Рішення № 140802861, 21.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7120/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань ветеранської політики Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління з питань ветеранської політики Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, брав безпосередню участь у бойових діях та був звільнений зі служби за станом здоров`я. У подальшому йому встановлено III групу інвалідності із визначенням причини «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, однак листом від 01.04.2026 №115/01-19/26 йому повідомлено про відсутність підстав для встановлення такого статусу через невідповідність формулювання причинного зв`язку інвалідності вимогам законодавства. Позивач вважає, що відповідач протиправно не прийняв рішення по суті заяви та не надав належної оцінки поданим документам, у зв`язку з чим просить визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву з прийняттям відповідного рішення.

Ухвалою суду від 06.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Управління з питань ветеранської політики Хмельницької районної державної адміністрації подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до рішення експертної команди від 02.10.2025 причиною інвалідності позивача визначено захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини, що не відповідає вимогам законодавства для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Наголошує, що відповідач не наділений повноваженнями змінювати висновки медичних комісій або ініціювати їх перегляд. Крім того, рішення про відмову у встановленні відповідного статусу прийнято комісією 26.03.2026, що підтверджується протоколом №17, а позивача повідомлено про результати розгляду заяви відповідним листом. Відтак відповідач вважає, що бездіяльність з його боку відсутня, а позовні вимоги є необґрунтованими.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025 №1481/38 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, загальною тривалістю 179 календарних днів.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.02.2025 №10-РС позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025 №38 виключено зі списків особового складу частини.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10.04.2025 №92/25/581/В позивачу встановлено III групу інвалідності.

За результатами оскарження зазначеного рішення експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято рішення від 02.10.2025 №9769/25/20/ВП, яким визначено причину інвалідності: «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

24.03.2026 позивач звернувся до Управління з питань ветеранської політики Хмельницької районної державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з витягом із протоколу засідання комісії з питань встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни від 26.03.2026 №17 прийнято рішення про відмову позивачу у встановленні відповідного статусу у зв`язку з невідповідністю формулювання причини інвалідності вимогам законодавства.

Листом від 01.04.2026 №115/01-19/26 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки визначений причинний зв`язок захворювання з проходженням військової служби не відповідає формулюванню «захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини», та рекомендував звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття належного рішення за результатами розгляду його заяви, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти відповідно до наданих їм законом повноважень, дотримуючись визначених Конституцією та законами України підстав і способу їх реалізації.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, зокрема у випадках повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Правові засади визначення статусу ветеранів війни, забезпечення їх соціального захисту, встановлення відповідних гарантій та пільг регулюються Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни визнаються особи, які брали участь у захисті Батьківщини або бойових діях на території інших держав. Закон відносить до ветеранів війни учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та учасників війни.

Статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено категорії осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Зокрема, згідно з пунктом 11 частини другої статті 7 зазначеного Закону до цієї категорії належать військовослужбовці Збройних Сил України та інших визначених законом військових формувань і правоохоронних органів, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми, поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, спрямованих на забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Отже, для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за наведеною правовою підставою значення має не лише факт проходження військової служби та встановлення інвалідності, а й підтвердження зв`язку її причини з відповідними заходами із захисту держави.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, визначеним пунктами 1115 частини другої цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №685 затверджено Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 1 зазначеного Порядку визначено, що цей Порядок визначає процедуру надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 цього Порядку підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни військовослужбовцям, визначеним пунктом 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є документи, що підтверджують встановлення групи та причини інвалідності, а також безпосередню участь заявника у відповідних заходах із забезпечення оборони України.

Такими документами, зокрема, є витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або інший передбачений законодавством документ про групу та причину інвалідності, а також довідка військової частини про безпосередню участь особи у відповідних заходах.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву: у паперовій формі за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника безпосередньо місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики, у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв`язку або через центр; в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 11 частини другої статті 7 Закону, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.

Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України (за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Заява в електронній формі засобами Порталу Дія та/або Реєстру незалежно від адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) заявника може бути подана адміністратором центру, який здійснює ідентифікацію заявника шляхом пред`явлення заявником паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, після проходження електронної ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу адміністратора центру.

Після формування заяви в електронній формі засобами Порталу Дія або Реєстру на неї адміністратором центру накладається кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Пунктом 13 цього Порядку встановлено, що рішення про надання (відмову у наданні) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/ зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі).

Пунктом 16 зазначеного Порядку передбачено підстави, за наявності яких місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики відмовляє у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зокрема, відповідно до підпункту 5 пункту 16 зазначеного Порядку місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у разі коли причина інвалідності внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання заявника не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 17 зазначеного Порядку встановлено, що повідомлення про надання (відмову у наданні) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни заявник отримує: шляхом надсилання місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики повідомлення на електронну (поштову) адресу, зазначену заявником у заяві, що подана в паперовій формі; засобами Порталу Дія або засобами Реєстру (у разі подання заяви в електронній формі).

