Рішення № 140797200, 13.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 жовтня 2026 р. Справа № 120/767/26

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Сауляк І.О.,

представника позивача: Волошенюк Є.А.,

представника відповідача: Пенської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод Спецзалізобетону" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

21.01.2026 року Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод Спецзалізобетону" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними, на думку позивача, податковими повідомленнями-рішеннями №0328830701 від 22.10.2025 року, №0328880701 від 22.10.2025 року, №0328632406 від 22.10.2025 року, №0328642406 від 22.10.2025 року, №0328840701 від 22.10.2025 року.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.02.2026 року.

13.02.2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що між ТОВ "КОЛЛАБА" та ПрАТ "Гніванський завод Спецзалізобетону" укладено договір поставки від 26.07.2022 року №157-16/П22 щодо поставки мазуту М100.

Згідно умов договору, постачання товару мало здійснюватись за рахунок ТОВ "КОЛЛАБА" автомобільним транспортом, при цьому ПрАТ "Гніванський завод Спецзалізобетону" до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування даного товару.

Крім того, до перевірки по даному договору не надано специфікацій та сертифікатів якості на придбання мазуту M100.

Таким чином, в ході проведення перевірки неможливо встановити походження (виробника) мазуту M100, та фактичний рух даного мазуту від ТОВ "КОЛЛАБА" до ПрАТ "Гніванський завод Спецзалізобетону".

За наслідками опрацювання податкової інформації (бази даних ДПС ІС «Податковий блок» та «Єдиного реєстру податкових накладних») встановлено, що ТОВ "КОЛЛАБА" (код ЄДРПОУ 41737637) в 2022-2023 роках не придбавало мазут М100 на території України, а також за її межами.

Крім того, як зазначено вище, ПрАТ "Гніванський завод Спецзалізобетону" до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування даного товару та інші документи підтверджуючих якість даного товару та назву його виробника.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "КОЛЛАБА" не здійснювало постачання мазуту М100 на адресу ПрАТ "Гніванський завод Спецзалізобетону".

Ухвалою суду від 26.02.2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче судове засідання відкладено на 26.03.2026 року.

18.03.2026 року відповідач надав суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що ТОВ "Оіл Синтез" постачало ТОВ "КОЛЛАБА" вуглеводневу сировину. Мазут - це один з продуктів переробки цієї сировини.

Таким чином, ТОВ "КОЛЛАБА" було придбано товар "Сировину вуглеводну", що спростовує доводи позивача про те, що складеними первинними та бухгалтерськими документами підтверджується походження мазуту М-100 в кількості 27,8 т по ланцюгу постачання. Оскільки ТОВ "КОЛЛАБА" у 2022-2023 р. не здійснювало придбання мазуту М-100, та не здійснює діяльність у галузі переробки нафтопродуктів.

24.03.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

25.03.2026 року позивач подав клопотання про скасування попередніх та заміну додаткових пояснень.

26.03.2026 року справа, призначена до розгляду на 26.03.2026 року о 13:00 знята з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 09.04.2026 року.

Ухвалою суду від 09.04.2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче судове засідання відкладено на 04.05.2026 року.

27.04.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням позивача, підготовче судове засідання відкладено на 28.05.2026 року.

28.05.2026 року за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 02.07.2026 року.

У зв`язку із тим, що суддя Воробйова Інна Анатоліївна відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2026 за № 019-к виключена зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, розпорядженням керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду №223 від 23.06.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №120/767/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 року, вказану адміністративну справу передано для розгляду судді Дончику В.В.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №120/767/26 за позовом Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод Спецзалізобетону" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Цією ж ухвалою призначено підготовче судове засідання на 16.07.2026 року.

Ухвалою суду від 16.07.2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача, підготовче судове засідання відкладено на 27.08.2026 року.

25.08.2026 від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про повернення судового збору.

27.08.2026 року у судовому засіданні представник позивача уточнила зміст заяви про зменшення розміру позовних вимог та, враховуючи визнання Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод Спецзалізобетону" частини встановлених порушень податкового законодавства, просила закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0328632406 від 22.10.2025 року, №0328642406 від 22.10.2025 року, №0328840701 від 22.10.2025 року, у зв`язку з відмовою від позову в цій частині.

Ухвалою суду від 27.08.2026 року задоволено клопотання представника позивача про відмову від позову в частині позовних вимог.

