Рішення № 140806011, 21.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/68/26

Провадження № 2/346/1086/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого-судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Урбанович І.Д.

позивача ОСОБА_1

прокурора Семотюка Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації, виконавчий комітет П`ядицької сільської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебувала з відповідачем в шлюбі, у якому в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 . Рішенням Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 24.02.2011 року шлюб між сторонами розірвано. Оскільки відповідач не забезпечував батьківською опікою свою дочку, в грудні 2018 року вона подала позовну заяву про позбавлення його батьківських прав відносно дочки. Рішенням вищевказаного суду від 28.03.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено та попереджено відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та покладено на орган опіки та піклування обов`язок контролю за виконанням ним батьківських обов`язків. Проте, після набрання рішенням законної сили поведінка та ставлення відповідача до батьківських обов`язків не змінилась, жодного разу він не виявив бажання зустрітися з дочкою, не цікавився її фізичним та духовним розвитком, не забезпечував матеріально, хоча будь-яких перешкод у спілкуванні з дочкою позивач йому не чинила. Дорослішання дочки 15 років проходило без батька, а тому позбавлення відповідача батьківських прав спрямовано насамперед на захист інтересів дитини у безпечному середовищі, оскільки батько дитини самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов`язків. Тому позивач просить позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних в позовній заяві, та вказала, що батько з дитиною не спілкується більше 7 років, хоча будь-яких перешкод вона йому не чинила; аліменти він сплачував впродовж тривалого часу, а в даний час наявна заборгованість в розмірі 32 000 грн. Метою позбавлення відповідача батьківських прав є необхідність виїзду дитини за кордон без його письмової згоди як батька, при цьому відсутня відмова у перетині дитиною кордону з цих підстав, а також у випадку навчання дитини за кордоном не виникне потреби в оформленні документів від його імені. Просить врахувати думку дитини, висловлену в її письмовій заяві органу опіки та піклування.

Прокурор в судовому засіданні вказав, що ст. 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьків батьківських прав, при цьому згідно зі ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, серед іншого, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання та втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення і поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Крім того, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. В даній справі позивачем не доведено обставини свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а простої бездіяльності батька дитини не достатньо для позбавлення його батьківських прав відносно неї.

Представник виконавчого комітету П`ядицької сільської ради як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явилася, в.о. сільського голови Н. Дишук електронною поштою надіслала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності представника та прийняти рішення на підставі наявних доказів ( а.с. 155 ).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на строк не більш як на десять днів, тобто до 21.10.2026 року з дня закінчення розгляду справи - 14.10.2026 року.

Суд, заслухавши вказаних учасників, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень частин 1-3 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Відповідно до положень п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення і поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , її батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.06.2009 року ( а.с. 11 ).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.02.2011 року шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 13-14).

Згідно з рішенням вказаного суду від 28.03.2019 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав відмовлено; зобов`язано орган опіки та піклування здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків ( а.с. 15-17 ).

Відповідно до копії відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №568, виданих П`ядицькою територіальною громадою Коломийського району Івано-Франківської області 18.11.2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані, зокрема, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 18 ).

Як встановлено з копії акту обстеження матеріально-побутових умов від 30.12.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , стан житлових приміщень задовільний, в будинку проживають двоє неповнолітніх дітей, для яких створено та обладнано місце для проведення дозвілля та сну ( а.с. 20-21 ).

Відповідно до копії характеристики (без дати), складеної класним керівником та директором Коломийського ліцею №1 імені В. Стефаника Коломийської міської ради, ОСОБА_3 навчається у вказаному навчальному закладі з 26.11.2021 року; зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, уважна учениця, не допускає пропусків уроків без поважних причин. Мати ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню та навчанню дочки, систематично відвідує батьківські збори, підтримує тісний зв`язок із класним керівником. Батько ОСОБА_2 за період навчання ОСОБА_5 в ліцеї жодного разу не був присутнім на батьківських зборах, індивідуальних консультаціях для батьків, не цікавився її навчанням, не спілкувався з класним керівником ( а.с. 19 ).

Згідно з даними копій довідок №48989 та №87846, виданих відповідно 14.04.2026 року та 24.07.2026 року Коломийським відділом державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно до матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4, відкритого 16.12.2019 року на виконання виконавчого листа №346/2760/19 від 19.11.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі 2 000 грн. щомісячно, станом на 14.04.2026 року наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 26 000 грн., а станом на 24.07.2026 року - 32 000 грн. ( а.с. 79, 110 ).

У відповідності до копії письмової заяви ОСОБА_3 від 24.08.2026 року, адресованої сільському голові П`ядицької сільської ради, долученої ОСОБА_1 , ОСОБА_3 підтримує позовні вимоги та просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( а.с. 125 ).

В матеріалах даної справи міститься також копія рішення виконавчого комітету П`ядицької сільської ради від 14.05.2026 року №78, яким затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 93 зворот). У висновку вказано, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 24.02.2011 року, неповнолітню дитину залишено на виховання матері. ОСОБА_2 фактично не бере участі у вихованні та забезпеченні дочки з лютого 2011 року. Рішенням Коломийського міськрайонного суду відмовлено в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання дочки. Після набрання рішенням суду законної сили, поведінка та ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків відносно дочки ОСОБА_5 не змінилися, він не цікавився фізичним та духовним її розвитком, матеріально не забезпечував. Комісією встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, про що свідчить характеристика Коломийського ліцею №1 імені Василя Стефаника ; згідно з довідкою №48989 від 14.04.2026 року заборгованість зі сплати аліментів становить 26 000 грн., а відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 12.05.2026 року вказана дитина проживає з матір`ю. Отже, батько з 2011 року і по даний час ухиляється від обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, оскільки він не бере участі у вихованні дочки; не піклується про її здоров`я, фізичний і духовний розвиток; не забезпечує матеріально ( а.с. 94-95 ).

У відповідності до ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Однак, суд, керуючись правилами ч.6 ст.19 СК України, не погоджується з даним висновком, оскільки вважає його не достатньо обґрунтованим, адже в ньому відсутні переконливі дані з посиланням на докази, які б свідчили про винну поведінку батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками щодо виховання дочки, а лише міститься загальне посилання на норми законодавства, акт обстеження матеріально-побуових умов щодо проживання дочки з матір`ю, довідки навчального закладу та відділу ДВС про те, що відповідач не відвідує батьківські збори та має заборгованість зі сплати аліментів, а також на твердженнях, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере жодної участі у житті та вихованні дочки, що може суперечити інтересам неповнолітньої дитини. При цьому, суд вважає за доцільне звернути увагу на суперечливі дані вказаного висновку про те, що відповідач з 2011 року ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки згідно із встановленими рішенням суду від 28.03.2019 року обставинами орган опіки та піклування Коломийської РДА надав висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці

ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до положень п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення і поновлення батьківських прав" суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьком і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а згідно з ч. 2 ст.78 цього Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природних прав, наданих батьку щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися із дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка залишилася проживати з матір`ю. Та обставина, що дитина проживає з матір`ю, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. Слід зазначити, що наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Більше того, позивач в судовому засіданні підтвердила, що тривалий час відповідач сплачував аліменти, проте в нього сформувалась заборгованість. Крім того, у спірних правовідносинах не встановлено, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24.

Враховуючи, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а також доказів на підтвердження винної поведінки батька та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками щодо вказаної дитини, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав та якнайкращих інтересів дитини, позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав задоволенню не підлягають. Доказів на підтвердження винної поведінки батька та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками щодо вказаної дитини матеріали справи не містять, а посилання на необхідність виїзду дитини за кордон без згоди та супроводу батька, чи у випадку її навчання за кордоном виключити потребу в оформленні документів від його імені, не можуть бути достатніми доказами, які підтверджують вказані обставини.

Варто зазначити, що судом вживалися заходи для забезпечення виконання вимог ст. 171 СК України, зокрема, постановлялася ухвала про зобов`язання позивача забезпечити явку в судове засідання неповнолітньої ОСОБА_3 з метою врахування її думки при вирішенні питань, що стосуються її життя. Однак, позивач в судовому засіданні категорично заперечила необхідність забезпечення явки дочки в судове засідання для з`ясування її думки при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, не навівши переконливих аргументів.

На переконання суду, думка дитини, висловлена в письмовій заяві, адресованій сільському голові, що долучена позивачем до матеріалів справи, щодо позбавлення відповідача батьківських прав, без зазначення конкретних доказів винної поведінки батька щодо неї (дитини) в даному випадку не відповідає інтересам дитини, оскільки не виключено, що вона могла бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина неспроможна надавати правильну оцінку, а також інших можливих факторів впливу на неї (в тому числі, але не виключно, проживанням батьків окремо), та вона (її думка) не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав.

На підставі наведеного, ст.ст. 164, 165 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст. 5-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації, виконавчий комітет П`ядицької сільської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка, жителька та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_3 .

Треті особи:

Служба у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації, м.Коломия, вул. Верещинського, 17, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 26289725.

Виконавчий комітет П`ядицької сільської ради як орган опіки та піклування, с.П`ядики, вул. Петлюри, 1, Коломийського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04354120.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя:Яремин М. П.