Ухвала суду № 140801478, 21.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 жовтня 2026 р. Справа № 520/33889/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Київська, буд. 286, м. Бровари, Броварський р-н, Київська обл., 07400, код ЄДРПОУ 44070187) про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 30.06.2017 № 897481-1301 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2017;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 13.07.2018 № 69846-4311-0510 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2018;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 01.07.2019 № 43899-4311-0510 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2019;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 05.03.2020 № 39080-5134-0510 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2020;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 30.04.2021 № 473759-2409-0510 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2021;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 01.12.2023 № 8578237-2420-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2023;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 20.06.2024 № 496721-2410-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2024;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 25.09.2026 № 291092-2405-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2025;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 13.05.2024 № 0287982-2410-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2023;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 03.10.2025 № 0161467-2405-0515- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2024;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 14.08.2024 № 673685-2410-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за період 2024;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 26.07.2024 № 671063-2410-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за період 2024;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 24.09.2026 № 291065-2405-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за період 2025;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 24.09.2026 № 291064-2405-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за період 2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.

Так, позивачем заявлена позовна вимога майнового характеру на загальну суму 244270,32 грн.

Отже, ставка судового збору за подання даного адміністративного позову становить 1954,16 грн.

Судом встановлено, що позивачем надано до суду документ про сплату судового збору у розмірі 1331,50 грн.

Отже, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 622,66 грн.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 622,66 грн за наступними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача: UA678999980313141206084020661; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу - *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача та його посадових осіб.

У справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.

Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного Управління ДПС у Донецькій області форми зокрема від 30.06.2017 № 897481-1301 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2017; від 13.07.2018 № 69846-4311-0510 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2018; від 01.07.2019 № 43899-4311-0510 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2019; від 05.03.2020 № 39080-5134-0510 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2020; від 30.04.2021 № 473759-2409-0510 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2021; від 01.12.2023 № 8578237-2420-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2023; від 20.06.2024 № 496721-2410-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних за період 2024; від 13.05.2024 № 0287982-2410-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2023; від 03.10.2025 № 0161467-2405-0515- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2024; від 14.08.2024 № 673685-2410-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за період 2024; від 26.07.2024 № 671063-2410-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за період 2024.

Разом з тим, позивачем дану позовну заяву подано до Харківського окружного адміністративного суду 14.10.2026 та вона була зареєстрована судом 19.10.2026 (згідно відтиску штампу канцелярії Харківського окружного адміністративного суду на позовній заяві), тобто з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Як зазначалось судом раніше, відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Проте, в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України разом з позовною заявою позивачем не було надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, а також не надано доказів поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження поважності таких причин.

Також, суд зазначає, що згідно з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Згідно з ч. 10 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У відповідності до положень частин 1 та 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, за результатами аналізу вказаних норм, позивач при зверненні до суду з позовом зобов`язаний надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі неможливості надання позивачем таких доказів, він зобов`язаний надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання таких доказів.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд зокрема:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 13.05.2024 №0287982-2410-0510-UA14120030000057882 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2023;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 03.10.2025 № 0161467-2405-0515- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2024.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви та її прохальної частини, позивачем не додано до позовної заяви оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тобто, в порушення ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивачем у позовній до Харківського окружного адміністративного суду заявлено клопотання про витребування доказів, в якому він просить суд:

витребувати у Головного управління ДПС у Донецькій області податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 13.05.2024 №0287982-2410-0510-UA14120030000057882 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2023 і податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 03.10.2025 № 0161467-2405-0515- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2024.

Ухвалою суду від 21.10.2026 у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено, оскільки позивачем не зазначені заходи, яких вжито ним для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Отже, позивачу необхідно надати до суду належним чином завірені копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.05.2024 №0287982-2410-0510- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2023 та від 03.10.2025 № 0161467-2405-0515- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2024.

Крім того, відповідно до вимог пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав до матеріалів позовної заяви не додано, позовна заява таких застережень не містить.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду:

- документ про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у розмірі 622,66 грн;

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження поважності таких причин;

- належним чином завірені копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.05.2024 №0287982-2410-0510-UA14120030000057882 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2023 та від 03.10.2025 № 0161467-2405-0515- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2024;

- письмове підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- документу про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у розмірі 622,66 грн.;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження поважності таких причин;

- належним чином завірених копій оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.05.2024 №0287982-2410-0510-UA14120030000057882 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2023 та від 03.10.2025 № 0161467-2405-0515- НОМЕР_2 в частині нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2024;

- письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Панов М.М.