Рішення № 140801165, 21.10.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Суми Справа № 480/8285/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору, позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Як зазначає позивач, він звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу 32 роки. При прийнятті рішення відповідачем не було враховано певний період роботи позивача. Позивач не погодився з таким рішенням, оскільки вважає, що її страховий стаж становить більше 35 років.

Тому, позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.04.2025 № 241670074158 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з дати звернення - 17.04.2025.

Судом було відкрито провадження у справі 30.10.2025 (суддя Осіпова О. О.). У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 справа розподілена на суддю Сидорука А. І., який 19.01.2026 прийняв її до провадження.

Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, правом подання відзиву не скористалося, однак надав до суду пояснення та копії документів з матеріалів пенсійної справи позивача. Тому суд на підставі норми ч.6 ст.162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини, які встановлені судом.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта.

17.04.2025 позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.

24.04.2025 відповідачем було прийнято рішення № 241670074158 про відмову у призначенні пенсії, а саме у зв`язку з відсутністю страхового стажу 32 роки, визначеного ст. 26 Закону №1058-IV. Відповідачем зараховано до страхового стажу позивача 25 років 10 місяців 3 дні. При цьому у рішенні відповідач зазначає, що відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховані:

- періоди роботи в колгоспі згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки відсутня уточнююча довідка про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів;

- період роботи з 16.04.1984 по 28.01.1985, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу та печатка при звільненні потребує перекладу на українську мову;

- періоди роботи Латвійській республіці з 01.01.1991 по 30.06.1992 та з 01.07.1992 по 27.09.1992, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки зарахування періодів у даній країні можливе тільки у разі підтвердження формуляром;

- період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка про період отримання допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку з управління соціального захисту населення та з 01.01.2005 по 21.10.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня сплата страхових внесків за даний період.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Висновки суду та їх мотиви.

Відповідно до положень норм частин 1-2 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років до 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 до 31.12.2025 - не менше 32 років.

Частиною 4 ст.24 Закону № 1058-ІV закріплено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 та ст. 62 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 № 1788-XII. до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п.6 Положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, всі записи у трудовій книжці завіряються у всіх розділах за весь час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Пунктами 13 та 14 цього Положення передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Отже, відповідальність за правильне заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа, а позивач не може нести негативні наслідки від недотримання такою особою правил заповнення трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника від 27.10.1992 серії НОМЕР_1 позивача з 27.10.1992 прийнято в члени колгоспу "Маяк" Вовчанського району Харківської області (запис №1). Колгосп "Маяк" реорганізовано в КСП "Маяк" (запис №2). З 09.02.2000 членство позивача в КСП "Маяк" припинено у зв`язку з реорганізацією КСП "Маяк" в у СТОВ "Маяк (запис №3).

Також на ст. 18-19 цієї трудової книжки зазначений прийнятий колгоспом мінімум трудової участі у господарстві, а також відповідна кількість днів про виконання позивачем такого мінімуму у 1992-1998 роках. Такі записи засвідчені підписом уповноваженої особи та скріплені печаткою КСП "Маяк".

Оскільки записи у трудовій книжці колгоспника містять відомості як про встановлений мінімум трудової участі, так і про фактично відпрацьовану позивачем кількість днів, то це дозволяло відповідачу здійснити оцінку цих відомостей без обов`язкового отримання уточнюючої довідки.

Проте спірне рішення не містить інформації, у зв`язку з чим відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періодів її роботи згідно із записами у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 , а також не зазначено конкретних періодів її роботи в колгоспі.

Натомість у рішенні відповідач зазначає про відсутність уточнюючої довідки про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів.

Суд звертає увагу, що основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача в колгоспі "Маяк" Вовчанського району Харківської області та КСП "Маяк" є трудова книжка колгоспника від 27.10.1992.

Разом з тим, позивач вживала заходи щодо отримання додаткових документів про підтвердження роботи в колгоспі "Маяк", однак Комунальна установа по утриманню трудового архіву та майна Вовчанської міської ради листом від 06.08.2024 №37 повідомила, що не має можливості надати довідку про підтвердження стажу, у зв`язку з складною ситуацією на території Вовчанської громади, яка виникла з 10.05.2024, а саме активні бойові дій в населених пунктах громади.

Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з ст.101 Закону № 1788-ІV органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, саме на відповідача, як суб`єкта, який розглядає заяву про призначення пенсії, покладено обов`язок надавати оцінку змісту поданих особою заяви та документів, в тому числі, вчиняти вказані дії щодо витребування необхідних доказів у колишніх роботодавців позивача, архівів. Відповідач переклав всі ризики щодо отримання уточнюючої довідки на позивача, не вчинивши активних дій щодо отримання необхідних документів.

Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених відомостей також не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання пенсії.

Водночас суд зазначає, що період роботи позивача з 16.04.1984 по 28.01.1985, підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_2 , і відмова в його зарахуванні з зазначених у рішенні підстав, а саме назва підприємства при прийнятті на роботу та печатка при звільненні потребує перекладу на українську мову, є протиправною, оскільки позивачу не було запропоновано надати такого перекладу і відсутність такого перекладу не може бути підставною для позбавлення позивача права на соціальний захист.

Також суд враховує, що період роботи позивача з 16.11.1987 до 27.09.1992, зокрема в Латвійській республіці з 01.01.1991 по 30.06.1992 та з 01.07.1992 по 27.09.1992 підтверджено записами у трудовій книжці НОМЕР_2 (запис № 9-16).

Суд вважає необґрунтованою відмову відповідача у врахуванні періодів роботи позивача в Латвійській Республіці з 01.01.1991 по 30.06.1992 та з 01.07.1992 по 27.09.1992 виключно з підстав відсутності відповідного формуляра, оскільки зазначені періоди підтверджуються записами у трудовій книжці НОМЕР_2 . При цьому положення статті 16 Договору між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення передбачають можливість врахування періодів страхування, набутих відповідно до законодавства обох держав, для визначення права на пенсію. Водночас відповідач не навів обґрунтування недостатності наявних документів та не зазначив про вжиття заходів щодо отримання необхідного підтвердження від компетентних органів Латвійської Республіки. За таких обставин сама по собі відсутність формуляра без належної перевірки поданих позивачем відомостей не є достатнім обґрунтуванням відмови у врахуванні спірних періодів роботи.

Крім того, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.12.2004 виключно з підстав відсутності довідки про отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки відповідач не вжив заходів для отримання необхідних відомостей від органу соціального захисту населення та належного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії.

Варто зауважити, що відповідно до положень пункту 5 ч.1 ст. 47 Закону України "Про адміністративну процедуру" під час підготовки справи до розгляду та вирішення, адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи.

Втім, перед прийняттям оскаржуваного рішення відповідач не повідомив позивача про можливість надати додаткові документи, та не зазначив, які саме документи необхідно подати позивачу для прийняття позитивного рішення, чим поставив його у ситуацію невизначеності.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності підтверджують те, що спірне рішення відповідача від 24.04.2025 не відповідає критеріям правомірності, які передбачені нормою ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому суд, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, виходить за межі позовних вимог та задовольняє їх частково. Суд визнає протиправним та скасовує вказане рішення та зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено неналежний розгляд відповідачем заяви про призначення пенсії, водночас остаточно не з`ясовано всіх обставин, необхідних для визначення наявності у позивача відповідного права, зокрема щодо тривалості її страхового стажу.

Судові витрати.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд, у відповідності до норми ч. 8 ст. 139 КАС України, стягує з відповідача судовий збір у повному обсязі в сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 24.04.2025 № 241670074158.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про призначення пенсії від 17.04.2025 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн (девадцять) коп.

6. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук