Рішення № 140800697, 19.10.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7896/24

(2-др/199/91/26)

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Кальмуса О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс» Афоніна Р.П. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аффіттолікс», ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, Державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про скасування запису про державну реєстрацію та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аффіттолікс», ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, Державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про скасування запису про державну реєстрацію та визнання права власності.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03.08.2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аффіттолікс», ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, Державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про скасування запису про державну реєстрацію та визнання права власності, відмовлено.

У той же час, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс» Афонін Р.П. надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00 гривень.

У судове засідання представник позивача Котова І.М.. не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлялися в установленому законом порядку.

Представник відповідача ТОВ «Буделектродсервіс» - Афонін Р.П. у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся в установленому законом порядку, надав заяву, якою просив проводити судове засідання у його відсутність.

Інші учасники у судове засіданні, не з`явились, про день та час слухання справи повідомлялися в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аффіттолікс», ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, Державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про скасування запису про державну реєстрацію та визнання права власності.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03.08.2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аффіттолікс», ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, Державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про скасування запису про державну реєстрацію та визнання права власності, відмовлено.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс» Афонін Р.П. надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ст. 141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц (провадження №61-15441св19).

У той же час, відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також відповідно до п. 2) ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки за результатами розгляду справи, позовні вимоги позивача залишено без задоволення, тобто позивач не є стороною, на користь якої ухвалено судове рішення. Відтак наявні підстави для покладення саме на позивача обов`язку із відшкодування понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу.

Перевіривши матеріали справи в частині заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що їх відшкодування у розмірі 30 000,00 грн. є обґрунтованим, відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності й не виходить за межі справедливого розподілу судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що такі витрати повинні бути підтверджені належними доказами щодо їх фактичного понесення або обов`язку їх сплатити, бути пов`язаними з розглядом справи та відповідати обсягу дійсно наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

При визначенні суми витрат, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер спірних правовідносин, предмет спору, обсяг матеріалів справи, зміст і складність питань, що потребували правового аналізу, обсяг виконаної адвокатом роботи, час, необхідний для її виконання, а також значення результату розгляду справи для відповідної сторони.

Оцінка зазначених обставин у їх сукупності дає суду підстави вважати, що сума 30 000,00 грн. є співмірною із обсягом наданої професійної правничої допомоги та складністю виконаних робіт, а її розмір не є явно надмірним порівняно з характером спору й обсягом процесуальних дій, необхідних для забезпечення належного представництва інтересів сторони в суді.

Суд також бере до уваги, що критерій розумності розміру витрат передбачає дотримання балансу між правом сторони на отримання кваліфікованої професійної правничої допомоги та необхідністю запобігання покладенню на іншу сторону необґрунтованого фінансового тягаря. Водночас саме по собі незадоволення іншої сторони заявленим розміром витрат не є достатньою підставою для їх зменшення без належного обґрунтування неспівмірності.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. відповідають критеріям обґрунтованості, необхідності, розумності та пропорційності, а тому є підстави для їх відшкодування в зазначеному розмірі з урахуванням установлених законом правил розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 137, 142, 257, 270 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс» Афоніна Р.П. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аффіттолікс», ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, Державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про скасування запису про державну реєстрацію та визнання права власності, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделектродсервіс», код ЄДРПОУ 3212250, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) 00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Г. Якименко