Рішення № 140799695, 20.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокусправа № 380/7073/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області код ЄДРПОУ 26230588, адреса: 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення № 4827 86 позачергової сесії восьмого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 22 грудня 2025 року "Про відмову ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 214 кв. м., з кадастровим номером: 4611500000:10:009:0012 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд";

- зобов`язати відповідача Трускавецьку міську раду Львівської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової або позачергової сесії заяву позивача від 28.11.2024 про затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 214 кв. м., АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), та прийняття відповідного рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність з урахуванням висновків Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2025у справі №380/4445/25.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення № 4827 86 позачергової сесії восьмого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області "Про відмову ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) по АДРЕСА_2 та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка)" від 22.12. 2025 12:30:53 не прийнято. Рішення № 4827 86 позачергової сесії восьмого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області "Про відмову ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" на тій же сесії від 22.12. 2025 12:40:53 прийнято. Рішенням 86 позачергової сесії восьмого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 22 грудня 2025 року № 4827 відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 214 кв. м., по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та в передачі цієї земельної ділянки мені у власність. Позивач вважає, що Трускавецька міська рада Львівської області на 86 позачерговій сесії восьмого демократичного скликання 22 грудня 2025 року не мала права приймати рішення № 4827 "Про відмову ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 214 кв. м., по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" та в передачі цієї земельної ділянки у власність, оскільки вийшла за межі своєї компетенції, чим допустила порушення п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Тому, позивач вважає вказане рішення протиправним, відтак звернувся до суду із позовом.

21.05.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що відмова ОСОБА_1 в затверджені технічну документацію із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0214га по АДРЕСА_2 (02.01) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та в передачі цієї земельної ділянки йому у власність обґрунтована невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам статей 47-49 Земельного кодексу України, статей 21, 22, 27, 31 Закону України «Про курорти». Трускавецька міська рада при розгляді заяви ОСОБА_1 і технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. У.Кравченко, 18 в м. Трускавці, що подана на затвердження заявником, керувалася нормами статей 12, 47, 48, 49, 118,122 Земельного кодексу України, Постановою Ради Міністрів УРСР №548 від 09.11.1981року «Про межі округів та зон санітарної охорони курортів Трускавець у Львівській області та Євпаторії у Кримській області», Законом України «Про курорти», містобудівною документацією «Коригування Генерального плану міста курорту Трускавець», затвердженою рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011, постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року N 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів», беручи до уваги постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 в справі № 813/3292/17, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 №876/582/18, постанову Верховного суду від 12.09.2023 (справа №813/3292/17 (876/582/18), рішення Трускавецького міськвиконкому №180 від 19.06.1980, яким затверджено список будинків, які підлягають знесенню з першої зони санітарної охорони мінеральних джерел, а також власними повноваженнями встановленими п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Земельна ділянка по вулиці Кравченко 18 у м. Трускавець знаходиться у межах першої санітарної зони охорони джерел мінеральних вод, що знайшло відображення у пояснювальній записці до технічної документації поданій заявником для затвердження. У генеральному плані м. Трускавця, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011, з нанесеною лінією межі І-ї зони санітарної охорони джерел мінеральних вод та є комунальною власністю територіальної громади м.Трускавця, а також витягом з Державного земельного кадастру від 11.03.2024 НВ-7400229472024.

27.05.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що Трускавецькою міською радою залишено поза увагою те, що на одній сесії, тобто 86 позачерговій сесії восьмого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 22 грудня 2025 року прийнято рішення два протилежні результати поіменного голосування. Міський голова зобов`язаний забезпечити законність, підписуючи акт органу місцевого самоврядування із юридичною чіткою нормою, але на жаль з цього рішення це не вбачається. Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на Закон України "Про курорти" від 5 жовтня 2000 року № 2026-111, то відповідно до статті 4 згаданого за характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяються на курорти державного та місцевого значення. Проте, м. Трускавець не володіє жодним із цих статусів.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 20.04.2026 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 05.05.2026 суддя звільнив позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою від 05.05.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 380/4445/25 визнано протиправною бездіяльність Трускавецької міської ради Львівської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.11.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) та зобов`язано Трускавецьку міську раду Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) та прийняти за результатами її розгляду обгрунтоване рішення.

Рішенням Трускавецької міської ради від 22 грудня 2025 року № 4827 відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ) по АДРЕСА_2 та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відмова ОСОБА_1 в затверджені технічну документацію із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0214 га по АДРЕСА_2 (02.01) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та в передачі цієї земельної ділянки йому у власність обґрунтована невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам статей 47-49 Земельному кодексу України, статей 21, 22, 27, 31 Закону України «Про курорти».

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (надалі за текстом - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями статті 38 ЗК України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до статі 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Згідно з абзацом 1 частини першої та частиною другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 11 статті 120 ЗК України встановлено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 згаданого Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 згаданого Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частина перша статті 118 ЗК України визначає, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 згаданого Кодексу.

До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до абзаців 1-4 частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі:

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Згідно з абзацами 5, 6 частини першої статті 123 ЗК України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 згаданого Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (надалі за текстом - Закон №858-IV) замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону №858-IV видами документації із землеустрою є, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з частинами першою-третьою статті 55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Пунктом 5 частини п`ятої статті 186 ЗК України передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини восьмої статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно з частиною десятої статті 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Статтею 12 ЗК України передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить організація землеустрою, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі за текстом - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини першої-другої статті Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Так, способом волевиявлення сільської, селищної, міської ради, яка здійснює право власності від імені певної територіальної громади, є прийняття сесією такої ради рішення.

Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.05.2020 у справі №221/285/17.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною п`ятою статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а для розгляду питань щодо:

надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, відведення земельних ділянок (крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини) не менше одного разу на місяць;

передачі земельних ділянок у користування для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які відповідно до Закону України «Про електронні комунікації» внесені до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг; передачі земельних ділянок у користування для розміщення лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; розроблення та затвердження документації із землеустрою з метою такої передачі; проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з метою такої передачі не менше одного разу на два тижні (за наявності поданих до відповідної ради заяв).

Отже, відповідна рада як компетентний орган щодо вирішення земельних питань, повинна належним чином та в установлені строки виконувати покладені законом обов`язки та не порушувати при цьому права громадян та юридичних осіб у частині затвердження документації землеустрою.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вже з`ясував суд, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 380/4445/25 визнано протиправною бездіяльність Трускавецької міської ради Львівської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.11.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) та зобов`язано Трускавецьку міську раду Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) та прийняти за результатами її розгляду обгрунтоване рішення.

Рішенням Трускавецької міської ради від 22 грудня 2025 року № 4827 відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ) по АДРЕСА_2 та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відмова ОСОБА_1 в затверджені технічну документацію із землеустрою про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0214 га по АДРЕСА_2 (02.01) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та в передачі цієї земельної ділянки йому у власність обґрунтована невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам статей 47-49 Земельному кодексу України, статей 21, 22, 27, 31 Закону України «Про курорти».

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №420/6028/19 зробив висновок, що положення Регламенту міської ради визначають саме процедуру прийняття або відхилення міською радою проектів рішень, але його приписи не звільняють орган місцевого самоврядування, як суб`єкта розпорядження землями, від обов`язку навести відповідне мотивування прийнятого рішення відповідно до положень чинного законодавства. За відсутності такого мотивованого рішення, касаційний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що таку ситуацію необхідно оцінювати як протиправну бездіяльність. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19.

Отже, за результатами розгляду заяви орган місцевого самоврядування приймає лише одне із рішень: або позитивне рішення щодо задоволення заяви, або рішення про мотивовану відмову в задоволенні заяви.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Постановою Ради Міністрів України РСР від 16.12.1982 №614 затверджено "Положення про курорт Трускавець", а в пункті 13 передбачено, що межі округу санітарної охорони курорту, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 №548.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 №548 «Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області» затверджено у додатках до постанови, зокрема, межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець Львівської області й план санітарнооздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець.

Постановою Верховної Ради України №1545-ХІІ від 12.09.1991 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти з законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення. Будівництво об`єктів житлового, громадського призначення та інших об`єктів, інша господарська діяльність на землях оздоровчого призначення здійснюються виключно за умови дотримання режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, якщо така діяльність сумісна з охороною природних лікувальних ресурсів і відпочинком населення.

Як з`ясував суд, позивач просив затвердити документацію для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка).

Водночас, відповідач вказує на те, що земельна ділянка по вулиці Кравченко 18 у м.Трускавець знаходиться у межах першої санітарної зони охорони джерел мінеральних вод, що знайшло відображення у пояснювальній записці до технічної документації поданій заявником для затвердження. У Генеральному плані м. Трускавця, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011, з нанесеною лінією межі І-ї зони санітарної охорони джерел мінеральних вод та є комунальною власністю територіальної громади м. Трускавця, а також витягом з Державного земельного кадастру від 11.03.2024 НВ-7400229472024.

Оскаржене рішення прийняте у зв`язку із невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам статей 47-49 Земельного кодексу України, статей 21, 22, 27, 31 Закону України «Про курорти».

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до статті 31 Закону України «Про курорти»:

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється:

користування надрами, не пов`язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;

прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;

спорудження будь-яких будівель та інших об`єктів, не пов`язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту;

скидання дренажно-скидних та стічних вод;

влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);

влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників;

проїзд автотранспорту, не пов`язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю;

постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов`язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обгрунтованих висновків і результатів державної експертизи та оцінки впливу на довкілля виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.

Забудова цієї території (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та упорядкування об`єктів містобудування) здійснюється відповідно до законодавства, державних норм, затвердженої містобудівної документації.

Окрім цього, відповідно до статті 48 ЗК України:

1. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

2. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

3. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Будівництво об`єктів житлового, громадського призначення та інших об`єктів, інша господарська діяльність на землях оздоровчого призначення здійснюються виключно за умови дотримання режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, якщо така діяльність сумісна з охороною природних лікувальних ресурсів і відпочинком населення.

Водночас, в оскарженому рішенні відповідач лише послався на загальні положення законодавства без жодного аналізу відповідності технічної документації вимогам, встановленим законодавством.

Так, відповідач у пункті 1 рішення № 4827 86 позачергової сесії восьмого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 22 грудня 2025 року "Про відмову ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 214 кв. м., з кадастровим номером: 4611500000:10:009:0012 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд" не встановлено чи технічна документація передбачає діяльність, несумісну з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення, не встановлено чи технічна документація передбачає вчинення заборонених дій території першої зони (зони суворого режиму).

Отже, оскаржене рішення не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З огляду на викладене суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути на найближчій сесії ради заяву позивача від 28.11.2024 про технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 214 кв. м., з кадастровим номером: 4611500000:10:009:0012 по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та за наслідками розгляду якої, прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність, суд зазначає, що така задоволенню не підлягає, оскільки під час розгляду справи встановлено, що за результатом розгляду заяви відповідачем прийняв протиправне рішення у зв`язку із невстановленням усіх фактичних обставин, а тому, суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів та підстав для затвердження технічної документації із землеустрою.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ухвали суду від 05.05.2026.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення 86 позачергової сесії восьмого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області № 4827 від 22грудня 2025 року "Про відмову ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Зобов`язати Трускавецьку міську раду Львівської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні чергової або позачергової сесії заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та за наслідками її розгляду прийняти відповідне вмотивоване рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович