Рішення № 140806634, 14.09.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1639/26

Провадження № 2/444/1516/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області (юридична адреса: 80337, с.Добросин, пл. Свободи, 3А, Львівського району Львівської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (юридична адреса: 80300, місто Жовква, вул. Воїнів УПА, 1 Львівського району Львівської області) про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно.

17 липня 2026 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача провизнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги наступним.

Після смерті моєї матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) площею 1,65 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Лавриківської сільської ради (нині - Добросинсько-Магерівська територіальна громада) Львівського району Львівської області. Вказане право належало спадкодавцеві на підставі Сертифікату на право приватної власності на земельну ділянку (середню земельну частку) серії ЛВ № 160596, виданого на підставі рішення Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 23.11.1995 р. № 1 (зареєстровано у книзі записів за № 604 від 20.06.1997 р.). ОСОБА_1 , є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері. У встановлений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця я звернувся до Жовківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого було відкрито спадкову справу № 419/2015 (номер у Спадковому реєстрі 57824441). Однак, Постановою Жовківської державної нотаріальної контори № 611/01-16 від 31.03.2016 року мені було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну частку. Відмова обґрунтована тим, що поданий правовстановлюючий документ (сертифікат) є документом старого зразка, а відомості про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за життя спадкодавця відсутні, що унеможливлює оформлення спадщини в нотаріальному порядку. Відомості про використання спадкодавцем ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) за вказаним сертифікатом або отримання нею Державного акта на право власності на земельну ділянку у Позивача відсутні, що потребує перевірки шляхом витребування відповідної інформації судом у Держгеокадастрі та нотаріальній конторі. Згідно з вимогами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1261 ЦК України ,він як син спадкодавця маю право на спадкування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, однак подав на адресу суду письмову заяву, у якій просять справу розглядати у його відсутності. Зазначили, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просять такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Добросинсько Магерівської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з подав клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що при вирішенні справи покладаються на думку суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак з Жовківської ДНК на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог, при вирішенні справи покладаються на думку суду.

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач покладається при вирішенні справи на думку суду, фактично не заперечує проти позовних вимог, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) площею 1,65 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Лавриківської сільської ради (нині - Добросинсько-Магерівська територіальна громада) Львівського району Львівської області. Вказане право належало спадкодавцеві на підставі Сертифікату на право приватної власності на земельну ділянку (середню земельну частку) серії ЛВ № 160596, виданого на підставі рішення Лавриківської сільської Ради народних депутатів від 23.11.1995 р. № 1 (зареєстровано у книзі записів за № 604 від 20.06.1997 р.).

ОСОБА_1 , є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України від 16 січня 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від від 18 липня 1963 року у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Інших спадкоємців за законом першої черги, осіб, які б мали право на обов`язову частку у спадщині та прийняли таку внаслідок вступу в управління або володіння спадковим майном чи внаслідок звернення в шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з матеріалів справи не вбачається, під час розгляду справи судом не встановлено.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

А тому після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі й те, яке ним фактично успадковане, але юридично не оформлене .

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Нормою ст. 1217 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Свідоцтво не може бути видане з підстав недотримання п. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат»: заявником не надано необхідні правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, яке підлягає реєстрації.

Крім того постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 611/01-16 від 31.03.2016 року Жовківська державна нотаріальна контора Львівської області відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) площею 1,65 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Лавриківської сільської ради (Добросинсько-Магерівська територіальна громада, Львівська область), що належала спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі Сертифікату серії ЛВ № 160596, у порядку спадкування за законом після її смерті..

Свідоцтво не може бути видане з підстав недотримання п. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат»: заявником не надано необхідні правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, яке підлягає реєстрації.

Згідно пункту 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

У разі коли майно розташоване в межах декількох територій - Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва чи м. Севастополя, державна реєстрація прав проводиться в межах однієї території, що обрана заявником.

Згідно із ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначено, що «відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.». Отже, право позивача, яке перейшло в порядку спадкування від спадкодавця, не може бути звужено чи обмежено.

Частина 3 ст. 22 Конституції України стверджує, що при ухваленні нових законів або внесенні змін в чинні закони не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав і свобод. Ця норма згідно зі ст. 8 Конституції України має найвищу юридичну силу і є нормою прямої дії, вона не може ігноруватися з тієї причини, що суперечить міжнародному договору або практиці Європейського суду.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, не може бути позбавлений права переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Громадяни та юридичні особи, відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності.

Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права. У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця, спадкоємець має право, згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127, подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця.

Перелік документів передбачений в статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них належать: документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Підставою для державної реєстрації права власності, відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, проводиться нотаріусом після подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. "г" ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Чіткий порядок спадкування як за законом, так і за заповітом передбачений Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат».

Тому до позивача відповідно до ст. 1216 ЦК України переходить таке ж право власності у повному обсязі, яке набула спадкодавець.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

А тому, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання за позивачем права власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтею 23, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 1,65 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Лавриківської сільської ради (Добросинсько-Магерівська територіальна громада, Львівська область), що належала спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі Сертифікату серії ЛВ № 160596, у порядку спадкування за законом після її смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Мікула В. Є.