Рішення № 140809033, 21.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1053/26

Провадження № 2/156/750/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Комзюк Н.Н.

за участю секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.12.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1374102, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачці кредит у розмірі 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» 21.04.2021 уклали Договір факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021. Згідно вказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1374102 від 22.12.2020.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідачка, станом на дату подання позову, має заборгованість у розмірі 19680,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн; заборгованість за процентами - 13680,00 грн.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 31.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка 21.09.2026 подала через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначала, що у наданій копії договору фрази «КЛІЄНТ» «підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором», а також проставлення у нижній частині документа напису «підписано електронним підписом 22.12.2020 17:40:48 ОСОБА_1 » не є самостійним підтвердженням того, що зазначена дія була фактично вчинена саме ОСОБА_1 . Таке зазначення є лише відображенням відповідної інформації у сформованому позивачем документі та саме по собі не розкриває обставин отримання, використання та приєднання одноразового ідентифікатора до електронного повідомлення про прийняття умов договору. Відтак оцінка належності такого електронного підпису має здійснюватися з урахуванням усієї сукупності доказів, які підтверджують процедуру ідентифікації особи, направлення їй одноразового ідентифікатора та його використання для укладення саме спірного договору. Крім того, вказує у наданій позивачем довідці про індентифікацію зазначено, що одноразовий індентифікатор К976 було направлено 22.12.2020 о 17 год. 37 хв. на номер телефону НОМЕР_1 . Водночас зазначений номер телефону відповідачці не належить. Позивачем також не доведено факт перерахування коштів саме на картку ОСОБА_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справу без участі представника ТОВ «ФК «Кредит Капітал».

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, надіслала на адресу суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи (ст.77, 79, 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 22.12.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1374102. Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачці грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. Строк кредиту - 30 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка становить 1,90% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 693,50% річних. Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 .

Також, 21.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-21042021 від 21.04.2021, згідно з яким право грошової вимоги за кредитним договором №1374102 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача підтверджується належними доказами. Зокрема, у наданому суду Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу чітко ідентифікована боржниця ОСОБА_1 , її РНОКПП НОМЕР_3 , реквізити Кредитного договору №1374102 та деталізована структура боргу, що передається (тіло 6000 грн та відсотки 13680 грн, загалом 19680 грн).

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача станом на дату подання позову становить 19680 грн.

Відповідно п.1.1. Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта.

Як вбачається з п.9.8 цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Введення Клієнтом коду вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки.

На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обґрунтовуючи заперечення проти задоволення позовних вимог відповідачка зазначає, що позивачем не доведено належними доказами факт підписання нею спірного кредитного договору.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь може бути надана шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності. Це комбінація цифр і букв, яку отримує заявник за допомогою смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення.

У заяві-анкеті для отримання кредиту зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором та правилами про порядок надання коштів у позику. Відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Суд критично оцінює і відхиляє доводи відповідачки щодо неналежності їй номера телефону, на який був направлений пароль, оскільки ідентифікація особи в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) відбувалася комплексно.

Так, у Кредитному договорі №1374102 зафіксовані персональні дані відповідачки, а саме її паспортні дані (АЮ119311) та РНОКПП ( НОМЕР_3 ). Незмінність та цілісність сформованих електронних документів підтверджується Протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису.

Більше того, відповідно до п. 2.1 Договору, кредит надавався у безготівковій формі на платіжну картку № НОМЕР_2 , реквізити якої були зазначені самою відповідачкою в особистому кабінеті. Оскільки випуск банківської картки здійснюється банком виключно на підставі паспорта та ідентифікаційного коду клієнта, системна верифікація особи через її банківський рахунок унеможливлює укладення договору іншою особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», прийняттям пропозиції укласти електронний договір вважається вчинення дій, що вважаються прийняттям. Фактичне отримання коштів на власну іменну картку та їх подальше використання є беззаперечним фактом акцепту умов договору. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідач також вказувала, що матеріали справи не містять доказів здійснення безготівкового переказу грошової суми на її рахунок. Однак, суд критично ставиться до вищезазначених заперечень.

Факт перерахування підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (платіжний сервіс iPay.ua) за вих. № 1-1105 від 11.05.2026 про успішність операції перерахування 6000 грн згідно з договором з ТОВ «Лінеура Україна».

Крім того, судом витребовувалась інформація в АТ «Універсал Банк». З відповіді АТ «Універсал Банк» від 10.09.2026 встановлено, що на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 , було зараховано платіж у сумі 6000 грн.

Наявність відкритого рахунку в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , що прив`язаний до її РНОКПП, у сукупності з даними платіжного сервісу iPay.ua підтверджують цільове зарахування коштів саме на вказану в договорі картку.

У постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №464/4985/15-ц зазначається, що твердження заявника про те, що позивач не надав доказів на підтвердження розміру заборгованості є неспроможними, оскільки в матеріалах справи наявний розширений розрахунок заборгованості.

Судом встановлено, що матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту від 22.12.2020, підписаний сторонами, який містить чітке розмежування застосування «Зниженої» та «Стандартної» процентної ставки. Наданий позивачем Детальний розрахунок заборгованості містить поденне відображення нарахування відсотків, де сума 114 грн, що нараховувалася щодня, є математично точною (6000 грн тіла кредиту * 1,9% = 114 грн). Даний розрахунок повністю відповідає п. 1.4.2 Договору, а отже є належним доказом.

Стороною відповідача контррозрахунку не надано, клопотання про проведення експертизи не заявлялось.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для задоволення його в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., суд враховує наступне.

За ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду копію договору №0107 від 01.07.2025 року про надання правничої допомоги, копію акта №264 приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2025, та детальний опис наданих послуг до акту №264 за договором про надання праовової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.

Вищенаведені документи оцінюються судом, як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 4. ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 вказаної статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві відповідачка зазначала, що витрати позивача на правничу допомогу є необґрунтованими та неспіввісними з фактичним обсягом виконаної роботи, у зв`язку з чим у їх стягненні слід відмовити.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів, доданих до позовної заяви, є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат. В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, ст. 7, 10, 79-81, 133, 141, 265-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 22.12.2020 у розмірі 19680 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 28 корпус, 4-й поверх.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. Н. Комзюк