Рішення № 140799711, 21.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокусправа № 380/11928/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33028, Рівненська область, м.Рівне, вул.О.Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076), в якому просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.04.2026 № 134450023813;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.09.2005 по 14.11.2012, з 16.11.2012 по 13.05.2013, з 15.07.2013 по 24.02.2022, здійснити обчислення розміру пенсії із врахуванням Архівної довідки від 21.03.2022 №12/04-02/1250, виданої адміністрацією міста Новий Уренгой та призначити пенсію за віком з дня звернення 22.04.2026.

Позовна заява мотивована тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 63 віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 22.04.2026 про призначення пенсії. Позивач вважає, що відповідач протиправно йому відмовив у призначенні пенсії, адже до означеної заяви він додав усі документи. При цьому позивач зазначив, що відповідач протиправно не врахував стажу його роботу в рф. Також позивач вважає, що документом, який підтверджує його стаж є трудова книжка. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 25.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

У відзиві на позовну заяву, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заперечив проти задоволення позову. Так, відповідач зазначив, що страховий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 23 дні, що є недостатнім страховим стажем для призначення пенсії за віком позивачу, який досягнув 63 років, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що і стало причиною для відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні пенсії позивачу.

Відповідач зазначив, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58. Це стосується періодів роботи з 17.09.2005 до 14.11.2012, 16.11.2012 до 13.05.2013 та з 15.07.2013 ( запис про звільнення відсутній ) згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 03.03.1983.

Щодо періоду роботи позивача на території російської федерації, то відповідач вважає, що після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення. Відповідно до Закону України від 23.12.2022 Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 до страхового стажу зараховуються періоди роботи ( служби ) на території росії по 31.12.1991. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд встановив такі обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 63 віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 22.04.2026 про призначення пенсії.

До заяви позивач подав трудову книжку серія НОМЕР_2 від 03.03.1983 та вкладиш до неї НОМЕР_3 .

Періоди роботи позивача на території російської федерації відповідно до записів у трудовій книжці серія НОМЕР_4 від 03.03.1983 та вкладишу до неї НОМЕР_3 :

з 17.09.2005 (запис № 15) до 14.11.2012 (запис № 19) стаж становить 7 років, 1 місяць. 28 днів;

з 16.11.2012 (запис № 20) до 13.05.2013 (запис № 21) стаж становить 5 місяць, 28 днів:

з 15.07.2013 (запис № 22) до 24.02.2022, дата повномасштабного вторгнення росії В Україну 24.02.2022.

Запис у трудовій книжці за № 24 від 11.03.2022 зроблено у зв`язку із заявою позивача про надання відомостей про трудову діяльність відповідно до статті 66.1 ТК РФ.

Також, позивач, разом із заявою про призначення пенсії за віком від 22.04.2026, надав документи про додаткове підтвердження стажу, а саме:

довідку № 959-11 від 18.12.2012, видану ЗАО «Полярна геофізична експедиція» про роботу з 17.09.2005 до 14.11.2012;

Архівну довідку від 21.03.2022 № 12/04-02/1249 адміністрації міста Новий Уренгой; Архівна довідка від 21.03.2022 № 12/04-02/1250 та від 21.03.2022 № 12/04-02/1249 адміністрації міста Новий Уренгой, що підтверджує записи № 15 та № 19 трудової книжки.

Відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.04.2026 №134450023813.

Згідно з цим рішенням відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу від 22 до 32 років.

Відмову у призначенні пенсії позивачу відповідач мотивував тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 17.09.2005 по 14.11.2012,

з 16.11.2012 по 13.05.2013, та з 15.07.2013 (запис про звільнення відсутній )згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_2 від 03.03.1983, а також згідно з уточнюючими довідками про дані періоди роботи, оскільки відповідно до Закону України 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території росії по 31.12.1991.

Не погоджуючись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною 1 статті 32 Закону № 1058-IV визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для осіб з інвалідністю I групи:

до досягнення особою 25 років включно 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно 10 років;

для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно 14 років.

Таким чином, для призначення пенсії мають бути дотримані дві умови щодо віку та страхового стажу особи.

До набрання чинності Закону № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі, також Закон № 1788-XII), відповідно до частини 1 статті 56 якого, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі, також Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

У пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з огляду на наведене, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом, позивачу встановлено інвалідність ІІІ (третьої) групи. На момент звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 59 роки. Таким чином, виходячи із вищезазначених норм, для призначення пенсії по інвалідності страховий стаж позивача має становити не менше 14років.

Відповідно до відомостей форми РС-право, страховий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 23 дні.

Періоди роботи позивача на території російської федерації відповідно до записів у трудовій книжці серія НОМЕР_4 від 03.03.1983 та вкладишу до неї НОМЕР_3 :

з 17.09.2005 (запис № 15) до 14.11.2012 (запис № 19), стаж становить 7 років, 1 місяць. 28 днів;

з 16.11.2012 (запис № 20) до 13.05.2013 (запис № 21), стаж становить 5 місяць, 28 днів:

з 15.07.2013 (запис № 22) до 24.02.2022, дата повномасштабного вторгнення росії в Україну 24.02.2022 не зараховано до страхового стажу позивача.

Як встановив суд та видно зі спірного рішення, то відповідач свою відмову мотивував відсутністю будь-яких двосторонніх угод між Україною та російською федерацією.

Щодо означених мотивів відмови, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1, 2 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав-учасниць СНД, у тому числі Україна та російська федерація (надалі, також Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для здійснення трудової діяльності документи і завірений, у встановленому на території Сторони виїзду порядку, їх переклад державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Тож обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, вихід РФ з угоди від 01.01.2023 не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідного рішення.

Відтак, Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Суд встановив, що вказані періоди роботи позивача на території Російської Федерації підтверджуються записами у його трудовій книжці та додатково, - довідками.

Суд зазначає, що надані позивачем документи для призначення пенсії не викликають обґрунтованого сумніву з приводу факту роботи позивача у районі Крайньої Півночі, відповідно підтверджують обставину працевлаштування позивача у спірний період.

При цьому відповідач жодним чином не спростував відомості, вказані у трудовій книжці позивача та довідках довідці № 959-11 від 18.12.2012, виданій ЗАО «Полярна геофізична експедиція» про роботу з 17.09.2005 до 14.11.2012; архівній довідці від 21.03.2022 № 12/04-02/1249 адміністрації міста Новий Уренгой; архівній довідці від 21.03.2022 № 12/04-02/1250 адміністрації міста Новий Уренгой.

У контексті вказаного слід враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача, що є порушенням вищезазначених норм.

За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на позивача тягар доказування власного неперевіреного сумніву щодо достовірності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

У розгляді цієї адміністративної справи відповідач не довів про наявність допустимих і належних доказів, які спростовують відомості вказані у наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії трудовій книжці і довідках.

Так як відповідачам у даній справі є саме суб`єкт владних повноважень, на якого покладається тягар доказування правомірності своїх дій/рішень, суд констатує не подання останнім будь-яких доказів на підтвердження відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок зі сторони органу пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків за спірний період.

З урахуванням вищенаведеного спірне рішення визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування позивачу до страхового стажу періодів роботи з 17.09.2005 до 14.11.2012; з 16.11.2012 до 13.05.2013; з 15.07.2013 до 24.02.2022 для призначення пенсії за віком.

Щодо позовної вимоги про здійснити обчислення розміру пенсії із врахуванням Архівної довідки від 21.03.2022 №12/04-02/1250, виданої адміністрацією міста Новий Уренгой та призначити пенсію за віком з дня звернення 22.04.2026, то така є передчасною, оскільки пенсія позивачу, станом на день ухвалення рішення у цій справі, - не призначена.

Отже, у межах цих спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності дій відповідача у частині не зарахуванні до страхового стажу позивача вищезазначеного періоду.

При цьому, суд не може перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.

Разом з цим, позивач не заявив вимоги, що стосується подальших дій органу Пенсійного фонду в частині розгляду заяви позивача від 22.04.2026.

Тому суд вважає доцільним вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту порушеного права позивача у сфері соціального захисту.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення позивачу пенсії.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та обраний судом спосіб захисту та відновлення прав позивача, сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. О. Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 30.04.2026 № 134450023813.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.09.2005 до 14.11.2012, з 16.11.2012 до 13.05.2013, з 15.07.2013 до 24.02.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.04.2026.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. О. Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1331 (одна тисяча триста тридцять один) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21.10.2026.

Суддя Лунь З.І.