До центру повідомлення про надання (відмову у наданні) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни передається через електронний кабінет. У разі відсутності технічної можливості передати повідомлення про надання (відмову у наданні) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни через електронний кабінет такі відомості не пізніше ніж через три дні після їх прийняття передаються до центру у паперовій формі.

Таким чином, наведені положення законодавства покладають на уповноважений орган обов`язок розглянути заяву особи, перевірити надані документи, прийняти рішення про надання або відмову у наданні відповідного статусу та повідомити заявника про результати її розгляду.

Крім того, питання визначення причинного зв`язку захворювань військовослужбовців урегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.

Пунктом 21.5 глави 21 розділу II зазначеного Положення передбачено різні формулювання причинного зв`язку захворювань військовослужбовців.

Зокрема, підпунктом «д» пункту 21.5 передбачено формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», а підпунктом «є» цього пункту формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Визначення належного формулювання причинного зв`язку захворювання належить до повноважень уповноважених військово-лікарських комісій, які здійснюють військово-лікарську експертизу відповідно до зазначеного Положення.

Водночас повноваження місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики полягають у розгляді поданих заяв та документів і вирішенні питання щодо надання відповідного статусу в межах визначеної законом компетенції. Цей орган не уповноважений самостійно змінювати медичний висновок про причинний зв`язок захворювання.

Відповідач, розглядаючи заяву позивача, виходив із визначеної у витязі з рішення експертної команди від 02.10.2025 причини інвалідності та відсутності у наданих медичних документах формулювання про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини.

Разом із тим предметом судового розгляду в цій справі є протиправна бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом пункту 1 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист у встановлений законом спосіб.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у невиконанні покладеного на нього законодавством обов`язку прийняти відповідне рішення або вчинити юридично значимі дії, здійснення яких належить до його компетенції.

При цьому необхідною умовою для визнання бездіяльності протиправною є встановлення факту невчинення суб`єктом владних повноважень дій, які він був зобов`язаний вчинити відповідно до вимог законодавства.

Аналогічний правовий підхід до визначення змісту протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 15.04.2021 у справі №9901/104/20, від 01.09.2022 у справі №990/46/22, від 31.08.2023 у справі №990/75/23 та від 14.03.2024 у справі №240/25193/23.

Застосовуючи наведені положення до встановлених обставин справи, суд зазначає наступне.

Позивач обґрунтовує протиправність бездіяльності відповідача тим, що останній за результатами розгляду його заяви не прийняв належного рішення по суті, обмежившись направленням листа від 01.04.2026 №115/01-19/26.

Однак, як встановлено судом, 24.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зазначена заява була винесена на розгляд комісії з питань встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії від 26.03.2026 №17 розглянуто питання про встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та прийнято рішення про відмову у наданні такого статусу.

У протоколі зазначено підстави прийнятого рішення, а саме невідповідність визначеної у медичних документах причини інвалідності вимогам законодавства щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

За результатами розгляду заяви Управління з питань ветеранської політики Хмельницької районної державної адміністрації листом від 01.04.2026 №115/01-19/26 повідомило позивача про прийняту відмову, її мотиви та можливість звернення до Центральної військово-лікарської комісії.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що заява позивача фактично розглянута, за результатами її розгляду прийнято рішення про відмову у встановленні відповідного статусу та повідомлено заявника про результати такого розгляду.

З огляду на наведене суд не погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач не вирішив питання по суті поданої заяви.

Сам по собі факт оформлення повідомлення про відмову у формі листа не свідчить про відсутність рішення, якщо з матеріалів справи вбачається, що уповноваженим органом питання розглянуто, рішення прийнято та доведено до відома заявника.

У цій справі відповідач надав докази розгляду заяви позивача, прийняття рішення за результатами її розгляду та повідомлення позивача про відповідне рішення.

Таким чином, твердження позивача про неприйняття відповідачем рішення по суті заяви не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач визначив предметом оскарження саме бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви.

Натомість вимог про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни позивач не заявляв.

За таких обставин суд розмежовує питання фактичного прийняття рішення за заявою та питання законності змісту прийнятого рішення.

Оцінка правомірності відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни передбачає перевірку наявності передбачених законодавством підстав для відмови, належності та достатності поданих документів, правильності застосування норм матеріального права, а також дотримання процедури прийняття адміністративного акта.

Водночас наведені питання не становлять безпосереднього предмета заявленого позову, оскільки позивач пов`язує порушення своїх прав саме з неприйняттям відповідачем рішення, а не з протиправністю рішення про відмову.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо протиправності рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок доказування правомірності відповідного рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, сформованим на підставі їх безпосереднього, повного, всебічного та об`єктивного дослідження.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем підтверджено факт розгляду заяви позивача та прийняття рішення за результатами її розгляду, а тому підстави для визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття такого рішення відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління з питань ветеранської політики Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )Відповідач:Управління з питань ветеранської політики Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області (вул. Кам`янецька, 122/2, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29018 , код ЄДРПОУ - 45362429)

Головуючий суддя П.І. Салюк