Рішення № 140805958, 21.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4686/26

Провадження № 2/345/3191/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сухарник І.І., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.05.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Відповідач) укладено Кредитний договір № 257225 (Кредитний договір, Договір). Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 5000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, 23.12.2024р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" («Новий кредитор») укладений Договір факторингу №23122024/1 («Договір факторингу»). Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 257225 від 04.05.2024 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 19392 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн.; заборгованість за відсотками становить 4392 грн.; заборгованість за пенею становить 10000 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №257225 від 04.05.2024 року у розмірі 19392 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

23.09.2026 судом отримано від відповідачки відзив на позовну заяву. В відзиві зазначено, що відповідачка не заперечує сам факт укладення кредитного договору № 257225 та отримання за ним 5000 грн. Заперечує проти розміру та складу заборгованості, визначених позивачем, а також проти стягнення заявлених штрафних санкцій та заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо 10000 грн пені, то відповідачка зазначає, що кредитний договір № 257225 укладений 04.05.2024 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні. Просить суд у зв`язку з цим відмовити у стягненні 10000 грн пені.

Щодо 4392 грн процентів, то з умов індивідуальної частини договору № 257225 вбачається, що кредит становив 5000 грн, строк кредитування 90 днів, а процентна ставка 1,22 % на добу. Таким чином, сума 61 грн на день відповідає 1,22 % від 5000 грн. Позивач заявляє до стягнення 4392 грн процентів. Ця сума математично відповідає 72 дням нарахування (5000 грн * 1,22 % * 72 дні = 4392 грн). Водночас у самому кредитному договорі зазначено строк кредитування 90 днів до 01.08.2024 року. У зв`язку з цим просить суд зобов`язати позивача надати та дослідити повний деталізований розрахунок процентів із зазначенням конкретних дат початку та закінчення нарахування, кількості днів у кожному періоді, застосованої ставки, усіх здійснених платежів та підстав, з яких проценти нараховані саме за 72 дні. Без такого розрахунку неможливо перевірити обґрунтованість заявленої суми. Також просить суд не допускати стягнення процентів за періоди та в розмірі, які не підтверджені належним розрахунком і відповідними доказами.

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», то позивач посилається на Договір факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року та зазначає, що право вимоги за договором № 257225 було передано саме ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». У зв`язку з цим відповідач просить суд перевірити наявність у матеріалах справи належного доказу включення саме права вимоги за кредитним договором № 257225 до реєстру прав вимог, переданого за Договором факторингу № 23122024/1, а також належність і зміст документів, які підтверджують перехід права вимоги саме щодо відповідача. Відповідач не стверджує, що саме по собі неповідомлення боржника автоматично припиняє або скасовує зобов`язання. Водночас просить суд перевірити, чи доведено позивачем належними доказами його право вимоги саме за договором № 257225 та обсяг такого права.

Щодо 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу при ціні основних позовних вимог 19392 грн, то витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені, а їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Відповідач просить суд перевірити фактичний обсяг робіт, час, необхідний для їх виконання, зміст та необхідність кожної заявленої послуги, докази її фактичного надання та оплати/обов`язку оплати, а також співмірність заявлених 6000 грн із ціною та складністю цієї справи. У разі відсутності належного документального підтвердження або встановлення неспівмірності просить відмовити у стягненні таких витрат або зменшити їх до розміру, який суд вважатиме документально підтвердженим та співмірним.

Щодо майнового та соціального становища відповідача, то на момент розгляду цієї справи її матеріальне становище є складним. Відповідач звільнена з роботи, трудові відносини з нею припинені, у зв`язку з чим заробітної плати вона наразі не отримує. Її фактичні доходи мають соціальний характер та складаються із соціальних виплат і стипендії. Інших стабільних трудових доходів вона не має. Отже, заявлені позивачем суми є для неї істотним фінансовим навантаженням. Просить суд врахувати наведені обставини під час вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема щодо заявлених позивачем 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також під час визначення порядку виконання рішення, якщо за результатами розгляду справи суд дійде висновку про наявність суми, що підлягає стягненню.

У зв`язку з цим, відповідач просить суд: у задоволенні позовної вимоги про стягнення 10000 грн пені відмовити в повному обсязі з урахуванням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України; перевірити обґрунтованість заявлених 4392 грн процентів та витребувати/дослідити детальний розрахунок із зазначенням періодів і кількості днів нарахування; стягувати лише ту суму, яка буде належно та допустимо підтверджена; перевірити належність ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором № 257225, зокрема наявність відповідного запису щодо цього договору у реєстрі прав вимог за Договором факторингу № 23122024/1; у задоволенні вимоги про стягнення 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити або, як мінімум, зменшити їх до документально підтвердженого та співмірного розміру; під час розгляду справи врахувати складне майнове становище відповідачки; у разі встановлення судом суми, яка підлягає стягненню, врахувати майнове становище відповідачки під час визначення порядку та строку виконання судового рішення.

29.09.2026 судом отримано від представника позивача відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідно до п. 1.1 Договору Товариство надало Клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000,00 грн, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором. Відповідно до п. 1.2 Договору Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 01.08.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. При цьому укладення Договору підтверджується не лише наявністю його тексту, а й належним способом його підписання відповідачем. Так, відповідно до п. 7.10 Договору у разі згоди із запропонованими умовами кредитування Клієнт підтверджує свою згоду, після чого підписує Договір за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора. Пунктом 7.11 Договору сторони погодили, що договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний Клієнтом одноразовим ідентифікатором, а Товариством кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, вважається таким, що укладений у письмовій формі. У Розділі 9 Кредитного договору «Реквізитах та підписах сторін» зазначено електронний підпис фізичної особи ОСОБА_1 , НОМЕР_2 . Аналогічний електронний підпис відповідача міститься і на Додатку № 1 до Договору. Отже, наявність одноразового ідентифікатора та доступ до нього через особистий кабінет є підтвердженням того, що відповідач мав змогу ознайомитися з умовами кредитного договору та підтвердити свою згоду на їх виконання, що в свою чергу свідчить про належне виконання всіх процедур, передбачених договором. Разом із тим відповідач у своєму відзиві не заперечує факту укладення кредитного договору.

Грошові кошти у розмірі 5000,00 грн були перераховані на платіжну картку, реквізити якої відповідач самостійно зазначила під час оформлення кредитного договору, що підтверджується відповідною довідкою про перерахування кредитних коштів, долученою до матеріалів справи.

Отже, після отримання відповідачем кредитних коштів у неї виник обов`язок належним чином виконувати умови укладеного Договору, зокрема щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісії та, у разі прострочення, передбаченої Договором пені. Отже, умови Договору є результатом погодженого волевиявлення його сторін, а тому підлягають виконанню відповідно до ст. 629 ЦК України. При цьому умова щодо відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання була безпосередньо включена до тексту Договору. Так, відповідно до п. 5.3 Кредитного договору у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 25 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день. Тобто сторони при укладенні Договору прямо визначили правовий наслідок порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання нарахування пені. Більше того, пунктом 3.2 Договору прямо визначено, що сума кредиту, комісія, проценти за користування кредитом, а також нараховані штраф та/або пеня у разі їх наявності складають заборгованість за Договором. При цьому п. 3.4 Договору сторони погодили конкретну черговість погашення заборгованості у випадку виникнення прострочення, відповідно до якої кошти Клієнта спрямовуються: 1. 2. 3. 4. у першу чергу на погашення пені за прострочення; у другу чергу на погашення комісії, передбаченої п. 1.4 Договору; у третю чергу на оплату процентів за користування кредитом; у четверту чергу на повернення суми кредиту. Наведене беззаперечно свідчить про те, що умова про пеню була невід`ємною складовою погодженого сторонами механізму виконання кредитного зобов`язання, а не була сформована позивачем після виникнення спору. Відтак, представник позивача вважає, що твердження відповідача про безпідставність нарахування пені суперечать безпосередньо змісту укладеного ним Договору.

При цьому п. 3.3 Договору встановлює обмеження відповідальності споживача, відповідно до якого сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Таким чином, з урахуванням положень п. 3.3 Договору, при отриманій відповідачем сумі кредиту у розмірі 5000,00 грн сукупна сума неустойки та інших платежів, передбачених за порушення виконання зобов`язань, не може перевищувати 10000,00 грн. Саме в межах зазначеного розміру позивачем визначено суму пені, заявлену до стягнення.

Щодо нарахованої комісії, то відповідно до п. 1.4 Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Відтак розмір комісії був визначений сторонами безпосередньо при укладенні Договору та становить: 5000,00 грн * 25 % = 1250,00 грн. Таким чином, сума комісії у розмірі 1250,00 грн є сумою, а безпосередньо передбаченою Договором платежем, з яким відповідач погодився шляхом підписання Договору. Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Більше того, зазначена комісія прямо відображена у Додатку № 1 до Договору Графіку розрахунків, який є його невід`ємною частиною. Згідно з Графіком розрахунків комісія становить 1250,00 грн.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, то заперечення відповідача щодо стягнення процентів за користування кредитом не ґрунтуються на положеннях укладеного сторонами Договору та не спростовують правомірності нарахування таких процентів. Так, відповідно до п. 1.3 Кредитного договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Таким чином, сторонами було чітко погоджено розмір процентної ставки, порядок її нарахування та період, за який здійснюється нарахування процентів.

Представник позивача звертає увагу суду на те, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів становить 4392,00 грн та визначена відповідно до фактичного руху заборгованості й здійснених відповідачем платежів. Так, відповідно до розрахунку заборгованості відповідач здійснював погашення заборгованості частинами, а саме: 21.05.2024 700,00 грн; 22.05.2024 2268,32 грн. Зазначені платежі були враховані при визначенні розміру заборгованості, їх розподіл на погашення заборгованості за кредитним договором здійснений відповідно до п. 3.3. Договору, зокрема на пені, комісії та відсотків за користування кредитом. Також після завершення строку визначеного в п. 1.2 Договору, Кредитодавцем припинено нарахування заборгованості за кредитом, що відображено у сформованому та наданому Первісним кредитором, долученому позивачем до матеріалів справи Розрахунку заборгованості за кредитним договором. Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, відповідає умовам укладеного сторонами Договору та положенням цивільного законодавства, а заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 4392,00 грн законною та обґрунтованою.

Щодо розрахунку заборгованості, то кожна складова заявленої до стягнення заборгованості має чітке договірне та фактичне підґрунтя. Заявлена позивачем заборгованість не є результатом одностороннього визначення позивачем будь-яких платежів після виникнення спору. Її складові, розмір та порядок нарахування були визначені сторонами безпосередньо при укладенні Договору, з умовами якого відповідач погодився шляхом його підписання. З огляду на викладене, заперечення відповідача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмір 5000 грн, пені у розмірі 10000,00 грн та процентів у розмірі 4392,00 грн є необґрунтованими та спростовуються умовами Договору про надання фінансового кредиту № 257225 від 04.05.2024, Додатком № 1 до нього, документами щодо перерахування кредитних коштів та розрахунком заборгованості.

Щодо переходу права вимоги, то відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, просить суд з`ясувати щодо переходу права вимоги до позивача саме за Кредитним договором № 257225 від 04.05.2024 року. 23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 23122024/1, предметом якого є відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі права вимоги за Кредитним договором № 257225 від 04.05.2024 року. На підтвердження набуття права вимоги до матеріалів справи Позивачем подано: Договір факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року; Акт приймання передачі реєстру прав вимоги за Договір факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року; Витяг з додатку № 1 до Договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року; Платіжні інструкції про оплату за вказаним Договором факторингу. При цьому відповідно до п. 8.1 Договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року права вимоги переходять до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з моменту підписання сторонами цього Договору. Таким чином, підставою набуття ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги є укладений між сторонами Договір факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року, а реєстр боржників індивідуалізує конкретне право вимоги, яке було відступлено, зокрема право вимоги за Кредитним договором № 257225 від 04.05.2024 року. Договір факторингу 23122024/1 від 23.12.2024 не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.

