Рішення № 140801698, 20.10.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2962/26

Провадження № 2/209/2318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позовних вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує на те, що 27.04.2025 між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 84.26626.0425, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти в розмірі 35000,00 грн із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,010 % річних з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 27.10.2026. В порядку й на умовах відповідно до пунктів 1.3 1.5, 2.7 кредитного договору та пунктів 3.5., 3.6., 3.7., 3.8. Правил, відповідач зобов`язався повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом, та комісію за обслуговування кредиту, щомісячно, шляхом сплати чергових платежів, зі строком погашення кредиту не пізніше 27.10.2026 року. Однак, ОСОБА_3 взятого на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 14.01.2026 має заборгованість в розмірі 33002,39 грн, з яких: 33000 грн 34 коп. заборгованість по тілу кредиту; 2,05 грн заборгованість по нарахованим відсоткам. 24.11.2025 позивач направив ОСОБА_3 вимогу про дострокове повернення кредиту. Оскільки відповідач у порушення зазначених норм закону та умов договору зобов`язання за договором кредиту не виконав, просить суд задовольнити позов та ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_3 на користь АТ «Юнекс Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 33002 грн 39 коп. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662 грн 40 коп.

Позиція учасників справи.

07 серпня 2026 року представником відповідача адвокатом Чекуріним С.А. через підсистему «Електронний суд» поданий письмовий відзив, за змістом якого проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що 04.11.2025 року позивач направив відповідачу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів за Кредитним договором, однак вказує, що в матеріалах справи відсутні підтвердження отримання відповідачем ОСОБА_4 вказаної Вимоги, а тому вважає, що відповідач Вимоги не отримав. Також не погоджується з розміром нарахованої заборгованості, покликаючись на те, що згідно виписки станом 09.02.2026 року заборгованість за кредитом складає 19 441,70 грн, але позивач позовною заявою вимагає сплатити суму заборгованості у розмірі 33 002,39 грн. Окрім цього вказує, що на момент розрахування заборгованості за кредитним договором № 84.26626.0425 від 27.04.2025 року станом на 14 січня 2026 року та поданням позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 33 002,39 грн, термін дії Кредитного договору, визначений сторонами - не закінчився, а відтак просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

13 липня 2026 представником позивача скеровано відповідь на відзив, у якому останній вказав, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір відповідно до вимог чинного законодавства. Нарахування відсотків здійснювалось в межах кредитного договору. Окрім цього вказує, що розрахунок заборгованості надавався до суду з дати укладення кредитного договору до дати подання позову, щоб суду та сторонам по справі було видно всі нарахування та оплати (за наявності) по договору з моменту його укладення до дати подання позову до суду. Станом на дату подання даної відповіді на відзив на позовну заяву, позичальником частково сплачено АТ «Юнекс Банк» заборгованість за Договором, розрахунок та розмір якої зазначені у розрахунку заборгованості по Договору №84.26626.0425 у розмірі на загальну суму 1999,67 грн. Окрім цього звертає увагу суду, що представник відповідача не наводить норми права та/або судової практики на підставі якої, суд має відмовити у задоволенні стягнення заборгованості за кредитним договором №84.26626.0425 та недобросовісності його дій. Також вказує, що вбачається очевидним, що дії відповідача, представник якого у відзиві на позовну заяву під всілякими надуманими приводами та по суті бездоказово ставить під сумнів наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а відтак просить суд задовольнити позовні вимоги.

13 липня 2026 року представником відповідача, використовуючи підсистему «Електронний суд», подав письмові заперечення, згідно з якими висловлює позицію, аналогічного змісту з відзивом на позовну заяву, також звертає увагу щодо передчасного звернення до суду з даним позовом, оскільки строк дії договору ще не закінчився позивачем строків позовної давності, а відтак просить суд у задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 03 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року здійснено перехід від розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання на 02 вересня 2026 року об 11.00 годині.

У судовому засіданні 02 вересня 2026 року оголошено перерву до 23 вересня 2026 року на 10.30 год та визнано явку представника позивача обов`язковою.

Ухвалою суду від 25 вересня 2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Чекуріна С.А. про витребування доказів - задоволено.

Витребувано у Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (Код ЄДРПОУ 20023569, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14) письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме:

чи проводилось поповнення грошовими коштами відкритого внутрішньобанківського рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Юнекс Банк» виключно з метою погашення позичальником ОСОБА_1 кредиту на придбання товарів відповідно кредитного договору № 84.26626.0425 від 27 квітня 2025 року, а саме погашення тіла кредиту, процентів за користування кредитом та інш.?

В разі, якщо проводилось поповнення вказаного рахунку, починаючи з дати відкриття кредиту 27.04.2025 року по теперішній час, надати для суду, належно завірені копії письмових доказів: коли саме здійснювалися поповнення (дата поповнення), їх цільове призначення, яка сума перераховувалася, та якими платіжними документами це підтверджується.

Розгляд цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відкладено об 11 годині 40 хвилин 15 жовтня 2026 року.

01.10.2026 на виконання вимог ухвали суду, АТ «Юнекс Банк» до суду надано витребувану інформацію.

15.10.2026 у судовому засіданні суд постановив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення призначив в судовому засіданні 20.10.2026 об 11 год. 00 хв.

Доводи учасників справи.

Представник позивача у судове засіданні не з`явився, однак у пред`явленому позові просив проводити розгляд справи без участі представника банку.

Представник відповідача адвокат Чекурін О.А. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що строк дії кредитного договору не закінчився, а тому позов є передчасним.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію свого представника. Зазначив, що частково сплачував кредит, а також вказав про те, що його мати також вносила оплату. Вимогу позивача не отримував. Пояснив, що йому інколи приходила поштова кореспонденція, однак на різні поштові відділення, проте у зв`язку із сімейними обставинами, він не завжди зміг такі поштові відправлення отримати. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку відповідача та його представника, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення

Судом встановлено, що 27 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Юнекс Банк» з анкетою-заявою на отримання кредиту на придбання товарів/послуг.

27 квітня 2025 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 84.26626.0425, на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «Правила (Договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», що оприлюднені на Офіційному сайті Баку за електронною адресою.

Відповідно до умов договору банк надає позичальнику грошові кошти на придбання товарів для особистого споживання в сумі 35000.01 грн., строк кредиту з 27 квітня 2025 року по 27 жовтня 2026 року, процента ставка фіксована 0.010% - тип, строк кредиту 36 місяців.

Згідно п. 1.6 Договору орієнтовна річна процентна ставка 33,62056469 %, денна процентна ставка 0,051%. Загальні витрати за кредитом 9802,76 грн.

Дата повернення Кредиту - по 17.06.2027 включно. Повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок НОМЕР_2 , відкритий у Банку (надалі - Рахунок) відповідно до порядку повернення кредиту, згідно з Додатком №1. Датою оплати кредиту є дата поступлення коштів на Рахунок Банку (п. 1,7 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору вбачається, що відповідач підтверджує акцептування Правил, з якими попередньо ознайомився, їх зміст розуміє і положення яких неухильно зобов`язується дотримуватись.

Окрім цього, сторони дійшли згоди та погодили графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів, який є додатком №1 до кредитного договору № 84.26626.0425 від 27 квітня 2025 та відповідно до якого загальна сума кредиту становить 35000.00 грн.

Пункти 4.3.2, 4.3.3 Правил надання споживчого кредиту АТ «Юнекс Банк», затверджених 20.02.2025, які є складовою кредитного договору,передбачають право банку вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі в разі настання визначених договором обставин, а також право звернутися до суду в разі невиконання позичальником такої вимоги протягом 30 календарних днів з моменту її отримання. При цьому строк виконання зобов`язань у повному обсязі вважається таким, що настав, з дня отримання позичальником відповідного повідомлення банку.

Отже, відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, згоду на укладення договору особисто засвідчив своїм електронним підписом, що є доказом того, що сторони погодилися з умовами договору.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем та який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.

На підтвердження отримання відповідачем кредиту в розмірі 35000,00 грн надано платіжну інструкцію №44 від 27 квітня 2025 року, відповідно до якої АТ «Юнекс Банк» виконало умови кредитного договору та видало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 35000,00 грн (а.с. звор. бік 7).

Окрім цього, позивачем також надано виписку по особову рахунку клієнта ОСОБА_1 , за період з 27.04.2026 та 14.01.2026 з якої вбачається, що відповідачу були видані кредитні кошти у сумі 35000,00 грн., та останній частково вніс один платіж на загальну суму 2000 грн,з яких банком зараховано платіж на загальну суму 1999,67 на тіло кредиту та 0,33 грн за відсотки (а.с. 8-17). Також на виконання вимог ухвли суду надано виписку по особову рахунку клієнта ОСОБА_1 , за період з 27.04.2026 та 25.09.2026 (а.с. 164-166).

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №84.26626.0425 від 27.04.2025, за відповідачем станом на 14.01.2026 рахується заборгованість у розмірі 33002,39 грн, з яких 33000,34 грн прострочений борг, 2,05 грн прострочені відсотки (а.с. 6).

Позивач 24.11.2025 направив на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредитних коштів на суму 33001,93 грн, проте така вимога відповідачем виконана не була (а.с. 39).

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 становлять відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отримання на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також його поверненням та сплатою процентів за користування ним (кредитні правовідносини).

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, та не оспорюється стороною відповідача, що ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №84.26626.0425 від 27.04.2025 з АТ «Юнекс Банк», так само як і отримання ним, як позичальником 35000,01 грн.

Також отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією та наданою випискою по рахунку відповідача за період з 27.04.2025 по 14.01.2026.

Суд зазначає, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, до суду надані саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за договором, які є належними доказами заборгованості ОСОБА_1 ..

Окрім цього, з виписки по рахунку ОСОБА_1 , встановлено, що останнім були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, тобто проведені часткові сплати по вищезазначеному договору, що в свою чергу свідчать про існування та підтвердження боргу.

Такий висновок кореспондує із позицією Верховного Суду, що викладена у Постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зазначено, щодо дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Докази про належне виконання відповідачем взятих на себе згідно з умовами кредитного договору обов`язків матеріали справи не містять.

Згідно з п. 2.7 кредитного договору, закріплено, що позичальник щомісячно до 25 (включно) числа кожного місяця повинен вносити платіж, відповідно до графіку погашення кредиту.

Як вбачається з виписки по кредиту за період з 27.04.2025 по 14.01.2026 відповідачем 30.05.2025 року внесено один платіж на суму 2000 грн, який 30.05.2025 банком зараховано на погашення кредиту в сумі 1944,96 грн та того ж дня 0,04 грн на погашення кредиту. Вхідний залишок у сумі 55 гривень зараховано на наступний місяць, з яких 25.06.2025 зараховано платіж у сумі 54,71 грн до тіла кредиту та 0,29 грн на погашення відсотків.

Подальших зарахувань від відповідача до 14.01.2026 не надходило.

Отже відповідач в період дії цього Договору порушував умови договору, у тому числі, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотках, що підтверджується доказами, долученими до позовної заяви.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань, 24.11.2025 банк правомірно направив відповідачу вимогу про необхідність сплати заборгованості станом на 24.11.2025 протягом 30 днів, яка відповідачем виконана не була.

Доводи представника відповідача про те, що банком не набуто права на дострокове стягнення кредитної заборгованості та що матеріали справи не містять підтверджень отримання відповідачем вимоги від 04.11.2025, суд відхиляє з огляду на предмет заявлених позовних вимог.

Так, за змістом пунктів 4.3.2, 4.3.3 Правил, що є складовою кредитного договору, направлення вимоги про дострокове виконання зобов`язань у повному обсязі та сплив визначеного строку її виконання стосуються реалізації банком права вимагати дострокового повернення кредиту.

Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути не всю непогашену суму кредиту до закінчення встановленого договором строку кредитування, а заборгованість за зобов`язаннями, строк виконання яких настав станом на 14.01.2026.

Обов`язок позичальника щодо внесення чергових платежів виникає відповідно до умов кредитного договору та погоджених сторонами строків їх сплати. Невиконання такого обов`язку у встановлений строк зумовлює виникнення простроченої заборгованості незалежно від направлення чи отримання вимоги про дострокове повернення кредиту. Отже, відсутність доказів отримання відповідачем вимоги від 04.11.2025 сама по собі не спростовує наявності у нього обов`язку сплатити заборгованість за платежами, строк виконання яких настав, та не є підставою для відмови у стягненні такої заборгованості.

Суд зазначає, що при укладенні вказаного договору ОСОБА_1 повідомлено про загальні витрати, які будуть понесені у разі отримання кредиту та щодо розміру відсотків, які відповідач зобов`язаний буде повернути, порядок та строки їх повернення.

Суду не надано доказів, що на момент укладення договору ОСОБА_1 не звертався до позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору.

Зміст договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків та правилами надання споживчого кредиту.

Щодо доводів відповідача про те, що він здійснював погашення кредитної заборгованості в межах своїх фінансових можливостей, а заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості є необґрунтованим з огляду на здійснені ним платежі, суд зазначає, що саме по собі часткове погашення кредитної заборгованості не свідчить про неправильність визначеного позивачем її залишку. Навпаки, здійснення відповідачем платежів на погашення кредиту підтверджує виконання ним кредитного зобов`язання, однак не спростовує наявності заборгованості в заявленому до стягнення розмірі станом на момент звернення до суду. При цьому відповідачем та його представником не наведено конкретних заперечень щодо складових розрахунку заборгованості, не зазначено, які саме здійснені відповідачем платежі не були враховані позивачем або враховані неправильно, та не надано контррозрахунку на підтвердження іншого розміру заборгованості.

Окрім цього, під час розгляду справи, суд дослідив виписки по особовому рахунку за період з 27.04.2025 по 14.01.2026, та встановив, що покликання представника відповідача на часткове внесення коштів, а саме 26.06.2025, 28.07.2025, 26.09.2025, 27.10.2025, 26.11.2025, 26.12.2025 на прострочену заборгованість згідно кредитного договору №84.26626.0425 від 27.04.2025 не знайшли свого підтвердження, оскільки у даних виписках значиться про часткове винесення на прострочену заборгованість, а не про внесення, як вказує сторона відповідача. Натомість, позивач при розрахунку заборгованості, станом на 14.01.2026 врахував внесені - 25.06.2025 - 54,71 грн та 30.05.2025 - 1 994,96 грн.

Разом із тим, суд враховує, що згідно з наданою на виконання вимог ухвали випискою по особовому рахунку за період з 27.04.2025 по 25.09.2026, після визначеної позивачем дати розрахунку заборгованості за кредитним договором № 84.26626.0425 від 27.04.2025, мали місце такі операції: 02.03.2026 - погашення заборгованості за кредитним договором на суму 100 грн, 29.04.2026 - поповнення рахунку відповідача на суму 206,90 грн та 28.05.2026 - поповнення рахунку відповідача на суму 103 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем визначено її розмір станом на 14.01.2026, у зв`язку з чим зазначені операції не відображені в цьому розрахунку. Сам факт їх здійснення після визначеної дати не свідчить про неправильність розрахунку заборгованості за відповідний період.

Водночас, записи у виписці про поповнення рахунку відповідача від 29.04.2026 та 28.05.2026 самі по собі не підтверджують зарахування відповідних коштів на погашення заборгованості, заявленої позивачем до стягнення. Щодо платежу від 02.03.2026, то хоча у виписці його відображено, як погашення заборгованості за кредитним договором, наведений запис сам по собі не дає змоги встановити, які саме складові заборгованості та за який період були погашені за рахунок цієї суми.

За таких обставин, наведені записи у виписці самі по собі не є достатніми для висновку про неправильність визначеного позивачем розміру заборгованості станом на 14.01.2026.

З огляду на доведеність позивачем обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, та відсутність їх належного спростування відповідачем, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача простроченої кредитної заборгованості в розмірі, визначеному позивачем станом на 14.01.2026 в розмірі 33002 грн 39 коп.

Відповідно до положень ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, враховуючи подання позову через систему «Електронний суд», з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесений ним судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 211, 247, 259, 263-268, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» заборгованість за кредитним договором №84.26626.0425 від 27.04.2025 року у розмірі 33 002 (тридцять три тисячі дві) гривні 39 копійок, з яких: заборгованість по поверненню кредитних коштів 33 000 грн 34 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 2 грн 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: Акціонерне товариство «Юнекс Банк» ( 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14; код ЄДРПОУ: 20023569, IBAN НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата проголошення та складення повного судового рішення 20.10.2026.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА