Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/26788/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250012198 від 30.06.2026 року про перерахунок ОСОБА_1 , пенсії в частині не зарахування до стажу судді, що дає право на відставку, половини строку навчання за денною формою в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова (з 1 вересня 1984 року по 28 червня 1989 року), а саме 2 роки 4 місяці та 29 днів, та п?ять років роботи у галузі права, а саме: 1 рік 4 дні на посаді юриста Суворовського районного виконавчого комітету; 9 місяців 20 днів на посаді юрисконсульта управління обласної ради у справах майна та інвестицій; 3 роки два місяці 6 днів на посаді завідуючого юридичним відділом, заступника начальника Представництва по управлінню комунальною власністю м. Одеси;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова (з 1 вересня 1984 року по 28 червня 1989 року), а саме 2 роки 4 місяці та 29 днів, та п?ять років роботи у галузі права, а саме: 1 рік 4 дні на посаді юриста Суворовського районного виконавчого комітету (з 01.08.1989р. по 04.08.1990р.); 9 місяців 20 днів на посаді юрисконсульта управління обласної ради у справах майна та інвестицій (з 01.12.1997р. по 20.09.1998р.); 3 роки два місяці 6 днів на посаді завідуючого юридичним відділом, заступника начальника Представництва по управлінню комунальною власністю м.Одеси (з 21.09.1998р. по 26.11.2001 р.).
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72% суддівської винагороди згідно довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/3251/2026 від 19 червня 2026р. починаючи з 23 червня 2026 року довічно, з урахуванням здійснених виплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді з дати призначення Указом Президента України на посаду (27 листопада 2001 року) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення (16 червня 2026 року) 24 роки 6 місяців 19 днів, половина строку навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова з 1 вересня 1984 року до 29 червня 1989 року 2 роки 4 місяці 29 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 5 років. Отже, загальний стаж роботи судді господарського суду Одеської області, що дає їй право на відставку, становить 31 рік 11 місяців 18 днів.
Позивач вказує, що рішенням органу ПФУ №155250012198 від 30.06.2026 року про перерахунок пенсії призначено щомісячне довічне грошове утримання на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 58% суддівської винагороди, яка згідно довідки господарського суду Одеської області №08-29/3251/2026 від 19.06.2026р. складає 126 120 грн (посадовий оклад 78 825 грн + 47 295 грн), починаючи з 23.06.2026 року довічно у розмірі 73 149,60 грн.
Позивач вважає що вказане рішення органу ПФУ №155250012198 від 30.06.2026 року про перерахунок ОСОБА_1 , пенсії в частині призначення пенсії, вид пенсії довічне утримання судді, загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 58%, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки є правові підстави для зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, періодів роботи в галузі права та навчання, отже я маю право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років + 8% (2% х 4 роки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років)+10% (2% х 5 років професійного стажу) + 4% (2% х 2 роки навчання).
Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
18.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ ЕС107048/26) від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому вказано, що відповідач вважає, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню.
У відзиві вказано, що розмір суддівської винагороди судді обчислюється, виходячи зі стажу роботи на посаді судді. Стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді складає 24 роки 06 місяців 11 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача відповідно до чинних норм законодавства складає 58 % суддівської винагороди. Відповідач діяв в порядку передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні. При цьому, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
24.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді з дати призначення Указом Президента України на посаду (27 листопада 2001 року) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення (16 червня 2026 року) 24 роки 6 місяців 19 днів, половина строку навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова з 1 вересня 1984 року до 29 червня 1989 року 2 роки 4 місяці 29 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 5 років. Отже, загальний стаж роботи судді господарського суду Одеської області, що дає їй право на відставку, становить 31 рік 11 місяців 18 днів, у зв`язку із чим є правові підстави для зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, періодів роботи в галузі права та навчання, отже має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років + 8% (2% х 4 роки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років)+10% (2% х 5 років професійного стажу) + 4% (2% х 2 роки навчання).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази, судом встановлено наступне.
27 листопада 2001 року указом Президента України № 1151/2001 ОСОБА_1 призначена суддею Господарського суду Одеської області строком на п`ять років.
Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2006 року № 470-V обрана на посаду судді зазначеного суду безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.06.2026 № 1182/0/15-26, звільнено ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
23.06.2026 року ОСОБА_1 подано заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання з додатками.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.06.2026 року № 155250012198 призначено ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з 23.06.2026 року у розмірі 58 % суддівської винагороди, із розрахунку загального стажу роботи судді 24 роки 6 місяці 11 днів.
20.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила:
- повідомити причини відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога до якого визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді, - 5 років, та половини строку навчання в Одеському державному університеті імені 1.1. Мечникова 2 роки 4 місяці 29 днів;
- переглянути рішення щодо призначення (перерахунку) пенсії (довічне грошове утримання судді у відставці) ОСОБА_1 та врахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога до якого визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді, -5 років, та половину строку навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова 2 роки 4 місяці 29 днів, у зв`язку із чим призначити довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 72% від заробітної плати судді.
Листом від 14.08.2026 № 45176-40904/Р-02/8-1500/26 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь, в якій зазначено, що за заявою від 23.03.2026 та долученими документами, які розглядались за принципом екстериторіальності згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів д призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон), затвердженому постановою Пенсійного фондом, України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами), з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закон переведено на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відстав відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) із розрахунку 58% від заробітку (за 24 роки 6 місяців на посаді судді). Розмір суддівської винагороди судді обчислюється виходячи зі стажу роботи на посаді судді. З огляду на зазначене, стаж роботи на посаді судді та розмір щомісячного довічно грошового утримання судді у відставці обчислено вірно. Перевіркою матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що термін призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці потребує уточнення. У зв`язку з цим до Головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій, Хмельницькій областях Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області направлено лист від 13.08.2026 №1500-0303-9/133429 щодо перегляду терміну призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
У відповідності до п.11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII установлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 листопада 2021 року по справі № 580/492/21.
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, зокрема у постановах від 06.03.2018 року по справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 року по справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року по справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 року по справі № 541/503/17, від 17.10.2018 року по справі № 140/263/17, від 23.10.2018 року по справі № 686/10100/15-а, від 30.01.2020 року по справі № 592/3694/17, від 23.09.2021 року по справі № 620/1944/20, від 24.10.2024 року по справі № 420/10628/21, від 28.04.2025 року по справі № 420/10379/24.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, зокрема, зазначено, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 зазначила, що внесені до статті 137 Закону № 1402-VIII зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
На день призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі Закон № 2862-XII), та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII, зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з копіями диплома про освіту, додатка до нього, архівної довідки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова від 4 травня
2026 року № 24-01-010 ОСОБА_1 з 1 вересня 1984 року до 29 червня 1989 року навчалася за денною формою в Одеському державному університеті
імені І.І. Мечникова, де отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація юрист.
Половина вказаного періоду навчання, що становить 2 роки 4 місяці 29 днів, відповідно до Указу № 584/95 підлягає зарахуванню до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми у взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів у зв`язку з прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме таку правову позицію покладено в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до статті 22 Закону України від 4 червня 1991 року № 1142-XII «Про господарські суди», чинної на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, право на зайняття посади судді господарського суду Автономної Республіки Крим, господарських судів областей, міст Києва та Севастополя мав громадянин України, який досяг на день призначення 25 років, мав вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менше п`яти років.
З копії трудової книжки встановлено, що ОСОБА_1 після здобуття
в 1989 році вищої юридичної освіти має стаж роботи в галузі права понад п`ять років, а саме: 1 рік 4 дні на посаді юриста Суворовського районного виконавчого комітету; 9 місяців 20 днів на посаді юрисконсульта управління обласної ради у справах майна та інвестицій; 3 роки два місяці 6 днів на посаді завідуючого юридичним відділом, заступника начальника Представництва по управлінню комунальною власністю м. Одеси.
Отже, до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню додатково стаж роботи в галузі права, що вимагався Законом № 2862-XII (у редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду судді) для зайняття посади судді, п`ять років.
Тобто, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж роботи безпосередньо на посаді судді 24 роки 6 місяців 19 днів.
половина строку навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова з 1 вересня 1984 року до 29 червня 1989 року 2 роки 4 місяці 29 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 5 років.
Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання становить 31 рік 11 місяців 18 днів.
Суд звертає увагу, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.05.2019 у справі № 308/13559/16-а, від 06.02.2020 у справі № 751/11477/16-а, від 24 жовтня 2024 року у справі № 420/10628/21, від 12 листопада 2025 року у справі №240/26213/23.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.06.2026 № 1182/0/15-26, звільнено ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. В рішенні від 16.06.2026 № 1182/0/15-26, зазначено, що загальний стаж роботи судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 31 рік 11 місяців 18 днів.
За таких підстав, пенсійний орган при проведенні розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, порушило вимоги ст. 19 Конституції України та ст.ст. 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону «Про судоустрій і статус суддів» та протиправно не зарахувало позивачці до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова з 1 вересня 1984 року до 29 червня 1989 року 2 роки 4 місяці 29 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 5 років, а саме: 1 рік 4 дні на посаді юриста Суворовського районного виконавчого комітету; 9 місяців 20 днів на посаді юрисконсульта управління обласної ради у справах майна та інвестицій; 3 роки два місяці 6 днів на посаді завідуючого юридичним відділом, заступника начальника Представництва по управлінню комунальною власністю м. Одеси.
Згідно зі статтею 142 Закону №1402-VІІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина третя).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії Про статус суддів від 10.07.1998, згідно з яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно з пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи протиправні дії відповідача, якими позивачці не було зараховано до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття суддею права для призначення на посаду судді, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250012198 від 30.06.2026 року про перерахунок ОСОБА_1 , пенсії в частині не зарахування до стажу судді, що дає право на відставку, половини строку навчання за денною формою в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова (з 1 вересня 1984 року по 28 червня 1989 року), а саме 2 роки 4 місяці та 29 днів, та п?ять років роботи у галузі права, а саме: 1 рік 4 дні на посаді юриста Суворовського районного виконавчого комітету; 9 місяців 20 днів на посаді юрисконсульта управління обласної ради у справах майна та інвестицій; 3 роки два місяці 6 днів на посаді завідуючого юридичним відділом, заступника начальника Представництва по управлінню комунальною власністю м. Одеси.; зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова (з 1 вересня 1984 року по 28 червня 1989 року), а саме 2 роки 4 місяці та 29 днів, та п?ять років роботи у галузі права, а саме: 1 рік 4 дні на посаді юриста Суворовського районного виконавчого комітету (з 01.08.1989р. по 04.08.1990р.); 9 місяців 20 днів на посаді юрисконсульта управління обласної ради у справах майна та інвестицій (з 01.12.1997р. по 20.09.1998р.); 3 роки два місяці 6 днів на посаді завідуючого юридичним відділом, заступника начальника Представництва по управлінню комунальною власністю м.Одеси ( з 21.09.1998р. по 26.11.2001 р.) та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72% суддівської винагороди згідно довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/3251/2026 від 19 червня 2026р. починаючи з 23 червня 2026 року довічно, з урахуванням здійснених виплат.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 1331,20 грн. судового збору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155250012198 від 30.06.2026 року про перерахунок ОСОБА_1 , пенсії в частині не зарахування до стажу судді, що дає право на відставку, половини строку навчання за денною формою в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова (з 1 вересня 1984 року по 28 червня 1989 року), а саме 2 роки 4 місяці та 29 днів, та п?ять років роботи у галузі права, а саме: 1 рік 4 дні на посаді юриста Суворовського районного виконавчого комітету; 9 місяців 20 днів на посаді юрисконсульта управління обласної ради у справах майна та інвестицій; 3 роки два місяці 6 днів на посаді завідуючого юридичним відділом, заступника начальника Представництва по управлінню комунальною власністю м. Одеси.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова (з 1 вересня 1984 року по 28 червня 1989 року), а саме 2 роки 4 місяці та 29 днів, та п?ять років роботи у галузі права, а саме: 1 рік 4 дні на посаді юриста Суворовського районного виконавчого комітету (з 01.08.1989р. по 04.08.1990р.); 9 місяців 20 днів на посаді юрисконсульта управління обласної ради у справах майна та інвестицій (з 01.12.1997р. по 20.09.1998р.); 3 роки два місяці 6 днів на посаді завідуючого юридичним відділом, заступника начальника Представництва по управлінню комунальною власністю м.Одеси (з 21.09.1998р. по 26.11.2001 р.).
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72% суддівської винагороди згідно довідки Господарського суду Одеської області № 08-29/3251/2026 від 19 червня 2026р. починаючи з 23 червня 2026 року довічно, з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Н.А. Кузьменко
Судове рішення № 140800125, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 20.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/26788/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: