Ухвала суду № 140810230, 21.10.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/380/25

Провадження № 2-п/159/40/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Клевецької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення,

в с т а н о в и в :

У вересні 2026 року до суду надійшла заява відповідача у справі - ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.03.2025 у справі № 159/380/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява про перегляд заочного рішення мотивована тим, що 20.03.2025 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області було ухвалено заочне рішення у справі № 159/380/25, яким із відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» стягнуто 17780 грн за кредитним договором № 02.06.2024-100001623 від 02.06.2024 року та 2023,97 грн судового збору.

Заявник зазначає, що про розгляд справи та судове засідання вона фактично повідомлена не була, оскільки з 2023 року перебуває за межами України у США, де проживає й нині; судових повісток, копії позову та ухвали про відкриття провадження не отримувала, а тому не мала можливості подати відзив та повідомити суд про причини неявки.

Крім того, відповідач вказує, що лише 28.09.2026 року після реєстрації у підсистемі «Електронний суд» вона вперше дізналася про існування даної справи та ухвалене заочне рішення, повний текст якого їй не вручався, що відповідно до частин 3, 4 ст. 284 ЦПК України є поважною причиною для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На обґрунтування заперечень проти позовних вимог по суті спору відповідач зазначає, що вона не вчиняла дій з оформлення спірного кредиту та не розпоряджалася коштами. 11.07.2024 року за її заявою до ЄРДР внесено відомості за № 12024030550000892 за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України, а постановою слідчого Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 15.07.2024 року її визнано потерпілою у зв`язку з тим, що у період з 31.05.2024 по 12.06.2024 року невідома особа, використовуючи її банківські акаунти та картки, заволоділа коштами та оформила кредити у мікрофінансових організаціях.

Заявник звертає увагу, що у матеріалах поліції прямо зазначено банківську картку, на яку згідно з листом платіжного посередника ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 14.01.2025 № 3-1401 позивачем 02.06.2024 о 14:55:36 було перераховано 7000 грн. за спірним договором, що повністю збігається з періодом вчинення шахрайських дій.

Відповідач наголошує, що використання її персональних даних, номеру телефону чи картки в умовах несанкціонованого доступу не доводить без додаткової перевірки факт виявлення саме нею волі на укладення кредитного договору, а зарахування коштів на картку само по собі не вирішує питання про те, хто фактично контролював картку.

Заявник зазначає про необхідність дослідження первинних електронних даних щодо реєстрації та акцепту заявки, способу введення одноразового ідентифікатора E228, IP-адрес, технічних журналів сеансу та даних BankID, а також витребування матеріалів кримінального провадження.

Також відповідач підкреслює наявність обох умов для скасування заочного рішення відповідно до статей 280, 288 ЦПК України: неповідомлення та неявка були поважними через проживання за кордоном, а надані докази з поліції стосовно шахрайського використання картки мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 280, 284, 285, 287, 288 ЦПК України, просить суд скасувати заочне рішення від 20.03.2025 року у справі № 159/380/25 і призначити справу до розгляду за правилами спрощеного або загального позовного провадження.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» у додаткових поясненнях заперечив проти скасування заочного рішення.

Позивач зазначає, що ним надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження позовних вимог, тоді як відповідач, заперечуючи проти позову, не надала жодного доказу на підтвердження своїх заперечень чи спростування позиції позивача, чим порушила вимоги статей 12, 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування.

Крім того, позивач вказує, що спірний кредитний договір укладено в електронній формі з дотриманням Закону України «Про електронну комерцію» та Цивільного кодексу України шляхом подання заявки, ознайомлення з офертою та підписання акцепту одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом E228), надісланим на фінансовий номер відповідача.

Позивач наголошує, що ідентифікацію відповідача при укладенні договору проведено через систему BankID НБУ з отриманням персональних даних (паспорт, РНОКПП, адреса, номер телефону), що однозначно ідентифікує відповідача як особу, яка уклала правочин, а тому доводи про неукладення договору є безпідставними.

Також позивач зазначає, що виконання зобов`язання з надання кредиту підтверджується перерахуванням коштів на картковий рахунок відповідача через інтернет-еквайринг.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач, заперечуючи отримання коштів, процесуально пасивно не надала власних банківських виписок про рух коштів за спірний період, які б спростували факт зарахування кредиту.

