Рішення № 140797971, 21.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25110/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «АЛЬБАКОР» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «АЛЬБАКОР» (далі позивач, ТОВ «АЛЬБАКОР») до Волинської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2026/000035/1 від 17 лютого 2026 року Волинської митниці;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2026/000151 від 17 лютого 2026 року Волинської митниці.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з контрактом № CF0755 від 03 січня 2024 року на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів, позивачем на митну територію України був ввезений вантаж Морожені шматки філе форелі (далі товар). Згідно з Інвойсу постачальника від 13 лютого 2026 року № 4716932 товар постачався за ціною 2,80 доларів США за кг, на умовах FCA, Мідсунд, Норвегія.

Для здійснення митного оформлення товару 17 лютого 2026 року позивачем по електронній системі до м/п Волинської митниці було подано митну декларацію (реєстраційний номер митниці 26UA205050004917U6), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 273362,02 грн (тобто 131,26 грн або 3,04 доларів США за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, включає вартість товарів згідно рахунків 251745,32 грн (5831,42 доларів США х 43,1705 курс), та витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з МД позивачем був наданий пакет необхідних документів (частина друга статті 53 Митного кодексу України) та додаткових документів.

Разом з тим, по вказаній вище електронній системі надійшло повідомлення від митниці декларанту про те, що митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. У зв`язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: контракт від 03 січня 2024 року № CF0755 в повному обсязі; додаткову угоду від 04 листопада 2024 року № 5 до контракту; документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Додаткових документів позивач не надавав.

17 лютого 2026 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2026/000035/1 від 17 лютого 2026 року (далі - Рішення), у зв`язку з тим, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару. На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/ визначених митних вартостей з розрахунку 5,50 доларів США за 1 кг товару.

На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2026/000151 від 17 лютого 2026 року.

Позивач не згоден з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом наданим частиною третьою статті 53 Митного кодексу України та оформив 17 лютого 2026 року нову МД № 26UA205050005028U8 сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 44227,59 грн), про що зазначено в графі 47 МД під кодом СП «55».

Позивач надав відповідачу, протягом 80 днів з дня випуску товарів, додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, а саме: звернення № 456 від 16 березня 2026 року, контракт № CF0755 від 03 січня 2024 року з додатковою угодою № 5; лист постачальника про розбіжності щодо сторінок контракту, лист постачальника про підтвердження замовлення, лист щодо відсутності страхування № 376 від 06 березня 2026 року, прайс-лист вiд 01 лютого 2026 року.

Однак відповідач не скасував Рішення про коригування митної вартості товарів, про що повідомив листом № 7.3-2/15-02/13/3517 від 18 березня 2026 року.

Вважає вказане рішення митних органів незаконним та необґрунтованим.

Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року відмовено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Волинська митниця у вересні 2026 року подала відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що під час здійснення Волинською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, за результатам розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Відповідач зазначає, що його дії були правомірними, а тому підстав для задоволення позову немає.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом установлено наступне.

Згідно з Контрактом від 03 січня 2024 року № CF0755 на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів, позивачем на митну територію України був ввезений вантаж Морожені шматки філе форелі (далі товар).

Згідно Інвойсу постачальника від 13 лютого 2026 року № 4716932 товар постачався за ціною 2,80 доларів США за кг, на умовах FCA, Мідсунд, Норвегія.

Для здійснення митного оформлення товару 17 лютого 2026 року позивачем по електронній системі до м/п Волинської митниці було подано митну декларацію (реєстраційний номер митниці 26UA205050004917U6), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 273362,02 грн (тобто 131,26 грн або 3,04 доларів США за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару згідно з частиною десятою статті 58 МК України включає вартість товарів згідно рахунків 251745,32 грн. (5831,42 доларів США х 43,1705 курс) і витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару у позивача не було.

Разом з МД позивачем був наданий пакет необхідних документів (згідно з частиною другою статті 53 МК України) і додаткових документів:

- контракт від 03 січня 2024 року № CF0755;

- Інвойс від 13 лютого 2026 року № 4716932;

- проформа-інвойс від 03 лютого 2026 року № 1965451;

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 10 лютого 2026 року № 40;

- CMR від 13 лютого 2026 року;

- рахунок на перевезення від 13 лютого 2026 року № 508-2026;

- довідка про вартість транспортних послуг від 13 лютого 2026 року;

- договір міжнародного експедирування від 24 лютого 2021 року № 10057S/2021S з заявкою;

- Сертифікат якості від 13 лютого 2026 року № 4716932;

- Сертифікат походження від 13 лютого 2026 року № c92dfec60717;

- копію митної декларації країни відправлення від 13 лютого 2026 року № 4693715-4716932.

