Ухвала суду № 140797961, 21.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/33401/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Качанок О.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 11.03.2022 № 318к у частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 17.03.2022 № 363о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді начальника чергової частини ВП № 10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області або, якщо поновлення саме на цій посаді об`єктивно неможливе, вирішити питання поновлення відповідно до законодавства на рівнозначній посаді з урахуванням спеціального звання та кваліфікації;

- стягнути з ГУНП в Дніпропетровській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 18.03.2022 до дня фактичного поновлення на службі, у розмірі, визначеному на підставі офіційних даних відповідача та застосовних норм законодавства, з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

До того ж, позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду, за умови визнання наведених в окремій заяві причин поважними, для розгляду позову щодо наказів ГУНП в Дніпропетровській області № 318к від 11.03.2022 та № 363о/с від 17.03.2022.

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 17-2 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розмірів ставок судового збору, порядку його сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328,00 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання фізичною особою адміністративного позову, який містить одну вимогу немайнового характеру, ставка судового збору у 2026 році становить 1331,20 грн.

Разом з тим суд зазначає, що позовну заяву подану в електронній формі через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему «Електронний суд».

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з урахуванням наведеного розмір судового збору, що підлягає сплаті за одну вимогу складає 1064,96 грн.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем, серед іншого, заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 11.03.2022 № 318к у частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом із тим передбачене зазначеною нормою звільнення від сплати судового збору визначається характером заявлених вимог та предметом судового захисту.

Суд зазначає, що сама по собі обставина об`єднання в одній позовній заяві вимог, які стосуються різних рішень суб`єкта владних повноважень, не свідчить про автоматичне поширення відповідної пільги на кожну з них.

У цій справі позивач окремо оскаржує наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 11.03.2022 № 318к у частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Зазначена вимога заявлена як самостійний спосіб судового захисту, що зумовлює необхідність сплати судового збору за її пред`явлення.

Оглядом матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачем не додано до позовної заяви документ про сплату судового збору.

Тож, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн та надати до суду відповідні докази.

Крім того, частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Частиною першою та другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, законодавець установив диференційований підхід до визначення строків звернення до адміністративного суду залежно від характеру спірних правовідносин та предмета судового оскарження.

Водночас, у разі встановлення спеціальним законом іншого строку звернення до адміністративного суду застосуванню підлягають положення такого спеціального закону.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21, проаналізувавши положення частини п`ятої статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Також суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

Між тим, відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Позивач просить суд, серед іншого, визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 11.03.2022 № 318к у частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 17.03.2022 № 363о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України.

Як мовилось, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Разом з тим, щодо оскарження наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 11.03.2022 № 318к у частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, суд ураховує, що особливості оскарження дисциплінарних стягнень поліцейських у період дії воєнного стану врегульовані Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII.

Відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

У постанові від 27.12.2024 у справі № 420/13235/24 Верховний Суд зазначив, що в разі конкуренції загального строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України, та спеціального строку, передбаченого Дисциплінарним статутом Національної поліції України, застосуванню підлягає спеціальне правове регулювання.

Схожі висновки викладено Верховним Судом у постановах від 31.05.2023 у справі № 160/9356/22, від 31.10.2023 у справі № 340/4394/22, від 30.11.2023 у справі № 500/1224/23, від 28.03.2024 у справі № 420/22052/23 та від 30.09.2024 у справі № 520/5571/24.

Крім того, у постанові від 30.04.2025 у справі № 260/5703/24 Верховний Суд підтвердив, що перебіг строку судового оскарження дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції пов`язується саме з ознайомленням поліцейського з наказом по особовому складу про реалізацію дисциплінарного стягнення, а не виключно з датою видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Так, позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду та звертається з окремою заявою про його поновлення, вказуючи, що 18.03.2022 йому стало відомо про факт звільнення та він отримав копію наказу № 363 о/с.

Основними обставинами, на які він посилається є: різке погіршення здоров`я та стаціонарне лікування у березні 2022 року; відсутність повного комплекту матеріалів службового розслідування; необхідність отримувати документи, що перебували у володінні відповідача; спір щодо факту й належності його ознайомлення саме з наказом № 318к; звернення до ГУНП та попередні звернення до адміністративного суду; отримання матеріалів після адвокатського запиту; а також подальші дії з перевірки обставин у кримінальному провадженні № 62024170030001401.

Після отримання 24.07.2026 повного тексту ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06.07.2026 він почав шукати інший правовий шлях захисту, зібрав накопичені за попередні роки матеріали, упорядковував їх, аналізував та готував новий адміністративний позов і цю заяву.

Між тим вказує, що 25.10.2022 направив до ГУНП звернення № Г-4157, у якому просив перевірити викладені обставини, скасувати наказ про звільнення та провести додаткову перевірку. Відповіді на це звернення він не отримав. У березні 2023 року було направлено адвокатський запит щодо матеріалів службового розслідування. Матеріали були отримані 30.03.2023. Ця дата підтверджує, що доступ до відповідних документів формувався поступово, а не був повним із моменту звільнення. Після отримання матеріалів він продовжив готувати адміністративний позов.

25.01.2023 він звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/1310/23. 15.03.2023 позов було повернуто за його заявою без вирішення спору по суті. Надалі він звернувся з позовом у справі № 160/8399/23. У межах цього провадження суд дійшов висновку про пропуск строку звернення до суду та повернув позов. У жовтні 2023 року він подав касаційну скаргу у справі № 160/8399/23, однак у відкритті касаційного провадження було відмовлено.

Також позивач вказує, що повний текст ухвали апеляційного суду від 06.07.2026 у провадженні № 11-сс/803/539/26 він отримав лише 24.07.2026. Після цього почав шукати інший спосіб захисту своїх прав, збирати накопичені за попередні роки документи, впорядковувати їх, аналізувати судові рішення та матеріали, готувати адміністративний позов і заяву про поновлення строку. Через складність процесуальної ситуації та наявність попередніх рішень про повернення позову він не розумів, до якої саме інстанції та в якому процесуальному порядку слід звернутися далі.

Розглянувши наведені доводи позивача, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, з огляду на таке.

Судом встановлено, та не заперечується позивачем, що останній вже звертався з позовними заявами до суду з аналогічними вимогами, зокрема, у справі № 160/1310/23 та № 160/8399/23.

Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 160/1310/23 позовну заяву повернуто позивачу. Попередньою ухвалою цього суду у згаданій справі позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху з підстав пропуску строку звернення до суду.

До того ж, згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 160/8399/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 (якою позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, було повернуто позивачу), залишено без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 160/8399/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Овчаренко Ольги Миколаївни на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 160/8399/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

В постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 160/8399/23, зокрема, вказано: «Як видно з адміністративного позову, позивач оскаржує накази Головного управління НП в Дніпропетровській області від 11.03.2022 та від 17.03.2022 про звільнення за служби.

В свою чергу, відповідно до копії наказу Головного управління НП в Дніпропетровській області від 17.03.2023 №363 о/с, позивач отримав відповідний наказ 18.03.2021 р. про що свідчить здійснений власноруч напис. (а.с. 132)

З наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 11.03.2022 позивач ознайомився 01.04.2022 р.

Як видно з копії першої сторінки послужного списку ОСОБА_1 , трудову книжку та військовий квиток ним отримано 17.03.2022.

Натомість, з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 21.04.2023, тобто після спливу більше одного року з моменту ознайомлення з наказами, отримання трудової книжки та військового квитка.

В апеляційній скарзі позивач заперечує проти отримання ним копій наказів, трудової книжки та військового квитка.

Між тим, як видно з матеріалів справи 25.01.2023 позивач вже звертався до суду з адміністративним позовом про оскарження наказів про звільнення від 11.03.2022 та від 17.03.2022, який було повернуто судом першої інстанції у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Матеріали справи містять копію адміністративного позову ОСОБА_1 , в додатках до позовної заяви зазначено, що разом з позовом до суду подається копію трудової книжки, копія наказу від 11.03.2022 №318к, копія наказу від 17.03.2022 №363о/с. (а.с. 97-111)

Вказане безумовно спростовує твердження позивача про те, що він не отримував копій наказів, трудової книжки.».

Водночас суд зазначає, що наведені вище обставини, такі як різке погіршення здоров`я та стаціонарне лікування у березні 2022 року; відсутність повного комплекту матеріалів службового розслідування; необхідність отримувати документи, що перебували у володінні відповідача; спір щодо факту й належності його ознайомлення саме з наказом № 318к; звернення до ГУНП та попередні звернення до адміністративного суду; отримання матеріалів після адвокатського запиту; а також подальші дії з перевірки обставин у кримінальному провадженні № 62024170030001401, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

До того ж, слід вказати, що позивач звернувся до суду з позовом у цій справі більш ніж через чотири роки після того, як дізнався про порушення своїх прав.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 121 КАС України, зокрема, сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У постанові від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16.

У численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд зазначає, що в даному випадку реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежало виключно від нього самого.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Позивачем не надано та не зазначено жодних об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом і підстав, з яких він вважає ці причини поважними.

З урахуванням викладеного, суд визнає неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, що вказані у позовній заяві.

Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Суд зазначає, що недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн, сплаченого за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу - *; 101; ____ (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд;

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений ухвалою.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті позивачем у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.М. Качанок