Рішення № 140799758, 21.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокусправа № 380/7727/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ҐАЗІ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ҐАЗІ» (далі позивач) до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), у якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 13.01.2026 № UA209000202632 про збільшення грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» на суму 187 389,35 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням 175 690,28 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 11 699,08 грн);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 13.01.2026 № UA209000202633 про збільшення грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання» на суму 38 651,87 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням 35 138,06 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3 513,81 грн).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач у 2023 році ввіз на митну територію України два сідельні тягачі MAN TGX 26.440, придбані у польського експортера FHU KACPER MALGORZATA KACPERKIEWICZ, із застосуванням преференції зі сплати ввізного мита за кодом « 410» на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1, виданих митними органами Республіки Польща. Сертифікати не скасовані, не анульовані та не відкликані. Європейське походження тягачів підтверджують також VIN-коди (ідентифікатор виробника WMA за ДСТУ ISO 3779:2012 вказує на Німеччину), декларації MAN Truck & Bus Polska Sp. z o.o. від 31.01.2023 та 17.11.2023, на підставі яких експортер отримав сертифікати, і довідки офіційного дилера MAN ТОВ «ТРАК СЕРВІС ЛЬВІВ» від 08.12.2025 № 0812/25-01 та № 0812/25-02 про виготовлення тягачів на заводі MAN Truck & Bus SE у Мюнхені. Листи уповноваженого органу Республіки Польща лише фіксують ненадання експортером доказів і не встановлюють іншого походження товару, а ризики поведінки експортера не можуть покладатися на добросовісного імпортера.

Позивач вказав, що відповідач порушив процедуру: після того як позивач оскаржив до Державної митної служби України (далі ДМС України) податкові повідомлення-рішення від 24.12.2025, прийняті без розгляду його заперечень, митниця самостійно їх відкликала та 13.01.2026 прийняла нові рішення, що не передбачено статтею 56 Податкового кодексу України та Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204.

Позивач звертає увагу, що акт перевірки містить суперечливі висновки: щодо другого тягача він посилається на лист від 18.09.2024 № 0601-IGC.4331.22.2024.KD, а цитує лист від 11.12.2023 № 2601-IOA.4331.36.2023. Митну вартість другого тягача визначив сам відповідач рішенням про коригування від 28.11.2023 № UA209000/2023/100740/1, тому не мав підстав для подальшого донарахування платежів. Штрафні санкції застосовано за відсутності вини позивача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив повністю. Відповідач покликається на те, що уповноважений орган Республіки Польща листами від 05.02.2024 № 0601-IGC.4331.22.2023.KD та від 18.09.2024 № 0601-IGC.4331.22.2024.KD не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах EUR.1 № PL/MF/AS 0476349 від 08.02.2023 та № PL/MF/AS 0487651 від 21.11.2023, оскільки експортер не надав достатніх доказів, і проставив у графі 14 сертифікатів відмітку про їх невідповідність вимогам щодо достовірності й правильності інформації. За таких обставин пункт 6 статті 32 Доповнення I до Регіональної конвенції зобов`язує митний орган відмовити в преференції. Відомості виробника про місце складання тягачів не підтверджують виконання правила Додатка II для товарів групи 87 (вартість усіх матеріалів не більше 40 відсотків ціни франко-завод). Податкові повідомлення-рішення від 24.12.2025 відкликано через надходження своєчасно поданих заперечень, які розглянуто 09.01.2026, а штрафні санкції зменшено до 10 відсотків.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій він підтримав позовні вимоги, зазначив, що за статтею 32 Доповнення I перевірка з ініціативи країни імпорту можлива лише за наявності обґрунтованих і документально підтверджених сумнівів, яких відповідач не навів. Лист від 18.09.2024 посилається на запит ДМС України від 15.03.2023, тобто надісланий за вісім місяців до видачі сертифіката № PL/MF/AS 0487651. Пункт 6 статті 32 Доповнення I допускає виняткові обставини, якими позивач вважає VIN-коди та код товару 8701, що, на його думку, підтверджують дотримання правила 40 відсотків. Ухвалою від 28.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

15.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, 20.05.2026 позивач подав відповідь на відзив.

Ухвалою від 20.10.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача та відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Встановлені обставини справи.

За митною декларацією від 09.02.2023 № 23UA209230012746U5 ПП «ҐАЗІ» випустило у вільний обіг сідельний тягач MAN TGX 26.440, 2015 року виготовлення, номер шасі НОМЕР_1 (далі Тягач-1), придбаний за контрактом від 01.02.2023 № 01/02/2023 у FHU KACPER MALGORZATA KACPERKIEWICZ (Республіка Польща). Товар задекларовано із застосуванням преференції за кодом « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС) на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 08.02.2023 № PL/MF/AS 0476349.

За митною декларацією від 28.11.2023 № 23UA209230125364U0 позивач випустив у вільний обіг сідельний тягач MAN TGX 26.440, 2017 року виготовлення, VIN НОМЕР_2 (далі Тягач-2), придбаний у того ж експортера за контрактом від 14.11.2023 № 14/11/2023, із застосуванням преференції за кодом « 410» на підставі сертифіката EUR.1 від 21.11.2023 № PL/MF/AS 0487651. Перед цим рішенням від 28.11.2023 № UA209000/2023/100740/1 відповідач скоригував митну вартість Тягача-2 з 15 555 до 29 500 євро.

ДМС України направила зазначені сертифікати на перевірку до Регіонального управління Податково-митної адміністрації в Любліні (Республіка Польща).

ДМС України листом від 01.03.2024 № 15/15-03-01/7.4/1163 повідомила Львівську митницю про отримання листа уповноваженого органу Республіки Польща від 05.02.2024 № 0601-IGC.4331.22.2023.KD. У ньому зазначено, що сертифікат № PL/MF/AS 0476349 є автентичним, однак експортер не надав достатніх доказів, що підтверджують преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах. Тому ці товари не вважаються товарами преференційного походження ЄС. У тому ж листі щодо інших сертифікатів (№ PL/MF/AS 0483115, № PL/MF/AS 0477764) преференційне походження підтверджено, оскільки експортер надав документи.

ДМС України листом від 09.10.2024 № 15/15-03-01/7/5333 повідомила Львівську митницю про отримання листа уповноваженого органу Республіки Польща від 18.09.2024 № 0601-IGC.4331.22.2024.KD. У ньому зазначено, що сертифікат № PL/MF/AS 0487651 є автентичним, але експортер не надав достатніх доказів преференційного походження, тож товари «не мають преференційного походження ЄС». У листі зазначено, що перевірку проведено на запит ДМС України від 15.03.2023 № 15/15-03-01/11/1430. До обох листів додано копії сертифікатів із відміткою у графі 14 «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності інформації, що міститься в ньому», засвідченою уповноваженим органом Республіки Польща.

На підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 344-1, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351, підпункту 1 пункту 9-12 та з урахуванням пункту 9-34 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, відповідно до наказу Львівської митниці від 27.10.2025 № 485 проведено документальну невиїзну перевірку ПП «ҐАЗІ» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, за митними деклараціями від 09.02.2023 № 23UA209230012746U5 та від 28.11.2023 № 23UA209230125364U0.

За результатами перевірки складено акт від 21.11.2025 № 210/25/7.4-19/22361721 (далі акт перевірки) з урахуванням виправлень, внесених листом від 26.11.2025 № 7.4-5/19-02/13/29490, яким встановлено порушення ПП «ҐАЗІ» вимог: статті 15 Доповнення I до Регіональної конвенції, частини другої статті 46, частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 175 690,28 грн; підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 35 138,06 грн.

У розділі 3.2 акта перевірки, після посилання на лист від 18.09.2024 № 0601-IGC.4331.22.2024.KD, зазначено реквізити іншого листа (від 11.12.2023 № 2601-IOA.4331.36.2023), але дослівно відтворено зміст листа від 18.09.2024 щодо сертифіката № PL/MF/AS 0487651.

Акт перевірки позивач отримав 03.12.2025. Заперечення від 16.12.2025 № 16-12/2025-1 він надіслав поштою 16.12.2025, відповідач отримав їх 29.12.2025 (вх. № 46423/14-19). 24.12.2025, до надходження заперечень, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № UA2090002025532 та № UA2090002025533 на загальну суму 248 860,56 грн.

