Рішення № 140800550, 15.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/7986/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисака С.В.,

представника позивача адвоката Волохіної А.О.,

представника відповідача Озацької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №440/7986/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

17.06.2026 адвокат Волохіна Анастасія Олександрівна, здійснюючи на підставі ордеру (серія ВІ №1405667 від 17.06.2026) представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (надалі ТОВ "Кононівський елеватор"), звернулася з вищезазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі - ПМУДПС) №124/35-00-04-05-33 від 06.04.2026 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 000 000,00 грн.

Наявність обставин, які свідчать про порушення прав добросовісного платника податків, заявниця пов`язує з недоведеністю висновку фактичної перевірки, відображеного в Акті від 06.03.2026 №87/35-00-04-05-28/32284263, щодо порушення платником пп. 14.1.6 ст. 14, пп. 230.1.2 ст. 230 Податкового кодексу України, а також з обставинами порушення процедури проведення фактичної перевірки. Так, фактична перевірка, за твердженням представника позивача, проводиться безпосередньо за місцем фактичного провадження діяльності підприємства, тоді як податкова адреса підприємства, в розумінні п. 45.2. ст. 45 ПК України, може різнитися з фактичною адресою. Враховуючи основний вид господарської діяльності Товариства: 52.10. Складське господарство, на виконання вимог наказу МФУ від 09.12.2011 №1588 про затвердження порядку обліку платників податків і зборів, Товариство зазначило всі місця (адреси) здійснення своєї фактичної господарської діяльності. Однак контролюючий орган в наказі зазначив: «провести фактичну перевірку дотримання вимог чинного законодавства у сфері обігу та реалізації пального за місцем фактичного провадження діяльності: 36014, м. Полтава, пл. Павленківська, 24», хоча ця адреса є лише податковою, на якій не відбувається фактичне здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 75.1.3. ст. 75 ПК України. Контролюючий орган був повідомлений про всі місця/адреси здійснення фактичної діяльності Товариства, що відображено на стр. 5 - 6 Акту, де податковий орган підтвердив поінформованість про місця фактичної діяльності позивача, зазначивши, що на початок перевірки встановлені адреси провадження господарської діяльності Товариства, але всупереч положенням пп. 75.1.3. ст. 75 та ст. 80 ПК України прибув для проведення перевірки за адресою реєстрації юридичної особи. Внаслідок цього податковий орган провів документальну перевірку без фактичного дослідження обставин, які необхідні для з`ясування наявності ознак порушень, визначених пп. 80.2.5 ст. 80 ПК України. Контролюючий орган під час проведення перевірки фактично досліджував виключно документи платника податків, що є характерною особливістю документальної перевірки. В наказі контролюючий орган посилався на пп. 80.2.5. ст. 80 ПК України, лист ДПС України №2268/7/99 00-09-03-02-07 від 03.02.2026, Закон №3817-ІХ з метою здійснення контролю за дотримання платником податків вимог у сфері обігу та реалізації пального. Проте п. 80.2. ст. 80 ПК України визначає, що фактична перевірка проводиться за наявності конкретних підстав, тоді як у самому наказі підстава проведення перевірки зазначена формально - наведено посилання на норму статті ПК України без навіть номінального пояснення причини проведення такої фактичної перевірки, що позбавляє платника податків зрозуміти в чому ж саме причина її проведення: чи то контроль, чи то наявність якоїсь інформації, враховуючи факт того, що позивач не дотичний до реалізації чи обігу пального в розумінні Закону №3817-ІХ, а використовує пальне лише для власної діяльності.

Підсумовуючи опис процедурної частини порушень, допущених відповідачем, представник позивача вважає, що податковий орган не мав підстав для проведення фактичної перевірки, порушивши вимоги щодо оформлення наказу, не зазначивши конкретних підстав для її проведення, не виконав вимоги щодо процедури проведення фактичної перевірки, зазначивши в наказі податкову адресу позивача, визначивши її фактичною та прибувши на податкову адресу Товариства, що не є фактичним місцем здійснення господарської діяльності, завідомо знаючи про фактичні адреси здійснення господарської діяльності, фактично провів документальну, а не фактичну перевірку, досліджуючи виключно документи Товариства.

