Ухвала суду № 140805135, 20.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/10839/24 1-кп/335/290/2026

20 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.186, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України,

відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082060000855 від 03.07.2024, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.186, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082060000855 від 03.07.2024.

Прокурором, відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів.

Так, в обґрунтування клопотання прокурор зазначив про те, що застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає 30.10.2026.

У ході судового розгляду правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 була змінена зі ст.187 на ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 КК України.

У клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.186, ч.1 ст.263 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КК України, які обумовлюють необхідність продовження обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 КК України, санкція якої передбачає виключно покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. У зв`язку з цим, обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи суворість та невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі, у разі зміни запобіжного заходу, чи відмови у його продовженні, буде переховуватись та ухилятись від суду, що унеможливить судовий розгляд, що є ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Також, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства відносно жінки, яка, завідомо слабкіша за обвинуваченого, що свідчить про соціальну небезпеку ОСОБА_4 для громадян, про необхідність його ізоляції задля захисту суспільства від його ймовірних подальших злочинних посягань, припинення злочинної діяльності, а так само припинення можливості сховатися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень. Це є вагомою підставою вважати про те, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_9 буде саме тримання під вартою.

Крім того, ОСОБА_4 не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні злочину проти власності з корисливих мотивів спрямований на заволодіння майном потерпілої, що свідчить про наявність ризику вчинення інших злочинів корисливої спрямованості з метою отримання грошових коштів злочинним шляхом, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе унеможливити реалізацію вищенаведених ризиків та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, прокурор просить суд його клопотання задовольнити та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив суд його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що ризики на які посилається прокурор є недоведені, а тому враховуючи наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а у разі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою зменшити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Розглянувши заявлене клопотання суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 08 липня 2024 року у справі ЄУН 335/7815/24, провадження 1-кс/335/3134/2024 до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою який було неодноразово продовжено та який діє до 30.10.2026.

Відповідно ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; чинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Так, судом встановлено, що на даний час допитано потерпілу ОСОБА_10 , досліджено письмові докази та допитано свідків, після чого, прокурором було змінено правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 зі ст.187 на ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 КК України.

ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, та за яке законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Також, ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, та за яке законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Судом встановлено наявність обставин, які свідчать про те, що ризики, які були підставою для обрання та продовження на досудовому розслідуванні, у підготовчому судовому засіданні та під час судового розгляду ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, не змінилися та продовжують існувати і на цей час.

Крім того, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішені питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який має постійне місце мешкання, позитивну характеристику, є особою працездатного віку, разом з цим до затримання офіційно не працював, не одружений, дітей не має, раніше не судимий, має матір похилого віку.

Разом з цим, зазначені обставини не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання та неодноразового продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу.

На думку суду, обраний відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні та у підготовчому судовому засіданні запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено під час судового розгляду, з урахуванням строку тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_4 не виходить за межі розумного строку.

Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, підставами і метою його обрання, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, не надає можливості обвинуваченому перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим, на даний час, тримання обвинуваченого під вартою.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, наявне обґрунтоване обвинувачення відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.186, ч.1 ст.263 КК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КК України, існуюча практика Європейського суду з прав людини, якою визначено, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а також мета забезпечення належної поведінки обвинуваченого, свідчать про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

При визначенні виду можливого запобіжного заходу, суд враховує існування встановлених у судовому засіданні ризиків та вважає необхідним продовжити ОСОБА_4 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-який більш м`який запобіжний захід, на даний час, не може запобігти доведеним ризикам і забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та вказане в повній мірі відповідає меті такого запобіжного заходу та меті позбавлення особи свободи, як можливому законному випадку порушення такого права, передбаченому абз. с) ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод. Суд також бере до уваги стан здоров`я обвинуваченого, щодо якого в розпорядженні суду відсутні медичні документи щодо неможливості перебування під вартою.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що на даний час, інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, з огляду на що клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Разом з тим, враховуючи покази потерпілої надані у судовому засіданні з приводу того, що ОСОБА_4 не вчиняв відносно неї насильницьких дій у тому числі не погрожував їх застосувати, а травми які вона отримала, утворилися від того що вона падала втрачаючи рівновагу, а також враховуючи конкретні обставини інкримінованого діяння, тяжкість кримінального правопорушення, вік та майновий стан обвинуваченого, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, зміну правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 зі ст.187 на ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 КК України, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, внесення якої, на переконання суду, зможе гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Керуючись ст.ст. 182, 183, 197, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 18 грудня 2026 року включно.

Одночасно встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок: Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області, номер розрахунку (IBAN) UA: 378201720355249002000001205, ДКСУ м. Київ, код отримувача ЄДРПОУ 26316700, МФО 820172, призначення платежу застава ОСОБА_4 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатись із м.Запоріжжя без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка визнана потерпілим чи свідком у кримінальному провадженні №12024082060000855.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 жовтня 2026 року.

Повний текст ухвали виготовлено 21 жовтня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1