05.01.2026 комісія Львівської митниці вирішила скасувати ці рішення з метою розгляду заперечень. Того ж дня позивач надіслав скаргу на них до ДМС України, яка надійшла 07.01.2026. Заперечення розглянуто 09.01.2026; про результати розгляду та відкликання рішень від 24.12.2025 позивача повідомлено листом від 09.01.2026 № 7.4-5/19-01/13/687. Рішенням від 23.01.2026 № 1/10-06/13/317 ДМС України залишила скаргу без розгляду у зв`язку з відкликанням рішень.

13.01.2026 Львівська митниця на підставі акта перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення № UA209000202632 на суму 187 389,35 грн (ввізне мито 175 690,28 грн, штраф 11 699,08 грн) та № UA209000202633 на суму 38 651,87 грн (ПДВ 35 138,06 грн, штраф 3 513,81 грн).

29.01.2026 позивач оскаржив ці рішення до ДМС України. Рішенням від 25.03.2026 № 1/10-06/13/1613 ДМС України залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи згадані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, що підлягають застосуванню та висновки щодо правозастосування.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) та іншими законами України.

Частина перша статті 36 МК України визначає, що положення згаданого Кодексу встановлюють непреференційні правила щодо визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування: 1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 3) інших заходів відповідно до вимог Світової організації торгівлі, пов`язаних із визначенням країни походження товару.

Згідно з частиною другою статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (частина перша статті 41 МК України).

Відповідно до частини першої статті 43 МК України перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення. Згідно з частиною другою статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України (частина друга статті 46 МК України).

Частина перша статті 257 МК України визначає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Абзацом першим частини п`ятої статті 280 МК України передбачено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Абзацом третім цієї норми передбачено, що до решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини першої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами. Пунктом 2 частини другої цієї статті передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.

Згідно з частиною сьомою статті 354 МК України у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті, підприємство або уповноважена ним особа мають право подати заперечення протягом 10 робочих днів з дня отримання акта; такі заперечення підлягають розгляду митним органом (стаття 354 МК України).

Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 № 2187-VIII Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Регіональна конвенція).

Відповідно до статті 1 Протоколу I до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII), у редакції Рішення Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 № 1/2018, з метою імплементації Угоди застосовуються Доповнення I та відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції.

За пунктом 1 статті 5 Доповнення I до Регіональної конвенції товари, які не є повністю отриманими, вважаються достатньо обробленими чи переробленими за умови виконання вимог, викладених у Додатку II. Для дорожніх тягачів такою вимогою є виробництво, у якому вартість усіх використаних матеріалів не перевищує 40 відсотків ціни товару на умовах франко-завод. [Перевірити за текстом Додатка II для товарної позиції 8701.]

Частиною першою статті 15 Доповнення I до Регіональної конвенції встановлено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку IIIа; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у статті 21(1), декларація походження, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів надати всі належні документи на підтвердження статусу походження товарів (пункт 3 статті 16 Доповнення I).

Статтями 31, 32 Доповнення I до Регіональної конвенції передбачено процедуру здійснення перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься. Відповідно до положень зазначених статей подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Регіональної конвенції.

Пунктом 2 статті 32 Доповнення I визначено, що з метою реалізації перевірок митні органи Договірної сторони-імпортера повинні повернути документ, що підтверджує походження, або його копію органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Згідно з пунктом 3 статті 32 Доповнення I перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони-експортера; для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати; ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам Конвенції (пункт 5 статті 32 Доповнення I).

Відповідно до пункту 6 статті 32 Доповнення I до Регіональної конвенції, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регламентовано приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).

Згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з підпунктом «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

За пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Податок на додану вартість нараховується за ставкою 20 відсотків бази оподаткування, якою є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості, з урахуванням мита (пункт 190.1 статті 190 ПК України).

За пунктом 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання на підставі, зокрема, підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

За пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння платника податку; встановлення вини є необхідною умовою лише у випадках, визначених пунктом 109.3 цієї статті, до яких пункт 123.1 не належить.

Згідно зі статтею 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, зокрема, якщо воно скасовується контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом.

Предметом з`ясування у цій справі є те, чи мав позивач право на застосування преференційної ставки ввізного мита (код пільги «410») до товарів, ввезених за митними деклараціями від 09.02.2023 № 23UA209230012746U5 та від 28.11.2023 № 23UA209230125364U0, за умови, що уповноважений орган Республіки Польща за результатами перевірки не підтвердив преференційне походження цих товарів.

Як слідує з матеріалів справи, товари декларувалися позивачем із застосуванням преференції за кодом « 410» на підставі сертифікатів з перевезення EUR.1 від 08.02.2023 № PL/MF/AS 0476349 та від 21.11.2023 № PL/MF/AS 0487651, у зв`язку з чим ввізне мито нараховано і сплачено за преференційною ставкою.

Згадані норми МК України та Регіональної конвенції надають митним органам право здійснювати перевірку підтверджень походження товарів після завершення їх митного оформлення у країні імпорту як за наявності обґрунтованих сумнівів, так і вибірково.

Перевірка підтверджень походження здійснюється митними органами Договірної сторони-експортера, а її результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи можуть товари бути визнані такими, що походять з відповідної Договірної Сторони.

Документальна невиїзна перевірка позивача проведена на підставі пункту 2 частини другої статті 351 МК України - у зв`язку з надходженням від уповноваженого органу іноземної держави документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження товарів, митне оформлення яких завершено. Направлення сертифікатів на перевірку здійснене ДМС України в порядку статті 32 Доповнення I до Регіональної конвенції, яка допускає вибіркові перевірки, а негативна відповідь цього органу і стала підставою для призначення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень.

За таких обставин суд не бере до уваги доводи позивача про неправомірне призначення перевірки відповідачем, оскільки правовою підставою донарахування є саме факт непідтвердження преференційного походження товару компетентним органом країни експорту.

Згідно матеріалів справи, уповноважений орган Республіки Польща листами від 05.02.2024 № 0601-IGC.4331.22.2023.KD та від 18.09.2024 № 0601-IGC.4331.22.2024.KD повідомив, що сертифікати є автентичними, однак експортер не надав достатніх доказів преференційного походження товарів, тому товари не є товарами преференційного походження ЄС відповідно до Доповнення I до Регіональної конвенції.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що результат перевірки, наданий компетентним органом країни експорту, є належною та достатньою підставою для відмови у застосуванні преференційних ставок ввізного мита. Оскільки у відповідь на запит митного органу преференційне походження товарів не підтверджено, підстави для застосування права на преференції у позивача були відсутні (частина друга статті 46 МК України).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що походження товарів з Європейського Союзу підтверджене автентичними сертифікатами EUR.1, які не скасовані та не відкликані. Митне законодавство України (стаття 43 МК України) та положення Регіональної конвенції розрізняють автентичність документа про походження та підтвердження відомостей, які в ньому містяться. Підтвердження автентичності сертифіката EUR.1 не є одночасним підтвердженням відомостей про преференційне походження товару. У наданих відповідях польський орган хоч і підтвердив автентичність сертифікатів, однак зазначив, що товари не мають преференційного походження через ненадання експортером доказів. За таких обставин заявлений позивачем преференційний статус товарів залишився непідтвердженим.

Безпідставними є доводи позивача про те, що відповіді польського органу не містять спростування походження товарів з ЄС, а лише констатують ненадання експортером документів. Пункт 5 статті 32 Доповнення I не покладає на орган країни експорту обов`язку встановити іншу країну походження товару. Для відмови у наданні права на преференції достатньо того, що преференційний статус товару не підтверджено, і саме такий висновок міститься у відповідях. Такий висновок додатково засвідчений відміткою у графі 14 копій сертифікатів про їх невідповідність вимогам щодо достовірності й правильності інформації.

Суд відхиляє покликання позивача на VIN-коди, декларації MAN Truck & Bus Polska Sp. z o.o. та довідки ТОВ «ТРАК СЕРВІС ЛЬВІВ». Ці документи свідчать про виробника та місце складання тягачів. Вони не містять відомостей про походження та вартість матеріалів, використаних у виробництві, і не дають змоги перевірити виконання вимог Додатка II до Доповнення I.

Декларації виробника, за словами експортера, були в нього ще до перевірки, проте компетентний орган дійшов висновку про недостатність доказів. Митний орган країни імпорту не наділений повноваженнями переглядати результати такої перевірки за додатковими документами декларанта. За статтею 1 Протоколу I до Угоди про асоціацію для її імплементації застосовується саме Доповнення I до Регіональної конвенції.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що непідтвердження походження спричинене поведінкою експортера і не може тягнути негативних наслідків для добросовісного імпортера, а також на принцип «належного врядування». Обов`язок зі сплати митних платежів у встановлених законом розмірах є безумовним обов`язком платника податків. Та обставина, що непідтвердження походження товару зумовлене діями іноземного експортера, не спростовує факту сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, та не звільняє платника від обов`язку їх сплати.

Щодо штрафних санкцій суд зазначає, що їх застосовано за пунктом 123.1 статті 123 ПК України у мінімальному розмірі 10 відсотків, а щодо ввізного мита за митною декларацією від 09.02.2023 не застосовано зовсім. Встановлення вини для цього штрафу закон не вимагає. За такого правового врегулювання застосування штрафних санкцій є законним наслідком встановлення факту заниження податкових зобов`язань, а не формою притягнення до відповідальності за умисне порушення.

Суд враховує, що митний орган, установивши за результатами митного контролю після завершення митного оформлення заниження податкових зобов`язань, відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 та пункту 54.4 статті 54 ПК України був зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Щодо митної вартості Тягача-2 суд зазначає, що рішенням від 28.11.2023 відповідач визначив лише базу оподаткування. Питання походження товару та ставки мита під час митного оформлення не вирішувалося, а відомості від іноземного органу надійшли після випуску товару. Оскаржувані рішення не змінюють митної вартості, а застосовують до неї повну ставку мита замість преференційної на підставі пункту 54.4 статті 54 ПК України.

Щодо дотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень суд зазначає, що заперечення позивача, надіслані у встановлений статтею 354 МК України строк, надійшли відповідачу після прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.12.2025. У такій ситуації відповідач був зобов`язаний розглянути заперечення по суті. Скасувавши 05.01.2026 раніше прийняті рішення, розглянувши заперечення та прийнявши нові рішення зі зменшеними штрафними санкціями (загальна сума зменшилася з 248 860,56 грн до 226 041,22 грн), відповідач забезпечив реалізацію права позивача, а не порушив його.

Окрім того, процедурне порушення може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише тоді, коли воно вплинуло на зміст рішення; такого впливу позивач не довів.

Не є підставою для скасування оскаржуваних рішень і неточність у реквізитах листа польського органу в акті перевірки. Цитований у акті текст дослівно збігається зі змістом листа від 18.09.2024 № 0601-IGC.4331.22.2024.KD щодо сертифіката № PL/MF/AS 0487651, який наявний у матеріалах справи. Така неточність має технічний характер і не спростовує факту непідтвердження преференційного походження.

Суд враховує практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Так, Верховний Суд у постанові від 11.02.2026 у справі № 380/25552/24, за подібних обставин (непідтвердження уповноваженим органом Республіки Польща преференційного походження товару у зв`язку з ненаданням експортером необхідних документів) дійшов висновку про відсутність у платника податків підстав для застосування права на преференції. У зазначеній постанові Верховний Суд, з посиланням на висновки, викладені у постановах від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20, вказав, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за таких обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Подібних висновків Верховний Суд дійшов і у постанові від 24.12.2025 у справі № 380/21022/24, зазначивши, що сертифікати з перевезення товарів EUR.1 видаються експортеру на декларативній основі, а сам факт їх видачі не є безумовним підтвердженням походження товарів, оскільки у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження. У цій же постанові Верховний Суд вказав, що обов`язок зі сплати податків і зборів у встановлених законом розмірах є безумовним та не залежить від встановлення вини платника, посилання на відсутність вини має правове значення лише у правовідносинах, пов`язаних із притягненням до відповідальності за порушення митних правил, а застосування штрафних санкцій є законним наслідком встановлення факту несплати митних платежів у належному розмірі.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 13.01.2026 № UA209000202632 та № UA209000202633 прийняті Львівською митницею на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Митним кодексом України і Податковим кодексом України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а отже, відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у позові повністю підстави для розподілу судових витрат між сторонами, у тому числі витрат позивача на професійну правничу допомогу, відсутні (стаття 139 КАС України).

Керуючись статтями 6, 9, 72 77, 90, 139, 242 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ҐАЗІ» (код ЄДРПОУ 22361721, адреса: 81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 1) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2026 № UA209000202632 та № UA209000202633.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна