Рішення № 140798087, 21.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25400/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Секірської А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Горобець Юлії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

19 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Горобець Юлії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки, починаючи з 16.07.2025, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004р. по 16.07.2025р. у Комунальному підприємстві «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради та провести перерахунок та виплатити пенсію з 16.07.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 17.10.2006р. отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 16.07.2025р. ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком по Списку №2 згідно п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025р. по справі №160/23349/25, що підтверджується копією листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 27.05.2026р.

Зі змісту листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 27.05.2026р. вбачається, що при проведенні розрахунку розміру пенсії орган Пенсійного фонду України застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, який з урахуванням коефіцієнтів підвищення склав 8913,83 грн.

Позивачка вважає такі дії Пенсійного фонду протиправними, оскільки при призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мав застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки.

Щодо наявності у Позивачки права на зарахування періодів роботи у закладі з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі - зі змісту листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 27.05.2026р. вбачається, що Позивачці зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі період роботи з 03.08.1992р. по 31.12.2003р., натомість період роботи з 01.01.2004р. у подвійному розмірі не зараховано, оскільки, на думку Відповідача, таке обчислення застосовується лише для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України №1058-IV.Позивачка також вважає, що при обчисленні її пенсії Пенсійним фондом України не враховано її право на зарахування періодів роботи у закладі охорони здоров`я з надання психіатричної допомоги до стажу роботи у подвійному розмірі.

ОСОБА_1 працювала у закладі охорони здоров`я з надання психіатричної допомоги, зокрема на посадах палатної медичної сестри та старшої медичної сестри, що підтвердується копією трудової книжки.

Судова практика Верховного Суду підтверджує, що періоди роботи у відповідних медичних закладах можуть зараховуватись у подвійному розмірі не лише до 01.01.2004, а й після цієї дати, якщо така робота відповідає умовам статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Оскільки Позивачка працювала у закладі охорони здоров`я з надання психіатричної допомоги на посадах палатної медичної сестри та старшої медичної сестри, періоди такої роботи, підтверджені трудовою книжкою, довідками та матеріалами пенсійної справи, підлягають зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Неврахування Відповідачем періоду роботи з 01.01.2004р. по 16.07.2025р., тобто до дати призначення Позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у подвійному розмірі порушує право Позивачки на належне пенсійне забезпечення та правильне визначення стажу при призначенні і перерахунку пенсії.

З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 31.05.2019 р. по справі № 314/272/17, від 31.03.2020 р. по справі № 348/1296/17, від 01.03.2021 р. по справі № 488/1409/16-а, 29.11.2016 р. по справі № 133/476/15-а, від 26.03.2019 р. по справі № 335/13242/16-а, від 09.06.2021 р. по справі № 367/1276/17, від 24.06.2021 р. по справі № 243/8903/16-а та від 04.02.2021 р. по справі №509/3080/16-а, Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 31.10.2018 р. по справі № 876/5312/17, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також: матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 ; інформацію про дату виконання судового рішення у справі № 160/23349/25, дату першої виплати пенсії в новому розмірі.

Ухвалою суду від 02.10.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення цієї ухвали надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 ; інформацію про дату виконання судового рішення у справі № 160/23349/25, дату першої виплати пенсії в новому розмірі.

09.10.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.

ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788) та розраховано відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058), з 20.09.2006 року по 22.09.2016 рік.

Відповідно до заяви від 16.07.2025 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 160/23349/25 Позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно п. 2 ст. 114 Закону № 1058.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019 року затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Порядок). Цим Порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

В п.3 Порядку зазначено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, що надійшли по 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому провадиться перерахунок).

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є пенсіонером, що підтверджується відомостями з паспорту громадянина України НОМЕР_2 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення та розраховано відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 20.09.2006 року по 22.09.2016 рік.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 160/23349/25, яке набрало законної сили 13.11.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 23.07.2025р. №912430146177 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком по Списку №2;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 року про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду, що позивач досягла пенсійного віку 50 років, що є достатнім для призначення пенсії за списком №2 на умовах пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом 213-VІІ.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 160/23349/25 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно п. 2 ст. 114 Закону № 1058 з 16.07.2025, що підтверджується рішенням Лівобережного ОУПФУ № 912430146177 від 31.12.2025.

Згідно із розрахунком заробітку при обчисленні розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764.40 грн з застосуванням коефіцієнта збільшення 2.367928 (1.17 * 1.11 * 1.11 * 1.14 * 1.197 * 1.0796 * 1.115), збільшений на коефіцієнт показник заробітної плати склав 8913.83 грн.