Разом з тим, по вказаній вище електронній системі надійшло повідомлення від митниці декларанту про те, що митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. У зв`язку з чим відповідачем були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) контракт від 03 січня 2024 року № CF0755 в повному обсязі; 2) додаткову угоду від 04 листопада 2024 року № 5 до Контракту; 3) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 4) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 7) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 8) виписку з бухгалтерської документації; 9) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

17 лютого 2026 року позивач повідомив про те, що до митного органу були подані усі необхідні документи, які передбачені частиною другою статті 53 МК України, а тому додаткові документи подаватися не будуть.

17 лютого 2026 року відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2026/000035/1 від 17.02.2026р. (далі - Рішення), в зв`язку з тим, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару. На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/ визначених митних вартостей з розрахунку 5,50 доларів США за 1 кг товару.

На підставі цього Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 лютого 2026 року № UA205050/2026/000151.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом, передбаченим частиною третьою статті 52 МК України і 17 лютого 2026 року оформив нову МД № 26UA205050005028U8 сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 44227,59 грн.), про що зазначено в графі 47 МД під кодом СП «55».

Відповідно до частини восьмої статті 55 МК України позивач надав відповідачу, протягом 80 днів з дня випуску товарів, додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, а саме: звернення від 16 березня 2026 року № 456; контракт від 03 січня 2024 року № CF0755 з додатковою угодою № 5; лист постачальника про розбіжності щодо сторінок контракту; лист постачальника про підтвердження замовлення; лист щодо відсутності страхування від 06 березня 2026 року № 376; прайс-лист вiд 01 лютого 2026 року.

Однак відповідач не скасував Рішення про коригування митної вартості товарів про що повідомив листом від 18 березня 2026 року № 7.3-2/15-02/13/3517.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Підпунктом 1 частини першої статті 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що усі перелічені документи були надані позивачем.

У той же час відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз цієї норми, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію відповідача при перевірці митної вартості імпортованих товарів, дає підстави для висновку, що зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Не зважаючи на те, що не всі виявлені розбіжності стосувалися розрахунку митної вартості, при цьому суд вважає, що надані документи мають всі необхідні дані та повністю пояснюють виявлені відповідачем розбіжності зазначені ним в повідомленні від митниці декларанту та оскаржуваному рішенні.

По-перше митниця зазначила: «Декларантом вказано в графі 44ЕМД № 26UA205050004917U6 контракт від 03.01.2024 №CF0755 (далі Контракт), який надано митниці не в повному обсязі (надано 10 сторінок, хоча на сторінці 1 даного Контракту міститься помітка, що дана сторінка 1 з 16, а на сторінці 10- що дана сторінка 10 з 14), окрім того, декларантом не надано додатків до даного Контракту, відомості про наявність яких містяться на сторінці 10 Контракту. В графі 44 ЕМД №26UA205050004917U6 декларантом вказано додаткову угоду від 04.11.2024 №5 до Контракту, яку фактично ненадано (скан-копія відсутня в ЄАІС)». Суд звертає увагу, що позивач надав контракт у повному обсязі, що підтверджується наскрізною нумерацією пунктів контракту. Додатково та разом зі зверненням № 456 позивач надав відповідачу додаткову угоду від 04 листопада 2024 року № 5 до Контракту і лист постачальника від 22 вересня 2025 року про помилку допущену ним в нумерації сторінок контракту. Додатки до контракту, перелічені на 10 сторінці контракту, не мають відношення до митного оформлення і до митної вартості товару, оскільки є Рекомендаціями щодо розгляду претензій та страховим сертифікатом, який не використовується при умовах доставки FCA. Отже розбіжність відсутня.

По-друге митниця зазначила: «Окрім того, п.5.1 Контракту визначено, що ціни на товар узгоджуються сторонами на кожну поставку шляхом підтвердження замовлення. Підтверджені замовлення являються юридично обов`язковими та невід`ємною частиною даного Договору. Замовлення, що є невід`ємною частиною даного Контракту згідно п.5.1, не надано. Сказане унеможливлює перевірку всіх істотних умов ввезення оцінюваного товару та свідчить про ненадання декларантом основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, визначених п.2 частини другої статті 53 Кодексу.». Додатково та разом зі зверненням № 456 позивач надав відповідачу лист постачальника від 04 березня 2026 року про підтвердження отриманого замовлення шляхом оформлення проформи-інвойсу.

По-третє митниця зазначила: «В інвойсі від 13.02.2026 № 4716932 (далі- Інвойс) передбачена 100% передоплата за товар. Для підтвердження здійснення передоплати за оцінюваний товар декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 10.02.2026 № 40, сума оплати за якою (132434 дол. США) не відповідає вартості товарів згідно Інвойсу 133639,15 дол. США), а отже, не відповідає умові 100% передоплати за товари, визначеній в Інвойсі. Отже, декларантом не надано належного документального підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.». із пояснень позивача судом установлено, що оплата здійснювалась на підставі Проформи-інвойсу, який було оплачено у розмірі 100%, при відвантаженні товару кількість товару було змінено, тому вартість товару в інвойсі не відповідає вартості товару в інвойсі. Та оскільки вартість товару за 1 кг не змінилась, то ціна товару повністю підтверджена. На момент митного оформлення доплата здійснена не була.

По-четверте митниця зазначила: «Умови поставки товару, вказані в Інвойсі- FCA Midsund, Норвегія. Згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки FCA,- вибір місця постачання впливає на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється не у приміщенні продавця, відповідальність за відвантаження несе покупець. Продавцем товару відповідно до Контракту є компанія LEROY SEAFOOD AS, тоді як завантаження товарів відбулося на складах третіх осіб- «Romsdal Processing AS» та «Cooling Partner AS» (згідно заявки від 09 лютого 2026 року № 137-26), проте в документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, відсутня інформація щодо вартості його навантаження, та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 ДМВ. Сказане може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід`ємні складові.». В інвойсі постачальника № 4716932 зазначено, що відправником є постачальник (LEROY SEAFOOD AS), в CMR від 13 лютого 2026 року зазначено, що відправником є LEROY SEAFOOD AS, отже висновки відповідача про те, що при відвантаженні товару була задіяна третя особа безпідставні. Крім того, в графі «Умови поставки» інвойсу зазначено, що витрати по навантаженню за рахунок продавця. Згідно з пунктом 1.2. Контракту сторони можуть узгодити інші суттєві умови поставки в інвойсі, що сторони зробили, отже протиріччя відсутнє.

По-п`яте митниця зазначила: «В довідці про транспортні витрати від 13 лютого 2026 року б/н вказано, що страхування вантажу SIA «LP EXPRESS» не проводилося. Разом з тим, документальні підтвердження щодо здійснення/нездійснення страхування оцінюваного товару покупцем відсутні, у зв`язку з чим митний орган позбавлений можливості перевірити повноту включення до митної вартості всіх її складових, зокрема визначених пунктом 7 частини десятої статті 58 Кодексу.». Разом зі Зверненням № 456 позивач надав відповідачу Лист щодо відсутності страхування від 06 березня 2026 року № 376.

По-шосте митниця зазначила: «Митна декларація країни відправлення від 13 лютого 2026 року № 4693715-4716932 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.». Суд вказує, що позивач не має змоги впливати на форму експортної декларації, яку постачальник оформлює в електронному вигляді, що повністю відповідає міжнародній практиці.

Частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У прийнятому відповідачем рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено висновок відповідача, що основний метод визначення митної вартості товарів не може бути застосовано тому, що подані документи містять розбіжності та неточності.

Однак митним органом не зазначено які саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів відповідні документи були надані. Суд вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.

Посадові особи митниці не обґрунтували того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Крім того, за змістом частини третьої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Вказане свідчить, що позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митного оформлення товару за основним (першим) методом. Таким чином, відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні товару за основним (першим) методом.

Згідно з частиною третьою статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Частиною першою статті 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними і підлягають скасуванню.

За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, яким допущено прийняття протиправного рішення.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність «АЛЬБАКОР» (код ЄДРПОУ 37129163, місцезнаходження: вул. Калинова, 53, м. Дніпро, 49087) до Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385, місцезнаходження: вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Ковельський район, Волинська область, 44530) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки.

Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2026/000035/1 від 17 лютого 2026 року Волинської митниці/

Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2026/000151 від 17 лютого 2026 року Волинської митниці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Кисіль