Рішення № 140804366, 21.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1170/26

Провадження № 2/302/707/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

21.10.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 19 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір кредитної лінії № FSC133048248, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти загалом у розмірі 5 037,00 грн з урахуванням усіх наданих траншів.

За твердженням представника позивача, кредитний договір укладено відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» шляхом реєстрації відповідача в особистому кабінеті на вебсайті первісного кредитодавця, заповнення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з умовами кредитування та прийняття пропозиції про укладення договору шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Представник позивача зазначив, що відповідно до умов договору кредит надавався у формі кредитної лінії на умовах строковості, повернення та платності. Договором передбачено дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник мав можливість отримувати додаткові транші та користуватися передбаченими договором умовами кредитування. Водночас закінчення дисконтного періоду не означало припинення дії кредитного договору, строк якого становив п`ять років. Після закінчення дисконтного періоду проценти за користування кредитними коштами, за твердженням позивача, підлягали нарахуванню за фіксованою базовою процентною ставкою в розмірі 1,00 % на день від залишку заборгованості, що становить 365,00 % річних.

Представник позивача вказав, що первісний кредитодавець належним чином виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку, реквізити якої відповідач зазначив під час оформлення кредиту. Водночас відповідач своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування ними належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Крім того, представник позивача зазначив, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, відповідно до пункту 9.1.1.7 договору, кредитодавець скористався передбаченим договором правом на його дострокове розірвання шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення. При цьому позивач наголосив, що після дострокового розірвання договору нарахування процентів за користування кредитом не здійснювалося.

Щодо набуття права вимоги представник позивача зазначив, що 25 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/70, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у відповідному реєстрі прав вимоги, зокрема за кредитним договором відповідача.

У подальшому, 08 травня 2026 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 08/0526-01, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року. На підтвердження переходу права вимоги позивач посилається на відповідні договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги та документи щодо виконання умов договорів факторингу.

Таким чином, за твердженням представника позивача, внаслідок послідовного відступлення права грошової вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні відповідача за зазначеним кредитним договором.

Представник позивача зазначив, що відповідно до наданих розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 18 082,83 грн, з яких 5 037,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 10 527,33 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 2 518,50 грн штрафні санкції.

Водночас позивач зазначив, що штрафні санкції у розмірі 2 518,50 грн до складу заявлених позовних вимог не включає, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15 564,33 грн, з яких:

?5 037,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

?10 527,33 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Посилаючись на положення статей 512516, 525, 526, 530, 610, 1048, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг», представник позивача просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» заборгованість за Договором кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року в розмірі 15 564,33 грн, а також понесені судові витрати, а саме 2 662,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно судом визначено здійснювати розгляд, формування та зберігання матеріалів цивільної справи у змішаній паперовій та електронній формах.

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача Паргачова Антона Олеговича про витребування доказів. Витребувано від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, шляхом надання виписки про рух коштів за банківським рахунком, відкритим до платіжної картки № НОМЕР_1 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 , за період починаючи з 19 вересня 2025 року, з відомостями щодо зарахування кредитних коштів у сумі 5 037,00 грн.

08 вересня 2026 року на виконання зазначеної ухвали до суду надійшла відповідь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 07 вересня 2026 року № БТ/Е-39188, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . До відповіді додано виписку про рух коштів за відповідним банківським рахунком, з якої вбачається, що 19 вересня 2025 року на зазначену платіжну картку зараховано 5 037,00 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що узгоджується з доводами позивача щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за Договором кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року.

Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року постановлено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за відомою суду адресою його зареєстрованого місця проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України.

Причин своєї неявки відповідач суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини першої статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин або без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився без повідомлення причин неявки, відзиву на позовну заяву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України підстав для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 19 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № FSC133048248 у формі електронного документа, за умовами якого позичальнику встановлено кредитний ліміт у розмірі 6 000,00 грн, із сумою першого траншу 5 037,00 грн, початковим строком дисконтного періоду кредитування 30 днів та загальним строком кредитування 1826 днів.

З матеріалів справи вбачається, що укладенню кредитного договору передувало оформлення відповідачем заявки на отримання кредиту від 19 вересня 2025 року в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця. У зазначеній заявці містяться персональні дані ОСОБА_1 , відомості про суму кредитного ліміту, розмір першого траншу, строки кредитування, а також реквізити платіжної картки № 4441-11XX-XXXX-3513, визначеної для зарахування кредитних коштів.

На підтвердження порядку укладення електронного кредитного договору позивачем надано відповідні документи, зокрема Правила надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Порядок укладання фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, які визначають процедуру подання заявки, ідентифікації позичальника, ознайомлення з умовами кредитування та укладення договору в електронній формі.

Матеріали справи також містять Договір кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року та паспорт споживчого кредиту продукту «ТЕМП», у яких викладено умови надання кредиту, порядок користування кредитними коштами, нарахування процентів та виконання позичальником грошових зобов`язань.