27.02.2026 відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з індексацією з застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121, та з урахуванням коефіцієнтів 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 за 2019-2025 роки), виходячи з середньої заробітної плати за 2014 -2016 роки в розмірі 3764.40 грн.

Листом від 27.05.2026 № 0400-010303-8/100890 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області надало відповідь на запит адвоката Ю.Горобець, зазначивщи, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788 «Про пенсійне забезпечення» та розраховано відповідно до Закону № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.09.2006 по 22.09.2016. Відповідно до заяви від 16.07.2025 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 160/23349/25 ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно п. 2 ст. 114 Закону № 1058. При перерахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, що з урахуванням коефіцієнтів підвищення склав 8913,83 грн. Розмір пенсійної виплати з 16.07.2025 становив 4154,62 грн. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, розрахований за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2025, складає 8489,00 грн. Відповідно до статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З 01.03.2026 пенсія розраховується відповідно до постанови КМУ від 25.02.2026 № 236, із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 2016 роки на коефіцієнт 1,121 (9992,40 грн). Розмір пенсії з 01.03.2026 становить 4636,54 грн. 02.04.2026 ОСОБА_1 надала заяву про перерахунок пенсії щодо зміни періоду заробітку до 01.07.2000 та надала довідку про заробітну плату № 91 від 30.03.2026, видану КНТ «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» за період роботи з 01.08.1992 по 30.06.2000. Оскільки довідка не підтверджена первинними документами, вона підлягає перевірці. Після перевірки довідки пенсійна справа буде переглянута.

Листом від 13.08.2026 № 95185-70316/В-01/8-0400/26 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області надано відповідь на звернення позивача з зазначенням, що їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788) та розраховано відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058), з 20.09.2006 року по 22.09.2016 рік. З 01.10.2017 проведено осучаснення пенсій відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2148 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.), із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. З 01.03.2019, з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 проведені перерахунки раніше призначених пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058 та постанов Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, від 01 квітня 2020 року № 251 Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році, від 22 лютого 2021 року № 127 Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році, від 16 лютого 2022 року № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, від 24 лютого 2023 року № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році та від 23 лютого 2024 року № 185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2024 році згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058, затвердженим постановою № 124, із застосуванням наступних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії: 1,17 у 2019 році, 1,11 у 2020 році, 1,11 у 2021 році, 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 грн).

Відповідно до заяви від 16.07.2025 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 160/23349/25 ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно п. 2 ст. 114 Закону № 1058. При перерахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, що з урахуванням коефіцієнтів підвищення склав 8913,83, оскільки пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 1788 була призначена з 20.09.2006 року. Розмір пенсійної виплати з 16.07.2025 становив 4154,62 грн

Пенсія обчислена із загального страхового стажу, який становить 46 років 11 місяців 27 днів (зарахований по 30.06.2025), в тому числі пільговий стаж за Списком № 2 - 16 років 03 місяці 22 дні, де індивідуальний коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% становить 0,46917 та заробітної плати з урахуванням даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2025, де індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 0,95234. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, розрахований за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2025, складає 8489,00 грн.

З 01.03.2026 пенсія розраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки на коефіцієнт 1,121 (9992,40 грн). Розмір пенсії з 01.03.2026 становить 4636,54 грн.

Також у листі зазначено, що 02.04.2026 позивач надала заяву на перерахунок пенсії щодо зміни періоду заробітку до 01.07.2000 та надала довідку про заробітну плату № 91 від 30.03.2026, видана КНТ Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги за період роботи з 01.08.1992 по 30.06.2000 роки. Згідно частини третьої статті 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Пенсійну справу переглянуто з урахуванням акту перевірки від 01.07.2026 № 0400- 1003-1/1195 та довідки про заробітну плату від 30.03.2026 № 91. Пенсія обчислена із загального страхового стажу, який становить 46 років 11 місяців 27 днів (зарахований по 30.06.2025), в тому числі пільговий стаж за Списком № 2 - 16 років 03 місяці 22 дні, де індивідуальний коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% становить 0,46917 та заробітної плати за період роботи з 01.08.1992 по 31.07.1997 та з 01.07.2000 по 30.06.2025 урахуванням даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, де індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 1,03832. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 10375,31 грн. Пенсію обчислено відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства. Розмір пенсії з 01.04.2026 становить 5039,62 грн.

Крім того, зазначено, що з 16.07.2025 за рішенням позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно п. 2 ст. 114 Закону № 1058. Враховуючи вищезазначене, при перерахунку пенсії період роботи з 03.08.1992 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі, період роботи з 01.01.2004 у подвійному розмірі обчислюється тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058.

Спірним питанням у даній справі є правомірність застосування для розрахунку заробітної плати при обчисленні розміру пенсії за віком позивача з 09.01.2026 середнього заробітку за 2017- 2019 роки, а не за 2023-2025 роки, які мають бути застосовані за твердженням позивача.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно пунктів 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченими Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

Таким чином, ключовим у цій справі є питання наявності у позивачки, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII права на призначення пенсії за віком відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV після досягнення пенсійного віку.

Так, частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 560/9942/25 зазначено, що, застосовуючи норми статей 40 та 45 Закону №1058-IV необхідно враховувати такі критерії розмежування:

якщо попередній вид пенсії було призначено за Законом №1788-XII (наприклад, пенсія за вислугу років), а особа звертається за призначенням пенсії за віком за Законом №1058-IV, це є первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону;

якщо ж особа змінює вид пенсії в межах Закону №1058-IV (наприклад, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком), застосовується частина третя статті 45 Закону №1058-IV із незмінністю показника середньої заробітної плати, використаного під час попереднього призначення.

У справі, що розглядається має місце первинне призначення пенсії за віком, і при її обчисленні підлягає застосуванню частина друга статті 40 Закону №1058-IV із використанням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 було призначено у 2006 році пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивачка звернулася вперше 16.07.2025.

Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року (справа №577/2576/17), Верховного Суду у постановах від 31 липня 2019 року, 16 червня 2020 року (справи №№720/208/17, 127/7522/17, відповідно), від 13 травня 2026 року у справі № 560/9942/25.

Також Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2025 року у справі № 460/26237/23 зазначив, що враховуючи вже сформовану практику Верховного Суду, виходить із того, що у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Це є «призначенням нового виду пенсії», оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.

Окрім того, право особи на розрахунок пенсії із застосуванням актуального показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії за віком охоплюється принципом захисту правомірних (легітимних) очікувань. Досягнувши загальновстановленого пенсійного віку, позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на те, що держава в особі її компетентних органів застосує до нього ті ж правила обчислення пенсії, що і до будь-якої іншої особи, яка звертається за призначенням пенсії за віком вперше. Застосування пенсійним органом застарілого показника заробітної плати, який стосувався іншого виду пенсії, призначеної за іншим законом, становить невиправдане втручання у правомірні очікування особи та порушує принцип юридичної визначеності.

Перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за віком за Законом №1058-IV, є саме первинним призначенням пенсії за віком у розумінні останнього, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону. Відповідно, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положення частини другої статті 40 Закону №1058-IV, які прямо передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість використання відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV за 2022-2024 роки.

Незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 16.07.2025 у Комунальному підприємстві «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради обґрунтовано відповідачем у листі від 13.08.2026 № 95185-70316/В-01/8-0400/26 тим, що при перерахунку пенсії період роботи з 03.08.1992 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі, період роботи з 01.01.2004 у подвійному розмірі обчислюється тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058.

Надаючи оцінку таким доводам, суд виходить з наступного.

Трудова книжка НОМЕР_4 ОСОБА_1 містить такі записи:

Лікувально виробниче об`єднання Міжобласний клінічний психоневрологічний центр:

2. 03.08.1992 прийнята на посаду палатної медсестри, наказ 180 від 28.07.1992;

3. 14.12.1995 переведена на посаду старшої медичної сестри, наказ № 273-О від 13.12.1995;

4. ЛПО Міжобласний клінічний психоневрологічний центр перейменовано в Лікувальне об`єднання «Дніпропетровський комунальний міжобласний клінічний психоневрологічний центр», наказ 176 від 05.03.2001;

ЛО «ДКМКПЦ» перейменовано у Комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня», наказ 100 від 05.04.2004;

Атестована на робочому місці за шкідливими умовами праці, наказ № 169 від 21.06.2004;

5. 19.09.2006 переведена на посаду молодшої медсестри палатної, наказ 123 від 18.09.2006;

Робоче місце молодшої медичної сестри атестоване за списком № 2, наказ № 169 від 21.06.2004;

Робоче місце молодшої медичної сестри атестоване за списком № 2, наказ № 152 від 05.06.2009;

10. Змінити назву Комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» на Комунальний заклад «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради, наказ № 250 від 16.11.2010;

11. Проведено атестацію робочих місць за умовами праці за списком № 2, наказ від 04.06.2014 № 163;

12.15.07.2014 переведена на посаду сестри господині, наказ від 15.07.2014 № 210-О;

13. 23.09.2016 переведена на посаду сестри медичної палатної, наказ від 23.09.2016 № 415-О;

14. Комунальний заклад «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне підприємство «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради, наказ від 02.07.2018 № 1;

15. Проведено атестацію робочих місць за умовами праці за Списком № 2, наказ № 120 від 03.06.2019;

16. Змінити назву Комунальне підприємство «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради на Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради», наказ № 1 від 28.12.2019.

Довідкою від 14.07.2025 № 57 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, підтверджується, що ОСОБА_1 працює повний робочий день в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, зокрема:

-в період з 14.12.1995 по 18.09.2006 на посаді старшої медсестри по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 42;

- в період з 19.09.2006 по 17.01.2010 молодшою медсестрою палатною відділення № 42 на 0,5 ставки, 0,75 ставки;

- в період з 18.01.2010 по 14.07.2014 на посаді молодшої медсестри палатної по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 42;

- в період з 15.07.2014 по 22.09.2016 на посаді сестри господині по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 42;

- в період з 23.09.2016 по 31.07.2017 сестра медична палатна по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 41;

- в період з 01.08.2017 по 31.07.2019 сестра медична палатна по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 38;

- в період з 01.08.2019 по 31.12.2021 сестра медична палатна по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 24;

- в період з 01.01.2022 по 23.01.2022 виконуюча обов`язки старшої сестри медичної по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 24;

- в період з 24.01.2022 по 31.03.2022 - сестра медична палатна по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 24;

- в період з 01.04.2022 по теперішній час -сестра медична палатна по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 4 (центр).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), статтею 48 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 Постанови КМУ № 637 та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі Інструкція № 58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Вимогами пункту 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно із статтею 60 Закону України № 1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.

Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах;

Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради належить: 86.10 «Діяльність лікарняних закладів (основний)».

Цей клас включає короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в`язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади).

Отже, КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради як лікарняний заклад призначений для надання психіатричної допомоги і в розумінні ст. 60 Закону України №1788 є закладом з надання психіатричної допомоги.

Робота позивачки у психіатричному закладі відповідачем не спростовується.

Таким чином, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17.

Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 по справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788, вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

Стаття 60 Закону України №1788 та інші норми чинного законодавства не містять виключень та обмежень щодо певного переліку психіатричних закладів охорони здоров`я, а вищевказана норма ст. 60 розповсюджується на всіх працівників та посади у закладах з надання психіатричної допомоги.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у психіатричному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Такий висновок узгоджується з позицією, яку вказано Верховним Судом у постановах від 11.02.2025 у справі №420/8637/24, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17.

Відтак, оскільки даними наявної трудової книжки підтверджується, що позивачка працювала у вказаному медичному закладі, зарахування відповідачем до страхового стажу роботи позивачки з 01.01.2004 по 16.07.2025 має бути здійснено у подвійному розмірі.

Право особи на зарахування стажу роботи у психіатричному закладі охорони здоров`я до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі під час здійснення перерахунку, а не лише при призначенні пенсії, підтверджується зокрема позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.04.2022 у справі №214/3705/17.

Також суд зауважує, що в описовій частині рішення зроблено висновок, що перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за віком за Законом №1058-IV, є саме первинним призначенням пенсії за віком у розумінні останнього, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону. Тож при визначенні права ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком стаж роботи в психіатричній лікарні має зараховуватися у подвійному розмірі у відповідності до вимог статті 60 Закону № 1788-ХІІ.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З огляду на те, що право позивача порушено при призначенні йому пенсії за віком за Законом № 1058 при розгляді Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяви про перехід на інший вид пенсії, позовні вимоги належать до задоволення з виходом за межі позовних вимог шляхом:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 16.07.2025 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки та щодо незарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 01.01.2004 по 16.07.2025 у Комунальному підприємстві «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки, та з зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 01.01.2004 по 16.07.2025 у Комунальному підприємстві «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, починаючи з 16.07.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі словесним коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2129,92 грн за дві немайнові вимоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що судом встановлено порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області конституційного права позивача на отримання пенсії у належному розмірі як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправильних дій територіального органу Пенсійного фонду України, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2129,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Горобець Юлії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 16.07.2025 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки та щодо незарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 01.01.2004 по 16.07.2025 у Комунальному підприємстві «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки, та з зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 01.01.2004 по 16.07.2025 у Комунальному підприємстві «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, починаючи з 16.07.2025, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129,92 (дві тисяч сто двадцять дев`ять гривень 92 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Г. Секірська