Рішення № 140805051, 05.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2416/26 2/335/1905/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.10.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 62023336.

Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

Кредитодавець передає Одноразовий ідентифікатор Клієнту засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в Особистому кабінеті Клієнта), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Клієнтом під час заповнення Заявки.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 62023336 від 28.10.2021 року із ТОВ «ФК «ІРБІС» та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5500 грн.

Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1.

Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 62023336 від 28.10.2021 року.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 19 525,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5 500 грн.; заборгованість за відсотками становить 14 025 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.

Позичальник не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 62023336 від 28.10.2021 року в розмірі 19 525 грн., судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

31.03.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір, на який посилається позивач, укладено 28.10.2021 року, тоді як позов подано лише 10.03.2026 року. Таким чином, між зазначеними датами минуло більше ніж три роки, що перевищує загальну позовну давність, встановлену ст. 257 ЦК України. Позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про переривання або зупинення перебігу позовної давності, зокрема: не доведено факту здійснення часткових платежів, визнання боргу відповідачем чи направлення вимог про дострокове повернення кредиту. У кредитних правовідносинах право кредитора вважається порушеним з моменту прострочення виконання зобов`язання. Водночас Позивач взагалі не визначив дату такого прострочення, що виключає можливість встановлення іншого моменту початку перебігу строку. Отже, позов подано після спливу позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові, у зв`язку з чим просить застосувати строк позовної давності.

Крім того позивач зазначає, що кредитний договір був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора (SMS-коду). Разом з тим, такі твердження не підтверджують належним чином факт укладення договору саме Відповідачем, оскільки не містять доказів, які дозволяють достовірно ідентифікувати особу, яка вчинила відповідні дії. Позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що саме Відповідач: реєструвався в інформаційній системі кредитора отримував одноразовий ідентифікатор вводив відповідний код підтверджував укладення договору. Зокрема, у матеріалах справи відсутні: IP-адреси користувача, журнали (логи) авторизації ,дані про пристрій (device ID, браузер тощо), підтвердження належності номера телефону саме відповідачу. Сам факт направлення SMS-повідомлення не доводить, що воно було отримане та використане саме відповідачем.

Також позивач не надав жодного первинного фінансового документа, який би підтверджував: факт переказу коштів рахунок отримувача зарахування коштів відповідачу. Відсутність таких доказів означає відсутність підтвердження виникнення зобов`язання.

В матеріалах справи відсутні періоди нарахування процентів, ставка, формула розрахунку деталізація нарахувань, таким чином, сума 14 025 грн. є необґрунтованою та не підтвердженою доказами.

Не доведено належний перехід права вимоги. Так, позивач посилається на договір факторингу, однак не надав доказів повідомлення відповідача про зміну кредитора, отримання такого повідомлення.

Також відповідач зазначає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн. є очевидно завищеною та неспівмірною ані складності спору, ані обсягу правничої допомоги, яка фактично могла бути надана в межах підготовки шаблонної позовної заяви та додання стандартного пакета документів.

У зв`язку з вищевикладеним просить застосувати строк позовної давності, відмовити в задоволенні позову повністю, відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу.

01.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що згідно з п. 1.1 Договору, ТОВ «ФК «ІРБІС» є фінансовою установою на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 1137 від 11.12.2018, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та відповідно до розпорядження № 2308 від 27.12.2018 має ліцензію на право здійснення діяльності з надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, і відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України шляхом розміщення документа «Договір про надання фінансового кредиту № 62023336 від 28.10.2021» (далі за текстом «Договір») в онлайн-системі на веб-сайті Товариства направляє пропозицію укласти Договір (оферту) (далі за текстом «Пропозиція») відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України та ст. ст. 10, 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.7. Договору, він вважається укладеним з моменту одержання Товариством відповіді про прийняття (акцепту) Пропозиції в порядку (що є невід`ємною частиною Договору).

Відповідно до пп. 13.113.4 Договору, цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», укладеним українською мовою в електронній формі та підписаним із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з чим він має повну юридичну силу, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі, а всі згоди/дозволи, надані Клієнтом за цим Договором та виражені в ньому, вважаються такими, що надані у письмовій формі.

В матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_3 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору № 62023336 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить унікальний код підпису 919670, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора (0672397846), дату та час підписання (10/28/2021), що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі.

Таким чином, договір про надання фінансового кредиту № 62023336 від 28.10.2021 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим.

Договір про надання фінансового кредиту № 62023336 від 28.10.2021 не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована відповідачем.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 5 500 грн 00 коп., зі сплатою процентів за процентною ставкою, що визначається у графіку відповідно до п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах, визначених Договором.

ТОВ «ФК «ІРБІС» виконало всі необхідні вимоги для укладення договору про надання фінансового кредиту № 62023336 від 28.10.2021, у зв`язку з чим 28.10.2021 було перераховано грошові кошти на банківський рахунок відповідача (Клієнта) у розмірі 5 500 грн 00 коп., що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 24.10.2025., що є належним та допустимим доказом, що підтверджує перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про надання фінансового кредиту № 62023336 від 28.10.2021.

Щодо доводів представника відповідача про недоведеність позивачем розміру заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 62023336 від 28.10.2021.

Згідно п. 1.2. Договору пропозиція набирає чинності з 28.10.2021 року та діє до 23 годин 59 хвилин 26.01.2022 року.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 5 500 грн 00 коп., зі сплатою процентів за процентною ставкою, що визначається у графіку відповідно до п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах, визначених Договором. Відповідно до п. 3.2. Договору Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п. п. 3.2.1, 3.2.2. п. 3.2. цього Договору.

Згідно п. 3.2.1. та п. 3.2. Договору строк кредитування передбачає пільговий період тривалістю 30 календарних днів з 28.10.2021 по 27.11.2021, протягом якого застосовується пільгова процентна ставка у розмірі 2.5%. Згідно з п. 3.2.2 та п. 3.2 Договору стандартний період становить 60 календарних днів з 28.11.2021 по 26.01.2022, протягом якого застосовується стандартна процентна ставка у розмірі 3%.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 62023336, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.09.2025 становить 19 525,00 грн, з яких: 5 500 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14 025,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо нарахування відсотків, то відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 62023336 від 28.10.2021, а також згідно з п. 1.2. Договору, пропозиція набирає чинності з 28.10.2021 року та діє до 23 годин 59 хвилин 26.01.2022 року, тобто нарахування відсотків здійснювалося виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування. Так, відсотки у розмірі 4 125,00 грн були нараховані за період з 28.10.2021 по 27.11.2021, протягом якого застосовувалась пільгова процентна ставка у розмірі 2,5 % на день, а відсотки у розмірі 9 900 грн - за період з 28.11.2021 по 26.01.2022, протягом якого застосовувалась стандартна процентна ставка у розмірі 3 % на день.

Таким чином, нарахування заборгованості за відсотками, здійснене первісним кредитором, повністю відповідає умовам укладеного договору, здійснене в межах строку кредитування, є таким, що ґрунтується на законних та договірних підставах.

Представник відповідача не спростував розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надав альтернативного розрахунку заборгованості, а його заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог, без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження.

Крім того, представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначених кредитними договорами, ані первісним кредиторам, ані новому кредитору, що свідчить про невиконання ним взятих на себе договірних зобов`язань.

Таким чином, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є належним, обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору і фактичним обставинам справи, а позовні вимоги - законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Натомість позиція відповідача спрямована виключно на уникнення виконання грошових зобов`язань, без надання суду жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Щодо пропуску строку позовної давності зазначив, що за загальним правилом строк позовної давності за договором не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.

Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік.

Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почав обчислюватися (продовжується) з 04.09.2025 та спливає 04.09.2028, якщо відсутні підстави для його переривання чи зупинення.

Щодо доводів представника відповідача, шо матеріали справи не містять доказів про відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 62023336 від 28.10.2021 року зазначив, що 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/01 (далі по тексту Договір факторингу), відповідно до п. 2.1. якого, ТОВ «ФК «ІРБІС» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ПОЗИКА» Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «ІРБІС» за плату на умовах, визначених цим Договором.

До позовної заяви були додані докази, які підтверджують відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за кредитним договором № 62023336 від 28.10.2021. Крім того, договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.

Враховуючи, що додаток № 1 до договору факторингу (реєстр прав вимоги) містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), до позовної заяви позивачем було долучено саме витяг з додаток № 1 до договору факторингу (реєстр прав вимоги), який був підписаний сторонами, з однієї сторони - Директором ТОВ «ФК «ІРБІС», і іншої сторони - Директором ТОВ «ФК «ПОЗИКА», що не суперечить вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази, що підтверджують факт відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за кредитним договором № 62023336 від 28.10.2021. Враховуючи це, доводи відповідача про відсутність у справі належних та достовірних доказів передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову.

На підставі викладеного позивач просить відмовити повністю у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Поновити позивачу пропущений процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувати у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 28.10.2021-03.11.2021 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 28.10.2021-03.11.2021; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року поновлено пропущений процесуальний строк на подання заяви про витребування доказів. Витребувано у АТ КБ інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 28.10.2021 - 04.11.2021 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 28.10.2021 - 04.11.2021; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

14.08.2026 року, на виконання ухвали суду від 08.07.2026 року, від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана судом інформація.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи за відсутності представника, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Ірбіс» кредитний договір №62023336 від 28.10.2021 року. Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 919670. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Згідно п. 3.1 вказаного Договору, Товариство надає кредит Клієнту у розмірі 5 500,00 грн. з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, передбачені цим Договором у строки та на умовах даного Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору, сторони визначили, що за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству пільгову процентну ставку у розмірі 2,5%, яка діє протягом 30 календарних днів з 28.10.2021 по 27.11.2021 та стандартну процентну ставку у розмірі 3%, яка діє протягом 60 календарних днів з 28.11.2021 по 26.01.2022.

Відповідно до п. 5.11.1 Договору, процента ставка є фіксованою та складає 2,5% в день, реальна річна процентна ставка за кредитом складає 900%.

ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору № 62023336 від 28.10.2021 року, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 5 500,00 грн. на банківську картку номер № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24 жовтня 2025 року про перерахування суми кредиту через сервіс онлайн платежів «iPay» та випискою по рахунку № НОМЕР_3 за період з 28.10.2021 по 04.11.2021.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 26.01.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 362023336 від 28.10.2021 року.

Відповідно до витягу із Додатку №1 до Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року, до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_3 за договором № 62023336 від 28.10.2021 року у загальному розмірі 19 525,00 грн.

Відповідно до п. 4.7. кредитного договору, при надходженні від Клієнта на поточний рахунок Товариства коштів для погашення заборгованості за цим Договором, кошти спрямовуються на погашення заборгованості у наступній послідовності: - у першу чергу - на погашення заборгованості за процентами за Кредитом; - у другу - на погашення заборгованості за сумою Кредиту. Клієнт має право на дострокове погашення (повернення) Кредиту (п. 4.3. кредитного договору).

Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у сумі 19 525,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5 500,00 грн; заборгованість за відсотками становить 14 025,00 грн.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказані положення закону передбачають альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій особі цього договору.

Згідно з відомостями, відображеними у Довідці про ідентифікацію клієнта, сформованій ТОВ «ФК «ІРБІС» 01 вересня 2025 року, ОСОБА_3 була ідентифікована 28.10.2021 17:37:42, тобто безпосередньо у момент вчинення електронного правочину щодо укладення Кредитного договору № 62023336.

У довідці зазначено, що укладення договору відбулося шляхом акцепту оферти Клієнтом із застосуванням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора. Відображено унікальний одноразовий ідентифікатор (код підпису) - 919670, який був направлений на номер телефону, зазначений Клієнтом при укладенні договору - +380672397846, а також зафіксовано дату підписання договору - 28.10.2021.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсними не визнано. Договір про надання кредиту є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався. З огляду на зазначене, доводи відповідача щодо не укладення кредитного договору № 62023336 від 28.10.2021 року, є неспроможними.

