Рішення № 140802588, 06.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10090/25

Провадження № 2/202/1253/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі

судді Доценко С.І.,

секретаря судового засідання Тарасової К.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

прокурора Фролової А.П.,

представника третьої особи Воднєвої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління - служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення на користь позивача аліментів на її утримання в розмірі частки від усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є батьками малолітньої дитини. Дитина проживає з позивачкою. Сім`я проживала в РФ. Відносини між батьками не склались і позивачка з дитиною повернулась в Україну, а батько дитини залишився проживати в РФ. Позивачка дізналась, що позивач розірвав з нею шлюб в 2021 році. Після від`їзду позивачки з дитиною , батько дитини самоусунувся від виховання дитини, матеріальної допомоги на її утримання не надавав, з донькою не спілкується до теперішнього часу, її життям не цікавиться. Дитина його не знає і батьком вважає чоловіка, з яким позивачка проживає однією сім`єю без укладення шлюбу. Батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків, але ж вирішення всіх життєво необхідних питань щодо дитини потребує згоди іншого з батьків, що створює проблеми та порушує інтерси дитини. Тому просила суд позбавити відповідача батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі частки заробітку але ж не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. .

Ухвалою суду від 23.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання .

19.06.2026 року орган опіки і піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради подав висновок щодо вирішення справи.

22.06.2026 року закрите підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом оголошення на сайті, в судове засідання неодноразово не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні позов підтримала , та посилаючись на висновок органу опіки та піклування , вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_3 , відповідає інтересам дитини. Зазначила, що при спілкуванні з дитиною встановлено, що вона не знає свого батька. Батьком вважає особу , з яким її мати проживає однією сім`єю.

Прокурор проти задоволення позову не заперечувала.

Вислухавши пояснення позивача, представника органу опіки та піклування , прокурора,дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.02.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокадацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Мінністерства юстиції ( м.Одеса), що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки № 1213-000011472 ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 31.08.2022 року ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась в м. Курськ Курської області Російської Федерації , згідно з рішенням ГУДМС України в Дніпропетровській області № 1213 - 000035020 від 31.08.2022 року вважається такою, що набула громадянства України на підставі ч.1 ст.7 Закону України « Про громадянство України» та є громадянином України з 17 вересня 2014 року.

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 шлюб між сторонами було розірвано 09.03.2022 року відділом РАГС адміністрації Сеймського округу м.Курська.

Відповідно до характеристики Дніпровської гімназії №69 ДМР дитина ОСОБА_3 навчається з 31.08.2021 року батько дитини з дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником не спілкується щодо навчання дочки.

Відповідно до довідки ЖБК №127 « від 02.09.2025 року дитина ОСОБА_3 проживає в сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з грудня 2017 року по теперішній час.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що сторони є бать ками неповнолітньої дитини, яка проживає з матір`ю. Батько дитини проживає окремо в Курській області РФ.

А тому, позивачка має право на звернення до суду із зазначеним позовом .

Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок сім`ї мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці». Аналогічні положення викладені і в ст. 150 Сімейного Кодексу України.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Верховний Суд України в ч.2 п.16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року розтлумачив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

В п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, а крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Із аналізу досліджених доказів встановлено, що після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, в різних країнах і дитина проживає з матір`ю.

Батько дитини , який проживає в Курській області РФ не спілкується з дитиною, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Дитина його не знає, тому що все свідоме життя проживає і вважає своїм батьком особу, з якою її мати проживає без реєстрації шлюбу.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 17.09.2014 року проживає з матір`ю. Батько жодної участі в житті дитини не приймає, матнеріально не забезпечує. Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов матір`ю створені умови для проживання і розвитку дитини. Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , і це відповідає її інтересам.

На підставі ст.171 СК України суд вирішив не вислуховувати думку малолітньої дитини, тому що позивачкою та представником органу опіки і піклування повідомлено, що дитина не знає свого біологічного батька і вважає батьком особу, з якою проживає однією сім`єю разом з матір`ю - ОСОБА_6 . Тому, з збереженням психологічного стану дитини всі учасники справи погодились про недоцільність такого допиту.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач по справі проживає окремо від дитини, не спілкується з дитиною з 2017 року , матеріальної допомоги їй не надає, морально не підтримує, участі у вихованні не приймає, не цікавиться її схильностями та здібностями,її здоров`ям, , тобто не виявляє належного батьківського піклування, що свідчить, на думку суду, про свідоме злісне нехтування батьківськими обов`язками щодо дитини.

Положенням ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст.7 СК України, передбачено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

Враховуючи викладене, суд вважає, що є достатньо даних, які свідчать про навмисне, злісне невиконання відповідачем своїх обов`язків по вихованню дитини, оскільки протягом тривалого часу віна не проявляє турботи, уваги, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не піклуються про стан її здоров`я та розвитку, не спілкується з дитиною, а тому, на думку суду, позбавлення батька дитини батьківських прав відповідає інтересам неповнолітньої дитини.

Таким чином, позов про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст.166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно прийматиме рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Позивачем заявлена вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь дитини в розмірі частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , щомісячно, до досягнення дитиною повноліття , шляхом перерахування на особистий рахунок дитини.

Обов`язок батька утримувати дитину до її повноліття ґрунтується на вимогах ст.180 СК України

Заявлений розмір аліментів суд вважає необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та забезпечить мінімально гарантований рівень аліментів на дитину відповідного віку, встановлений ст..182 СК України..

Тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що судові витрати складаються із судового збору, який за дві вимоги ( одна майнового , друга немайнового характеру) становить 2422,40 грн.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн при зверненні з позовом через «Електронний суд» лише за вимоги про позбавлення батьківських прав а за вимоги про стягнення аліментів, вона як позивач звільнена від їх сплати ,відповідно до вимог ст.5 Закону «Про судовий збір»

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені нею при звернені до суду витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн, оскільки рішення ухвалено на користь позивача, а також 1211,20 грн - на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись 4,5,10,81,89,141,259,263-265, 280-282, ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса проживання АДРЕСА_1 , позбавити батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса проживання АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 17.10.2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса проживання АДРЕСА_1 судові витрати:

-на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім грн, 96 коп);

-на користь держави (отримувач коштів: УК в Індустріальному районі м.Дніпра/Індустріальний район м.Дніпра/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313101206000004630; код класифікації доходів бюджету: 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) судовий збір в сумі 1211,20 грн ( одна тисяча двісті одинадцять грн,20 коп).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом 30(тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом 30(тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст складено 19.10.2026 року .

Суддя С. І. Доценко