Ухвала суду № 140799351, 21.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про зупинення провадження в адміністративній справі

21 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/30802/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2026 №№ 2972124021, 2971124021, 2973124021, 297132021, 2970324021 та 2970724021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання

28.09.2026 від представника позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/19407/26 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення №16/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 від 23.02.2024.

Обґрунтовуючи клопотання, представник позивача зазначив, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної перевірки, під час якої контролюючий орган виходив із того, що внаслідок виключення позивача з реєстру платників єдиного податку на підставі рішення №16/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 від 23.02.2024 ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2023 мала перейти на загальну систему оподаткування.

При цьому правомірність рішення контролюючого органу про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є предметом судового розгляду в адміністративній справі № 320/19407/26, провадження в якій відкрито ухвалою суду від 16.07.2026.

На думку представника позивача, вирішення справи № 320/19407/26 має визначальне значення для розгляду цієї справи, оскільки від правової оцінки рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку залежить обґрунтованість висновків контролюючого органу про виникнення у позивача обов`язків зі сплати податків за правилами загальної системи оподаткування.

У судовому засіданні 21.10.2026 представник позивача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі. Представник відповідача проти задоволення означеного клопотання не заперечував.

Усною ухвалою суду від 21.10.2026, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/19407/26.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

За загальним правилом, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Так, положеннями статті 236 КАС України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію. Перелік даних підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

У частині першій названої статті процесуального закону визначено перелік підстав, за яких суд зупиняє провадження у справі, серед яких: об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

З аналізу положень КАС України вбачається, що зупинення провадження з підстав, передбачених вказаною нормою, допускається лише тоді, коли продовжувати розгляд справи надалі не є можливим, оскільки в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Водночас суд звертає увагу, що пункт 3 частини першої статті 236 КАС України містить застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на таке, суд вважає, що зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, має бути за наявності конкретних обставин, що унеможливлюють прийняття судом відповідного рішення з оцінкою вже наявних доказів і обставини справи. При цьому, посилання на існування іншої справи, загальні висновки та припущення про те, що обставини, які будуть установлені, можуть бути суттєвими під час розгляду справи, провадження в якій зупиняється, не є достатніми та належними умовами для зупинення провадження у справі.

Тобто, при вирішенні питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, суд першочергово зобов`язаний дослідити зібрані у справі докази на предмет доказування позовних вимог та надати їм порівняльну оцінку у співвідношенні до обставин і предмета позову, які містяться в іншій справі, у контексті їх достатності. При цьому, саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у справі №120/15288/25.

Крім того, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2019 у справі №9901/314/19 у питанні застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України сформувала такі висновки:

«Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі;

чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.».

Аналогічні висновки неодноразово були викладені й у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №640/23621/19, від 07.01.2026 у справі №204/6188/25, 08.04.2026 у справі №120/15288/25.

Наведена практика Верховного Суду свідчить про те, що при застосуванні пункту 3 частини першої статті 236 КАС України вирішальним є не сам факт існування іншого судового провадження, а наявність такого взаємозв`язку між справами, за якого встановлення відповідних обставин в іншій справі має визначальне значення для правильного вирішення спору.

Предметом оскарження у цій справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосовано штрафні санкції.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для донарахування позивачу податків та зборів спірними податковими повідомленнями-рішеннями є висновки контролюючого органу про те, що з 01.10.2023 позивач втратив право на застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з прийняттям рішення від 23.02.2024 №16/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 про виключення її з реєстру платників єдиного податку.

У зв`язку з прийняттям ГУ ДПС у м. Києві рішення №16/26-15-24-01-19-15/3091316085 від 23.02.2024 позивача з 01.10.2023 було переведено на загальну систему оподаткування, з набуттям статусу платника податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, єдиного податку, єдиного соціального внеску, військового збору, а тому, згідно з висновками відповідача, з 01.10.2023 ФОП ОСОБА_1 зобов`язана була зареєструватись платником ПДВ, подавати звітність та оподатковувати отримані доходи податком на додану вартість. Тобто, підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань стало анулювання перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування та її зобов`язання перейти на загальну систему оподаткування.

Водночас правомірність зазначеного рішення є предметом оскарження в межах адміністративної справи №320/19407/26.

Суд зазначає, що в межах цієї справи неможливо остаточно визначити, чи мала позивач право застосовувати спрощену систему оподаткування у відповідному податковому періоді, оскільки правомірність рішення контролюючого органу від 23.02.2024 №16/26-15-24-01-19-15/ НОМЕР_1 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є предметом судового розгляду в адміністративній справі №320/19407/26. Саме в межах зазначеної справи підлягають перевірці наявність передбачених законом підстав для прийняття цього рішення та дотримання контролюючим органом установленого порядку його прийняття.

Встановлення цих обставин має визначальне значення для вирішення спору в цій справі, оскільки висновки контролюючого органу про виникнення у позивача обов`язків зі сплати податків за правилами загальної системи оподаткування з 01.10.2023 ґрунтуються саме на рішенні про виключення її з реєстру платників єдиного податку. Відтак, без з`ясування правових наслідків зазначеного рішення неможливо належним чином оцінити обґрунтованість висновків контролюючого органу, покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема щодо наявності у позивача відповідних податкових зобов`язань та правомірності визначення сум грошових зобов`язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже, результати розгляду адміністративної справи №320/19407/26 безпосередньо впливають на встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення цього спору, а тому до набрання законної сили судовим рішенням у зазначеній справі існує об`єктивна неможливість повного та належного розгляду цієї справи.

Суд наголошує, що вирішення питання щодо правомірності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у відповідний період є істотним для оцінки доводів сторін стосовно правомірності визначення податкових зобов`язань за правилами загальної системи оподаткування.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі №320/30802/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/19407/26.

Частиною сьомою статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.

На підставі цієї норми суд вважає за доцільне оформити ухвалу окремим документом після закінчення судового засідання.

Керуючись статтями 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Клопотання представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зупинення провадження задовольнити.

Зупинити провадження у справі №320/30802/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/19407/26.

Зобов`язати сторін у справі надати суду інформацію про набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/19407/26 для вирішення питання про поновлення провадження у справі.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дудін С.О.