Рішення № 140797603, 20.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа №160/7974/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А. О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 01 квітня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22 січня 2026 року № 046750003863 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 по 26.12.2005 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 07 липня 1983 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 січня 2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду;

- стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 січня 2026 року позивач досяг віку 63 роки та 13 січня 2026 року звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням відповідача 1 від 22 січня 2026 року № 046750003863 у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з недостатністю страхового стажу, оскільки до нього не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 26.12.2005 через відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) інформації про нарахування заробітку.

Позивач уважає це рішення протиправним, оскільки спірний період його роботи на посаді водія в КП «Покровська пересувна механізована колона № 331» підтверджено записами трудової книжки, яка відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Позивач зазначає, що працівник не відповідає за правильність і повноту оформлення документів роботодавцем, а тягар доведення достовірності відомостей, внесених до трудової книжки, не може бути перекладено на особу. На обґрунтування цих доводів позивач посилається на постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 05.03.2020 у справі № 171/799/17, від 16.04.2020 у справі № 159/4315/16-а.

Крім того, позивач наголошує, що відповідно до статей 20, 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язок щодо сплати страхових внесків і відповідальність за їх несплату покладено на страхувальника, тому неналежне виконання роботодавцем цього обов`язку не може бути підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу.

Ухвалою суду від 03.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

21 квітня 2026 року від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач 2 зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження цієї системи - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 01.07.2000 по 26.12.2005, зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , через відсутність інформації про нарахування заробітку. Відповідач 2 також посилається на те, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років, а з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за даними системи персоніфікованого обліку. З огляду на це відповідач 2 уважає, що позивачеві не вистачає страхового стажу для призначення пенсії, а оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву не подав, проте надіслав до суду письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не зверталися.

З урахуванням викладеного суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, усебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії не перебуває.

01.01.2026 позивач досяг віку 63 роки.

13.01.2026 позивач звернувся до відповідача 2 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянув відповідач 1, який рішенням від 22.01.2026 № 046750003863 відмовив позивачеві в призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу.

У рішенні зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 20 років 6 місяців 29 днів, тоді як у 2026 році право на пенсію за віком у віці 63 роки мають особи за наявності страхового стажу від 23 років.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 26.12.2005 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5) відсутня інформація про нарахування заробітку.

Згідно з формою РС-право до страхового стажу позивача зараховано, зокрема, період роботи з 22.07.1992 по 30.06.2000 у страхувальника з кодом ЄДРПОУ 05465382, тобто за тим самим місцем роботи, що й спірний період.

Відповідно до записів № 10-12 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 21.07.1992 по 26.12.2005 працював водієм у КП «Покровська пересувна механізована колона № 331».

Запис № 12 від 26.12.2005 про звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з банкрутством підприємства засвідчено печаткою підприємства.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), сформованими 24.03.2026, страхувальник з кодом ЄДРПОУ 05465382 (Пересувна механізована колона 331 Покровська комунальне підприємство) подав відомості про заробіток позивача за 2000 рік лише за квітень-червень.

У розділі «Відомості за звітний рік по БСВ» щодо цього страхувальника за 2000 рік зазначено тривалість стажу 9 місяців.

Відомостей про нарахування позивачеві заробітної плати за 2001-2005 роки довідка не містить.

Не погоджуючись із рішенням відповідача 1, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд ураховує таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, який з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року становить не менше 33 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Отже, для призначення пенсії за віком позивачеві, який звернувся із заявою 13.01.2026 після досягнення віку 63 роки, необхідно мати не менше 23 років страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.

Згідно з частиною першою статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, підтвердження трудового стажу іншими документами потрібне лише в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів у ній або наявності в ній неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи до неї вносить відповідальний працівник підприємства, а не сама особа. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника контролювати ведення роботодавцем трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку її заповнення.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи під час обчислення стажу для призначення пенсії.

Водночас частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Щодо періоду роботи з 01.07.2000 до 31.12.2003.

Цей період передує набранню чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 24 цього Закону він зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, а саме статтями 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядком № 637.

Це законодавство визначало трудову книжку основним документом, що підтверджує стаж роботи, і не ставило зарахування періоду роботи до стажу в залежність від наявності в реєстрі застрахованих осіб відомостей про нарахування заробітної плати.

Посилання відповідачів на Указ Президента України від 04.05.1998 № 401, постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 і від 08.06.1998 № 832 суд відхиляє.

Ці акти визначали етапи впровадження системи персоніфікованого обліку та порядок урахування заробітку особи для обчислення розміру пенсії за даними цієї системи.

Порядку підтвердження стажу роботи за періоди до 01.01.2004 вони не змінювали й не можуть мати пріоритету над спеціальною нормою частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV.

Повертаючись до обставин справи.