На підтвердження виконання первісним кредитодавцем зобов`язання щодо надання кредитних коштів позивачем надано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 18 травня 2026 року № FSC133048248/18052026/Э, відповідно до якої 19 вересня 2025 року кредитодавцем ініційовано платіжну операцію з перерахування 5 037,00 грн на платіжну картку № 4441-11XX-XXXX-3513, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту. Згідно з довідкою платіжну операцію завершено 19 вересня 2025 року о 18 год 32 хв 13 с.

Крім того, на виконання ухвали суду від 31 серпня 2026 року Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано відповідь від 07 вересня 2026 року № БТ/Е-39188 та виписку про рух коштів за банківським рахунком відповідача. Із зазначених документів убачається, що платіжну картку № НОМЕР_3 емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та 19 вересня 2025 року о 18 год 32 хв 12 с на відповідний рахунок зараховано кошти в сумі 5 037,00 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Отже, відомості, наведені у довідці первісного кредитодавця про здійснення платіжної операції, узгоджуються з інформацією, отриманою безпосередньо від банківської установи, та підтверджують факт зарахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 5 037,00 грн.

25 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/70, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у відповідному Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до наданого Реєстру прав вимоги від 25 листопада 2025 року до зазначеного договору факторингу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року. У Реєстрі зазначено заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 5 037,00 грн, за процентами 3 374,79 грн та неустойку 2 518,50 грн, а загальну суму відступленої грошової вимоги визначено в розмірі 10 930,29 грн.

У подальшому, 17 квітня 2026 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» складено повідомлення № ТП/FSC133048248 про дострокове розірвання Договору кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року у зв`язку з простроченням виконання позичальником зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом. У зазначеному повідомленні кредитор послався на положення кредитного договору та повідомив про його дострокове розірвання з 17 квітня 2026 року, визначивши загальну суму заборгованості в розмірі 18 082,83 грн.

08 травня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 08/0526-01, за яким передбачено відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у відповідному Реєстрі прав вимоги.

Із витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 08 травня 2026 року, засвідченого 11 травня 2026 року, вбачається, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року на загальну суму 18 082,83 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 5 037,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 10 527,33 грн та неустойки в розмірі 2 518,50 грн.

На підтвердження наявності та розміру заборгованості позивачем також надано розрахунки заборгованості, складені первісним кредитодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», а також виписку з особового рахунку за Договором кредитної лінії № FSC133048248, відповідно до якої станом на 20 липня 2026 року загальна заборгованість відповідача становить 18 082,83 грн.

Водночас у межах заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15 564,33 грн, з яких 5 037,00 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту та 10 527,33 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. Вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2 518,50 грн позивачем не заявлено.

Оцінюючи встановлені обставини справи, досліджені докази та доводи, наведені на обґрунтування позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) іншою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Із матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2025 року від імені ОСОБА_1 оформлено заявку на отримання кредиту в інформаційно-комунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Заявка містить персональні дані позичальника, номер мобільного телефону, електронну адресу, реквізити банківської картки, а також відомості про кредитний ліміт, розмір першого траншу та строки кредитування.

Позивачем також надано Договір кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року, паспорт споживчого кредиту продукту «ТЕМП» та документи, що регламентують порядок оформлення кредитних договорів в електронній формі.

Оцінюючи зазначені докази, суд враховує, що оформлення кредиту в електронній формі саме по собі не суперечить вимогам цивільного законодавства. Водночас документи, які визначають загальний порядок електронного кредитування, підлягають оцінці в сукупності з доказами, що стосуються укладення конкретного договору та виконання сторонами зобов`язань за ним.

Істотне значення для встановлення обставин справи мають докази фактичного надання кредитних коштів.

Так, відповідно до довідки первісного кредитодавця від 18 травня 2026 року № FSC133048248/18052026/Э, 19 вересня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 було здійснено переказ кредитних коштів у розмірі 5 037,00 грн.

Зазначені відомості узгоджуються з відповіддю Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 07 вересня 2026 року № БТ/Е-39188 та наданою банком випискою про рух коштів, відповідно до яких платіжну картку емітовано на ім`я ОСОБА_1 , а 19 вересня 2025 року на його рахунок зараховано 5 037,00 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Отже, факт перерахування кредитних коштів підтверджується не лише документами первісного кредитодавця, але й відомостями, отриманими судом безпосередньо від банківської установи.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що 25 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/70, а 08 травня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» договір факторингу № 08/0526-01.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Надані договори факторингу та реєстри прав вимоги підтверджують послідовність відступлення права грошової вимоги за Договором кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року від первісного кредитодавця до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», а в подальшому до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС».

Згідно з витягом із Реєстру прав вимоги № 1 від 08 травня 2026 року до позивача відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 18 082,83 грн, з яких 5 037,00 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту, 10 527,33 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 2 518,50 грн неустойка.

Водночас позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 15 564,33 грн, яка складається з основної суми кредиту в розмірі 5 037,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 10 527,33 грн. Вимоги про стягнення неустойки позивачем не заявлено.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог, суд враховує, що відповідно до умов Договору кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року користування кредитними коштами є платним, а після закінчення дисконтного періоду договором передбачено нарахування процентів за встановленою базовою процентною ставкою.

Із наданих розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за процентами становить 10 527,33 грн. При цьому матеріали справи містять повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» від 17 квітня 2026 року № ТП/FSC133048248 про дострокове розірвання кредитного договору у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо сплати процентів.

Суд враховує, що право кредитодавця на одержання процентів за користування кредитом визначається умовами кредитного договору та положеннями закону, а відступлення права вимоги іншій особі не змінює правової природи відповідних нарахувань. Водночас після закінчення строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту правові підстави для подальшого нарахування договірних процентів визначаються з урахуванням положень статей 1048, 1050 Цивільного кодексу України.

У цьому випадку заявлена до стягнення заборгованість за процентами відображена в Реєстрі прав вимоги № 1 від 08 травня 2026 року та підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості. При цьому позивач зазначає, що після дострокового розірвання кредитного договору подальше нарахування процентів за користування кредитом не здійснювалося.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено факт виникнення кредитних правовідносин, фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 037,00 грн, переходу права грошової вимоги до позивача та наявності заборгованості за кредитним договором. Доказів повернення відповідачем кредитних коштів або погашення заборгованості матеріали справи не містять.

За таких обставин, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року в загальному розмірі 15 564,33 грн, з яких 5 037,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 10 527,33 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, є обґрунтованими, підтверджуються належними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою.

Частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Водночас відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також поведінку сторін під час розгляду справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 06/07/26-01 від 06 липня 2026 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» та Адвокатським об`єднанням «БОРИСЕНКО І ПАРТНЕРИ».

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що конкретне доручення клієнта визначається в окремій додатковій угоді до договору.

Згідно з пунктами 3.13.3 договору винагорода адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги здійснюється у формі гонорару, розмір якого визначається з урахуванням обсягу та часу роботи, складності правових питань, необхідності виїзду у відрядження, важливості доручення для клієнта та інших обставин. Вартість окремих послуг погоджена сторонами у Протоколі погодження вартості послуг, який є додатком № 1 до договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору після належного виконання доручення адвокатське об`єднання надає клієнту акт приймання-передачі наданих послуг.

06 липня 2026 року між зазначеними сторонами укладено додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги № 06/07/26-01, якою конкретизовано доручення щодо захисту прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року.

Отже, надані договір та додаткова угода безпосередньо стосуються правничої допомоги позивачу у спірних правовідносинах.

Згідно з платіжною інструкцією № 6BEP-849H-8457-T75E від 07 липня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» перераховано Адвокатському об`єднанню «БОРИСЕНКО І ПАРТНЕРИ» грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн із призначенням платежу «Оплата гонорару за Договором про надання правничої допомоги № 06/07/26-01 від 06.07.2026 р. Без ПДВ».

Таким чином, факт оплати позивачем гонорару за надання правничої допомоги підтверджується відповідним платіжним документом.

Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг від 28 серпня 2026 року Адвокатським об`єднанням «БОРИСЕНКО І ПАРТНЕРИ» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» правничу допомогу, яка включала вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року тривалістю 2 години вартістю 500,00 грн, складання позовної заяви тривалістю 2 години вартістю 4 000,00 грн та підготовку клопотання про витребування інформації щодо зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача тривалістю 1 година вартістю 500,00 грн.

Загальна вартість наданої правничої допомоги відповідно до зазначеного акта становить 5 000,00 грн.

Дослідивши надані документи, суд встановив, що акт прийому-передачі наданих послуг містить конкретний перелік виконаних адвокатським об`єднанням робіт, їх тривалість та вартість, а платіжна інструкція від 07 липня 2026 року підтверджує фактичну сплату позивачем гонорару в розмірі 5 000,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, суд враховує характер спірних правовідносин, предмет доказування у справі, обсяг підготовлених представником позивача процесуальних документів, а також необхідність дослідження умов електронного кредитного договору, документів щодо надання кредитних коштів, переходу права вимоги за договорами факторингу та розрахунку заборгованості.

Суд також бере до уваги, що представником позивача було підготовлено не лише позовну заяву, але й клопотання про витребування доказів, яке судом задоволено. На виконання відповідної ухвали отримано інформацію від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», що мала істотне значення для встановлення факту зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.

Таким чином, надана позивачу професійна правнича допомога була безпосередньо пов`язана з розглядом цієї справи та спрямована на належне обґрунтування заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн є фактично понесеними, документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом справи та обґрунтованими з огляду на характер спору й обсяг виконаних робіт.

При цьому суд враховує, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву, не заявив заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та не звертався з клопотанням про їх зменшення з підстав неспівмірності, передбачених частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, з урахуванням положень статей 133, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України, принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, а також критеріїв реальності, необхідності, обґрунтованості та пропорційності судових витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному заявленому розмірі 5 000,00 грн.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 258259, 263265, 268, 273, 279283, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40224607, місцезнаходження: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 21, корпус В, офіс 1) заборгованість за Договором кредитної лінії № FSC133048248 від 19 вересня 2025 року в загальному розмірі 15 564,33 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят чотири гривні 33 копійки), з яких:

?5 037,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

?10 527,33 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п?ять тисяч гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Пухальський С. В.