Рішення № 140799533, 20.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокусправа № 380/20066/25м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство економіки України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державна казначейська служба України (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство економіки України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання судового рішення за виконавчим документом у справі № 447/2517/14-ц про стягнення та перерахування на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2013 за період 23.11.2013 до 09.02.2016 у розмірі 123 509,70 грн.

- визнати протиправною відмову Державної казначейської служби України щодо виплати ОСОБА_1 компенсації у розмірі 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми згідно виконавчого листа № 447/2517/14-ц, виданого 18.11.2021 Миколаївським районним судом Львівської області, про стягнення з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2013 р. за період 23.11.2013 р. до 09.02.2016 р. у розмірі 123 509,70 з урахуванням інфляційних втрат.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 11755,42 грн. грн., що становить 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 05.08.2022 по 06.10.2025 включно, та 41516, 87 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за період з 05.08.2022 по 06.10.2025 включно.

Позивач в обґрунтування позову зазначив, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 18.02.2020 у справі № 447/2517/14-ц стягнуто з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2013 за період з 23.11.2013 до 09.02.2016 у розмірі 123509,70 грн. Рішення набрало законної сили 16.02.2021. Однак Державна казначейська служба України до моменту подання цього позову рішення про стягнення з боржника коштів на користь ОСОБА_1 так і не виконала, хоч виконавчий лист уже кілька років знаходиться у неї на виконанні, а сторона позивача кілька разів зверталася до Казначейства з вимогою виконати рішення. Тому, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням нарахувати і виплатити йому компенсацію у розмірі 3% річних від вчасно не стягнутої на виконання рішення суду суми, з врахуванням інфляційних втрат. Проте відповідач протиправно відмовив, посилаючись на неможливість нарахування такої компенсації.

Ухвалою від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 30.04.2026 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство економіки України.

Ухвалою суду від 19.10.2026 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Вказав, що Казначейство здійснює виконання виконавчого листа у відповідній справі за рахунок бюджетних асигнувань боржника Мінекономіки з неухильним дотриманням приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів. Казначейство у межах своєї компетенції вчиняє всі дії, спрямовані на погашення заборгованості за відповідним виконавчим листом, які визначені Законом, а тому, протиправної бездіяльності немає. Факт невиплати позивачу коштів протягом 3 місяців ще не є достатньою підставою вважати, що Казначейство допустило протиправну бездіяльність.

Просив звернути увагу, що ані Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» ані Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів не передбачають правових підстав для нарахування та стягнення індексу інфляції за порушення строку на перерахування коштів, а закон про державний бюджет не передбачає видатків для такої виплати. Вимога ж визнати протиправною відмову Казначейства щодо виплати компенсації у розмірі 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми коштів є передчасною, оскільки станом на день подання до суду позову виплата заборгованості стягувачу за виконавчим листом ще не здійснена.

Також зауважив, що немає правових підстав для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення грошового зобов`язання, оскільки спірні правовідносини не регулюються цивільним законодавством у розумінні частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України. У спірних правовідносинах ні Казначейство ні Держава не є боржниками у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. Оскільки ж 3% річних та інфляційні втрати нерозривно пов`язані з простроченням виконання боржником судового рішення, то відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України ці кошти мають бути стягнуті з боржника Мінекономіки, а не з Державного бюджету України.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наголосив, що згідно з законодавством перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Казначейства відповідних документів та відомостей. Просив суд критично оцінити посилання відповідача на черговість виконання рішень суду, оскільки законодавством визначено чіткі часові межі виконання рішень суду. Якщо рішення суду і повинні виконуватись у певній черговості, то лише в тримісячний строк. Підкреслив, що підставою для виплати стягувачу компенсації, передбаченої Законом України ««Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», слугує порушення органом казначейства строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади.

Третя особа, Міністерство економіки України, подала пояснення щодо позову, у яких повідомила суд, що Міністерство економіки на виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18.02.2020 у справі №447/2517/14-ц щодо стягнення середнього заробітку на користь позивача направила до Державної казначейської служби України лист від 01.06.2022 та надала реквізити для стягнення коштів у порядку черговості. Станом на сьогодні в черзі на списання коштів є 45 виконавчих документів на загальну суму 32753115,68 грн. Вважає, що Казначейство не допустило протиправної бездіяльності. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

Миколаївський районний суд Львівської області 18.02.2020 розглянув цивільну справу №447/2517/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Роздільське гірничо-хімічне підприємство «Сірка», Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. За результатами розгляду справи суд вирішив: стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2013 за період з 23.11.2013 до 09.02.2016 у розмірі 123509,70 грн. Рішення набрало законної сили 16.02.2021. Виконавчий лист видано 18.11.2021 /арк.спр.20/.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 06.10.2021 назву (найменування) боржника Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України замінено на Міністерство економіки України.

ОСОБА_1 23.02.2022 скерував заяву про виконання виконавчого листа до Державної казначейської служби України.

Адвокат позивача надіслала адвокатський запит від 06.04.2023 до Державної казначейської служби України про стан виконання виконавчого листа №447/2517/14-ц від 18.11.2021 /арк.спр.21-23/.

У відповідь на запит Державна казначейська служба України листом від 11.04.2023 повідомила адвоката, що виконавчий лист у справі №447/2517/14-ц не виконано у зв`язку з відсутністю у боржника відповідних бюджетних призначень (а.с. 24-26).

Адвокат позивача надіслала адвокатський запит від 27.08.2024 до Державної казначейської служби України про стан виконання виконавчого листа №447/2517/14-ц від 18.11.2021 (а.с. 27-29).

У відповідь на запит Державна казначейська служба України листом від 24.09.2024 повідомила адвоката, що виконавчий лист у справі №447/2517/14-ц не виконано у зв`язку з відсутністю у боржника відповідних бюджетних призначень. Відповідно до пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів №845, зокрема, у разі неможливості виконати судове рішення протягом 2 місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, таке рішення виконується за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». За цією бюджетною програмою у Казначействі на обліку з 04.05.2022 перебуває виконавчий лист Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/2517/14-ц про стягнення з Міністерства економіки України на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 123509,70 грн. Виконавчий лист у справі №447/2517/14-ц відноситься до другої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми. Номер черговості надходження виконавчого листа у справі №447/2517/14-ц 10579. Питання щодо виконання судових рішень, які відносяться до другої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми, розглянеться Казначейством тільки після погашення заборгованості по першій черзі. Нормами чинного законодавства не передбачено повноважень Казначейства змінювати черговість виконання судових рішень чи збільшення обсягу бюджетних призначень (а.с.30-31).

ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України із заявою від 19.08.2025, в якій зазначив, що виконавчий лист перебуває у Казначействі на обліку за бюджетною програмою з 04.05.2022. Рішення суду про стягнення не виконано станом на 19.08.2025. Оскільки Казначейство порушило строки виплати грошових коштів на виконання рішення суду, просить здійснити нарахування компенсації у розмірі 3% річних від вчасно несплаченої суми за виконавчим листом у справі №447/2517/14-ц, з урахуванням інфляційних втрат (а.с. 32-34).

У відповідь листом від 22.09.2025 Казначейство знову повідомило позивача про хід виконання рішення суду, черговість погашення заборгованості за рішеннями судів та повідомило, що питання про нарахування компенсації може бути розглянуто лише після виконання виконавчого листа по справі №447/2517/14-ц за бюджетною програмою (а.с. 35-37).

Позивач вважає бездіяльність відповідача в частині виконання рішення суду та відмову у виплаті компенсації з урахуванням інфляційних втрат протиправними, тому звернувся за захистом своїх прав до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI Кабінет Міністрів України затверджує положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади.

Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі Положення № 215).

Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (пункт 2 Положення № 215).

Згідно з пунктом 4 Положення № 215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Стаття 1291 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство здійснює виконання рішень суду про стягнення коштів з державних органів

Казначейство здійснює виконання рішень суду про стягнення коштів з державних органів відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі Закон про гарантії) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок № 845).

Відповідно до статті 3 Закону про гарантії виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Безспірне списання операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (пункт 2 Порядку № 845).

Варто наголосити, що згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Аналогічний припис щодо виконання рішення про стягнення коштів державного бюджету винятково в порядку черговості міститься в підпункті 1 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Пунктами 24-32 Порядку № 845 встановлено механізм безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, а саме: - заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);- оригінал виконавчого документа;- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Пунктом 28 Порядку № 845 встановлено, що орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

У повідомленні зазначаються строк подання боржником або бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника, інформації, пов`язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про непроведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.

Згідно з пунктом 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Пункт 47 Порядку № 845 визначає, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником.

Аналогічні положення передбачає також частина 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Пункт 3 розділу ІІ Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до пункту 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2).

З доказів у справі судом встановлено, що до Казначейства 04.05.2022 надійшла заява ОСОБА_1 від 22.02.2022 про виконання рішення суду з оригіналом виконавчого листа у справі № 447/2517/14-ц (копії додаються), боржником за яким є Міністерство економіки України (далі Мінекономіки) (а.с. 51-52).

На виконання своїх повноважень, визначених пунктами 25, 28 Порядку № 845 Казначейство листом від 11.05.2022 № 12-06-06/5627 направило Мінекономіки повідомлення про безспірне списання коштів на виконання виконавчого листа у справі № 447/2517/14-ц про стягнення коштів у сумі 123509,70 грн на користь ОСОБА_1 , у якому визначило код окремої бюджетної програми 1201320 «Виконання судових рішень, які набрали законної сили», (далі - КПКВК 1201320) та рахунок для здійснення безспірного списання коштів (а.с. 94).

Мінекономіки листом від 01.06.2022 № 2111-22/32174-03 (копія додається) підтвердило виконання вказаного судового рішення за КПКВК 1201320, кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки» (далі - КЕКВ 2800) в порядку черговості (а.с. 125).

Станом на дату надходження до Казначейства виконавчого листа у справі № 447/2517/14-ц на виконанні в Казначействі перебували 13 судових рішень на загальну суму понад 32,8 млн грн, боржником за якими виступає Мінекономіки, та які надійшли і зареєстровані раніше виконавчого листа у справі № 447/2517/14-ц.

Водночас, згідно зі звітами про використання кошторису установи (додаються) Мінекономіки за КПКВК 1201320, КЕКВ 2800 затверджено бюджетних призначень: на 2022 рік - 717300,00 грн, касові видатки склали 717300,00 грн; на 2023 рік - 5155600,00 грн, касові видатки склали 5155600,00 грн; - на 2024 рік 1455600,00 грн, касові видатки склали 1455600,00 грн;- на 2025 рік станом на 23.10.2025 940000,00 грн, касові видатки склали 667400,00 грн, залишок відкритих асигнувань становить 0,00 гривень /арк.спр.86, 95, 96/.

Казначейство на виконання пункту 31 Порядку № 845 листами від 11.04.2023 № 12-06-06/6229, від 07.11.2023 № 12-06-06/20623, від 04.04.2024 № 12-06-06/7215 та від 27.02.2025 № 12-06-06/4519 спрямовано боржнику загальні вимоги щодо вжиття заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання всіх судових рішень, у тому числі виконавчого листа на користь ОСОБА_1 , та щомісячне інформування про вжиті заходи (а.с. 87-89).

Мінекономіки листами від 11.05.2023 № 2112-11/21458-03, від 13.05.2024 № 2122-10/35319 03, від 08.05.2025 № 2112-11/35626-03 повідомило про недостатність встановлених бюджетних асигнувань для виконання судових рішень, боржником за якими виступає Мінекономіки, та про неможливість їх перерозподілу (а.с. 90-94).

Також, Казначейство багато разів впродовж спірного періоду зверталося до Міністерства фінансів України з вимогами про збільшення бюджетних призначень, на що Міністерство фінансів України відповідало про недостатність бюджетного фінансування та недоцільність збільшувати обсяг бюджетних призначень на відповідні цілі у період воєнного стану (а.с. 53-156).

Отже, сам факт відсутності певного результату (виплати позивачу коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Подання ж відповідачем Міністерству фінансів України пропозицій у відповідності до п. 39 Порядку № 845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17.

З врахуванням викладених обставин, суд не встановив протиправної бездіяльності Казначейства в частині виконання виконавчого листа у справі № 447/2517/14-ц за рахунок бюджетних асигнувань боржника Мінекономіки. Адже Казначейство здійснювало свої повноваження з неухильним дотриманням приписів Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку № 845. Рішення суду про стягнення коштів з Мінекономіки не виконано з причин недостатньості бюджетних призначень для погашення боргу за виконавчими листами другої черги, куди входив виконавчий лист позивача. Тому, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині несвоєчасного виконання судового рішення за виконавчим документом у справі № 447/2517/14-ц слід відмовити.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах у постановах від 24.10.2024 у справі № 120/4764/21-а, від 17.11.2021 у справі №120/4766/21-а.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмови у стягненні компенсації з врахуванням інфляції та стягнути з Державного бюджету України компенсацію в розмірі 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми коштів та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Казначейство), протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 2 вказаної статті Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" як спеціальний акт законодавства у сфері виконання окремої категорії судових рішень (щодо яких і виник цей спір) передбачає можливість нарахування компенсації за умови, якщо кошти перераховано (рішення виконано) з порушенням тримісячного строку.

Пунктом 50 Порядку № 845 встановлено, що компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів Казначейством, якщо боржником є державний орган.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гарантії.

Відповідно до пункту 51 Порядку № 845 у рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації. Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства.

Отже, питання щодо нарахування компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів за рішенням суду у справі № 447/2517/14-ц може бути розглянуто лише після його виконання за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504040.

З системного тлумачення викладених норм слідує, що оскільки рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади за виконавчим листом Казначейством ще не виконано, то й вимога про стягнення з Казначейства компенсації у розмірі 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми коштів задоволенню не підлягає. При цьому, суд не заперечує права позивача на таку компенсацію, однак позов про стягнення такої є передчасним.

Оскільки вимога про стягнення інфляційних втрат є похідною від позовної вимоги про стягнення компенсації у розмірі 3% річних, у її задоволенні теж слід відмовити.

У цьому контексті суд не бере до уваги покликання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2023 у справі 686/7081/21 та висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.02.2024 у справі № 620/1788/21. Адже у цих справах рішення суду про стягнення, несвоєчасне виконання якого є обов`язковою передумовою для звернення до Казначейства за компенсацією, було уже виконано та відповідно період, за який належить компенсація, чітко визначений.

Щодо інших покликань сторін суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі та висновків суду не змінюють.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог, тому у їх задоволенні слід відмовити.

За правилами, визначеними статтею 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна казначейська служба України (01601 м. Київ вул. Бастіонна 6; код ЄДРПОУ 37567646).

Третя особа: Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (01008 м. Київ вул. Михайла Грушевського 12/2; код ЄДРПОУ 37508596).

Суддя Качур Р.П.