Крім того, відповідно до п. 4.1 Кредитного договору № 62023336 від 28.10.2021 року, видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження не отримання кредитних коштів не надала, хоча, як клієнт АТ КБ «Приватбанк» могла вільно отримати самостійно виписку по руху коштів на своєму рахунку у спірний період, а також могла скористатися інтернет-банкінгом та сформувати виписку в електронному вигляді.

Отже, з матеріалів справи вбачається наявність між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин, і матеріали справи містять докази того, що ТОВ «ФК «ІРБІС» виконані умови кредитного договору № 62023336 від 28.10.2021 року та надано позивачу кошти у розмірі 5500, 00 грн.

Разом з цим, суд не вбачає порушень з боку позивача щодо відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит, оскільки на підтвердження факту відступлення права вимоги до Відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 62023336 від 28.10.2021 року на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» від ТОВ «ФК «ІРБІС», Позивачем до позовної заяви було долучено наступні документи: Копію Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року; Витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року; Копію Акту приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року; Копію платіжної інструкції № 6054383 від 02 вересня 2025 р. з призначенням платежу: «Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року. Без ПДВ».

Відповідач не погоджується із правомірністю нарахованих процентів за вказаним кредитним договором, проте наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між відповідачем та ТОВ «ФК «ІРБІС», при цьому контррозрахунку відповідачем не надано.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, суд доходить висновку про укладеність кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності у відповідача боргових зобов`язань перед позивачем.

Що стосується посилання представника відповідача на порушення строків позовної давності та заяви про застосування строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із приписами статей 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин. Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 360 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023, тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651, карантин скасовано з 24.00 години 30.06.2023.

Крім того відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

На підставі ЗУ від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025.

Так, на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України строк з 02.04.2020 до 04.09.2025 не включається до перебігу строку позовної давності, а тому в даному випадку строк позовної давності позивачем не пропущений.

Зважаючи на наведене, правових підстав для застосування строку позовної давності немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором №62023336 від 28.10.2021, що підтверджено матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 19 525,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5 500,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 14 025,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 02 січня 2026 року між ТОВ «ФК «Позика» в особі директора Міньковської А.В. та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір про надання правової допомоги №39493634/03 та додаткова угода №62023336 від 16.02.2026 до договору про надання правової допомоги від 02.01.2026 року.

Разом з цим, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача до матеріалів справи долучено копію Договору № 39493634/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року; копію Додаткової угоди №62023336 від 16.02.2026 до Договору №39493634/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року; копію Детального опису робіт (надання послуг) від 16.02.2026 року; копію Акту на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 від 29.07.2024.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що ФОП Горобей Р.Г. було надано позивачу ТОВ ФК «Позика» послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі, а саме: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин; правовий аналіз обставин спірних правових відносин та надання правових рекомендацій; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи; формування додатків до позовної заяви на загальну суму 5500 грн.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

До аналогічних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Відповідач у відзиві зазначила, що не погоджується із заявленим розміром витрат на професійну правничу допомогу та у разі задоволення позовних вимог просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності зі складністю справи, ціною позову та виконаною адвокатами роботою.

В свою чергу представник позивача, не погоджуючись із позицією відповідача просив стягнути заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

При цьому, суд приходячи до вищевказаного висновку про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходив також з того, що ФОП ОСОБА_4 неодноразово надавала правову допомогу позивачу ТОВ «ФК «Позика» по аналогічним спорам з приводу стягнення заборгованості за кредитними договорами, суд також враховує позицію відповідача про зменшення вказаних витрат, врахування ціни позову та складності справи, тому суд вважає, вищевказані витрати з правової допомоги завищеними та такими, що підлягають зменшенню до 2500,00 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» заборгованість за Кредитним договором № 62023336 від 28.10.2021 року у розмірі 19 525 гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 500 гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками в розмірі 14 025 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» судовий збір в розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 05.10.2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика»: код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київська область, м. Бровари.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В.Воробйов