Записи трудової книжки позивача щодо спірного періоду є послідовними, внесені на підставі наказів (розпоряджень) роботодавця, запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства.

Відповідач 1 не навів жодних зауважень щодо цих записів і на їх підставі зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 22.07.1992 до 30.06.2000 за тим самим місцем роботи.

Більше того, довідка форми ОК-5 містить відомості про тривалість стажу позивача у страхувальника з кодом ЄДРПОУ 05465382 за 2000 рік - 9 місяців, що також спростовує висновок про відсутність підтвердження трудової діяльності позивача після 30.06.2000.

Відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про заробіток позивача за цей період свідчить про неподання таких відомостей страхувальником, що не залежало від позивача.

Відповідачі не скористалися повноваженнями, наданими частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, не витребували від роботодавця, його правонаступника чи архівних установ документів про роботу позивача та не навели обставин, які б свідчили про недостовірність записів трудової книжки.

Отже, відповідачі не дотрималися вимог щодо всебічного, повного й об`єктивного розгляду поданих позивачем документів.

З урахуванням викладеного період роботи позивача з 01.07.2000 до 31.12.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу на підставі записів трудової книжки, а відмова в його зарахуванні є протиправною.

Щодо періоду роботи з 01.01.2004 до 26.12.2005.

З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV), та охоплює період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і за який сплачено страхові внески (частина перша статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно з законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за їх несвоєчасну або не в повному обсязі сплату законом покладено на страхувальника.

Суд погоджується з доводом позивача про те, що несплата або несвоєчасна сплата страхувальником страхових внесків не може позбавляти застраховану особу права на зарахування періоду роботи до страхового стажу.

Водночас цей підхід, сформований у практиці Верховного Суду, на яку посилається позивач, застосовується за умови підтвердження роботи особи, нарахування їй заробітної плати та обов`язку роботодавця нарахувати й утримати з неї страхові внески.

Саме в такому разі невиконання страхувальником обов`язку зі сплати внесків не може мати негативних наслідків для працівника.

Натомість у цій справі довідка форми ОК-5 не містить відомостей про нарахування позивачеві заробітної плати за 2004-2005 роки взагалі.

Інших доказів нарахування заробітної плати за цей період (довідок про заробітну плату, особових рахунків, відомостей на видачу заробітної плати, архівних довідок тощо) позивач до суду не подав, про неможливість їх отримання не зазначив і клопотань про їх витребування не заявляв.

Запис трудової книжки підтверджує перебування позивача в трудових відносинах, проте сам по собі не підтверджує, що в цей період позивачеві нараховувалася заробітна плата, з якої підлягали сплаті страхові внески, і що він підлягав загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачі на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення в цій частині надали дані персоніфікованого обліку, які позивач належними та допустимими доказами не спростував.

З огляду на це відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 до 26.12.2005 відповідає вимогам частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач не позбавлений права подати до органу Пенсійного фонду України документи, що підтверджують нарахування йому заробітної плати в цей період, для вирішення питання про зарахування його до страхового стажу.

Щодо правомірності рішення про відмову в призначенні пенсії та способу захисту порушеного права.

З урахуванням періоду роботи з 01.07.2000 до 31.12.2003 (3 роки 6 місяців) страховий стаж позивача становить 24 роки 0 місяців 29 днів, що перевищує 23 роки, необхідні відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком у 2026 році особі, яка досягла віку 63 роки.

Отже, підстава, з якої відповідач 1 відмовив позивачеві в призначенні пенсії (недостатність страхового стажу), є необґрунтованою, а рішення від 22.01.2026 № 046750003863 підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зарахування до страхового стажу періоду роботи, підтвердженого записами трудової книжки, не належить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України, тому з метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача 2, до якого позивач звернувся із заявою про призначення пенсії, зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2000 до 31.12.2003.

Водночас вирішення питання про призначення пенсії потребує перевірки органом Пенсійного фонду України інших умов, визначених законом, тому належним способом захисту в цій частині є зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 13.01.2026 з урахуванням висновків суду.

Щодо заявлених вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд звертає увагу, що належним відповідачем у цій справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію/здійснює перерахунок, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення/перерахунок пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо перерахунку пенсії позивачу є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.

Отже, саме ГУ ПФУ в Івано-Франківській області має здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії.

Відтак, в задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно відмовити.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач 1 не довів правомірності оскаржуваного рішення в частині незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2000 до 31.12.2003, а отже, і правомірності відмови в призначенні пенсії з підстави недостатності страхового стажу.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн згідно з квитанцією від 25.03.2026.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, рішення якого визнано протиправним і скасовано.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код: 20551088, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22 січня 2026 року № 046750003863 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 до 31.12.2003 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 07 липня 1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 січня 2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код: 20551088, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон