Рішення № 140798062, 21.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/26636/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі позивач, ПАТ «Промінвестбанк», Банк) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.08.2026 № 0447190407 (форма «Ш»), яким до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 00039002) застосовано штраф у сумі 6554,29 грн (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 29 копійок) за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами камеральної перевірки ПАТ «Промінвестбанк» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю (орендна плата) відповідачем складено акт від 13.07.2026 № 35828/04-36-04-07/00039002, у якому зазначено про порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з орендної плати за граничними строками сплати 30.11.2022 та 30.12.2022 за податковою декларацією з плати за землю від 11.02.2022 № 9025568416. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2026 № 0447190407, яким застосовано штраф у сумі 6554,29 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки з 25.02.2022 Банк перебуває у процедурі ліквідації, яку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги податкового органу до банку, що ліквідується, задовольняються виключно у порядку, встановленому статтями 45 52 зазначеного Закону, а Податковий кодекс України в силу пункту 1.3 статті 1 не регулює питання погашення податкових зобов`язань і стягнення податкового боргу з таких банків.

Позивач також зазначив, що податкові зобов`язання за податковою декларацією від 11.02.2022 № 9025568416 у сумі 356793,00 грн були заявлені ДПС України в особі ГУ ДПС як кредиторські вимоги (заява від 07.03.2023 № 14947/6/04-36-13-02-10), акцептовані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку до сьомої черги рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.07.2023 № 822, і погашаються в міру надходження коштів від реалізації майна Банку, зокрема платіжною інструкцією від 17.03.2026 № 48243 на суму 65542,87 грн. На думку позивача, застосування штрафу за таке погашення суперечить спеціальному порядку задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується. На підтвердження своєї позиції позивач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 04.12.2018 у справі № 826/11017/16, від 03.04.2020 у справі № 826/4114/18, від 08.06.2021 у справі № 825/1647/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 804/3813/16.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Банком самостійно задекларовано податкові зобов`язання у деклараціях, які подані платником у встановлені Кодексом терміни.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку, визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку ПАТ «Промінвестбанк» щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з плати за землю (орендна плата з юридичних осіб).

Перевіркою встановлено порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з плати за землю (орендна плата з юридичних осіб та складено Акт камеральної перевірки від 13.07.2026 року № 35828/04-36-04-07/00039002.

За результатом проведеної камеральної перевірки встановлено, що відповідно до аналізу даних інтегрованої картки платника податків у ПАТ «Промінвестбанк» виник податковий борг по сплаті орендної плати з юридичних осіб:

- в сумі 23762,57 грн в зв`язку з несплатою самостійно задекларованого податкового зобов`язання за листопад 2022 року згідно з податковою декларацією від 11.02.2022 № 9025568416;

- в сумі 41780,30 грн в зв`язку з несплатою самостійно задекларованого податкового зобов`язання за жовтень 2022 року згідно з податковою декларацією від 11.02.2022 № 9025568416.

Акт камеральної перевірки отримано платником 21.07.2026. ПАТ «Промінвестбанк» заперечення на акт перевірки від 13.07.2026 року № 35828/04-36-04-07/00039002 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надавало.

За результатами камеральної перевірки ПАТ «Промінвестбанк» було сформовано податкове повідомлення-рішення від 11.08.2026 року № 0447190407 на суму 6554,29 грн, яке отримано платником 17.08.2026 та в адміністративному порядку не оскаржувалося.

Відповідач вважає, що питання нарахування та сплати податків, у тому числі банками, які перебувають у стадії ліквідації (крім питань погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу), регулюються виключно Податковим кодексом України (пункт 7.3 статті 7 ПК України), а заборона нарахування штрафів, пені та інших фінансових санкцій встановлена пунктом 3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» лише на період тимчасової адміністрації, яка у Банку не запроваджувалась. Крім того, відповідач послався на те, що Банк протягом 2022-2024 років самостійно подавав податкову звітність, а процедура ліквідації вважається завершеною лише з дня внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. На підтвердження правомірності своєї позиції відповідач послався на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі № 160/7526/26.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 00039002) зареєстроване як юридична особа; відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи є Караченцев А.Ю. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк».

11.02.2022 позивачем подано до ГУ ДПС податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2022 рік № 9025568416, у якій задекларовано річну суму орендної плати за земельні ділянки, розташовані в м. Дніпрі, у розмірі 506504,28 грн, із розподілом рівними частками по 42208,69 грн щомісяця.

Правлінням Національного банку України на підставі постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану» прийнято рішення від 25.02.2022 № 90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у зв`язку з тим, що контролером Банку опосередковано є Російська Федерація, визнана державою-агресором.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 № 130 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано їй усі повноваження ліквідатора Банку, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема статтями 37, 38, 47 52, 52-1, 53 цього Закону.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2024 № 1162 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» продовжено строк управління майном (активами) Банку та задоволення вимог кредиторів на строк дії воєнного стану та 6 місяців з дати припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні, а також продовжено повноваження ліквідатора Банку до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи ПАТ «Промінвестбанк» перебуває у процедурі ліквідації, що не заперечується відповідачем.

07.03.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направлено заяву про задоволення кредиторських вимог № 14947/6/04-36-13-02-10, у якій відповідач, посилаючись на абзац другий частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», просив прийняти кредиторські вимоги на загальну суму 3961227,48 грн, що є сумою не сплачених Банком станом на 01.02.2023 узгоджених грошових зобов`язань. Згідно з доданим до заяви розрахунком податкового боргу до складу вказаних вимог включено, зокрема, заборгованість з орендної плати з юридичних осіб (Дніпровська міська територіальна громада, код бюджетної класифікації 18010600) за податковою декларацією від 11.02.2022 № 9025568416 у сумі 356793,00 грн, у тому числі за граничними строками сплати 30.11.2022 та 30.12.2022.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.07.2023 № 822 затверджено зміни № 6 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Промінвестбанк», якими вимоги Державної податкової служби України включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку із віднесенням їх до сьомої черги задоволення.

17.03.2026 платіжною інструкцією № 48243 уповноваженою особою Фонду в межах ліквідаційної процедури здійснено часткове задоволення акцептованих вимог податкового органу в сумі 65542,87 грн, які відповідно до даних інтегрованої картки платника зараховано в погашення заборгованості з орендної плати за податковою декларацією від 11.02.2022 № 9025568416 у сумах 41780,30 грн (граничний строк сплати 30.11.2022) та 23762,57 грн (граничний строк сплати 30.12.2022).

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, у порядку, визначеному статтею 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку ПАТ «Промінвестбанк» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю (орендна плата), за результатами якої складено акт від 13.07.2026 № 35828/04-36-04-07/00039002.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з плати за землю (орендна плата), а саме: сплату 17.03.2026 податкового боргу в сумі 23762,57 грн за граничним строком сплати 30.12.2022 (затримка 1173 дні) та в сумі 41780,30 грн за граничним строком сплати 30.11.2022 (затримка 1203 дні).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2026 № 0447190407 (форма «Ш»), яким до позивача на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить 6554,29 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що стягується з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас суд зазначає, що для банківських установ, щодо яких запроваджено процедуру ліквідації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим.

Так, пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі Закон № 4452-VI).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 4452-VI відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI ліквідація банку процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону № 4452-VI під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, та за зобов`язаннями, що виникли до дня початку процедури ліквідації, але визначені (нараховані) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальними органами протягом процедури ліквідації, пред`являються в межах ліквідаційної процедури протягом 30 днів, що настають за днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, визначених Податковим кодексом України, та задовольняються в порядку черговості, визначеної частиною першою статті 52 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, задоволенню не підлягають і вважаються погашеними.

Частиною першою статті 52 Закону № 4452-VI встановлено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у визначеній цією статтею черговості.

Згідно з частиною четвертою статті 52 Закону № 4452-VI вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Отже, з дня початку процедури ліквідації строки та порядок погашення вимог за зобов`язаннями банку зі сплати податків і зборів, у тому числі тих, що виникли під час ліквідації, визначаються не загальними нормами ПК України, а спеціальними нормами Закону № 4452-VI, відповідно до яких такі вимоги пред`являються в межах ліквідаційної процедури, включаються до реєстру акцептованих вимог кредиторів та задовольняються у сьому чергу в міру надходження коштів від реалізації майна банку.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань, норми Закону № 4452-VI є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 804/3813/16 дійшла висновку, що передбачений Податковим кодексом України загальний порядок стягнення податкового боргу не поширюється на стягнення податкового боргу, який виник після порушення процедури ліквідації банку. Стягнення такого податкового боргу здійснюється шляхом пред`явлення до банку в особі уповноваженої особи позову про акцептування вимог і віднесення їх до належної черги погашення (пункт 1 частини другої, частина четверта статті 49 Закону № 4452-VI).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 826/11017/16 зазначив, що визначальним є саме період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов`язань, а відтак не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції, і відповідно до абзацу першого частини третьої статті 46 Закону № 4452-VI таким періодом є строк проведення ліквідації банківської установи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 826/4114/18, від 17.12.2020 у справі № 825/2771/15, від 08.06.2021 у справі № 825/1647/17. Зокрема, у постанові від 08.06.2021 у справі № 825/1647/17, на яку посилається і відповідач у відзиві, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення, яким банку нараховано штраф у період здійснення його ліквідації, підлягає скасуванню.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, процедуру ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» розпочато 25.02.2022, а строк її здійснення продовжено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.11.2024 № 1162; станом на час прийняття оскарженого рішення та розгляду справи ліквідаційна процедура не завершена.

Грошові зобов`язання з орендної плати, несвоєчасна сплата яких стала підставою для застосування штрафу, мали граничні строки сплати 30.11.2022 та 30.12.2022, тобто строк їх сплати настав вже під час ліквідації Банку. Вимоги щодо цих зобов`язань були пред`явлені самим відповідачем у межах ліквідаційної процедури шляхом подання заяви про задоволення кредиторських вимог від 07.03.2023 № 14947/6/04-36-13-02-10, акцептовані та включені до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів рішенням виконавчої дирекції Фонду від 10.07.2023 № 822, а 17.03.2026 частково задоволені уповноваженою особою Фонду в порядку статті 52 Закону № 4452-VI.

Таким чином, погашення вказаної заборгованості здійснювалося не з порушенням строків, визначених ПК України, а у спосіб, порядку та черговості, імперативно встановлених спеціальним законом для банків, що перебувають у процедурі ліквідації, в міру надходження коштів від реалізації майна Банку. Позивач у цих правовідносинах був позбавлений можливості погасити вимоги податкового органу поза межами ліквідаційної процедури та з порушенням черговості задоволення вимог кредиторів.

Штраф, застосований оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є грошовим зобов`язанням (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України), яке, на думку відповідача, виникло у Банку у 2026 році, тобто під час здійснення ліквідації. Проте частина третя статті 46 Закону № 4452-VI прямо виключає виникнення у банку під час ліквідації будь-яких додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, до яких штрафні (фінансові) санкції не належать.

Щодо доводів відповідача про те, що заборона нарахування штрафів, пені та інших фінансових санкцій, встановлена пунктом 3 частини п`ятої статті 36 Закону № 4452-VI, стосується лише періоду тимчасової адміністрації, яка у Банку не запроваджувалась, суд зазначає, що підставою для висновку про протиправність оскарженого рішення у цій справі є не вказана норма, а положення частини третьої статті 46 Закону № 4452-VI, яка регулює саме наслідки початку процедури ліквідації банку та поширюється на весь строк здійснення ліквідації незалежно від того, чи передувала їй тимчасова адміністрація.

Посилання відповідача на пункт 7.3 статті 7 ПК України також не спростовує висновків суду, оскільки спірні правовідносини стосуються не встановлення чи зміни елементів оподаткування, а погашення податкових зобов`язань банку, що ліквідується, яке за прямою вказівкою пункту 1.3 статті 1 ПК України цим Кодексом не регулюється.

Доводи відповідача про те, що Банк протягом 2022 2024 років подавав податкову звітність та декларував податкові зобов`язання, а ліквідація вважається завершеною лише з дня внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру, не впливають на висновки суду, оскільки саме незавершеність ліквідаційної процедури зумовлює застосування до спірних правовідносин частини третьої статті 46 Закону № 4452-VI.

Посилання відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі № 160/7526/26 судом не приймається, оскільки рішення суду першої інстанції в іншій справі не є обов`язковим для суду при розгляді цієї справи, а в силу частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які у спірному питанні є усталеними.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з орендної плати, погашення яких здійснювалося в межах ліквідаційної процедури, у відповідача були відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення від 11.08.2026 № 0447190407 є протиправним та належить до скасування.

Суд також підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, сформульованого Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року), «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland, заява № 10373/05, від 15 вересня 2009 року), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. the Czech Republic, заява № 36548/97, ECHR 2002-VIII), «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia, заява № 55555/08, від 20 травня 2010 року), «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia, заява № 35298/04, від 11 червня 2009 року), «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, від 23 січня 2014 року), «Краєва проти України» (Krayeva v. Ukraine, заява № 72858/13, від 13 січня 2022 року) та ін., відповідно до якого на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати владі виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їх власної недбалості (див. Moskal v. Poland, § 73). Проте потреба виправити стару «помилку» не повинна непропорційно втручатися в нове право, яке було набуте особою, яка сумлінно покладалася на законність дій державного органу (див. Pincova and Pinc v. the Czech Republic). Іншими словами, державним органам, які не дотримуються власних процедур, не можна дозволяти отримувати прибуток від своїх неправомірних дій або уникати своїх зобов`язань (див. Lelas v. Croatia). Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і помилки не повинні виправлятися за рахунок відповідних осіб (див. Pincova and Pinc v. the Czech Republic, § 58; Gashi v. Croatia, § 40; Trgo v. Croatia, § 67).

Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.

Зазначене кореспондується з частиною першою статті 6 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», який набрав чинності з 15 грудня 2023 року, про те, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, які слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.08.2026 № 10487.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241 246, 250, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (адреса: вул. Малопідвальна, 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.08.2026 № 0447190407 (форма «Ш»), яким до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 00039002) застосовано штраф у сумі 6554,29 грн (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири грн 29 коп.) за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун