Рішення № 140805785, 15.10.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6083/24

провадження 2/216/275/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Туніковської Е.А.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (далі ТОВ «Він Фінанс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 796111 від 15.04.2019 в розмірі 38 242,60 грн, яка складається із суми заборгованості 25 102 грн, інфляційних втрат 10 878,48 грн, 3% річних 2262,12 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідачку витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Обґрунтування позовних вимог

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 15.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту № 796111, за яким відповідачці було надано кредит в розмірі 7000 грн, строком на 30 днів, шляхом перерахування на рахунок відповідачки безготівковим шляхом коштів (далі Кредитний договір).

Відповідачка зобов`язалася повернути наданий кредит, сплатити плату за кредитом (проценти та інші штрафи), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, за яким відбулось відступлення права вимоги за Кредитним договором.

25.07.2024 Загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «Він Фінанс».

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. від 16 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

26 вересня 2024 року представник відповідачки Бондаренко О.В. звернувся до суду з відзивом на позов. Як на підставу заперечень посилається на те, що позивачем не надано належним доказів на підтвердження факту отримання грошових коштів, оскільки надані позивачем розрахунки не є належними та допустимими доказами.

Сума основної заборгованості за Кредитним договором складає 7000 грн, в той час як сума заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги складає 14 742 грн, що у два рази перевищує розмір основного зобов`язання, та виходить за межі будь-якої співмірності.

У складі основної суми заборгованості за Кредитним договором у розмірі 25 102 грн міститься прихована вимога про стягнення процентів та інших штрафів у розмірі 3360 грн. На таку «основну суму заборгованості» позивач протиправно нарахував суму інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що суперечить змісту прямої норми ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 5000 грн є неспівмірними з основною сумою заборгованості за Кредитним договором в розмірі 7000 грн, та складністю справи, а тому підлягають зменшенню.

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Цимбалістенко О.В. від 26.12.2024, після повторного автоматизованого розподілу справ прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом

15.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту № 796111, за яким відповідачці було надано кредит в розмірі 7000 грн, строком на 30 днів, шляхом перерахування на рахунок відповідачки безготівковим шляхом коштів. Кредитний договір укладений у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1.3. Кредитного договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування Позикою:

1.3.1. Знижена процентна ставка становить 1,53 % від суми Позики за кожен день користування Позикою (558,45 % річних) у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору.

1.3.2. Стандартна процента ставка становить 1,80 % від суми Позики за кожний день користування Позикою (657,00 % річних).

Пунктами 4.4., 4.5. Кредитного договору визначено, що у у випадку прострочення повернення суми позики, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству штраф в розмірі 84 грн за кожен день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення виконання зобов`язань за Договором.

Штрафи за Договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення Клієнтом зобов`язань за цим Договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної Клієнтом за цим Договором, і становить: 3500 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості (станом на дату відступлення прав вимоги) наданого ТОВ «Авентус Україна» заборгованість відповідачки станом на 12.04.2018 становить 25 102 грн, та складається із суми основного боргу за кредитом 7000 грн, процентів 3780 грн, прострочених процентів 10 962 грн, інших штрафів 3360 грн.

На підставі договору факторингу № 1 від 12.04.2018, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», до останнього перейшло право вимоги за Кредитним договором.

Загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «Він Фінанс».

Джерела права й акти їх застосування

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1082 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду

Судом встановлено, що 15.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту № 796111, умовами якого було визначено порядок повернення кредиту, та сплати процентів, інших штрафів.

В ході розгляду справи відповідачка позов не визнала, заперечила факт отримання кредитних коштів, та у відзиві на позов посилалась на відсутність доказів у позивача на підтвердження вказаної обставини.

Матеріали справи містять картку обліку договору (розрахунок заборгованості) за Кредитним договором, розрахунок заборгованості (станом на дату відступлення права вимоги), розрахунок заборгованості за позовом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Вказані норми є підставою для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24).

Позивач не скористався правом звернення до суду з клопотанням про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України, на підтвердження фактичних обставин справи.

Таким чином, позивачем не було надано суду первинних документів (в тому числі й виписок з рахунку) оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів первісним кредитом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості та законності заявленого ним позову, що зумовлює необхідність визнання позовних вимог необґрунтованими із постановленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про відмову в позові.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пп. 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в позові, судовий збір, та витрати на правничу допомогу заявлені позивачем слід залишити за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про сторони:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО