Рішення № 140800803, 20.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/16024/26Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській областіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №172050007889 від 12 серпня 2026 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку.

-зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 04 серпня 2026 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 04 серпня 2026 року.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак отримав відмову з підстав недостатнього страхового стажу та не підтвердженням факту постійного проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. За наведеного вважає, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправними, у зв`язку з чим просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 25.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту яких представник заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що було розглянуто заяву позивача, долучені до заяви документи та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та факту постійного проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Таким чином, вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Розглянувши позовну заяву та відзиви на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 13.07.2026 звернулась до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №172050007889 від 20.07.2026 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

Після чого, позивач звернулась до Володимирецького районного суду для встановлення факту проживання та роботи.

Надалі, ОСОБА_1 04.08.2026 звернулась до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №172050007889 від 12.08.2026 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З підстав зазначено: оскільки заявницею не підтверджено факт проживання або роботи в зоні Гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року - не менше 3 роки (00 років 03 місяці 21 день) та у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, право на призначення пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на даний час відсутнє.

Не погоджуючись з відмовою відповідача в призначенні їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Відповідно до довідки виданої старостою села Більська Воля, Вараської міської ради Рівненської області. №281 від 10.03.2026 підтверджено проживання в с Більська Воля, Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення з 20.03.1971 року по 12.11.2008 року та з 03.03.2011 року по теперішній час.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с Більська Воля, Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Як встановлено судом, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.06.2026 у справі №556/660/26 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , без реєстрації в селі Більська Воля Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, у періоди з 20.03.1971 року по 12.11.2008 року та з 03.03.2011 року по теперішній час.

Та встановлено факт роботи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у Старорафалівському споживчому товаристві, (Старорафалівському СТ), з 11.09.1992 року по 18.11.1999 року.

Рішення суду набрало законної сили 02.07.2026 а тому вищезазначені обставини в силу положень ч.4 ст. 78 КАС України доказуванню не підлягають.

Суд зауважує, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

Висновок аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17, що обов`язково враховується судом при вирішенні даних спірних правовідносин.

Аналізуючи надані документи, суд вважає, що позивачем підтверджено період проживання його в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 (3 роки 0 місяців 2 дні)

з 26.04.1986 по 12.11.2008.

з 03.03.2011 року по теперішній час.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII та зниження пенсійного віку на 6 років максимально.

Одночасно суд зауважує, що також обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 роки.

Необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, становить 28 років (34-6)

Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що страховий стаж позивача становить 24 роки 07 місяців 04 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 28 років, з урахуванням зменшення позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідно до форми РС-право, до страхового стажу позивача як 24 роки 07 місяців 04 днів, зараховано такі періоди роботи:

11.09.1992 - 18.11.1999 навчання - 7 років 2 місяці 8 днів;

19.11.1999 - 29.09.200 догляд за дитиною 2 роки 10 місяців 11 днів;

30.09.2002 - 26.06.2003 безробіття 8 місяців 27 днів;

27.06.2003 - 31.12.2003 догляд за дитиною 6 місяців 5 днів;

12.04.2011 - 22.07.2015 догляд за пенсіонером 4 роки 3 місяці 11 днів;

23.07.2015 - 31.08.2015 2 місяці

08.08.2017 - 30.11.2021 4 роки 3 місяці 23 дні

01.01.2022 - 30.06.2026 4 роки 6 місяців.

В рішенні № 172050007889 від 12.08.2026 року зазначено, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

Згідно з частиною першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абз. 2 ч. 1 ст. 24).

Згідно з пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 - за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Згідно з п.п.1 та 2 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст.101 Закону України Про пенсійне забезпечення, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17), оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Аналіз вищенаведених норм права дає змогу суду дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення стажу.

В оскаржуваному рішенні суду зазначено, що до страхового стажу зараховано всі періоди.

Підсумовуючи вищезазначене суд зауважує, що оскільки страховий стаж позивача на дату звернення, становив 24 роки 07 місяців 04 днів (із необхідних 28 років), правові підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні.

У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи діяв правомірно.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачами доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведеного, позов не підлягає до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд. 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл.,46001, код ЄДРПОУ 14035769)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ 21084076)

Суддя В.В. Щербаков