З приводу суті виявлених порушень представник позивача зазначає, що податковий орган в Акті перевірки вказує на обставини того, що Товариство маючи 19 діючих ліцензій на зберігання пального виключно для потреб власного споживання порушило вимоги пп. 14.1.6. ст. 14 та пп. 230.1.2. ст. 230 ПК України не зареєструвавши акцизні склади та не зареєструвавшись як розпорядник акцизних складів. Такий висновок, за твердженням представника позивача, сформований виключно лише на підставі даних, отриманих з ЄРАН, зважаючи на те, що обсяг отриманого позивачем пального перевищив 1000 м3 протягом календарного року, без проведення фактичної перевірки за місцями здійснення фактичної діяльності, а лише за наслідками огляду наданих позивачем документів без дослідження даних стосовно використання обладнання Товариства, технологічного процесу використання пального Товариством, що має визначальне значення для правильного застосування положень пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України. Акт перевірки не містить жодного окремого аналізу кожного з 19 місць провадження діяльності та не встановлює обставин, які б свідчили про виникнення обов`язку реєстрації акцизного складу за кожною окремою адресою. Наземні резервуари (54 м3) є не просто окремо стоячими ємностями, на чому наголошує податковий орган, вони є цілісною системою одного технологічного процесу газопостачання зерносушарок для забезпечення їх безперервної роботи. Тобто, відповідні резервуари є ємностями для розміщення пального безпосередньо в обладнанні. Отримане пальне у кількості 1 155 993,2 л було використано для забезпечення виключно роботи зерносушарок ДСП-32 за адресою: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Кононівка, вул. Поштова 2. Відповідний факт підтверджується наданими документами стосовно проєктування системи газопостачання, виконання цих робіт, що підтверджує позицію позивача з приводу того, що резервуари 54 м3 є частиною обладнання в розумінні абз. "г" пп. 14.1.6. ст. 14 ПК України: паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої. Висновки ж податкового органу сформовані виключно на власному суб`єктивному тлумаченні норм ПК України, даних, отриманих з ЄРАН, та документах, наданих позивачем, без фактичного дослідження адрес місця фактичного провадження діяльності. Кваліфікація контролюючим органом встановлених резервуарів як окремих місць зберігання пального суперечить нормам ПК України, оскільки пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України визначає акцизний склад як місце провадження діяльності зі зберігання пального, як самостійного виду діяльності або у відриві від технологічного процесу, тоді як у даному випадку наземні резервуари об`ємом 54 м3 є складовими елементами єдиної інженерної системи автономного газопостачання, які використовуються виключно для забезпечення господарської діяльності позивача в межах єдиного технологічного процесу, не є окремими об`єктами обігу пального та не функціонують як місце здійснення діяльності зі зберігання пального у розумінні ПК України. Відтак, за відсутності ознак самостійного зберігання пального та з урахуванням інтегрованого характеру відповідного обладнання у контролюючого органу були відсутні правові підстави для віднесення такого об`єкта до акцизного складу. До того ж за умови виключення обсягів газу, використаних у технологічному обладнанні зерносушарок, обсяг отриманого пального не перевищує 1000 м3 (1 000 000 л). Отже, перевищення порогу в 1000 м3 (1 000 000 л) відсутнє.

06.07.2026 до суду засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Повідомив, що відповідно до наказу ПМУДПС від 23.02.2026 №23-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Кононівський Елеватор» перевірку призначено на підставі положень, зокрема пп. 80.2.5 ст. 80 ПК України та листа ДПС України від 03.02.2026 №2268/7/99-00-09-03-02-07. Підставою для відпрацювання Товариства послугувала наявна у контролюючого органу інформація про те, що підприємство має ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки; протягом січня листопада 2025 року отримало пальне в обсязі, що перевищував 1 000 м3, а саме: 1 599 837,27 л, приведених до температури 15 °C, при цьому не зареєструвало жодного акцизного складу. З огляду на це представник відповідача стверджує, що до моменту призначення перевірки контролюючий орган вже володів конкретною податковою інформацією, яка вказувала на можливе порушення законодавства у сфері обліку та зберігання пального. За даними Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що протягом 2025 року Товариство отримало пальне в загальному обсязі 1896043,81 л, приведених до температури 15°C, без урахування обсягів, отриманих через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії. Станом на початок перевірки позивач мав 19 чинних ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки за 19 окремими місцями провадження господарської діяльності. Жодне із зазначених місць зберігання пального не було зареєстроване як акцизний склад. На підставі встановлених обставин контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким на підставі п. 1281.2 ст. 1281 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 19 000 000,00 грн.

У наказі від 23.02.2026 №23-п зазначено правову підставу (пп. 80.2.5 ст. 80 ПК України), інформаційне джерело (лист ДПС України від 03.02.2026 № 2268/7/99-00-09-03-02-07), сферу контролю (дотримання вимог законодавства щодо обігу та зберігання пального). При цьому у зазначеному листі ДПС України містилася конкретна інформація щодо ТОВ «Кононівський Елеватор», а саме: підприємство мало ліцензії на зберігання пального для власного споживання; обсяг отриманого ним пального вже за січень листопад 2025 року становив 1 599 837,27 л; граничний обсяг у 1000 м3 був перевищений; жодного акцизного складу підприємством не зареєстровано.

З огляду на це представник відповідача вважає, що проведення перевірки було зумовлено не абстрактним або формальним посиланням на норму законодавства, а конкретною інформацією щодо конкретного платника податків, конкретного виду підакцизного товару, конкретного обсягу отриманого пального та конкретної ознаки можливого порушення відсутності реєстрації акцизних складів. Тому доводи позивача про відсутність у контролюючого органу законної та фактичної підстави для проведення перевірки вважає безпідставними.

З приводу місця проведення фактичної перевірки представник відповідача зазначив, що за даними повідомлень про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП за адресою: 36014, м. Полтава, Київський р-н, пл. Павленківська, 24, позивачем самостійно задекларовано об`єкт оподаткування типу «Офіс». Отже, зазначена адреса є не лише юридичною адресою підприємства, а й місцем фактичного провадження його господарської діяльності через відповідний об`єкт офіс. Предметом перевірки було встановлення загального обсягу пального, отриманого платником податків протягом 2025 року за всіма місцями зберігання, та перевірка обставин виникнення у нього обов`язку щодо реєстрації акцизних складів. Зазначене питання має загальноплатниковий характер та потребувало дослідження даних Єдиного реєстру акцизних накладних, відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів, бухгалтерських регістрів підприємства, документів щодо отримання та обліку пального, інформації щодо всіх місць його зберігання. Вказані документи та облікові дані зберігаються і формуються на рівні адміністративного управління підприємством. Тому проведення перевірки за місцем фактичного провадження діяльності господарського об`єкта «офіс» відповідало предмету перевірки.

Факт дослідження документів під час фактичної перевірки, з урахуванням положень пп. 20.1.6 ст. 20, п. п. 85.2, 85.4, 85.8 ст. 85 ПК України, не змінює її правової природи та не перетворює її на документальну перевірку.

Щодо перевищення позивачем обсягу отримання пального в 1 000 м3 перевіркою встановлено, що протягом 2025 року Товариство отримало 1 896 043,81 л пального, приведених до температури 15 °C. Тобто встановлений законом поріг у 1 000 м3 був перевищений майже вдвічі. Позивач не заперечує факт отримання такого загального обсягу пального. Натомість позовна позиція ґрунтується на тому, що з розрахунку необхідно виключити 1 155 993,2 л скрапленого газу, списаного на роботу зерносушарок. Такий підхід не відповідає визначенню акцизного складу, наведеного в пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України. Законодавець як критерій визначив саме обсяг пального, отриманого протягом календарного року. Факт подальшого використання або списання пального не змінює факту його попереднього отримання. Інакше застосування встановленого законом критерію «отримує протягом календарного року» було б фактично підмінене іншим, не передбаченим ПК України, критерієм «залишок невикористаного пального». Резервуари 50 м3 не включені до складу закінченого будівництвом об`єкта. Відомості Державного реєстру речових прав, акт готовності об`єкта до експлуатації та сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта підтверджують наявність системи автономного газопостачання, станції регазифікації, підземного резервуара V = 9,2 м3, блискавкоприймача. Водночас два резервуари СВГ об`ємом по 50 м3 до складу закінченого будівництвом об`єкта не включені. Таким чином, твердження позивача про те, що саме резервуари 50 м3 є невід`ємними конструктивними складовими зареєстрованого об`єкта нерухомого майна, не підтверджується документами щодо введення об`єкта в експлуатацію. Дані форми №20-ОПП підтверджують самостійний статус відповідних об`єктів. За адресою: АДРЕСА_1 позивачем у повідомленнях за формою №20-ОПП окремо задекларовано: комплекс, бочку, напівпричіп загальний бортовий Blumhardt SAL.40.24-135E, №АА0776XL. Тобто сам платник податків для цілей податкового обліку визначив комплекс та напівпричіп як окремі об`єкти. Ця обставина суперечить твердженню позивача про повну конструктивну та функціональну невіддільність резервуарів від зерносушарок. За даними ЄРАН лише за адресою с. Кононівка, вул. Поштова, 2 протягом 2025 року отримано 1 202 156,54 л пального, у тому числі 30 690,28 л важких дистилятів, 1 171 466,26 л скрапленого газу. Зазначений обсяг пального надходив на конкретне місце зберігання та фізично розміщувався в ємностях до моменту його подальшого використання. Таким чином, наявність подальшого технологічного використання пального не виключає попереднього здійснення операцій з приймання, розвантаження, накопичення, зберігання, подачі пального. Саме такі операції охоплюються поняттям акцизного складу.

Доводячи хибність тверджень позивача щодо винятку для паливного бака, представник відповідача зазначає, що пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України передбачає, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої. Ключовим для застосування зазначеного винятку є розміщення ємності безпосередньо у транспортному засобі, в обладнанні, у пристрої. Два резервуари СВГ об`ємом по 50 м3 не розміщені безпосередньо в зерносушарках, не є внутрішніми паливними баками зерносушарок, не включені до складу закінченого будівництвом об`єкта як його конструктивні елементи, є окремими напівпричепами, окремо обліковуються як об`єкти оподаткування.

08.07.2026 до суду засобами системи «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача повторює тезу про те, що недотримання відповідачем вимог щодо підстав, порядку та процедури проведення фактичної перевірки призвело до того, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах, а сформовані на підставі припущень та суб`єктивної інтерпретації окремих відомостей, отриманих відповідачем, які не є результатом належного податкового контролю, проведеного у спосіб, визначений законом.

Наголошує на тому, що податковий орган безпідставно включає до обсягу понад 1000 м3 пальне, яке використовувалося виключно для забезпечення роботи зерносушарок через резервуари, які є складовою частиною автономної системи їх газопостачання, що доводить правова позиція ВС, викладена у постанові від 11.11.2024 у справі №480/14519/21, де суд дійшов висновку про те, що резервуари, які є невід`ємною частиною автономної системи газопостачання зерносушарки та використовуються виключно для забезпечення її технологічного процесу, є паливними баками обладнання у розумінні абз. "г" пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України. ВС зазначив, що пальне, використане для роботи зерносушарки через такі резервуари, не враховуються при визначенні граничного обсягу пального, встановленого абз. "б" пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України, а тому таке пальне не підлягає врахуванню при визначенні граничного обсягу отриманого пального, з фактом перевищення якого ПК України пов`язує виникнення обов`язку у платника щодо реєстрації акцизного складу. У зв`язку з цим пальне у кількості 1 155 993,2 л яке використовувалося Товариством виключно для забезпечення роботи зерносушарок ДСП-32, не може бути враховане при визначенні перевищення граничного обсягу 1000 м3, оскільки відповідні резервуари є складовою частиною автономної системи газопостачання зерносушарок. Фактично відповідач застосував норму абз. «б» пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України ізольовано від інших положень цього ж підпункту, хоча саме абз. «г» визначає випадки коли ємності, незважаючи на наявність у них пального, взагалі не можуть розглядатися як акцизний склад.

Посилання відповідача на те, що резервуари не є частиною закінченого будівництва, представник позивача також вважає безпідставними, оскільки положення пп. «г» пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України не ставлять можливість визнання ємності паливним баком обладнання у залежність від здійснення будівельних робіт чи набуття статусу об`єкта нерухомості. Натомість визначальним фактором у таких правовідносинах є функціональне призначення відповідної ємності та спосіб її використання.

Підсумовуючи свою відповідь, представник позивача зазначив, що не здійснивши фактичного дослідження місць провадження діяльності Товариства, відповідач не встановив фактичних обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність ознак акцизного складу, зокрема фактичний спосіб використання резервуарів, порядок використання пального, наявність чи відсутність його відпуску, а також фактичне використання резервуарів у технологічному процесі роботи зерносушарок, внаслідок чого висновки контролюючого органу побудовані виключно на підставі аналізу окремих документів та власного тлумачення даних.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача, скоротивши продублював доводи відзиву.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 позовну заяву було залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання 18.08.2026.

У судовому засіданні 18.08.2026 суд провів підготовчі дії, за наслідками чого закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 08.09.2026.

У судовому засіданні 08.09.2026 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав виступи учасників з відповідними заявами, в яких представники сторін обстоювали власні позиції, дослідив матеріали справи, після чого суд оголосив перерву для формування остаточної позиції по суті спору до 15.10.2026.

У судовому засіданні 15.10.2026 суд завершив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, після чого оголосив скорочене рішення по суті спору.

За наслідками судового розгляду суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ТОВ «Кононівський Елеватор» 19.02.2003 зареєстровано у статусі юридичної особи, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.07.2006 вчинено запис за №1021200000000256. Основним зареєстрованим видом економічної діяльності Товариства за КВЕД є: 52.10 Складське господарство. Засновниками Товариства є: ТОВ "Кернел-Капітал" (код ЄДРПОУ 32768392; 01001, м. Київ, пров. Шевченка Тараса, 3), ТОВ "Гутянський Елеватор" (код ЄДРПОУ 31834605; 36014, м. Полтава, пл. Павленківська, 24), Естрон Корпорейшн Лімітед (код ЄДРПОУ НЕ81741; Кіпр, 8021, Пафос, МСВ Тауер, Васілеос Константіну, буд. 6, кв/офіс 102), Кернел Холдинг С.А. (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; Люксембург, L1840, бул. Жозеф ІІ, 8А), ТОВ "Кернел-Трейд" (код ЄДРПОУ 31454383; 01001, м. Київ, пров. Шевченка Тараса, 3). Кінцевим бенефіціарним власником Товариства є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ). Функції керівника Товариства виконує Винокуров Кирило Володимирович, а на момент проведення перевірки - ОСОБА_2 . Товариство з 11.03.2003 перебуває на податковому обліку в ПМУДПС за №313.

03.02.2026 ДПС України направила на адресу ГУДПС в областях та у м. Києві, міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, підрозділам контролю за підакцизними товарами листа за №2268/7/99-00-09-03-02-07, яким повідомляла про те, що у зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету міністрів України від 25.07.2024 №854 «Про реалізацію експериментального проекту щодо функціонування системи управління податковими ризиками (комплаєнс-ризиками) в Державній податковій службі» та наказу Державної податкової служби України від 30.09.2024 №705 «Про затвердження Порядку формування паспорта податкового ризику та опрацювання інформації, що міститься в ньому» Департаментом контролю за підакцизними товарами (далі - Департамент) розроблено паспорт податкового ризику «Відсутність реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» та алгоритм відбору суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, у яких обсяги отриманого пального (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії) протягом календарного року перевищують 1000 кубічних метрів (крім платників єдиного податку четвертої групи) та 10000 кубічних метрів (для платників єдиного податку четвертої групи) та не зареєстрували акцизні склади (пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України). За умовами пп. 230.1.2 ст. 230 Кодексу платники податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

За результатами аналізу даних, наявних в інформаційних системах ДПС, виявлено 84 суб`єкти господарювання, які мають ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки та протягом січня-листопада 2025 року отримали пального в обсягах понад 1000 кубічних метрів та 1 суб`єкта господарювання, який є платником єдиного податку четвертої групи, та отримав пальне в обсягах понад 10000 кубічних метрів, при цьому вказані платники не зареєстрували акцизні склади.

На виконання підпункту 1.13.2 пункту 1.13 додатку 2 «Операційний план діяльності ДПС України з управління податковими ризиками на 2025 рік» Загального плану Державної податкової служби України удосконалення управління податковими ризиками на період з 01.01.2025 по 31.12.2026 (зі змінами) ДПС платникам направлено в електронні кабінети щодо необхідності реєстрації акцизних складів.

Враховуючи вищезазначене, направляємо для відпрацювання та проведення фактичних перевірок переліки суб`єктів господарювання, які мають ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, отримали пальне в обсязі, який перевищує встановлений Кодексом обсяг, та на сьогоднішній день не зареєстрували акцизні склади.

Інформацію щодо результатів відпрацювання та вжитих заходів надавати Департаменту кожного 15 та 30 календарного дня місяця за встановленою формою згідно з додатком засобами ІКС «Управління документами» до повного відпрацювання суб`єктів господарювання у найкоротші терміни.

На підставі цього листа, підпунктів 191.1.4, 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 статті 191 ПК України, керуючись підпунктами 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.46 статті 20, пунктом 75.1. статті 75, підпунктом 80.2.5 статті 80 ПК України та Законом України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» наказом начальника ПМУДПС «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Кононівський Елеватор» (код ЄДРПОУ 32284263)» від 23.02.2026 №23-П було призначено проведення з 25.02.2026 фактичної перевірки Товариства з метою здійснення контролю за дотриманням платником податків вимог чинного законодавства у сфері обігу та реалізації пального, за юридичною адресою та місцем фактичного провадження діяльності господарського об`єкту офіс за адресою: 36014, м. Полтава, пл. Павленківська, 24 за період діяльності з 01.01.2025 по дату закінчення перевірки (а.с. 16).

Перевірку закінчено 06.03.2026 о 10:30 год.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом 06.03.2026 було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС №87/35-00-04-05-28/32284263 (надалі Акт перевірки) (а.с. 18-23).

Висновком Акту перевірки встановлено порушення Товариством вимог пп. 14.1.6 ст. 14 та пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України, а саме: відсутність з вини платника податків реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового у період перевищення обсягів придбання пального, відповідальність за що передбачена п. 1281.2 ст. 1281 ПК України.

Такий висновок ґрунтується на встановлених перевіркою обставинах того, що Товариство за даними Єдиного реєстру ліцезіатів на початок перевірки мало 19 діючих ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки за місцями провадження господарської діяльності у Полтавській, Харківській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Тернопільській, Сумській, Київській, Кіровоградській областях. При цьому жодне з місць провадження господарської діяльності за вказаними ліцензіями не зареєстроване акцизним складом.

Водночас за даними Єдиного реєстру акцизних накладних протягом 2025 року Товариством отримано на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки: Черкаська область, Золотоніський район, село Кононівка, вул. Поштова, 2 в кількості 1 202 156,54 л, приведених до 15оС, у т.ч.:

- «Важкі дистиляти (газойлі)» за кодом УКТЗЕД 2710194300 30690,28 л, приведених до 15оС;

- «Скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) та інші» за кодом УКТЗЕД 2711000000 1 171 466,26 л, приведених до 15оС.

За даними картки рахунку 203 придбано газу скрапленого пропан-бутан на «Кононівку» у 2025 році в кількості 1 118 656,41 л та списано по рахунку 231 «Надання послуг елеватора та ін. виробництво Паливо на сушку (23)» - 1 155 993,2 л.

Таким чином, як за висновком перевірки, Товариство отримало пальне в обсягах 1 896 043,81 л, приведених до 15оС (без урахування надходження скрапленого газу (пропан або суміш пропану з бутаном) в балонах від ТОВ «БВС Ритейл»), але в порушення вимог пп. 14.1.6 ст. 14 та пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України платник не зареєструвався як розпорядник акцизних складів та не зареєстрував акцизні склади (19 одиниць).

Заперечення платника стосовно висновків Акту перевірки було залишено без задоволення, з приводу чого заступник начальника ПМУДПС В.Любічев 03.04.2026 надав письмову відповідь за №804/6/35-00-04-05-19 (а.с. 27-28).

На підставі висновків Акту перевірки щодо порушення платником вимог пп. 14.1.6 ст. 14 та пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України контролюючим органом 06.04.2026 прийнято податкове повідомлення-рішення №124/35-00-04-05-33, яким до Товариства на підставі пп. 54.3.3 ст. 54, п. 1281.2 ст. 1281 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 19 000 000,00 грн (19 місць х 1000000,00 грн) (а.с. 25).

Рішенням ДПС від 16.06.2026 №15834/6/99-00-06-03-01-06 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу Товариства без задоволення (а.с. 30-33).

Не погоджуючись із правомірністю висновків податкової перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в окреслених рамках, суд виходить з наступного правового регулювання.

Однією з підстав позову є посилання представника позивача на обставини незаконності призначення та проведення фактичної перевірки, оскільки у наказі №23-п від 23.02.2026 Про проведення фактичної перевірки ТОВ Кононівський Елеватор (код ЄДРПОУ 32284263) підстава проведення перевірки зазначена формально, так як міститься лише посилання на норму ПК України без навіть номінального пояснення причини проведення такої перевірки.

У зв`язку з цим суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (надалі ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 75.1.3 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стаття 80 ПК України визначає порядок проведення фактичної перевірки.

Так, зокрема пп. 80.2.5 ст. 80 ПК України, який був взятий відповідачем за підству, передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Вирішуючи ключове у справі №280/1431/23 питання та на розвиток викладеної у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 правової позиції, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 28.05.2024 звертала увагу на те, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Судова палата наголошує, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.

Як свідчить зміст наказу «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Кононівський Елеватор» (код ЄДРПОУ 32284263)» (а.с. 16), окрім юридичної підстави у вигляді нумераційного позначення статей Кодексу цей документ містить ще й посилання на лист ДПС України від 03.02.2026 №2268/7/99-00-09-03-02-07, яким ДПС ініціювала проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, які мають ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, отримали пальне в обсязі, який перевищує встановлений Кодексом обсяг, та на сьогоднішній день не зареєстрували акцизні склади.

За таких обставин твердження представника позивача з приводу відсутності у наказі хоча б номінального пояснення причин призначення перевірки суд визнає безпідставними, а тому доводи щодо порушення відповідачем порядку призначення перевірки є необґрунтованими.

З приводу обставин дотримання відповідачем порядку проведення перевірки суд зазначає, що аналіз змісту норми пп. 75.1.3 ст. 75 ПК України свідчить на користь висновку про те, що проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з`ясування місця безпосереднього провадження платником конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування об`єктів, які використовуються господарюючим суб`єктом у господарській діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.

На відміну від фактичної, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих податковим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, що охоплюється предметом саме документальної перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів.

Фактична ж перевірка не передбачає контролю за нарахуванням і сплатою податків. Особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта господарської діяльності. Тому така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №640/2254/19 вже висловлювався з приводу того, що фактична перевірка може проводитися як за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, так і за місцем розташування господарських та інших об`єктів права власності такого платника.

Як вже встановлено судом вище, наказом начальника ПМУДПС від 23.02.2026 №23-П було призначено проведення з 25.02.2026 фактичної перевірки ТОВ «Кононівський Елеватор» з метою здійснення контролю за дотриманням платником податків вимог чинного законодавства у сфері обігу та реалізації пального, за юридичною адресою та місцем фактичного провадження діяльності господарського об`єкту офіс за адресою: 36014, м. Полтава, пл. Павленківська, 24.

Як зазначив представник позивача, за вказаною адресою не відбувається фактичне здійснення господарської діяльності, натомість - це лише податкова адреса позивача, за якою знаходиться адміністративний офіс Товариства. Контролюючий орган був поінформований про це та про всі місця/адреси здійснення фактичної діяльності позивача, що знайшло своє відображенні в акті перевірки, де наведено перелік з 24 місць провадження Товариством господарської діяльності за перевірений період згідно з витягом з Єдиного реєстру ліцензіатів (стор. 18-19 Акту перевірки), однак провів фактичну перевірку в офісі Товариства за адресою: м. Полтава, пл. Павленківська, 24.

Перед тим як сформулювати висновок щодо не/дотримання відповідачем порядку проведення фактичної перевірки, суд здійснює аналіз суті виявлених контролюючим органом порушень, з огляду на що враховує наступне нормативно-правове регулювання.

Висновком Акту перевірки зафіксовано факт порушення платником вимог пп. 14.1.6 ст. 14 та пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України, відповідальність за що встановлена п. 1281.2 ст. 1281 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.6. ст. 14 ПК України, акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно з пп. 230.1.2. ст. 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

За умовою абз. 1 п. 1281.2 ст. 1281 ПК України, відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Фактичною підставою для нарахування Товариству штрафу у розмірі 19 000 000,00 грн слугували виявлені фактичною перевіркою за результатами аналізу Єдиного реєстру ліцензіатів у 2025 році обставини того, що станом на початок перевірки ТОВ «Кононівський Елеватор» має 19 діючих ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. При цьому жодне з місць, де здійснюється зберігання пального, не є акцизним складом, тоді як за даними Єдиного реєстру акцизних накладних контролюючий орган виявив, що упродовж того ж 2025 року Товариство отримало пальне за адресою місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання не платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Кононівка, вул. Поштова, 2) у кількості 1 202 156,54 л, приведених до 15оС.

Спростовуючи висновок фактичної перевірки, представник позивача стверджує, що кваліфікація контролюючим органом встановлених резервуарів, як окремих місць зберігання пального, суперечить нормам закону, оскільки пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України визначає акцизний склад як місце провадження діяльності зі зберігання пального, як самостійного виду діяльності або у відриві від технологічного процесу, тоді як у даному випадку наземні резервуари об`ємом 54 м3 є складовими елементами єдиної інженерної системи автономного газопостачання. При цьому такі резервуари використовуються Товариством виключно для забезпечення власної господарської діяльності в межах єдиного технологічного процесу, не є окремими об`єктами обігу пального та не функціонують як місце здійснення діяльності зі зберігання пального у розумінні ПК України.

З аналізу обставин, покладених в основу висновків Акту фактичної перевірки, суд встановив, що контролюючий орган взяв до уваги дані Єдиного реєстру ліцензіатів у 2025 році щодо наявності у ТОВ «Кононівський Елеватор» 19 діючих ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, а також дані Єдиного реєстру акцизних накладних щодо обсягів отриманого пального за адресою місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.

У зв`язку з цим суд зазначає, що за правовою природою фактична перевірка призначається для встановлення фактичного стану здійснення господарської діяльності платника податків за місцем її провадження, не передбачає дослідження даних бухгалтерського чи податкового обліку.

Дані Єдиного реєстру акцизних накладних є інформаційно-аналітичними відомостями, що формуються на підставі податкової звітності платника податків, а отже їх аналіз відноситься до предмета документальної перевірки.

Тобто, використання контролюючим органом зазначених даних як єдиного доказу на підтвердження висновку про обсяги отриманого платником пального свідчить про вихід за межі фактичної перевірки, що у свою чергу доводить обґрунтованість тверджень представника позивача з приводу порушення порядку проведення фактичної перевірки.

У контексті предмету фактичної перевірки місцем її проведення мало б бути фактичне місцезнаходження ємностей, у яких здійснюється зберігання пального, і саме питання їх наявності чи відсутності, з`ясування виду операцій з пальним, яке знаходиться/знаходилось у цих ємностях, підлягали перевірці, а не сама лише інформація, отримана з Єдиного реєстру акцизних накладних.

Представник Товариства під час проведення фактичної перевірки в офісі у м. Полтава повідомляв ревізорам та надавав проєкт нового будівництва автономного газопостачання скрапленим вуглеводневим газом пропан-бутаном для зерносушарок ДСП-32х2от в кількості 2 шт. за адресою: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Кононівка, вул. Поштова, 2 (а.с. 52-71). Згідно з цим проєктом позивач здійснив нове будівництво об`єкта, який передбачає систему автономного газопостачання скрапленим вуглеводневим газом пропан-бутаном для зерносушарок ДСП-32х2от в кількості 2 шт. Система автономного газопостачання скрапленим вуглеводневим газом (СВГ) складається з підземного резервуару у кількості 1 шт, об`ємом V=9,2 м3, випарника KBV-1500 з регуляторною групою та насосом. Для забезпечення автономної роботи зерносушарок ДСП-32х2от в кількості 2 шт. з газовими пальниками МD-G-320-B(LPG) (по 3,2 МВт), розрахункова потужність кожної сушки 6400 кВт (разом 12800 кВт) запроєктовано будівництво резервуару скрапленого газу (V=9,25 м3), випарника з регуляторною групою та газовим лічильником, блискавкоприймача, стовпчика статичного розряду. Відповідно до загальної пояснювальної записки до Проєкту за основними технічними показниками на об`єкті від системи автономного газопостачання буде працювати наступне газоспоживаюче обладнання: дві зерносушки ДСП-32, кожна з 2-ма газовими пальниками МD-G-320-B(LPG) (по 3,2 МВт) - 6,4 МВт, надземні газопроводи рідкої та парової фаз високого тиску, робочий тиск яких буде складати не більше ніж 1,6 МПа (16 бар); надземні та підземні газопроводи парової фази середнього тиску, робочий тиск яких буде складати не більше ніж 0,03 МПа (300 мбар). Джерело газу надземна резервуарна установка, яка складається з резервуарів СВГ 50 м3 (напівпричіп) - 2 шт; технологічних газопроводів, запірної та запобіжної арматури, КВПіА; випарник KВV-1500; регуляторна група 1500 кг/год; насос Blackmer LGL 158. При цьому резервуари 50 м3 2 шт. є надземним джерелом живлення та газопостачання відповідного новозбудованого об`єкту (автономного газопостачання скрапленим вуглеводневим газом пропан-бутаном для зерносушарок ДСП-32х2от в кількості 2 шт). Резервуар підземний та резервуари наземні це різні складові частини одного технологічного процесу живлення зерносушарок ДСП-32. Одні об`єкти будуються як нові, інші об`єкти не потребують будівництва, але результат один цілісна система автономного газопостачання.

У зв`язку з цим позивач стверджував як під час проведення перевірки, так і в суді, що наземні резервуари (54 м3) є не просто окремо стоячими ємностями, на чому наполягає податковий орган, натомість вони є складовою цілісної системи одного технологічного процесу газопостачання зерносушарок для забезпечення їх безперервної роботи. Податковий орган не взяв до уваги нове будівництво, складові частини цього процесу, внаслідок чого має хибне уявлення про обладнання, яке має працювати в комплексі.

Доводячи свою правоту, позивач замовляв будівельно-технічне експертне дослідження, за результатами якого отримано висновок експерта №594 від 14.05.2026 (а.с. 37-46), в якому зазначено, що резервуари 54 м3 не мають обладнання для відпуску/перекачування газу в інші ємності, окрім як для забезпечення роботи зерносушарок, резервуари 54 м3 є джерелом палива для зерносушарок, частиною цілісної системи газопостачання зерносушарок. Тобто, відповідні резервуари є ємностями для розміщення пального безпосередньо в обладнанні.

З огляду на все це представник позивача вважає доведеним факт того, що Товариство використало отримане пальне у кількості 1 155 993,2 л виключно для забезпечення роботи зерносушарок ДСП-32 за адресою: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Кононівка, вул. Поштова 2.

Суд, враховуючи обставини проведення відповідачем фактичної перевірки не за місцем знаходження резервуарів у с. Кононівка по вул. Поштова, 2, а натомість - за місцем знаходження офісу Товариства у м. Полтава на пл. Павленківська, 2, доходить висновку про спотворення контролюючим органом суті такої перевірки, закладеної у зміст пп. 75.1.3. ст. 75 ПК України, що призвело до порушення порядку її проведення. Внаслідок такого порушення контролюючий орган фактично позбавив себе можливості пересвідчитися натурним чином у достовірності тверджень платника щодо нового будівництва автономного газопостачання скрапленим вуглеводневим газом пропан-бутаном для зерносушарок ДСП-32х2от в кількості 2 шт. за адресою: Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Кононівка, вул. Поштова, 2, обладнання новозбудованого об`єкту підземним та надземними джерелами живлення і газопостачання, цілісності системи одного технологічного процесу газопостачання зерносушарок для забезпечення їх безперервної роботи.

Посилання в Акті перевірки на дані Єдиного реєстру ліцензіатів та Єдиного реєстру акцизних накладних без з`ясування обставин, наведених судом вище, є недостатніми та неприпустимими під час проведення фактичної перевірки для формулювання висновку про порушення платником вимог пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України.

Окрім цього суд враховує правові особливості регулювання спірних правовідносин, які залишив поза увагою відповідач.

Так, в абзаці «б» підпункту 14.1.6 статті 14 ПК України законодавець передбачив виключення, навівши критерії, які дозволяють вважати приміщення або територію такими, що не є акцизним складом, а саме: 1) загальна місткість розташованих ємностей на кожній з них для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 м3; 2) суб`єкт господарювання (не стосується платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 м3 (не враховується обсяг пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії); 3) суб`єкт господарювання пальне використовує виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Однак, критерій, визначений цим підпунктом щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Крім того, сам по собі факт отримання пального в обсягах понад 1000 м3 не є достатньою обставиною для кваліфікації як зберігання пального без реєстрації акцизного складу, оскільки контролюючий орган має враховувати обставини зберігання пального у таких ємностях, позаяк згідно з пунктом «г» підпункту 14.1.6 статті 14 ПК України не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без реєстрації акцизного складу, з`ясуванню підлягали такі обставини як місце та спосіб зберігання пального, мета придбання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального.

Суд зазначає, що співробітниками ПМУДПС під час проведення фактичної перевірки не встановлено та не доведено належними засобами доказування фактів того, що позивач використовував отримане пальне не виключно для потреб власного споживання або що він здійснював операції з реалізації та зберігання пального іншим особам. Акцизні накладні свідчать лише про факт придбання (купівлі) пального, яке позивач міг використовувати виключно у власній господарській діяльності. В акті перевірки контролюючим органом не зазначено про здійснення інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей. Посилаючись виключно на дані Єдиного реєстру акцизних накладних, відповідач не встановив на момент проведення контрольного заходу факт зберігання позивачем пального за вказаний в акті період з перевищенням встановленого ліміту. Акцизні накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних, свідчать лише про факт надходження пального, але не відображають його подальшу долю.

Тобто, обставини зберігання пального, які були обов`язкові для з`ясування під час проведення фактичної перевірки, залишилися нез`ясованими.

Водночас пояснення позивача є логічними і достатньо обґрунтованими та вказують на те, що наземні резервуари об`ємом 54 м3 є складовими елементами єдиної інженерної системи автономного газопостачання.

Принагідно суд звертає увагу на висновки Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №420/14724/20 стосовно того, що обсяг пального, заправленого у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої, не враховується до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження - розвантаження та зберігання пального у розумінні пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України. Тому позивач дотримався критеріїв, зазначених у пп. 14.1.6 ст. 14 ПК України, оскільки приміщення та/або території, на яких позивач, як власник або користувач зберігає та використовує пальне виключно для потреб власного споживання не є акцизними складами.

З урахуванням з`ясованих обставин неналежного проведення відповідачем фактичної перевірки, наданих позивачем доказів того, резервуари для зберігання пального є складовими елементами єдиної інженерної системи автономного газопостачання суд доходить переконання про недоведеність висновку перевірки щодо наявності в діях позивача ознак порушень вимог пп. 14.1.6 ст. 14, пп. 230.1.2 ст. 230 ПК України, який покладено в основу оскарженого податкового повідомлення-рішення №124/35-00-04-05-33 від 06.04.2026 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 000 000,00 грн, у зв`язку з чим суд визнає таке рішення протиправним та скасовує його.

Відтак позов слід задовольнити у повному обсязі та у спосіб, обраний позивачем.

У порядку розподілу судових витрат суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача фактично сплачену позивачем суму судового збору за звернення до суду з цим позовом у розмірі 33280,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" у справі №440/7986/26 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №124/35-00-04-05-33 від 06.04.2026.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору за звернення до суду з позовом, у розмірі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (код ЄДРПОУ 32284263; пл. Павленківська, 24, м. Полтава, 36014).

Відповідач: Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44131658; вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.10.2026.

СуддяЄ.Б. Супрун