Рішення № 140799444, 21.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року справа №320/41433/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України щодо невиконання вимог п. 6 ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 13, п. «б» ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2020, Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, з приводу не прийняття рішення про занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, яку взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини»;

- зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України вжити вичерпних заходів, передбачених чинним законодавством для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятку архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв за категорією місцевого значення пам`ятки шляхом прийняття відповідного рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Олександрійською окружною прокуратурою Кіровоградської області встановлено порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини на території Олександрійської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації.

09.10.2024 відповідачем через підсистему Електронний суд до Київського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні. Наголошує, що на зазначений в позові об`єкт культурної спадщини облікова документація відсутня, подання щодо внесення об`єкта до Реєстру як щойно виявленого до МКСК також не надходило, що унеможливлює розгляд питання про внесення цього об`єкту культурної спадщини до Реєстру.

14.10.2024 позивачем через підсистему Електронний суд до Київського окружного адміністративного суду подано відповідь на відзив, в якій позивачем підтримано доводи, викладені у позовній заяві.

24.10.2024 відповідачем через підсистему Електронний суд до Київського окружного адміністративного суду подано заперечення на відповідь на відзив.

Судом встановлено, що Міністерство культури та інформаційної політики України Постановою КМУ №1028 було перейменовано на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, а в подальшому Постановою КМУ №1396 Міністерство культури та стратегічних комунікацій України було перейменовано на Міністерство культури України, при цьому ідентифікаційний код юридичної особи 43220275 залишився незмінним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2026 змінено найменування відповідача з Міністерства культури та інформаційної політики України (ідентифікаційний код 43220275, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Франка Івана, буд. 19) на Міністерство культури України (ідентифікаційний код 43220275, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Франка Івана, будинок 19).

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

В місті Олександрія Кіровоградської області за адресою: вул. Діброви, 85 розташована пам?ятка архітектури місцевого значення - «Колишня чоловіча гімназія», 1903 рік, охоронний номер 403-Кв.

На даний час, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначена пам?ятка перебуває у державній власності в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на праві оперативного управління у Білоцерківського національного аграрного університету (інформаційна довідка № 382840005).

З огляду на культурну цінність зазначеного будинку, пам?ятка архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія» взята під охорону держави відповідно до розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р «Перелік пам?яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого значення та виявлених пам`яток», охоронний номер 403-Кв.

Розпорядженням Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-p «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р», перелік пам?яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого значення та виявлених пам?яток викладено у новій редакції, згідно з яким змін щодо пам?ятки архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», не внесено.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об?єкти, включені до списків (переліків) пам?яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам?яток історії та культури», визнаються пам?ятками відповідно до цього Закону.

З метою внесення даної пам?ятки до Державного реєстру нерухомих пам?яток України, Кіровоградською обласною військовою адміністрацією листом від 20.04.2023 № 01-13/2140/0.4 скеровано до Міністерства культури та інформаційної політики України перелік об?єктів культурної спадщини Кіровоградської області, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам?яток України.

Також, відповідно до листів Кіровоградської обласної військової адміністрації від 04.06.2023 № 5540-24 та Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 12.06.2024 №29-01-19/710/0.292, пам?ятка архітектури місцевого значення - «Колишня чоловіча гімназія», не занесена до Державного реєстру нерухомих пам?яток України.

Відсутність пам?ятки архітектури місцевого значення - «Колишня чоловіча гімназія» у Державному реєстрі нерухомих пам?яток України підтверджується також інформацією з самого Реєстру.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам?яток та інших об?єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об?єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом.

Слід зазначити, що збереження об?єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань та обов?язків органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Виявлення та охорона об?єктів культурної спадщини становлять значний суспільний інтерес, оскільки це є важливим напрямом гуманітарної політики держави, де участь держави є найбільшою, а відповідальність - найвищою.

Генеральною конференцією Організації Об?єднаних Націй ухвалено низку міжнародних актів про охорону культурної та природної спадщини: Рекомендація щодо міжнародних принципів, які застосовуються під час археологічних розкопок (1956), Рекомендація про збереження краси пейзажів і місцевостей (1962), Рекомендація про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських або приватних робіт (1968), а також Рекомендація про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини (1972) тощо.

У згаданій Рекомендації про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини 1972 року наголошено на тому, що кожен предмет культурної та природної спадщини є унікальним і зникнення будь-якого такого предмета є невідновною та безповоротною втратою для цієї спадщини, у зв?язку з чим кожну країну, на території якої знаходяться предмети культурної та природної спадщини, зобов?язано зберегти цю частину спадщини людства і забезпечити передачу майбутнім поколінням.

Охорона культурної спадщини, відповідно до положень ст. Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон) являє собою систему правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об?єктів культурної спадщини.

Одним із таких заходів в силу вимог ч.1 ст.13 зазначеного Закону є виявлення та обов?язкова реєстрація пам?яток шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам?яток України (далі - Реєстр).

Об?єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам?яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам?ятки. Порядок визначення категорій пам?яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону занесення об?єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам?ятки) провадяться відповідно до категорії пам?ятки:

б) пам?ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам?яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону:

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

- щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;

- облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об`єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об`єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об`єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.

Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, спрямоване на її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно зі статтею 3 Закону державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам?яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об?єктів культурної спадщини; занесення об?єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам?яток України та внесення змін до нього щодо пам?яток місцевого значення.

Відповідно до Положення про Міністерство культури та інформаційної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Положення №885), Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства Мультимедійна платформа іномовлення України та Українського національного інформаційного агентства Укрінформ) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Підпунктом 2 пункту 3 Положення №885 визначено, що основними завданнями Міністерства культури та інформаційної політики є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, у сфері мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Міністерство приймає рішення про занесення об?єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам?яток України та внесення змін до нього щодо пам?яток місцевого значення (п.п.94-9 п.4 Положення).

Згідно з Розділами V, VII Порядку обліку об?єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 (далі - Порядок №158) Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об?єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини»: пам?яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам?ятки до Реєстру за категорією національного значення; інших пам?яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам?яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Пунктами 8.3.-8.5. Розділу VII Порядку №158 передбачено, що для вирішення питання про занесення (не занесення) до Реєстру включених до списків (переліків) пам?яток, забезпечується проведення перегляду цих списків (переліків). Перегляд списків (переліків) здійснюється згідно з процедурою, визначеною у розділах IV та V цього Порядку. За результатами перегляду списків (переліків), відомості щодо результатів перегляду заносяться до журналу обліку нерухомих об?єктів культурної спадщини за результатами перегляду списків (переліків) пам?яток, взятих на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.

Відповідно до Розділу V Порядку №158, з метою внесення пам?ятки в Реєстр, Мінкультури, здійснює перевірку поданих документів Ініціатором, на їх комплектність та відповідність вимогам, визначених цим Порядком. Подання документів, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації встановленим вимогам, підставою для повернення у 10-денний термін. Якщо документи подані в повному обсязі, вони підлягають обов?язковому розгляду Експертною комісією у строк, що не перевищує 16 календарних днів, за результатами якого оформлюється відповідний протокол.

Протокол Експертної комісії є підставою для прийняття рішення щодо занесення (не занесення) щойно виявленого об?єкта культурної спадщини або об?єктів культурної спадщини, зазначених у розділі VIII цього Порядку, до Реєстру, з урахуванням рекомендацій Інституту. Інститут надає зазначені рекомендації протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного звернення.

Мінкультури у строк, що не перевищує 14 календарних днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора: приймає рішення про занесення об?єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення; готує проєкт постанови Кабінету Міністрів України про занесення об?єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення; відмовляє у занесенні об?єкта до Реєстру в зв?язку із невідповідністю його критеріям; надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії; направляє облікову документацію в електронній формі разом із відповідним протоколом Експертної комісії до уповноваженого органу для прийняття рішення про занесення об?єкта культурної спадщини до Переліку.

Мінкультури приймає рішення про невключення об?єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об?єкт не підлягає занесенню до Реєстру.

Не підлягають занесенню до Реєстру пам?ятки (пам?ятники, пам?ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов?язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов?язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті.

У разі відсутності облікової документації на об?єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Суд зазначає, що пам?ятка архітектури місцевого значення - «Колишня чоловіча гімназія», не відноситься до вичерпного переліку пам?яток, що не підлягають занесенню до Реєстру, оскільки пам?ятка архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», побудована у 1903 році, тобто до революційних подій початку ХХ століття, до встановлення в Україні радянської влади та інших подій у даний та послідуючі періоди.

Пунктом 8.6 розділу VIII Порядку №158 передбачено, що рішення про занесення об?єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.

Передбачені відомості про пам?ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, а у разі її відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об?єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.

Таким чином, пам`яткоохоронним законодавством встановлено чіткий та імперативно визначений механізм внесення об?єктів культурної спадщини місцевого значення, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, та визначено роль Міністерства щодо реалізації цього механізму.

Разом з тим, позивач наголошує, що незважаючи на безспірну культурну цінність, пам?ятка архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», охоронний номер 403-Кв, Міністерство вже більше року фактично бездіє та не виконує вимоги пам`яткоохоронного законодавства та свого ж наказу щодо вжиття заходів з метою його включення як пам?ятки місцевого значення до Реєстру.

У свою чергу, невключення вказаного об?єкту культурної спадщини місцевого значення до Реєстру фактично унеможливлює її повноцінний захист з боку держави, знецінює її архітектурну цінність, позбавляє громадськість доступу до історичної пам?яті, породжує юридичну невизначеність та може призвести до порушення правового режиму її використання, а, як наслідок, пошкодження, руйнування та знищення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що об`єкт культурної спадщини Чоловіча гімназія, поч. ХХ ст., розташований за адресою: м. Олександрія, вул. Діброва, 85, було взято на державний облік розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 07.08.1997 № 261-р (ох. №403-Кв), тобто, згідно з законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1805-ІІІ. Указаний об`єкт, серед інших, був поданий для занесення до Реєстру листом Кіровоградської обласної військової адміністрації від 20.04.2023 №01-13/2140/0.4 та листом Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.07.2023 № 29-01-17/853/0.29. На підставі цих листів Міністерством був підготовлений проєкт наказу про занесення об`єктів культурної спадщини Кіровоградської області до Реєстру за категорією місцевого значення. Разом з тим, розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р внесено зміни в розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р і викладено додатки 1-3 цього розпорядження в новій редакції, при цьому визнано додатки до розпорядження № 261-р такими, що втратили чинність. Зокрема, в новому розпорядженні зазначений об`єкт змінив назву на «Колишня чоловіча гімназія», датування на 1903 рік. Відтак, після прийняття розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р об`єкт культурної спадщини «Колишня чоловіча гімназія» набув статусу щойно виявленого та втратив можливість бути занесений, як такий, що був взятий на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-III. При цьому, процедура занесення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Реєстру визначена розділом V Порядку №158, і передбачає подання до Міністерства, крім іншого, облікової документації та направлення до Міністерства відповідного подання.

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації від 07.08.1997 № 261-р затверджено перелік пам?яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого та виявлених пам?яток.

Згідно з додатком 2 до вказаного розпорядження, до Переліку пам?яток містобудування, архітектури місцевого значення внесено пам?ятку архітектури місцевого значення «Чоловіча гімназія», 1903 р., що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв (а.с.71).

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації від 29.01.2020 № 102-р «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р», у новій редакції викладено перелік пам?яток і містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого та виявлених пам?яток (а.с.109).

В додатку 2 Переліку пам?яток містобудування, архітектури місцевого значення, наявна пам?ятка архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», 1903 р., що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв, тобто зміни в її адресу чи охоронний номер внесено не було.

Вказаним розпорядженням, пам?ятка архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія» не визнана щойно виявленим об?єктом, не змінила свого статусу пам?ятки, не виключена з такого Переліку.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації від 29.01.2020 № 102-р, відповідно до його змісту, лише внесені зміни у розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р у зв?язку з перейменуванням населених пунктів та зміною адрес місцезнаходження об?єктів культурно спадщини, пов?язаних з реалізацією Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки».

Чинним законодавством у сфері культурної спадщини не передбачено порядку, яким, об?єкти, визнані пам?яткою - змінюють свій статус на щойно виявлені об?єкти культурної спадщини.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації від 07.08.1997 № 261-р пам?ятку архітектури місцевого значення «Чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85 взято на державний облік, присвоєно охоронний номер 403-КВ та рішень щодо зміни і статусу прийнято не було.

У разі відсутності облікової документації на об?єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Пунктом 8.6 розділу VIII Порядку №158 передбачено, що рішення про занесення об?єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.

Передбачені відомості про пам?ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, а у разі її відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об?єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.

Таким чином, пам?яткоохоронним законодавством встановлено чіткий та імперативно визначений механізм внесення об?єктів культурної спадщини місцевого значення, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, та визначено роль Міністерства щодо реалізації цього механізму.

У свою чергу, невключення вказаного об?єкту культурної спадщини місцевого значення до Реєстру фактично унеможливлює її повноцінний захист з боку держави, знецінює її архітектурну цінність, позбавляє громадськість доступу до історичної пам?яті, породжує юридичну невизначеність та може призвести до порушення правового режиму її використання, а, як наслідок, пошкодження, руйнування та знищення.

При цьому, Міністерство культури України не обґрунтувало, відповідно до якої вимоги чи норми чинного законодавства України, статус пам?ятки архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85, охоронний номер 403-КВ, змінено на статус щойно виявленого об?єкту культурної спадщини.

Таким чином щодо неї застосовується порядок внесення до Реєстру, як об`єкту культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, без облікової документації у разі її відсутності.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується відповідачем, що Кіровоградською обласною військовою адміністрацією листом від 20.04.2023 №01-13/2140/0.4, а також Департаментом культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації листом від 25.07.2023 № 29-01-17/853/0.29 до Міністерства культури та інформаційної політики України скеровано перелік об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, серед яких зазначено і пам`ятку архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв.

Водночас суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів прийняття за результатами розгляду поданих документів будь-якого з рішень, передбачених пунктом 6 розділу IV Порядку №158, зокрема рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення, відмову у занесенні об`єкта до Реєстру, направлення документів на доопрацювання з відповідним протоколом Експертної комісії чи іншого рішення, прийняття якого передбачено зазначеним Порядком № 158.

Слід зазначити, що Законом України «Про охорону культурної спадщини», та Положенням про Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №691-р від 21.10.2020, уповноважений орган у сфері культурної спадщини (Департамент) наділений лише повноваженнями щодо подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об?єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам?яток України.

Разом з тим, він не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про зобов?язання Міністерства забезпечити включення до Реєстру пам?яток культурної спадщини чи повноваженнями щодо здійснення контролю по внесенню таких пам?яток до Реєстру. Такими повноваженнями не наділений жоден орган державної влади чи місцевого самоврядування, а відтак відсутній будь-який орган, що має повноваження звернутися до суду з такого роду позовом.

З матеріалів справи вбачається, що звернення прокурора до суду зумовлюється необхідністю захистити інтереси держави у сфері управління об?єктами культурної спадщини, забезпечення належного правового статусу та охорони пам?ятка архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85 у м. Олександрія Кіровоградської області, захистити суспільні інтереси, що полягають у збереженні об?єктів культурної спадщини з метою їх передачі наступним поколінням.

Слід зазначити, що чинним законодавством України, зокрема, Законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про місцеві державні адміністрації» не визначено орган, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання до вчинення дій, та не визначено будь-якого іншого порядку оскарження дій чи бездіяльності таких органів, крім судового.

У зв?язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних спірних правовідносинах, Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області звертається до суду за захистом державних інтересів самостійно, у зв?язку з чим набуває статусу позивача (ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У вказаному випадку інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в сфері охорони об`єктів культурної спадщини.

Слід зазначити, що одним з пріоритетних напрямів державної культурної політики України є збереження архітектурно-мистецької спадщини минулого як засобу духовно-естетичного виховання і розвитку національної самосвідомості, що сприяє національно-культурному відродженню.

Культурна спадщина є вагомим чинником соціалізації особистості, на якій ґрунтується колективна ідентичність суспільних груп на місцевому, регіональному та національному рівнях. Незворотність втрат культурної спадщини призводить до провалів в історичній пам?яті, руйнації ідентичності, небезпеки втрати культурного розмаїття й підґрунтя подальшого суспільного розвитку.

З огляду на викладене, загроза знищення, руйнування та інші негативні дії щодо об?єктів культурної спадщини внаслідок недобросовісних дій чи бездіяльності їх власників, або уповноважених ним осіб, а також відсутність належного захисту та дієвого контролю з боку уповноважених на те органів, вимагають безпосереднього та оперативного втручання органів прокуратури.

Невжиття заходів щодо занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв до Державного реєстру нерухомих пам?яток України може мати незворотні наслідки у вигляді його безповоротної втрати.

За вказаних обставин, звернення прокурора до суду безпосередньо спрямоване на задоволення суспільної потреби у забезпеченні дотримання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини та забезпечення збереження об?єктів культурної спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Таким чином, зазначена позовна заява подається до суду Олександрійською окружною прокуратурою Кіровоградської області, оскільки Міністерство культури та інформаційної політики України більше року фактично бездіє та не виконує вимоги ст. ст. 13, 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та не вживає заходів щодо включення пам?ятки архітектури «Колишня чоловіча гімназія», як пам?ятки місцевого значення до Реєстру.

Несвоєчасне вирішення питання про включення вказаної в позові пам?ятки до Реєстру не лише призводить до порушення правового режиму її використання, а може мати незворотні наслідки у вигляді її втрати, адже пам?ятка становить не лише історичну цінність для міста Олександрії Кіровоградської області, а й для України в цілому.

Правовий висновок щодо наявності у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави у сфері охорони культурної спадщини, викладений Верховним Судом у постановах від 17.11.2022 у справі № 640/16767/21, від 02.12.2020 у справі № 734/519/15-ц, від 09.11.2022 у справі № 260/437/21, від 01.02.2023 у справі № 260/2284/21, від 22.02.2023 у справі №460/12784/22, від 30.01.2024 у справі № 420/10218/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 по справі №9901/276/19 зазначила, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не матимуть правового значення, якщо в зобов`язаної особи існували певні об`єктивні обставини, які перешкодили належному виконанню функцій державним органом. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких установлюється цей строк.

У постанові по справі №9901/309/21 від 20.02.2025 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Велика Палата Верховного Суду враховує, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення». Разом з цим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, допоки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні. Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суд констатує, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Міністерством культури України допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду питання про занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», 1903 р., що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, ініційованого листом Кіровоградської обласної військової адміністрації листом від 20.04.2023 № 01-13/2140/0.4 та листом Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.07.2023 № 29-01-17/853/0.29.

Суд стосовно обраного позивачем способу захисту порушених прав зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ та від 11.02.2019 у справі №2а-204/12 ).

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Відтак, вимога прокурора про визнання протиправною бездіяльності Міністерства культури та інформаційної політики України щодо невиконання вимог п. 6 ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 13, п. «б» ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2020, Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, з приводу не прийняття рішення про занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, яку взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» є передчасною, оскільки відповідачем не було завершено розгляд поданих листом Кіровоградської обласної військової адміністрації листом від 20.04.2023 № 01-13/2140/0.4 та листом Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.07.2023 № 29-01-17/853/0.29 переліків об`єктів культурної спадщини та не прийнято одного з рішень, передбачених пунктом 6 розділу IV Порядку №158.

Відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку №158 Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора: приймає рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення; готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення; відмовляє у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям; надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії.

При цьому повідомлені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини, що на підставі листа Кіровоградської обласної військової адміністрації від 20.04.2023 №01-13/2140/0.4 та листа Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.07.2023 № 29-01-17/853/0.29 Міністерством був підготовлений проєкт наказу про занесення об`єктів культурної спадщини Кіровоградської області до Реєстру за категорією місцевого значення, зокрема об`єкт культурної спадщини Чоловіча гімназія, поч. ХХ ст., розташована за адресою: м. Олександрія, вул. Діброва, 85, не підтверджені жодними доказами, а саме проєкт наказу про занесення об`єктів культурної спадщини Кіровоградської області до Реєстру за категорією місцевого значення, і зокрема щодо спірного об`єкту, суду наданий не був.

Твердження відповідача про те, що внесені розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р зміни в розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р і викладення додатків 1-3 цього розпорядження в новій редакції, зумовило висновок відповідача про те, що після прийняття розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р об`єкт культурної спадщини «Колишня чоловіча гімназія» набув статусу щойно виявленого та втратив можливість бути занесений, як такий, що був взятий на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-III, є суперечливими та не приймаються судом до уваги.

Як стверджує відповідач, проєкт наказу про занесення об`єктів культурної спадщини Кіровоградської області до Реєстру за категорією місцевого значення був підготовлений ним на підставі листа Кіровоградської обласної військової адміністрації від 20.04.2023 №01-13/2140/0.4 та листа Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.07.2023 № 29-01-17/853/0.29. В той же час внесені розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р зміни в розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р були прийняті раніше листів, на які посилається відповідач, а отже про розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р відповідачу було відомо одразу з моменту отримання відповідних переліків об`єктів.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність Міністерства культури України щодо не розгляду питання про занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», 1903 р., охоронний номер 403-Кв, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, ініційованого листом Кіровоградської обласної військової адміністрації від 20.04.2023 №01-13/2140/0.4 та листом Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.07.2023 № 29-01-17/853/0.29.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога прокурора про зобов`язання Міністерства культури та інформаційної політики України вжити вичерпних заходів, передбачених чинним законодавством для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятку архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв за категорією місцевого значення пам`ятки шляхом прийняття відповідного рішення, є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки станом на час розгляду справи Міністерством не завершено процедуру розгляду поданих документів, не здійснено оцінки їх відповідності вимогам Порядку №158 та не прийнято рішення за результатами такого розгляду у порядку, визначеному пунктами 2-6 розділу IV та пунктами 1-2 розділу ІХ Порядку №158.

З метою ефективного вирішення заявленого на розгляд суду спору, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство культури України розглянути питання про занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, ініційованого листом Кіровоградської обласної військової адміністрації листом від 20.04.2023 № 01-13/2140/0.4 та листом Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.07.2023 № 29-01-17/853/0.29, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки судові витрати позивача складаються лише із сум сплаченого судового збору, то підстави для їх розподілу відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів прийняття за результатами розгляду поданих документів будь-якого з рішень, передбачених пунктом 6 розділу IV Порядку №158, зокрема рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення, відмову у занесенні об`єкта до Реєстру, направлення документів на доопрацювання з відповідним протоколом Експертної комісії чи іншого рішення, прийняття якого передбачено зазначеним Порядком № 158.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, відповідно до положень ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури України щодо не розгляду питання про занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», 1903 р., охоронний номер 403-Кв, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, ініційованого листом Кіровоградської обласної військової адміністрації від 20.04.2023 №01-13/2140/0.4 та листом Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.07.2023 № 29-01-17/853/0.29.

3. Зобов`язати Міністерство культури України (ідентифікаційний код: 43220275, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Франка Івана, будинок 19) розглянути питання про занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишня чоловіча гімназія», що розташована по вул. Діброви, 85 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 403-Кв до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, ініційованого листом Кіровоградської обласної військової адміністрації листом від 20.04.2023 № 01-13/2140/0.4 та листом Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 25.07.2023 № 29-01-17/853/0.29, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.