Щодо витрат на правничу допомогу, то представником Позивача на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги; копію додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги; копія Акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг); копію детального опису виконаних робіт (надання послуг); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Таким чином, Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн. підлягають задоволенню.

Також представник позивача зазначає, що відсутність офіційного працевлаштування не є підставою для звільнення від обов`язку щодо повернення заборгованості за кредитним договором чи відшкодуванню позивачу судових витрат. З моменту укладення кредитного договору минуло вже майже понад два роки, відповідач знаючи про існуючу заборгованість жодних дій спрямованих на її погашення не вчинила, що в свою чергу призвело до залучення адвоката для складання та подачі позивачем позову до суду для захисту своїх порушених прав.

У зв`язку з цим, представник позивача просить суд задовольнити у повному обсязі позовні вимоги позивача за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ст.12, ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Судом встановлено, що 04.05.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Відповідач) укладено Кредитний договір № 257225 (Кредитний договір, Договір). Пунктом 7.11 Договору сторони погодили, що договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний Клієнтом одноразовим ідентифікатором, а Товариством кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, вважається таким, що укладений у письмовій формі. У Розділі 9 Кредитного договору «Реквізитах та підписах сторін» зазначено електронний підпис фізичної особи ОСОБА_1 , НОМЕР_2 . Аналогічний електронний підпис відповідача міститься і на Додатку № 1 до Договору. Отже, наявність одноразового ідентифікатора та доступ до нього через особистий кабінет є підтвердженням того, що відповідач мала змогу ознайомитися з умовами кредитного договору та підтвердити свою згоду на їх виконання.

Відповідно до п. 1.1 Договору Товариство надало Клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000,00 грн, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором. Відповідно до п. 1.2 Договору Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 01.08.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

За змістом п. 1.5 Кредитного договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. У п. 1.6 Договору передбачено, що датою укладення Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта. У розділі 9 Договору зазначено рахунок Позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 5.3 Кредитного договору - у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 25 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день. Пункт 3.3 Договору встановлює обмеження відповідальності споживача, відповідно до якого сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 1.4 Договору - за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору - за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Грошові кошти у розмірі 5000,00 грн були перераховані на платіжну картку, реквізити якої відповідач самостійно зазначила під час оформлення кредитного договору, що підтверджується відповідною довідкою про перерахування кредитних коштів, долученою до матеріалів справи.

Також факт отримання відповідачем 04.05.2024 на банківський рахунок грошових коштів в сумі 5000,00 грн підтверджується інформацією, наданою на вимогу суду АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором 04.05.2024 від 04.05.2024, який виготовлено ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», заборгованість відповідача станом на 16.12.2024 складає 19392 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн.; заборгованість за відсотками становить 4392 грн.; заборгованість за пенею становить 10000 грн. Кредит в розмірі 5000,00 грн відповідачу було надано 05.05.2024. В день видачі кредиту відповідачу нараховано комісію 1250,00 грн. Відсотки по кредиту нараховувалися за відсотковою ставкою 1,22% в день (61,00 грн в день) протягом періоду з 04.05.2024 по 02.08.2024, (загалом протягом 90 днів). Також в розрахунку зазначено, що відсотки по прострочці нараховувалися з 18.05.2024 по 22.05.2024, з 06.06.2024 по 08.08.2024. Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, а саме: 21.05.2024 700,00 грн (з них 451,30 грн зараховано на оплату відсотків по прострочці, а 248,7 грн зараховано на оплату комісії); 22.05.2024 2268,32 грн (з них 1001,30 грн зараховано на оплату комісії, 1159,00 грн зараховано на оплату відсотків по кредиту, 108,02 грн зараховано на оплату відсотків по про строчці).

23.12.2024р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" («Новий кредитор») укладений Договір факторингу №23122024/1 («Договір факторингу»). Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 257225 від 04.05.2024 року, а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги до Відповідача. Це підтверджується долученими до позовної заяви документами: Договіром факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року; Актом приймання передачі реєстру прав вимоги за Договір факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року; Платіжними інструкціями про оплату за вказаним Договором факторингу; Витягом з додатку № 1 до Договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року, в якому зазначено, що заборгованість відповідача складає 19392 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн.; заборгованість за відсотками становить 4392 грн.; заборгованість за пенею становить 10000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що належними доказами підтверджується перехід права вимоги за кредитним договором № 257225 від 04.05.2024 від первісного кредитора до позивача.

Щодо суми заборгованості, то суд зазначає наступне.

Нарахування процентів за кредитним договором № 257225 від 04.05.2024 року за період з 04.05.2024 по 02.08.2024 за відсотковою ставкою 1,22% в день суперечить законодавству.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 257225 був укладений 04.05.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним відповідачем кредитним договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.

Крім того, позивач серед іншого просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею в розмірі 10000,00 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості, сума 10000,00 грн зазначена як відсотки по прострочці.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування пені (відсотків по прострочці) за невиконання грошового зобов`язання за період 2024 року є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідачем здійснювалися часткові оплати і позивачем безпідставно було зараховано частину цих коштів як оплата відсотків по прострочці (пені) 559,32 грн.

Суд приходить до висновку, що кошти, які були зараховані позивачем як оплата відсотків по ст.625 ЦК України, мають бути перерозподілені.

Розрахунок заборгованості по кредитному договору наступний:

- кредит в розмірі 5000,00 грн відповідачу було надано 05.05.2024;

- за період з 04.05.2024 по 21.05.2024 строк користування кредитом становив 18 днів, сума нарахованих процентів за цей період становить 900,00 грн (5000,00 * 1% * 18);

- 21.05.2024 відповідачем оплачено 700,00 грн (з них 248,7 грн зараховано на оплату комісії, а 451,30 грн суд зараховує на оплату відсотків по кредиту). Залишок неоплачених відсотків по кредиту 248,70 грн;

- за період 22.05.2024 відповідачу мають нараховуватися відсотки в сумі 50,00 грн (1% від суми за 1 день). Залишок неоплачених відсотків по кредиту 298,70 грн;

- 22.05.2024 відповідачем оплачено 2268,32 грн (з них 1001,30 грн зараховано на оплату комісії, а решту суд зараховує наступним чином: 298,70 грн - на оплату відсотків по кредиту, 968,32 грн на погашення основного боргу). Залишок неоплачених відсотків по кредиту 0 грн, залишок неоплаченого боргу 4031,68 грн;

- оскільки строк кредитування становить 90 днів, то за наступні 71 день сума нарахованих процентів становить 2862,49 грн (4031,68 * 1% * 71);

- інших оплат відповідачем не здійснено.

Отже, залишок боргу по тілу кредиту 4031,68 грн, залишок відсотків 2862,49 грн, а загальна сума заборгованості відповідача становить: 6894,17 грн.

Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідачем істотно порушив умови укладеного кредитного договору, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашено кредит та проценти за користування ним, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 257225 від 04.05.2024 в розмірі 6894,17 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 4031,68 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 2862,49 гривень. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційну розміру задоволених позовних вимог.

А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 946,48 грн. (2662,40 грн. х 35,55%) сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги; копію додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги; копію Акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг); копію детального опису виконаних робіт (надання послуг); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідачка просила суд про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 6000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу є достатнім, пропорційним і справедливим.

Оскільки позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1777,50 грн витрат за надання професійної правничої допомоги пропорційно до задоволених позовних вимог (5000,00 грн. х 35,55%), як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо вимоги відповідача врахувати майнове становище відповідачки під час визначення порядку та строку виконання судового рішення, то суд зазначає, що відповідно до ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відповідач має право звернутися до суду з заявою про розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (Україна, 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ: 42649746) загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 257225 від 04.05.2024 в розмірі 6894,17 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 4031,68 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 2268,32 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 946,48 грн та 1777,50 грн витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: