Рішення № 140800440, 21.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3282/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Начальника відділу з питань виплати пенсій Управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Писаченко Олени Юріївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України в особі начальника відділу з питань виплати пенсій управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення Департаменту пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Писаченко О.Ю. , яка полягала у порушенні строків розгляду звернення Позивача від 04.11.2025 року, встановлених статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.11.2025 він звернувся до Пенсійного фонду України електронною поштою та через урядову «гарячу лінію» із заявою-скаргою щодо неправомірного припинення виплати йому пенсії по інвалідності. Втім, письмову відповідь - лист від 09.01.2026 за підписом начальника відділу ПФУ Писаченко О. Ю. він отримав лише 12.01.2026, тобто з порушенням місячного строку розгляду звернень більш ніж на один календарний місяць. На думку позивача, посадова особа відповідача припустилася протиправної бездіяльності, допустивши формальний підхід та не забезпечивши належного контролю за дотриманням процедури й строків розгляду скарги. Позивач наголошує, що такі дії порушують ст. 40 Конституції України, ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про державну службу», Присягу державного службовця, а також суперечать принципу «належного урядування» (good governance) та прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Рисовський проти України» та «Москаль проти Польщі»).

Ухвалою судді від 23.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.

10.03.2026 до суду від ПФУ надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що звернення позивача від 04.11.2025 було належним чином розглянуто в межах компетенції та 09.01.2026 йому надано вичерпні роз`яснення щодо порядку виплати пенсій по інвалідності й необхідності проходження оцінювання функціонування особи. Затримка в наданні відповіді понад встановлений законом строк пояснюється об`єктивними та надзвичайними факторами: колосальним навантаженням на посадову особу (розглянуто 520 звернень за червень-грудень 2025 року) та тривалими відключеннями електроенергії в Києві через масовані ворожі обстріли енергетичної інфраструктури в жовтні-грудні 2025 року.

30.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою ПФУ фактично визнав факт порушення строків, а наведені виправдання є юридично безпідставними. Позивач підкреслює, що високе службове навантаження свідчить лише про неналежну організацію роботи органу, а перебої з електропостачанням та повітряні тривоги мали періодичний характер і за законом не зупиняють перебіг строків розгляду звернень (що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справі № 990/102/25). Оскільки суб`єкт владних повноважень не довів наявності об`єктивних і непереборних обставин, позивач наполягає на повному задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання (довідка Приморської міжрайонної МСЕК 12ААВ №523418 від 05.04.2022 року, чинна на період воєнного стану) та перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як одержувач пенсії по інвалідності.

04.11.2025 позивач направив електронною поштою безпосередньо до Пенсійного фонду України заяву-скаргу щодо неправомірного припинення виплати пенсії по інвалідності, порушення конституційних прав і дискримінації з вимогою негайно поновити пенсійні виплати (зареєстрована ПФУ за вх. № 72514/Щ-2800-25 від 22.11.2025 року).

Того ж дня, 04.11.2025, позивач подав ідентичну за змістом заяву-скаргу через особистий кабінет на веб-сайті ДУ «Урядовий контактний центр» («Урядова гаряча лінія 15-45») за № ЩЕ-19422318, яку було зареєстровано в Пенсійному фонді України за вх. № 65818/Щ-2800-25 від 04.11.2025 року.

У своїх зверненнях позивач визначив конкретний спосіб отримання відповіді - на власну електронну адресу (alexshel@ukr.net) у строки, встановлені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» (не більше одного місяця від дня надходження).

09.01.2026 Пенсійним фондом України було складено та підписано письмову відповідь вих. № 2215-65818/Щ-03/8-2800/26 за підписом Начальника відділу з питань виплати пенсій Управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій і пільг ПФУ Писаченко Олени Юріївни .

12.01.2026 позивач отримав зазначений лист електронною поштою, у якому містилися роз`яснення законодавства щодо порядку виплати пенсій по інвалідності під час воєнного стану, положень постанови КМУ від 15.11.2024 № 1338 та вказувалося про необхідність проходження оцінювання повсякденного функціонування особи для продовження виплати пенсії.

Зважаючи на те, що розгляд звернень позивача від 04.11.2025 та направлення відповіді відбулися з порушенням встановленого законом місячного строку більш ніж на один календарний місяць, при цьому рішення про продовження строку розгляду до 45 днів позивачу не повідомлялося та не приймалося, він звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17) сформувала висновок про те, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня у справі № 990/46/22, де також зазначено, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Для надання судового захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тож дійсно, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було реальним й існувало на момент звернення до суду.

Судом встановлено, що звернення позивача від 04.11.2025 було розглянуто Пенсійним фондом України, а письмова відповідь вих. № 2215-65818/Щ-03/8-2800/26 від 09.01.2026 була складена, надіслана та фактично отримана позивачем електронною поштою 12.01.2026.

Суд підкреслює, що порушення суб`єктом владних повноважень часових строків розгляду звернення дійсно мало місце, адже відповідь надано понад місячний строк. Однак сам по собі факт недотримання процедурних строків органом влади поза зв`язком із реальними правовими наслідками для особи не є достатньою підставою для визнання бездіяльності протиправною в судовому порядку.

Принцип «належного урядування» та прецедентна практика Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Рисовський проти України» та «Москаль проти Польщі») покликані захищати громадян від свавілля державних органів, забезпечувати правову визначеність та унеможливлювати ситуації, коли органи влади виправляють власні помилки за рахунок прав і законних інтересів осіб. У даному ж випадку затримка у наданні роз`яснення не призвела до позбавлення або обмеження будь-яких суб`єктивних матеріальних чи соціальних прав позивача.

Визнання судом протиправною бездіяльності за минулий період, яка повністю вичерпала свою дію та припинилася до ініціювання судового провадження, за відсутності вимог про поновлення конкретного порушеного матеріального права (наприклад, щодо виплати пенсії) є абстрактним і не здатне відновити жодного права позивача, оскільки його право на отримання відповіді вже повністю реалізовано 12.01.2026.

При цьому суд критично оцінює посилання позивача на невиконання посадовою особою відповідача Присяги та норм Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а не здійснення оцінки дій державних службовців на предмет наявності в їхніх діях ознак дисциплінарного проступку чи порушення етичних норм.

Питання дотримання службової дисципліни, оцінки ефективності виконання посадових обов`язків та притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності належать до виключної компетенції суб`єкта призначення (керівника державної служби), а не адміністративного суду під час розгляду публічно-правового спору.

Право на судовий захист підлягає реалізації лише у разі наявності реального та існуючого порушення прав особи на момент звернення до суду. Позов у даній справі поданий позивачем 08.02.2026, тобто тоді, коли спірні правовідносини щодо розгляду звернення вже були повністю припинені та врегульовані шляхом направлення та отримання відповіді.

Таким чином, даний позов не спрямований на захист чи відновлення порушеного права, оскільки на момент звернення до суду таке порушення відсутнє, а рішення суду про визнання бездіяльності протиправною за таких умов матиме виключно декларативний характер, що суперечить основним засадам та завданням адміністративного судочинства, визначеним ст. 2 КАС України.

Судовий захист не може бути формальним чи застосовуватися задля морального задоволення особи або констатації фактів процедурних затримок, які втратили актуальність.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пенсійного фонду України (місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 9, 01014; ЄДРПОУ 00035323), Начальника відділу з питань виплати пенсій Управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Писаченко Олени Юріївни (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 00035323) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.