Закрито провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод Спецзалізобетону" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0328632406 від 22.10.2025 року, №0328642406 від 22.10.2025 року, №0328840701 від 22.10.2025 року.

Ухвалою суду від 27.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2026 року.

Ухвалою суду від 10.09.2026 року занесеною до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 01.10.2026 року.

Ухвалою суду від 01.10.2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі та повідомлено, що 13.10.2026 року о 12:30 буде ухвалено та проголошено судове рішення по даній справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод Спецзалізобетону" зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.

Основний вид діяльності підприємства згідно з КВЕД: 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва.

На підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області від 27.02.2025 року №1383, від 27.02.2025 року №1384, від 27.02.2025 року №1385, від 30.07.2025 року №4637, від 30.07.2025 року №4638 та наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.02.2025 року №1089к, проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Гніванський завод Спецзалізобетону", з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2018 року по 30.09.2024 року, з метою правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 року по 30.09.2024 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проводилась з 27.02.2023 року по 26.08.2025 року.

У зв?язку з вилученням на підприємстві документів термін проведення перевірки був перенесений з 12.03.2025 до дати отримання вилучених документів або забезпечення доступу до них, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1545к від 12.03.2025.

Термін проведення перевірки був поновлений з 29.07.2025 тривалістю 11 робочих днів, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №3428к від 28.07.2025.

Термін проведення перевірки був продовжений з 13.08.2025 тривалістю 10 робочих днів, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №3637к від 11.08.2025.

За результатами планової виїзної документальної перевірки контролюючим органом складений акт від 02.09.2025 року №24980/02-32-07-01/00282435 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ "Гніванський завод СЗБ", в якому встановлено порушення вимог:

1. пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України (із змінами і доповненнями) від 02.12.2010 року №2755-VI, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» підприємством завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибутку в сумі 528200 грн., в тому числі:

- за 2 квартал 2023 року в сумі 528200 грн.;

- за 2023 рік в сумі 528200 грн.

- три квартали 2024 року - 528200 грн.,

2. п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189 п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п.200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями) в результаті чого, перевіряємим підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період з 01.07.2018 по 30.09.2024 на загальну суму 3102710 грн.,

3. п. 201.1, п. 201.10. статі 201, п. 1201.1., п. 1201.2. ст.1201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), перевіркою встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

4. п. 201.1, абз. 11 пункту 201.4, п. 201.10. статті 201., п. 1201.1., п. 1201.2. ст. 1201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), перевіркою встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних складених на адресу ТОВ "Гніванський гранітний кар`єр", код ЄДРПОУ 35558713 та на адресу "Неплатника".

5. п. 51.1 ст. 51. п. 176.2 "б" ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: податкові розрахунки форми №1ДФ, 4ДФ податкового органу з недостовірними відомостями та помилками - 3-4 кв.2018 р., 3 кв.2019 р., 2-3 кв. 2020 р., 2-4 кв.2021 р., 2-3 кв.2024 р.

6. пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.1 «е» ст.176, п.176.2 «а» ст.176 Податкового кодексу України саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу платникам податків за період з 01.07.2018р. по 30.09.2024р. у загальній сумі 24244096,55 грн.,

7. пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.176.1 «е» ст.176, п.176.2 «а» ст.176, пп.1.4, пп. 1.6 п.161 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету суми узгодженого податкового зобов`язання самостійно визначеного податковим агентом з військового збору на доходи за період з 01.07.2018р. по 30.09.2024р. у загальній сумі 1971259,93 грн.,

8. Постанова КМУ від 17.06.2015Р. №413 «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби і її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» - не своєчасне подання повідомлення по 2 працівниках.

9. ст.115 Кодексу законів про працю України №322-VIII від 10.12.1971 р. (із змінами та доповненнями) та ст.24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95BP (із змінами та доповненнями) - порушення строків виплати заробітної плати.

10. пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, статті 46, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №138 від 23 лютого 2011 року Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено частину чистого прибутку доходу) що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 422 560 грн.,

11. статті 46.1 статті 46, пункту 571.1.1. пункту 571.1. статті 57, пункту 137.3 статті 137 Податкового Кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №138 від 23 лютого 2011 року Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством не сплачено до державного бюджету авансовий внесок частини чистого прибутку за 2020 рік в сумі 250 517 грн.

12. частини першої статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме, зберігання пального з 01.07.2018 по 30.09.2024 без наявності ліцензії на право зберігання пального, сума штрафу становить 32 000 грн.

Не погодившись з висновками зазначеного акту Головного управління ДПС у Вінницькій області ПрАТ "Гніванський завод СЗБ " листом від 03.10.2025 року надало свої заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки.

17.10.2025 року листом №66470/6/02-32-07-01-14 відповідач повідомив, що за результатом розгляду заперечення ПрАТ "Гніванський завод СЗБ " прийнято рішення:

- висновки, наведені в акті планової виїзної документальної перевірки ПрАТ «ГНІВАНСЬКИЙ ЗАВОД СЗБ» (код ЄДРПОУ 00282435) від 02.09.2025 р. №24980/02-32-07-01/00282435 залишити без змін, а заперечення ПрАТ «ГНІВАНСЬКИЙ ЗАВОД СЗБ» (код ЄДРПОУ 00282435) від 03.10.2025 р. вих. №753/03 (вх. від 06.10.2025 р. №67984/6) без задоволення.

На підставі встановлених порушень, зафіксованих у акті документальної планової виїзної перевірки від 02.09.2025 року №24980/02-32-07-01/00282435, ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0328830701 від 22.10.2025 року, №0328880701 від 22.10.2025 року, №0328632406 від 22.10.2025 року, №0328642406 від 22.10.2025 року, №0328840701 від 22.10.2025 року.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

07.01.2026 року за результатами розгляду скарги, Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0328830701 від 22.10.2025 року, №0328880701 від 22.10.2025 року, №0328632406 від 22.10.2025 року, №0328642406 від 22.10.2025 року, №0328840701 від 22.10.2025 року, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення №0328830701 від 22.10.2025 року та №0328880701 від 22.10.2025 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до абзацу першого підпункту 46.1. статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0328830701 від 22.10.2025 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.4 п. 140.4, пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПК України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 528200 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Тобто, фінансовий результат до оподаткування, першочергово визначається у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і лише потім коригується на різниці, якщо вони застосовуються.

Відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (Додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"), фінансовим результатом до оподаткування є прибуток або збиток.

Згідно п. 8 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Відповідно до вимог п. 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Фактично, фінансовий результат до оподаткування в бухгалтерському обліку формується шляхом визначення різниці між доходами та витратами. Тобто витрати зменшують фінансовий результат до оподаткування при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 18 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - "ПСБО 16"), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, в тому числі, податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг).

Також, згідно з п. 30 ПСБО 16, податки на прибуток визнаються витратами згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".

Відповідно до п. 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", поточний податок на прибуток і відстрочений податок на прибуток (відстрочені податкові зобов`язання, відстрочені податкові активи) визнаються витратами або доходом у звіті про фінансові результати, крім податку на прибуток, що нарахований внаслідок: дооцінки активів та інших господарських операцій, які відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються збільшенням власного капіталу; об`єднання підприємств шляхом придбання.

Отже, податки та інші обов`язкові платежі (в тому числі податок на прибуток та його складові частини) є витратами підприємства.

Відповідно до пп.140.4.4 п.140.4 ст.140 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою ст. 9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати підприємства формуються за правилами бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.

Для платників податку, у яких річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп. 140.4.8 п. 140.4 та пп. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 ПКУ), визначені відповідно до положень розд. III ПК України.

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 ПКУ), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Згідно з вимогами абзацу першого п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується платником податку на прибуток підприємств на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п. 140.5.14 п. 140.5 ст. 140 ПКУ), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Відповідно до п.5 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Згідно із п.12 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Національного положення (стандарту). Тобто з урахуванням витрат, які підприємству довелося понести у зв`язку з таким отриманням (послуги доставки, доведення запасів до стану, придатного до використання, тощо).

Відповідно до п.5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, дохід визнається у разі збільшення активу, при якому також відбувається зростання власного капіталу, за умови, що оцінку доходу може бути достовірно визначено. У разі безоплатного отримання запасів відбувається збільшення активів підприємства-одержувача. А оскільки при цьому не виникають зобов`язання з оплати чи будь-яка інша компенсація вартості таких запасів, то збільшується розмір власного капіталу підприємства. При безоплатному отриманні запасів сума доходу визначається згідно з п.21 П(С)БО 15 у сумі їх справедливої вартості.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «КОЛЛАБА» (Постачальник) та ПрАТ «ГНІВАНСЬКИЙ ЗАВОД СЗБ» (Покупець) укладено договір поставки від 26.07.2022 р. №157-16/П-22 щодо поставки мазуту М100.

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов`язується протягом дії цього Договору передати у власність Замовнику мазут М100 в асортименті, кількості та за цінами, які вказуються в Специфікації №l даного Договору, згідно замовлень Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти Товар належної якості та оплатити його вартість згідно умов даного Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортом на склад Замовника (вул. Промислова, буд 15 м. Гнівань, Вінницька обл., 23310) за власний рахунок, на протязі 3 діб з моменту виконання п.7.2 договору.

Відповідно до п.7.2 Договору Замовник здійснює розрахунок на умовах 100% попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Передача Товару, відповідно до п.8.1. даного договору, здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П 6 від 15.06.1965р. «О порядке приемки продукции производственно - технического назначения товаром народного потребления по количеству» та Інструкцією №П-7 від 25.04.1966р. « О порядке приемки продукции производственно-технического назначения товаром народного потребления по качеству» при наявності товаросупровідних документів : товарно - транспортної накладної, видаткової накладної на кожну партію Товару, рахунку - фактури, документів, підтверджуючих якість Товару.

На виконання умов даного договору ПрАТ «ГНІВАНСЬКИЙ ЗАВОД СЗБ» 29.07.2022 р. перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «КОЛЛАБА» грошові кошти за мазут М100 на загальну суму 712 826,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1161 від 29.07.2022 року.

29.07.2022 року ТОВ «КОЛЛАБА» в результаті господарської операції, що виникла на підставі договору поставки від 26.07.2022 року №157-16/П-22, складено та зареєстровано податкову накладну №6 від 29.07.2022 року.

ТОВ "КОЛЛАБА» на адресу ПрАТ «ГНІВАРСЬКИЙ ЗАВОД СЗБ» оформлено видаткову накладну №49 від 17.05.2023 року на поставку Мазуту М100 у кількості - 27,8 т, загальною вартістю - 528 000 грн, у т. ч. ПДВ.

Крім того, до договору поставки від 26.07.2022 року №157-16/П-22 оформлено Специфікацію №1, відповідно до якої предметом поставки визначено мазут М100 згідно ДСТУ 4058:2001, наливом у кількості 340 т, загальною вартістю 9049760,40 грн.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно умов договору передача товару здійснюється при наявності товаросупровідних документів, а саме товарно - транспортної накладної, видаткової накладної на кожну партію Товару, рахунку - фактури, документів, підтверджуючих якість Товару.

Водночас, як встановлено під час перевірки та під час розгляду справи в суді, позивачем не надано контролюючому органу та суду товарно - транспортні накладні, які підтверджували б транспортування мазуту М100 від постачальника до покупця, і документів, що підтверджують якість товару.

Отже, наявні у матеріалах справи договір поставки, специфікація, платіжна інструкція, податкова накладна та видаткова накладна підтверджують лише документальне оформлення договірних відносин і здійснення розрахунку між сторонами.

Разом з тим, суд вважає, що для підтвердження реальності господарської операції недостатньо лише формального оформлення договору, платіжних та первинних бухгалтерських документів. Такі документи мають підтверджувати фактичне здійснення господарської операції, зокрема реальне передання та отримання товару.

Особливого значення це набуває з огляду на предмет поставки, транспортування та приймання якого передбачають дотримання спеціальних вимог до документального оформлення руху нафтопродуктів.

Суд звертає увагу, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 20.05.2008 №281/171/578/155.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Так, відповідно до п. 5.1.1 вказаної інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Так, відповідно до пункту 7.5.1 вказаної інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Крім того, відповідно до п. 7.5.6 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортні накладні у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охороні підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки товарно-транспортних накладних на підприємстві є документами суворої звітності.

Пунктом 7.5.7, 7.5.8 вказаної інструкції визначено, що товарно-транспортні накладні на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення товарно-транспортної накладної за наявності усіх її примірників. У товарно-транспортній накладній оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У товарно-транспортних накладних зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Отже, до документального забезпечення господарських операцій з нафтопродуктами існують додаткові вимоги. Зокрема, товарно-транспортні накладні на вивезення нафти або нафтопродуктів під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

З огляду на характер господарських операцій, їх склад, об`єм поставок, товарно-транспортні накладні та подорожні листи є невід`ємною частиною цих відносин, їх ненадання або недоліки в оформленні свідчать про невідповідність первинних документів вимогам Інструкції №281/171/578/155.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.05.2024 року в справі №160/14102/22.

Як вже зазначено судом вище, сторони погодили, що поставка мазуту М100 здійснюється автомобільним транспортом на склад покупця за рахунок постачальника, а передача конкретної партії товару відбувається за наявності товарно-транспортних накладних.

Разом з цим, щодо твердження представника позивача про відсутність у ПрАТ "Гніванський завод Спецзалізобетону" обов`язку мати товарно-транспортні накладні, оскільки останні не здійснювали перевезення, а такий обов`язок відповідно до Договору поставки №157-16/П-22 від 26.07.2026 року покладається на постачальника товару - ТОВ "КОЛЛАБА", суд зазначає наступне.

В ході проведеної перевірки податковим органом здійснено запит до ТОВ "КОЛЛАБА" від 08.09.2025 року №56141/6/02-32-07-01-14 про надання інформації щодо підтвердження господарських відносин з ПрАТ "Гніванський завод Спецзалізобетону" за період з 01.07.2018 року по 30.09.2024 року.

ТОВ "КОЛЛАБА" у відповідь на вказаний запит листом від 29.09.2026 року надала первинні документи, а саме: договори з ПрАТ "Гніванський завод Спецзалізобетону", видаткові накладні на реалізацію, документи на підтвердження факту придбання ТОВ "КОЛЛАБА" піску річкового, піску будівельного, щебеня, мазуту М-100 у контрагентів та договори з транспортно-експедиційними компаніями.

Суд зауважує, що, незважаючи на покладений умовами договору на постачальника обов`язок доставити товар автомобільним транспортом на склад покупця за власний рахунок, ТОВ «КОЛЛАБА» на запит контролюючого органу не надало товарно-транспортних накладних, які б підтверджували фактичне відвантаження, перевезення та доставку мазуту М-100 на адресу позивача.

Таким чином, товарно-транспортні накладні відсутні не лише серед документів, наданих позивачем, а й серед документів, поданих безпосередньо постачальником, на якого договором покладено обов`язок транспортування товару.

За таких обставин відсутність зазначених документів не може бути пояснена виключно тим, що покупець не здійснював перевезення самостійно, оскільки фактичне виконання зобов`язання з доставки товару не підтверджено документально і з боку постачальника.

За відсутності товарно-транспортних накладних та інших належних доказів переміщення нафтопродукту наявні у справі договірні та облікові документи самі по собі не дають змоги встановити фактичні обставини відвантаження, транспортування та доставки мазуту М-100 у задекларованих обсягах і в межах спірної господарської операції.

Також, суд враховує, що предметом спірних господарських операцій є специфічний товар - мазут М100, якість якого відповідно до умов укладеного договору підлягала підтвердженню відповідними документами, які підтверджують якість товару.

Водночас, таких документів позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду не надано.

При цьому, обов`язок щодо надання документів, які підтверджують якість товару, був прямо погоджений сторонами договору, а тому їх відсутність свідчить також про недотримання передбаченого сторонами порядку документального оформлення поставки мазуту.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.09.2024 у справі № 816/1091/15-а та від 14.05.2025 у справі № 440/3111/19, відповідно до якої відсутність документів, що підтверджують якість товару, сама по собі не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарської операції, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами та з огляду на специфіку операцій з нафтопродуктами може свідчити про відсутність їх реального здійснення.

Більше того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5.1 Договору поставки №157-16/П-22 від 26.07.2026 року постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортним на склад замовника (вул. Промислова, буд. 15, м. Гнівань, Вінницька область), за власний рахунок, на протязі 3 діб з моменту виконання п. 7.2. договору.

Згідно з п. 7.2 Договору поставки №157-16/П-22 від 26.07.2026 року замовник здійснює розрахунок на умовах 100% попередньої оплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до платіжної інструкції №1161 від 29.07.2022 року ПрАТ "Гніванський завод СЗБ" перерахувало ТОВ "КОЛЛАБА" 712 826,40 грн. в якості оплати за мазут згідно договору №157-16/П-22 від 26.07.2022 року.

Натомість, поставка мазуту М-100, згідно з видатковою накладною №49, відбулась 17.05.2023 року.

Отже, поставка мазуту М-100 ТОВ «КОЛЛАБА» на адресу ПрАТ «Гніванський завод СЗБ» на загальну суму 528200 грн., згідно з видатковою накладною № 49 від 17.05.2023 року, була документально оформлена лише через понад дев`ять місяців після здійснення попередньої оплати, незважаючи на те, що умовами договору передбачено здійснення поставки товару протягом трьох діб з моменту перерахування відповідних коштів.

Документів, які б підтверджували фактичне відвантаження та доставку мазуту М-100 у передбачений договором строк, позивачем і постачальником не надано. Також матеріали справи не містять належних доказів, які б пояснювали причини такого істотного відхилення від погодженого сторонами порядку виконання зобов`язань.

За таких обставин значний проміжок часу між перерахуванням коштів і документальним оформленням поставки, у поєднанні з відсутністю документального підтвердження фактичного транспортування мазуту та документами, що підтверджують його якість, викликає обґрунтовані сумніви щодо реального виконання сторонами договору поставки та достовірності відображення відповідної операції в податковому обліку позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком контролюючого органу про непідтвердженість фактичного здійснення спірної господарської операції та врахування її наслідків при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

З огляду на викладене, поставка мазуту М100 ТОВ "КОЛЛАБА" на адресу ПрАТ "Гніванський завод СЗБ" на загальну суму 528200,00 грн, згідно видаткової накладної №49 від 17.05.2023 року є непідтвердженою, а тому податкове повідомлення-рішення №0328830701 від 22.10.2025 року є правомірним та скасуванню не підлягає.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0328880701 від 22.10.2025 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, ст. 46, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Доходи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, Постанови КМУ №138 від 23.02.2011 року Про затвердження порядку відрахування до Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено зменшення суми грошового зобов`язання з платежем Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що засновником ПрАТ Гніванський завод СЗБ є АТ Українська залізниця (100% акцій якої належить державі), якому належить 100,0% частки у статутному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 із змінами і доповненнями, затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі - Порядок №138).

Згідно з пунктом 1 цього Порядку частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державних некомерційних підприємств, державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 р. у розмірі 90 відсотків, з 1 січня 2020 р. - у розмірі 80 відсотків.

Відповідно до п. 1 Порядку №138 одним зі складових обсягу чистого прибутку (доходу), зокрема, є показник чистого фінансового результату у вигляді прибутку (показник рядка 2350 Чистий фінансовий результат прибуток фінансової звітності форми № 2).

Таким чином, для визначення обсягу чистого прибутку (доходу) враховуються показник - сума чистого фінансового результату (прибутку), яка визначається за даними рядка 2350 (прибуток) Звіту про фінансові результати (форма 2м). Показник Чистого прибутку (збитку) розраховується у фінансовій звітності як різниця між показником Фінансовий результат до оподаткування та показником Податок на прибуток.

Відповідно до п. 2 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Згідно з п. 3 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Як слідує з матеріалів справи, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 ПрАТ Гніванський завод СЗБ задекларовано в рядку Чистий прибуток (дохід) за звітний період, з якого здійснюються відрахування 24052,00 грн.

Водночас за результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем не відображено у складі інших доходів вартість безоплатно отриманих запасів - мазуту М100 у сумі 528200,00 грн, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування та, відповідно, показників фінансової звітності, які використовуються для визначення обсягу чистого прибутку (доходу), з якого здійснюються відрахування до державного бюджету.

Як вже встановлено судом, позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарську операцію з придбання мазуту М100 у ТОВ «КОЛЛАБА».

Однак, фактичне постачання зазначеного товару саме цим контрагентом належними та достатніми доказами не підтверджено. Як і не підтверджено придбання мазуту М100 у інших суб`єктів господарювання чи його ввезення на митну територію України.

Водночас, встановлені обставини свідчать про фактичне надходження відповідних запасів у розпорядження позивача.

Відповідно до п.5 П(С)БО 9 Запаси, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Згідно із п.12 П(С)БО 9 Запаси, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Національного положення (стандарту). Тобто з урахуванням витрат, які підприємству довелося понести у зв`язку з таким отриманням (послуги доставки, доведення запасів до стану, придатного до використання, тощо).

Відповідно до п.5 П(С)БО 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, дохід визнається у разі збільшення активу, при якому також відбувається зростання власного капіталу, за умови, що оцінку доходу може бути достовірно визначено. У разі безоплатного отримання запасів відбувається збільшення активів підприємства-одержувача. А оскільки при цьому не виникають зобов`язання з оплати чи будь-яка інша компенсація вартості таких запасів, то збільшується розмір власного капіталу підприємства. При безоплатному отриманні запасів сума доходу визначається згідно з п.21 П(С)БО 15 у сумі їх справедливої вартості.

Отже, позивач не підтвердив належними доказами фактичне постачання мазуту М100 контрагентом, зазначеним у первинних документах, не встановив іншого документально підтвердженого джерела його придбання та не надав доказів, які б засвідчували іншу правову підставу отримання цього активу або наявність зустрічного надання за нього.

Суд враховує, що сама лише відсутність окремих документів або непідтвердження постачання конкретним контрагентом не є достатньою підставою для автоматичного визнання активу безоплатно отриманим.

Однак, у цьому випадку висновок про безоплатний характер отримання товару ґрунтується на сукупності встановлених обставин, а саме фактичному надходженні мазуту до позивача, непідтвердженні його придбання у ТОВ «КОЛЛАБА», відсутності доказів придбання в інших осіб чи ввезення на митну територію України та недоведеності наявності правової підстави, яка передбачала б оплату або інше зустрічне надання за отриманий актив.

За таких обставин суд доходить висновку, що мазут М100, фактичне надходження якого встановлено, а оплатне придбання якого позивачем належними доказами не підтверджено, підлягав відображенню в бухгалтерському обліку як безоплатно отримані запаси.

Оцінюючи правильність визначення вартості безоплатно отриманого активу, суд враховує, що згідно з пунктом 12 НП(С)БО 9 «Запаси» первісною вартістю безоплатно отриманих запасів є їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього стандарту.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість мазуту М100 у сумі 528 200 грн зазначена у видатковій накладній від 17.05.2023 № 49, на підставі якої позивач відобразив відповідну господарську операцію у бухгалтерському обліку.

Незважаючи на те, що фактичне постачання товару саме ТОВ «КОЛЛАБА» належними доказами не підтверджено, це не позбавляє зазначений документ доказового значення в частині відомостей про номенклатуру, кількість і вартість товару, які підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

При цьому, суд враховує, що позивач, відображаючи в бухгалтерському обліку придбання мазуту М100 за 528200 грн, фактично визнав зазначену суму вартісною оцінкою відповідного активу. Доказів того, що ця вартість є завищеною, не відповідає характеристикам і кількості отриманого товару або відрізняється від його справедливої вартості на дату отримання, матеріали справи не містять.

За відсутності доказів, які спростовують зазначену оцінку, та з урахуванням інших установлених обставин справи, суд вважає визначення вартості безоплатно отриманого мазуту в сумі 528200,00 грн обґрунтованим.

Отже, суд доходить висновку, що вартість мазуту М100 у сумі 528200 грн є обґрунтованою вартісною оцінкою отриманого активу та підлягала відображенню в бухгалтерському обліку позивача як первісна вартість безоплатно отриманих запасів.

Відповідно, позивач був зобов`язаний визнати дохід від отримання такого активу згідно з вимогами НП(С)БО 9 «Запаси» та НП(С)БО 15 «Дохід».

За таких обставин суд вважає доводи контролюючого органу щодо невідображення позивачем доходу від безоплатно отриманого мазуту М100 у сумі 528200 грн обґрунтованими, а висновок про заниження внаслідок цього фінансового результату за відповідний звітний період таким, що узгоджується з установленими обставинами справи та вимогами бухгалтерського обліку.

З огляду на те, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області встановлено, що чистий прибуток (дохід) за звітний період, з якого здійснюються відрахування повинен становити 552252,00 грн (24052,00 грн + 528200,00грн), то частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету має становити 441802 грн (80% від 552252,00).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками акту перевірки в цій частині, а тому податкове повідомлення-рішення №0328880701 від 22.10.2025 року також є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод Спецзалізобетону" (вул. Промислова, 15, м. Гнівань, Вінницька область, код ЄДРПОУ 00282435);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Василенка Костянтина, 21, м. Вінниця, Вінницька область, 21050, код ЄДРПОУ 44069150).

Повний текст рішення суду складено 21.10.2026 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович