Вирок № 140807423, 20.10.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1494/26

Провадження № 1-кп/455/251/2026

ВИРОК

Іменем України

20 жовтня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Старий Самбір кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141320000209 від 23.07.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Ріп`яна Старосамбірського району Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 в червні 2026 року, точної дати та часу слідством не встановлено, знаходячись в лісовому масиві поблизу с.Ріп`яна Самбірського району Львівської області, а саме в кварталі №44 виділ №8 Головецького лісництва надлісництво Самбірське філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», на території якого розташований регіональний ландшафтний парк «Верхнє-Дністровські Бескиди», що відноситься до природно-заповідного фонду України, маючи умисел на незаконну порубку лісу, порушуючи встановлений порядок проведення рубки деревини, незаконно, без відповідного на це дозволу, з використанням бензопили, зрізав три сироростучих дерева породи «Сосна звичайна» загальною кубомасою 2,04 м.куб., після чого розрізав їх на сім колод, довжиною від 4-6 метрів, чим спричинив тяжкі наслідки інтересам державі в особі Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області на загальну суму 358553,28 гривень.

В подальшому, ОСОБА_4 продовжуючи свою злочинну діяльність, 22.07.2026 близько 20:00 год. повернувся до лісового масиву, до місця, де попередньо здійснив самовільну рубку трьох дерев породи «Сосна» та за допомогою коня та дерев`яної кінної підводи, яка належать йому, здійснив перевезення шляхом трелювання (перетягування колод по ґрунту) вищевказаних колод на території природно-заповідного фонду в зручне для нього місце для їх подальшого переміщення до свого домоволодіння, що за адресою АДРЕСА_1 , де був виявлений працівниками Головецького лісництва надлісництво Самбірське філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.246 КК України, тобто незаконну порубку дерев та перевезення незаконно зрубаних дерев, вчинені на території природно - заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.4 ст.246 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що у червні 2026 року у лісі поблизу с.Ріп`яна він зрізав бензопилою три деревини породи «Сосна», після чого 22.07.2026 фірою поїхав забрати цю деревину, однак коли він приїхав по деревину, то його затримав лісничий і майстер лісу. Щиро розкаюється у вчиненому, цивільний позов визнає в повному обсязі, обіцяє, що більше таких вчинків вчиняти не буде.

Представник потерпілого Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та щодо речових доказів, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.4 ст.246 КК України як незаконна порубка дерев та перевезення незаконно зрубаних дерев, вчинені на території природно - заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнається щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом враховується, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема те, що він раніше не судимий, пенсіонер, позитивно характеризується по місцю проживання, під динамічним спостереженням у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Також, що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_4 , то суд враховує те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні була адекватною, свої показання він надавав послідовно та змістовно, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.

Суд також приймає до відома досудову доповідь складену Самбірським районним сектором №1 філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно якої існує середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб та орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства.

Крім того, суд враховує обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), та відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання.

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч.4 ст.246 КК України.

Разом із цим, враховуючи особу винного ОСОБА_4 , який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, пенсіонер, беручи до уваги досудову доповідь органу пробації про обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_4 без його ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на строк, який буде достатній для того, щоб він довів своє виправлення, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України.

На думку суду, застосування в даному випадку до обвинуваченого ст.75, 76 КК України в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених обов`язків, під загрозою реального відбування призначеного покарання у випадку порушення умов випробування, буде мати на обвинуваченого більший виховний вплив, ніж реальне відбування покарання.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд не вбачає.

Вирішуючи питання чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, суд виходить із наступного.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на доведеність неправомірних дій ОСОБА_4 , якими завдано майнову шкоду, доведеність розміру завданої шкоди, а також повне визнання позову, суд вважає за можливе цивільний позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 на користь Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області завдану матеріальну шкоду у розмірі 358553,28 гривень.

Накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 30.07.2026 арешт на майно відповідно до ст.174 КПК України слід скасувати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Так, пунктом 1 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертається власнику (законному володільцю).

Пунктом 5 ч. 9 ст. 100 КПК України встановлено, що гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Враховуючи вищенаведені положення, суд вважає необхідним речові докази, а саме: незаконно зрубану лісопродукцію, яка є предметом кримінального правопорушення, - конфіскувати; кінну дерев`яну підводу, яка належить ОСОБА_4 , та яка є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, - конфіскувати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 28.07.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на строк два місяці - до 28.09.2026 включно. В подальшому, із клопотанням про обрання, зміну чи продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 сторона обвинувачення до суду не зверталась, тому підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376 КПК України суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку тривалістю 1 (один) рік і 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури ОСОБА_3 в інтересах держави в особі Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області завдану матеріальну шкоду у розмірі 358553 (триста п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят три) гривні 28 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 30.07.2026 на кінну дерев`яну підводу, 3 колоди породи «Сосна» та 4 колоди породи «Сосна» - скасувати.

Речові докази, а саме:

- кінну дерев`яну підводу, яка належить ОСОБА_4 , що зберігається на території Головецького лісництва, що за адресою с.Головецько, вул.Івана Франка, 48, Самбірського району Львівської області, - конфіскувати;

- 7 колод породи «Сосна», які зберігаються на території Головецького лісництва, що за адресою с.Головецько, вул.Івана Франка, 48, Самбірського району Львівської області, - конфіскувати.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1