Рішення № 140802043, 19.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3989/26

Провадження № 2/201/3717/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.03.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» був укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 1399581, згідно з умовами якого відповідач отримала 17000 грн. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору.

Крім того, 29.03.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» була укладена додаткова угода до договору №1399581, де сторони домовились збільшити суму кредиту на 700 грн., у зв`язку з чим внесли відповідні зміни до договору.

10.10.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 10/10/24. На підставі вказаного договору ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1399581 від 27.03.2024 року.

Оскільки в порушення умов договору відповідач у встановлені строки кредит та інші передбачені договором платежі не сплатив, позивач вимушений звернутись з цим позовом до суду, та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 113670 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.03.2026 року вищевказана позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О.

Ухвалою судді від 27.03.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено її до розгляду по суті та витребувано докази.

Представник позивача у позові просив проводити всі судові засіданні без участі сторони позивача, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явися.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1399581, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 17000 грн., загальним строком на 360 днів, періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

У договорі сторони визначили, що за користування кредитом Товариством нараховуються проценти: за стандартною ставкою 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору (п.п. 1.5.1. Договору).

Відповідач, як позичальник, зобов`язується сплачувати проценти кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.4 Договору).

Кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору).

Вказаним договором сторони узгодили між собою також інші умови, зокрема, щодо порядку укладення договору, порядку повернення кредитних коштів, взаємних прав та обов`язків сторін, відповідальність сторін тощо.

ОСОБА_1 27.03.2024 року також було підписано паспорт споживчого кредиту.

Факт виконання Товариством умов договору щодо надання кредитних коштів підтверджений інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали від 27.03.2026 року, з якої слідує, що на ім`я ОСОБА_1 . Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , транзакція, що здійснена 27.03.2024 року на вказану платіжну картку у сумі 17000 грн., була успішною.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Пейтек» № 20251119-154 від 19.11.2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 27.03.2024 року було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 17000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , що збігається із зазначеним у п.2.1 договору номером картки.

29.03.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №1399581, за умовами якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 700 грн.

До вказаної додаткової угоди відповідач також підписав паспорт споживчого кредиту.

Факт виконання Товариством умов договору щодо надання кредитних коштів підтверджений інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали від 27.03.2026 року, з якої слідує, що на ім`я ОСОБА_1 . Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , транзакція, що здійснена 29.03.2024 року на вказану платіжну картку у сумі 700 грн., була успішною.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Пейтек» № 20251119-155 від 19.11.2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 29.03.2024 року було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 700 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1399581 від 27.03.2024 року, здійсненого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», ОСОБА_1 станом на 19.11.2025 року має заборгованість за вказаним договором в розмірі 113670 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17700 грн.; заборгованості за процентами в розмірі 87120 грн.; штрафні санкції в розмірі 8850 грн.

10.10.2024 року між TOB «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» був укладений Договір факторингу № 10/10/24, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, у тому числі за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1399581 від 27.03.2024 року, що уклали ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 10/10/24 від 10.10.2024 року від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1399581 на загальну суму 113670 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №3045 від 10.10.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» отримала від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» суму коштів, як плату за договором факторингу №10/10/24 від 10.10.2024 року.

Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 1399581, який підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «А645», що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, 29.03.2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору, яку підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «Х230».

Отже, підписавши вказаний договір, та додаткову угоду електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та погодився з умовами договору, при укладенні цього договору, та додаткової угоди до нього сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування.

Факт укладання кредитного договору, та додаткової угоди до нього відповідачем не спростовано.

Факт перерахування відповідачеві коштів в розмірі 17000 грн., на виконання умов договору, та в розмірі 700 грн., на виконання додаткової угоди, підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, та не спростовано відповідачем.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за кредитним договором, з урахуванням додаткової угоди, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договорам, та додатковою угодою, кошти не повернув, а тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

10.10.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (Фактор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» (Клієнт) уклали Договір факторингу №10/10/24, предметом якого визначено, що за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до реєстру боржників, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» отримало право вимоги до відповідача за договором №1399581.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Тобто, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №1399581.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 р.

Закон України від 22.11.2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 р.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 р. № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023 р., а Договір № 1399581 про надання споживчого кредиту укладений 27.03.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір № 1399581 про надання споживчого кредиту укладено між Первісним кредитором і Відповідачем 27.03.2024 р., тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», отже вказані норми Пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону застосуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, умови п. 1.5.1 спірного кредитного договору щодо встановлення стандартної процентної ставки в розмірі 2,50 % в день з огляду на положення ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.

З урахуванням викладеного, розмір заборгованості за процентами має розраховуватись наступним чином: 17700 грн (тіло кредиту) x 1 % (законодавчо встановлений розмір процентної ставки) / 100 % = 177 грн. в день. Однак, згідно умов договору п.1.5.2, знижена процентна ставка становить 0,625% в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 26.04.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів.

З розрахунку заборгованості первісного кредитора вбачається, що ОСОБА_1 за кредитним договором №1399581 нараховані відсотки за період з 27.03.2024 року по 29.03.2024 року (3 дні) у сумі 318,75 грн. по ставці 0,625%; за період з 29.03.2024 року по 25.04.2024 року (27 днів) у сумі 2987,01 грн. по ставці 0,625% (з урахуванням збільшеної суми кредиту); за період з 27.04.2024 року по 10.10.2024 року (167 днів) у сумі 73897,50 грн. по ставці 2,5%.

З урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», з відповідача слід стягнути відсотки в сумі 32864,76 грн. (106,25 грн. х 3 дні = 318,75 грн. + 110,63 грн. х 27 днів = 2987,01 грн. + 442,50 грн. х 167 дні = 29559 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість за нарахованими відсотками у загальній сумі 32864,76 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 8850 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір укладений 27.03.2024 року, відповідно і штраф нарахований після 24.02.2022 року. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З урахуванням вищевикладеного, а також те, що відповідач доказів щодо погашення заборгованості за кредитним договором не надав, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1399581 у сумі 50564,76 грн., з яких за тілом кредиту 17700 грн., за відсотками 32864,76 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зауважує наступне.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 228 від 29.12.2025 року за подання позовної заяви позивачем сплачено 2662,20 грн.

Оскільки позовна заява задоволена частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1184,33 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283,353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1399581 від 27.03.2024 року станом на 19.11.2025 року у сумі 50564,76 грн., з яких: заборгованість за кредитом 17700 грн., відсотки 32864,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ» судовий збір 1184,33 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем та третіми особами протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 39669296, адреса: м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 39.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43979069, адреса: м. Київ, вул. Григорія Сковороди, буд. 1.

Суддя О.О.Куць