Вирок № 140808209, 21.10.2026, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/610/25

Провадження № 1-кп/669/8/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Білогір`я обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12025244000000650 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Варивідки Білогірського району Хмельницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31 березня 2025 року отримав під розписку повістку про його виклик на 01 квітня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований по АДРЕСА_2 для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину для проходження військової служби.

Однак, всупереч ст. 65 Конституції України, п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ, п. 1 додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, військовозобов`язаний ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з`явитися 01 квітня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби у зв`язку з призовом за мобілізацією, без поважних причин, умисно не з`явився за викликом та про причину неявки не повідомив, ухилившись таким чином від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав та пояснив, що в березні 2025 року він добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки мав намір проходити війську службу, проте попередив, що має проблеми зі здоров`ям. Наступного дня він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби у тилових частинах. В районному центрі комплектування та соціальної підтримки йому запропонували проходити службу в Шепетівці та вручили повістку про те, що він має з`явитися наступного дня для проходження військової служби. Однак він заявив, що відмовляється від проходження військової служби через проблеми зі здоров`ям. Наступного дня до РТЦК він не з`явився.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:

- показами свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що працює старшим сержантом 3 категорії ЦВС ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказав, що в кінці березня 2025 року ОСОБА_4 добровільно прибув до ТЦК і заявив про намір проходити військову службу. На наступний день ОСОБА_4 пройшов ВЛК, отримав повістку та мав з`явитися наступного дня до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте він змінив свою думку, заявивши, що вже не бажає проходити військову службу, і наступного дня о 06 год 00 хв не прибув за направленням бойової повістки для відправки до військової частини;

- показами свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що працює начальником відділення обліку мобілізаційної роботи заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він зазначив, що ввечері 31 березня 2026 року обвинувачений ОСОБА_4 пройшов ВЛК і, з огляду на наявні проблеми зі здоров`ям, був визнаний придатним до проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони. Крім того, з цієї причини йому було запропоновано проходити військову службу в місті Шепетівка Хмельницької області. Проте того вечора обвинувачений заявив, що нікуди не піде, оскільки має захворювання і не зможе проходити службу. Незважаючи на це, він отримав повістку, попередження про кримінальну відповідальність за неявку за бойовою повісткою та мав з`явитися наступного дня до ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте о 06 год 00 хв за направленням бойової повістки для відправки до військової частини не прибув;

- даними журналу обліку вручення повісток ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до записів якого ОСОБА_4 отримав повістку про призов за мобілізацією на 01 квітня 2025 року;

- даними картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_4 від 31 березня 2025 року, відповідно до якої на підставі ст. 41б Розкладу хвороб, затверджених наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 та від 01 серпня 2011 року № 466, ОСОБА_4 є придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП ВВНЗ, навчальних закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

- даними довідки військово-лікарської комісії від 31 березня 2025 року № 2025-0331-1427, відповідно до якої на підставі ст. 41б графи ІІ Розкладу хвороб, ОСОБА_4 є придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП ВВНЗ, навчальних закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

- даними облікової картки до військового квитка ОСОБА_4 , відповідно до якої останній є придатним до військової служби в ТЦК та СП;

- даними рапорту оператора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , відповідно до якого останнім о 20 год 00 хв 31 березня 2025 року, за результатами військово-лікарської комісії, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 солдату запасу ОСОБА_4 було вручено повістку про призов за мобілізацією та зобов`язано з`явитись 01 квітня 2025 року о 06 год 00 хв для подальшої відправки у військову частину НОМЕР_1 . На вказану дату та час, військовозобов`язаний не прибув;

- даними відривної частини повістки на відправку розписки, згідно якої ОСОБА_4 отримав повістку о 20 год 00 хв 31 березня 2025 року про прибуття на 06 год 00 хв 01 квітня 2025 року, про що свідчить його особистий підпис у розписці про отримання повістки;

- даними попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 336 КК України від 31 березня 2025 року № 4/1612-1, з яким ОСОБА_4 ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис;

- даними повідомлення КНП «Білогірська ЦПМСД» від 25 червня 2025 року № 1210 та довідок № 64 від 26 червня 2025 року та № 65 від 25 червня 2025 року, ОСОБА_4 з 2020 року за медичною допомогою до психіатра та нарколога не звертався.

Крім того, згідно з довідками КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» № 75 від 16 липня 2025 року та № 130 від 29 жовтня 2025 року, наданими обвинуваченим ОСОБА_4 , останній звертався за медичною допомогою до психіатра з 2024 року, а також з 2025 року та потребує постійного лікування.

Проте згідно з відповіддю на запит судді Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2025 року № 669/610/25/3138/25 генеральний директор КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_9 зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 вперше звертався до лікаря-психіатра за медичною допомогою 16 липня 2025 року, а у серпні, вересні та жовтні того ж року отримував підтримуюче лікування й перебував під спостереженням лікаря-психіатра, що також підтверджується довідкою № 134 від 14 листопада 2025 року. Причиною розбіжності у зверненнях до лікаря-психіатра є допущення помилки в довідці № 130 від 29 жовтня 2025 року (рік звернення зазначено 2024 замість 2025 року).

Згідно з висновком експерта № 321 за результатами судово-психіатричної експертизи, на період інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та на даний час останній виявляв і виявляє органічний емоційно-лабільний розлад, який відноситься до іншого хворобливого стану психіки, проте цей розлад не позбавляв і не позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв`язку з чим застосування до нього примусових заходів медичного характеру він не потребує; крім того, за своїм психічним станом він міг вірно сприймати факти об`єктивної дійсності, є здатним сприймати інформацію, що подається в суді (при цьому питання щодо фантазування та перекручування фактів вирішується стосовно неповнолітніх), а питання щодо його участі в судовому засіданні не входить до компетенції судово-психіатричних експертів.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

У процесі дослідження і оцінки вказаних доказів, суд не встановив істотних процесуальних порушень при їх збиранні, які б ставили під сумнів обґрунтованість доводів сторони обвинувачення про доведеність вини ОСОБА_4 .

Таким чином, проаналізувавши та оцінивши усі дослідженні в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, повністю доведена і його дії вірно кваліфіковані за ст. 336 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Захисник обвинуваченого просив суд, при призначенні покарання, врахувати наявність пом`якшуючих обставин, таких як: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, медичні документи, які підтверджують незадовільний стан здоров`я обвинуваченого а також ту обставину, що обвинувачений не відмовляється від проходження військової служби, та застосувати до нього мінімальне покарання в межах санкції статті 336 КК України із застосуванням 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Судом встановлено, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий, має постійне місце проживання.

Згідно з довідкою-характеристикою, виданою виконкомом Білогірської селищної ради Хмельницької області, скарг на громадянина ОСОБА_4 за місцем свого проживання в селищну раду не надходило.

Обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину. Проте суд не бере до уваги щире каяття обвинуваченого, як обставину, яка пом`якшує його покарання, оскільки покази, дані обвинуваченим в судовому засіданні, не свідчать про його критичну оцінку своєї протиправної поведінки.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому на досудовому розслідуванні та судом не встановлено.

Окрім цього, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 бере до уваги надану органом пробації досудову доповідь щодо останнього, згідно якої виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень; у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням, орган пробації з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень пропонує покласти на особу обов`язки, передбачені п. 4. ч. 3 ст. 76 КК України.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

При цьому, слід зазначити, що ухилення від захисту Вітчизни в період воєнного стану під час військової агресії ворога свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, оскільки створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення, тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

На думку суду, підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відсутні, адже це не буде достатнім для його виправлення та не відповідатиме суспільному інтересу в державі, яка протистоїть злочинній військовій агресії російської федерації, що в разі такого застосування може стати негативним прикладом для інших осіб. Реальне покарання у виді позбавлення волі за вчинене кримінальне правопорушення гарантуватиме адекватне реагування на загрозу національної безпеки держави та сприятиме досягненню цілей покарання, передбачених ст. 50 КК України, а саме: запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, усуне хибне припущення про те, що можна ухилитися від захисту Вітчизни і реального покарання за це не настане.

Отже, покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його реального відбування на підставі ст. 75 КК України, на переконання суду, не змінить ставлення ОСОБА_4 до конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, позицію прокурора, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 336 КК України у мінімальному розмірі.

На переконання суду саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Суд приймає до уваги, що як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду ОСОБА_4 покладені на нього процесуальні обов`язки виконував, спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду або перешкоджати кримінальному провадженню не робив, інше кримінальне правопорушення не вчинив, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні, а тому суд не вважає за доцільне обирати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід до вступу вироку в законну силу.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374,393-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання з метою приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Білогірський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження, а обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_10