Рішення № 140799638, 21.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокусправа № 380/20222/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧДІЕС ГРУП» ( 81050, Львівська обл., Яворівський р-н, селище Шкло, вул. Львівська, будинок 143 ЄДРПОУ 45329486) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, б.3, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картку відмови, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧДІЕС ГРУП» до Львівської митниці, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001508/2 від 31.08.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2026/000346.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви Відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені (або і взагалі не стосуються та не впливають на визначення митної вартості). Стверджує, що Позивач подав всі необхідні достовірні документи згідно з вимогами Митного кодексу України на підтвердження митної вартості товарів, які містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Наведені вище порушення в сукупності вказують на необґрунтоване та формальне прийняття Відповідачем відмови в митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товарів, що є підставою для визнання його протиправним та скасування. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 25.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 20.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання встановлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Декларанту виставлена вимога про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларант не надав документів, які усувають вищезазначені розбіжності та підтверджують заявлений рівень митної вартості товару. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №26UA100060321896U9 від 25.06.2026, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (інвентар та приладдя для занять фізкультурою …) становить 3,770 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

9 березня 2026 року ТОВ «ЕЙЧДІЕС-ГРУП» (Україна) уклало контракт №09032026-UA з іноземним постачальником HANGZHOU ALONG SPORTING GOODS CO., LTD (Китай) про купівлю товарів: виробів HANGZHOU ALONG SPORTING GOODS CO., LTD.

Згідно з п. 4.1. Контракту №09032026-UA від 9 березня 2026 року (далі Контракт) вартість товарів визначається сторонами з урахуванням умов зазначається в Інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. Ціна кожної одиниці товару зазначається в Інвойсах.

На підставі Контракту та замовлення покупця продавець сформував та надіслав покупцеві рахунок-проформу № DS-2603037-UKR від 16 березня 2026 року про оплату товарів вартістю 30 274, 45 доларів США.

Товар було оплачено ТОВ «ЕЙЧДІЕС-ГРУП» двома платежами: від 31.03.2026 в сумі 10274,45 доларів США та від 10.06.2026 в сумі 20 000,00 доларів США.

Постачальник поставив покупцеві першу партію придбаних та оплачених товарів загальною вартістю 27 302,79 доларів США в кількості та асортименті, що зазначені в інвойсі-фактурі №DS-2603037-UKR від 23 червня 2026 року.

Відповідно до п. 3.1. Контракту поставка товарів буде здійснюватися за цим контактом на умовах згідно Інкотермс 2010. Місто Нінбо, Китай.

Згідно з інвойсом №DS-2603037-UKR від 23 червня 2026 року доставка товару здійснюється на умовах FOB NINGBO CHINA.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Перевезення товару з м. Нінбо (Китай) до м. Новояворівськ (Україна) здійснювалось в наступному порядку:

-морське перевезення вантажу за маршрутом м. Нінбо, Китай до м.Гданськ, Польща здійснювалось в контейнері MRSU6327018 у відповідності до Коносаменту № 271510020В. Послугу морського перевезення вантажу MRSU6327018 за межами державного кордону надало ТОВ «Еврика-2005» на підставі договору-доручення №EV25009 від 09.05.2025. Вартість послуг морського перевезення склала 255958,95 грн. Приймання-передача послуг перевезення підтверджується на підставі Акта надання послуг №467 від 26.08.2026. Послуги перевезення оплачені ТОВ «ЕЙЧДІЕС-ГРУП» 22.09.2026;

-комплексне обслуговування контейнера MRSU6327018 до моменту передання вантажу для подальшого автомобільного перевезення здійснювало TOB SPS GROUP на підставі договору №02/01/26 від 02.01.2026. Вартість комплексного обслуговування контейнера MRSU6327018 склала 1100,00 євро відповідно до рахунку-фактури №FVZ/000074/08/26 від 28.08.2026. Надані послуги оплачені ТОВ «ЕЙЧДІЕС-ГРУП» 15.09.2026;

-перевезення вантажу з м. Пшеяздово (Польща) до м. Новояворівськ (Україна) здійснювалось ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору-заявки №00446 про надання транспортно-експедиційних послуг вiд 25.08.2026, рахунку на оплату №388 від 31.08.2026. Факт перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) б/н. Вартість перевезення склала 120 000,00 грн, з яких: вартість транспортування вантажу за межами України 108 200,00 грн. Приймання-передача послуг підтверджується Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №388 від 01.09.2026. Надані послуги оплачені ТОВ «ЕЙЧДІЕС-ГРУП» 22.09.2026.

У зв`язку з ввезенням товарів на територію України представник ТОВ «ЕЙЧДІЕС- ГРУП» Башмак С.В. 31.08.2026 зареєстрував електронну митну декларацію 26UA209190023970U0 про імпорт зазначених вище товарів.

Львівська митниця Державної митної служби України після розгляду зазначеної декларації 31.08.2026 надіслала декларантові повідомлення про необхідність подання додаткових підтверджуючих документів для підтвердження митної вартості.

Відповідач стверджує, що на його вимогу декларант надав: коносамент №2771510020B від 30.06.2026; платіжну інструкцію №85 від 10.06.2026; контракт на перевезення №02/01/26 від 02.01.2026.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України.

За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №26UA100060321896U9 від 25.06.2026, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (інвентар та приладдя для занять фізкультурою …) становить 3,770 дол. США/кг.

Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

За результатами розгляду митної декларації 26UA209190023970U0 Львівська митниця 31.08.2026 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001508/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2026/000346.

Позивач, не погоджуючись із рішенням та карткою відмови звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларант надав до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).

За результатами опрацювання документів дійшов висновку, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі та містять розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку неможливо.

Щодо зауважень митного органу щодо оплати за товар суд зазначає наступне.

Суд встановив, що рішення про коригування митної вартості № UA209000/2026/0001508/2 від 31.08.2026 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 31.08.2026 року 26UA209190023970U0), виносилось на товари: обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою чи атлетикою без змінних механізмів обтяження:-Фітнес станція Fit-On G1- 135шт,-Фітнес станція Fit- On G2- 59шт, -Фітнес станція Fit-On G3- 40шт. Конструктивно являють собою багатофункціональні силові тренажери (металева рама з полімерним покриттям, система шківів, сталевих тросів, сидіння та спинки з оббивкою, напрямні), призначені для виконання фізичних вправ на різні групи м`язів. Постачається у частково розібраному стані для зручності транспортування, у незакомплектованому вигляді без механізмів обтяження (вагових стеків).Частини до фітнес-станції:- Пластиковий корпус вантажного блока- 396шт. Постачається у незаповненому вигляді (без внутрішнього обважнювача) та без металевих втулок. Призначений для подальшої технологічної заливки наповнювачем для виробництва готових вагових плит з метою комплектування фітнес-станцій. За ціною 3,1933 USD/Кілограм, на умовах поставки FOB CN.

Разом з електронною митною декларацією 26UA209190023970U0 від 31.08.2026 позивач надав: контракт № 09032026-UA від 09 березня 2026 року; рахунок-проформу №DS-2603037-UKR від 16.03.2026; рахунок-фактуру № DS-2603037-UKR від 23 червня 2026 року на оплату товару; пакувальний лист № DS-2603037-UKR від 23 червня 2026 року; платіжну інструкцію в іноземній валюті №73 від 31.03.2026; платіжну інструкція в іноземній валюті №85 від 10.06.2026; договір доручення № EV25009 від 09.05.2025; рахунок на оплату №7 від 26.08.2026 року (ТОВ «Еврика-2005», надання послуг морського перевезення вантажу); акт надання послуг №467 від 26.08.2026 року (ТОВ «Еврика-2005», надання послуг морського перевезення вантажу); коносамент № 271510020В від 30.06.2026; платіжну інструкцію №879 від 22.09.2026; договір №02/01/26 від 02.01.2026; рахунок-фактуру FVZ/000074/08/26 від 28.08.2026 року (SPS GROUP Sp. z o.o., надання послуг комплексного обслуговування контейнера MRSU6327018); платіжну інструкцію в іноземній валюті №121 від 15.09.2026; договір-заявку №00446 про надання транспортно-експедиційних послуг вiд 25.08.2026; рахунок на оплату №388 від 31.08.2026 р. (ФОП ОСОБА_1 , надання транспортно-експедиційних послуг); платіжну інструкцію №881 від 22.09.2026; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №388 від 01.09.2026 (ФОП ОСОБА_1 , надання транспортно-експедиційних послуг); міжнародна товарно-транспортну накладну від 28.08.2026; митну вантажну декларацію КНР від 24.06.2026.

Поставка товару здійснювалась на підставі Контракту №09032026-UA від 09.03.2026, що укладений між HANGZHOU ALONG SPORTING GOODS CO.,LTD(Продавець) та ТОВ «ЕЙЧДІЕС-ГРУП» (Покупець) (надалі Контракт ЗЕД).

Відповідно до п.1.2. Контракту ЗЕД, поставки товарів здійснюватимуться партіями на підставі Замовлень Покупця на умовах 100% передоплати (часткова передоплата дозволена) або на умовах оплати після отримання товарів. При цьому, відповідні Замовлення декларантом не надано митному органу, а отже позбавляє митний орган можливості перевірити відомості, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару.

До митного оформлення декларант надав дві платіжні інструкції в іноземній валюті №73 від 31.03.2026 на суму 10 274,45 дол.США та №85 від 10.06.2026 на суму 20 000 дол.США.

Митний орган стверджує, що на зазначених вище платіжних інструкціях в іноземній валюті, поданих до митного оформлення, реквізити відсутні, що не дозволяє їх розглядати як належний документ для підтвердження митної вартості. Зазначене вище не дає можливості ідентифікувати оплату за оцінювані товари, а отже, - декларантом документально не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар.

Згідно з пунктом 54 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція- розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.

Платіжні документи це документи, які підтверджують факт оплати чи не оплати за товар, тобто виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного контракту.

Саме по собі неподання платіжних документів або розбіжності щодо умов оплати за товар не можу бути підставою для коригування митної вартості, за умови якщо митна вартість оцінюваного товару підтверджена іншими документами.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216 (надалі- Положення №216) платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Відповідно до п.6 Положення №216 ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Згідно з п. 26. Положення №216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Відповідно до п. 29 Положення №216 платник має право ініціювати платіжні операції в іноземній валюті або банківських металах за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг платника, у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг платника.

Міжнародні банківські перекази: надані документи є стандартними повідомленнями системи, які за своєю природою створюються та передаються в електронній формі міжбанківськими каналами зв`язку.

Згідно з п.7 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.12.2023 № 172, установа зобов`язана забезпечити можливість перевірки цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою. Обов`язок доведення цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою, покладається на установу (незалежно від технологічних можливостей і компетенцій персоналу установи).

Підтвердження проведення операції: Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (а також правилами здійснення валютних переказів) та вимогами Митного кодексу України (ст. 53 МКУ), банківська виписка або платіжний документ, роздрукований із систем електронного банкінгу, засвідчений штампом установи банку та підписом уповноваженого працівника банку, є належним і достатнім підтвердженням здійснення платіжної операції.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Отже, вищезазначені платіжні документи щодо оформлені згідно з вимогами чинного законодавства України, містять усі необхідні реквізити та прямо підтверджують, що заявлені митні вартості були фактично сплачені, за поставлені товари, що є достатньою підставою для визначення митної вартості за першим методом (ст. 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні містити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що наведена норма не встановлює обов`язку зазначення відомостей про особу виключно в окремому реквізиті документа або у визначеному місці. Вирішальним є те, щоб документ містив достатній обсяг інформації, який дозволяє ідентифікувати особу, що його підписала.

Більше того, частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що неістотні недоліки в документах, які містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання такої господарської операції за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у її здійсненні, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, зміст і обсяг господарської операції.

Суд дійшов висновку, що необґрунтованими та голослівними є зауваження митного органу щодо вказаних банківських платіжних документів, що стосуються оплати за товар. Позивач надав митному органу електронні платіжні інструкції, що були сформовані з використанням банківського платіжного застосунку, та містили електронний підпис відповідальної особи платника. Перевірка наявності такого підпису та цілісності електронних документів була здійснена банком перед проведенням платежу відповідно до затвердженого порядку. Наявність всіх обов`язкових реквізитів платіжних інструкцій, в тому числі підпису платника, є обов`язковою умовою для виконання банком таких платіжних інструкцій та перерахування коштів. Наявність на платіжних інструкціях в іноземній валюті №73 від 31.03.2026 та №85 від 10.06.2026 відмітки банку про проведення платежу, свідчить про відповідність цих платіжних інструкцій вимогам Положення №216 та наявність електронного підпису уповноваженої особи платника.

Стосовно зауважень митного органу про те, що позивач не надав Замовлень Покупця, що передбачено п. 1.2. Контракту, суд зазначає, що згідно з п. 1.2. Контракту поставки товарів здійснюватимуться партіями на підставі Замовлень Покупця на умовах 100% передоплати (часткова передоплата дозволена) або на умовах оплати після отримання товарів.

Позивач стверджує, що умовами Контракту не передбачено форму та зміст таких замовлень. За згодою сторін замовлення товару формувались покупцем в усній формі та передавались засобами телефонного та інтернет-зв`язку. При цьому, в замовленнях покупця відсутня інформація про вартість товару, тому замовлення покупця не є документами, які можуть підтвердити митну вартість товарів.

Суд вважає необгрунтованим та голослівним зауваження митного органу щодо неподання декларантом до митного оформлення договору доручення №EV25009 від 09.05.2025, оскільки такий договір декларант надавав, про що зазначає сам Відповідач в Картці відмови в переліку наданих декларантом документів.

Також оскаржуваному Рішенні від 23.06.2026 зазначено, що Фактура №FVZ/000074/08/26 від 28.08.2026 видана не на підставі договору 02/01/26 від 02.01.2026, що укладений між ТОВ «Ейчдіес-Груп» (Замовник) та SRS Group Sp.z.o.o. (Виконавець), оскільки стороною фактури є HDS - Group LLC, що не є стороною зазначеного договору.

Такі висновки є абсолютно необгрунтованими, оскільки HDS - Group LLC це найменування ТОВ «Ейчдіес-Груп» англійською мовою. Відповідна інформація про найменування ТОВ «Ейчдіес-Груп» англійською мовою міститься в публічному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та могла бути перевірена митним органом, в разі наявності сумнівів.

Стосовно зауважень митного органу щодо відсутності заявки на перевезення згідно з договором №02/01/26 від 02.01.2026, суд зазначає наступне.

Умовами договору не передбачено складення такої заявки в письмовій формі. Перевізник підтвердив прийняття такої заявки шляхом надсилання замовникові Рахунку-фактури FVZ/000074/08/26 від 28.08.2026 року у відповідності до п. 5.2.1. договору 02/01/26 від 02.01.2026 року.

Позивач стверджує, що на момент митного оформлення товару в нього були відсутні акти наданих послуг перевезення та документи про їх оплату, оскільки надання таких послуг ще не було завершено: товар ще не було доставлено в кінцевий пункт призначення. Після доставки товару Позивач прийняв надані перевізниками послуги перевезення товару шляхом підписання відповідних актів та оплатив такі послуги у відповідності до узгоджених сторонами умов. Підтверджуючі документи додаються до позовної заяви.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить мотивування, яким чином ненадання такого документа як заявка обумовило висновок про відсутність документального підтвердження складової митної вартості за наявності всіх інших підтверджуючих документів.

Ненадання заявки, яка стосується вказаної поставки не могло жодним чином унеможливити перевірку витрат на транспортування Відповідачем на підставі інших документів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, окрім інших, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Заявка, що подається змовником до постачальника не є документом комерційного значення, такий документ містить лише відомості про опис товару, номер моделі, колір та їх кількість.

Суд зазначає, що замовлення на поставку товару відсутнє у переліку документів, передбаченому ст. 53 Митного кодексу України, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості.

З огляду на вказане, відсутність замовлень серед документів, поданих до митного оформлення, жодним чином не впливає на можливість визначення складових числового значення заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє особа. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Таким чином, Заявку не можна вважати виключно тим документом, на підставі якого підтверджуються складові митної вартості. Зауваження до наявність заявки не спростовують відомостей про числові значення митної вартості, поданих до митного оформлення.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Однак, Відповідач жодним чином не обґрунтовує, як ці обставини впливають на правильність визначення митної вартості, або свідчить про відсутність інформації в поданих документах про певні складові митної вартості при умові, що вартість товару визначена в інвойсі відповідно до умов Контракту, який подано до митного оформлення.

Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Врешті, суд також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 згідно з якою окремі обставини здійснення платежу справді можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України необхідною умовою для використання цього документу як такого, що підтверджує митну вартість товарів, є наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявність ознак підробок або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у документах, що перелічені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Вищевказані документи, надані декларантом, не містять жодних розбіжностей щодо числових складових митної вартості товарів, надають можливість ідентифікувати найменування, вартість, порядок та факт поставки Товару, а дані, вказані у зазначених документах, кореспондуються між собою.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.

Таким чином, зазначені відповідачем зауваження не знаходять свого підтвердження того, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №26UA100060321896U9 від 25.06.2026, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (інвентар та приладдя для занять фізкультурою …) становить 3,770 дол. США/кг.

Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

Суд встановив, що товар, який ввезений на митну територію України відрізняється за своїми характеристиками, митним органом не долучено жодного порівняльного аналізу ввезеного товару та товару, який бере митний орган як основу для коригування митної вартості товарів.

Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними. Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішень про коригування митної вартості товару, а відтак про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 8.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

З огляду на викладене, оскаржувані рішення та картки відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001508/2 від 31.08.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2026/000346.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧДІЕС ГРУП» ( 81050, Львівська обл., Яворівський р-н, селище Шкло, вул. Львівська, будинок 143 ЄДРПОУ 45329486) 3405,35 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович