/24).

Речові докази: вилучені 28.02.2025 вході проведення обшуку у квартирі та будинку, що за адресою: АДРЕСА_6 , та АДРЕСА_7 , зокрема: блокнот зеленого кольору з написом « 000 Новая Хортица», Блокнот червоного кольору із зображенням Б.Хмельницького, блокнот синього кольору із написом «AGRIA» з рукописним текстом ОСОБА_16 ; копія договору купівлі продажу земельної ділянки від 30.08.2024 на 2 арк; фіскальний чек про оплату послуг нотаріуса з приводу укладання договору купівлі продажу земельної ділянки на 2 арк; блокнот зеленого кольору з написом « Луцький прикордонний Загін » із рукописним текстом ОСОБА_15 ; автобіографія з рукописним тестом ОСОБА_15 на 4 арк, формату А4.; чорнові записи з рукописним текстом скріплені металевою скобою на 91 арк; чорнові записи з рукописним текстом скріплені металевою скобою на 87 арк; флеш накопичувач марки «Кінгстон» сірого кольору, на якому містяться електронні документи, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження- залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати

Згідно з обвинувальним актом судові витрати на проведення судових експертиз зі сторони обвинувачення в цьому кримінальному провадженні складають 163744,94 грн.

Сторона обвинувачення надала суду відомості про процесуальні витрати, передбачені ст. 124 КПК України, рішення про розподіл яких підлягає прийняттю при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Суд приходить до висновку про стягнення з обвинувачених на користь держави судові витрати у розмірі 163744,94 грн.

Керуючись статтями 100, 124, 174, 369-371, 373-376, 469, 473-476, 616 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_65 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч. 1, 2 ст.209КК України

Призначити ОСОБА_66 покарання:

- за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на три роки, зі штрафом в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-за ч. 1 ст. 209 КК України, у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на два роки та з конфіскацією майна;

-за ч. 2 ст. 209 КК України, у виді позбавлення волі строком сім років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на три роки та з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк сім років, з призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на три роки та з конфіскацією майна. Зі штрафом в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_67 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком пять років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності на три роки, зі штрафом в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме17000 (сімнадцять тисяч грн).

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

На підставі ст.72 КК України зарахувати в строк відбутя покарання, перебування ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом з 07.07.2025 року по 03.09.2025 року, де одному дню позбавлення волі відповідає три дні домашнього арешту.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в сумі 163744,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз у розмірі 163744,94 грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 вересня 2024 року (№161/16458/24), (№161/16460/24), (№161/16462/24), (161/16463/24), (161/16464/24).

Речові докази: вилучені 28.02.2025 вході проведення обшуку у квартирі та будинку, що за адресою: АДРЕСА_6 , та АДРЕСА_7 , зокрема: блокнот зеленого кольору з написом « 000 Новая Хортица», Блокнот червоного кольору із зображенням Б.Хмельницького, блокнот синього кольору із написом «AGRIA» з рукописним текстом ОСОБА_16 ; копія договору купівлі продажу земельної ділянки від 30.08.2024 на 2 арк; фіскальний чек про оплату послуг нотаріуса з приводу укладання договору купівлі продажу земельної ділянки на 2 арк; блокнот зеленого кольору з написом « Луцький прикордонний Загін » із рукописним текстом ОСОБА_15 ; автобіографія з рукописним тестом ОСОБА_15 на 4 арк, формату А4.; чорнові записи з рукописним текстом скріплені металевою скобою на 91 арк; чорнові записи з рукописним текстом скріплені металевою скобою на 87 арк; флеш накопичувач марки «Кінгстон» сірого кольору, на якому містяться електронні документи, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження- залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов прокурора задовольнити та стягнути з стягнути з ОСОБА_5 , (паспорт громадянина України НОМЕР_5 , виданий Любомльським РВ УМВС України у Волинській області 20.02.2012, РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 (паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 22.02.1996, виданий Луцьким РВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь на користь Боратинської сілької ради Луцького району Волинської області ( вул. Центральна, буд. 20, с. Боратин, Луцький район, Волинська області, 45605 , код ЄДРПОУ 04332207 , солідарно майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 3 320 000 грн.

Цивільний позов прокурора задовольнити :

Усунути перешкоди у здійсненні Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005, шляхом:

3.6. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.04.2021 № 373-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

3.7. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2024 № 4887 площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005, укладениого між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 ;

3.8. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005 у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги;

3.9. Скасувати державну реєстрацію речових прав (права власності та користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3.10. Зобов`язати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) повернути власнику - державі в особі Боратинській сільській раді Луцького району земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 0722880700:05:000:1005).

4.Усунути перешкоди у здійсненні Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004, шляхом:

4.1. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.04.2021 № 396-УБД «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

4.2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2024 № 4886 площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 ;

4.3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004 у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги;

4.4. Скасувати державну реєстрацію речових прав (права власності та користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

4.5. Зобов`язати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) повернути власнику - державі в особі Боратинській сільській раді Луцького району земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 0722880700:05:000:0004).

5.Усунути перешкоди у здійсненні Боратинською сільською радою Луцького району Волинської області права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005, шляхом:

5.1. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 15.04.2021 № 3-989/15-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

5.2. Визнати недійсним договор купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2024 року № 4885 площею 2,0000 га з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_15 ;

5.3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005 у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги;

5.4. Скасувати державну реєстрацію речових прав (права власності та користування) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

5.5. Зобов`язати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) повернути власнику - державі в особі Боратинській сільській раді Луцького району земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 0722880700:05:000:0005).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд до Волинського апеляційного суду .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вручити обвинуваченим та прокурору копію вироку негайно після його проголошення.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, ознайомитись із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а у разі оскарження вироку в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом.

Суддя:

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчий кімнаті.

Суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 140810338 ?

Документ № 140810338 це Вирок

Яка дата ухвалення судового документу № 140810338 ?

Дата ухвалення - 21.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140810338 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140810338 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 140810338, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Судове рішення № 140810338, Луцький міськрайонний суд Волинської області було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 140810338 відноситься до справи № 161/3285/26

Це рішення відноситься до справи № 161/3285/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140810337
Наступний документ : 140810346