Позивач стверджує, що витяг з ЄРДР та постанова про визнання потерпілою підтверджують лише факт звернення до правоохоронних органів, але не доводять обставини шахрайства у цивільно-правовому спорі, а ризики передачі пристроїв чи реквізитів третім особам несуть самі власники таких пристроїв.

Ухвалою від 08.10.2026 суд прийняв заяву до розгляду, поновив позивачу строк для подання заяви, судове засідання у справі призначив на 21.10.2026.

У судове засідання учасники справи не прибули, про час і дату проведення судового засідання повідомлені завчасно в системі Електронний суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши пояснення сторін та матеріали цивільної справи, дослідивши надані учасниками справи докази, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення може бути скасоване за наявності двох умов, які існують одночасно:

1) поважність причини неявки в судове засідання та не подання відзиву, про які відповідач не мав можливості повідомити суду;

2) встановлення судом, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для вирішення справи.

Відсутність однієї з цих умов виключає можливість скасування заочного рішення.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

З матеріалів судової справи вбачається, що позовна заява і судові виклики скеровувались відповідачу на зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 . Відповідач в судове засідання у якому було прийнято заочне рішення не з`явився.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, оскільки поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Водночас, суд встановив, що відповідач з квітня 2023 проживає в США.

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про поважність причин неявки у судове засідання і не подання відзиву на позовну заяву, оскільки остання фактично не могла отримати позовну заяву та виклик до суду у судове засідання.

На обґрунтування заперечень проти позовних вимог по суті спору відповідач зазначає, що вона не вчиняла дій з оформлення спірного кредиту та не розпоряджалася коштами. 11.07.2024 року за її заявою до ЄРДР внесено відомості за № 12024030550000892 за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України, а постановою слідчого Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 15.07.2024 року її визнано потерпілою у зв`язку з тим, що у період з 31.05.2024 по 12.06.2024 року невідома особа, використовуючи її банківські акаунти та картки, заволоділа коштами та оформила кредити у мікрофінансових організаціях.

Відповідно до актуальної судової практики Верховного Суду, що міститься у постановах у справах № 638/161/22 від 01 липня 2024 року, № 182/317/23 від 04 серпня 2025 року, № 686/32982/23 від 17 грудня 2025 року, сам по собі витяг з ЄРДР не звільняє відповідача від боргових зобов`язань та не є беззаперечним доказом того, що договір уклали шахраї:

- витяг з ЄРДР підтверджує виключно факт реєстрації заяви особи, а не сам факт вчинення злочину.

- наявність відкритого кримінального провадження за фактом заволодіння коштами невстановленими особами автоматично не доводить, що саме ці особи заволоділи даними відповідача і уклали договір без його волі.

Суд зазначає, що доказування у суді не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доказування того, що договір укладено поза волею відповідача, лежить на самому відповідачі.

Додатково суд звертає увагу на те, що, відповідно до умов кредитного договору, для його укладення та підписання позичальник ввела код підтвердження «E228», надісланий у SMS-повідомленні на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Водночас відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що не отримувала зазначеного SMS-повідомлення або що вказаний фінансовий номер телефону їй не належить.

Доводи відповідачки про те, що обставини укладення кредитного договору та перевірки особи позичальника мають бути з`ясовані судом під час розгляду справи після скасування заочного рішення, не заслуговують на увагу, адже підставою для скасування заочного рішення мають бути посилання на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а не припущення про можливість їх існування.

Крім того, суд зазначає, що відповідачка, яка має статус потерпілої у кримінальному провадженні, не позбавлена можливості ознайомитися з матеріалами такого провадження в порядку, передбаченому ст. 221 КПК України, та надати суду відповідні докази, які можуть мати значення для вирішення цього спору.

Крім того, суд звертає увагу, що з наданого витягу з ЄРДРу кримінальному провадженні № 12024030550000892 за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України, та постанови слідчого Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 15.07.2024, не вбачається, що вони стосуються саме кредитного договору який є предметом у цій цивільній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що докази на які посилається відповідач (витяг з ЄРДР т а постанова про визнання потерпілим у кримінальному провадженні) не дають підстав для зміни висновків суду під час прийняття заочного рішення, яке просить переглянути позивач, відтак не мають істотного значення для вирішення справи.

На підставі наведеного, на переконання суду, відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч. 4 ст. 287 ЦПК України).

Керуючись статтями 128, 272, 280-288 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення залишити без задоволення.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складене 21.10.2026.

СуддяР. Я. Смалюх