Рішення № 140796402, 13.10.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/14341/21

н/п 2/766/859/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

Головуючого судді Рядчої Т.І.,

за участю секретаря Рожок О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень держаного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Д. М. індексний номер запису 57869920 від 26.04.2021 року на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,4 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81941265101, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», визнати за позивачкою право власності на зазначену квартиру.

В обґрунтування своїх вимог вказала, що між нею та КБ «Надра» 19.10.2006 укладено кредитний договір №164/МК/2006-840, виконання якого забезпечувалося згідно договору іпотеки №МК 164/01 від 19.10.2006 двокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , та належала на праві приватної власності іпотекодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На підставі договору відступлення права вимоги та договору іпотеки 26.04.2021 держаним реєстратором Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Сухановим Д. М. здійснено державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_2 за відповідачем.

Позивачка вважає державну реєстрацію незаконною, оскільки не була вчасно повідомлена про зміну кредитора. Крім цього, строк позовної давності щодо стягнення останнього платежу сплинув 19.10.2016 року, а перереєстрація права власності на квартиру відбулася під час дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.08.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та витребувано докази.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.08.2021 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.10.2025 у задоволенні клопотання про зупинення провадження відмовлено, витребувано докази по справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.02.2026 замінено позивача ОСОБА_3 на правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 10.11.2021 до суду надійшов відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що позивачу 23.07.2020 надсилалося повідомлення про відступлення боргу, а 10.09.2020 та 20.11.2020 надсилалися вимоги про повернення заборгованості із зазначенням наміру реалізувати права іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання на підставі та у відповідності до положень іпотечного договору, який містить відповідне застереження, вразі невиконання зобов`язань. Норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають в якості підстави для припинення зобов`язань сплив позовної давності. Позичальником не надано підтверджень виконання кредитних зобов`язань як первісному кредитору, так і відповідачу у справі. Також в матеріалах справи відсутні докази, що позивач підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала свої повноваження представнику, який подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа держаний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Д. М. в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з розглядом справи без сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 26.12.2000 квартира АДРЕСА_2 належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором №164/МК/2006-840 від 19.10.2006, за умовами якого позивач зобов`язався повернути кредитні кошти у сумі 19500 дол. США зі сплатою відсотків до 19.10.2013, між ПАТ КБ «Надра» з однієї сторони та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з іншої сторони, було укладено договір іпотеки від 19.10.2006, зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО І.М.Воєводіною за р.№4477, за умовами якого останні передали в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.7.1 Договору іпотеки іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок Предмету іпотеки у випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником Зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині.

Відповідно до п.7.3 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного Зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно до інформаційної довідки №271122390 від 18.08.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 19.10.2006 та укладеного договору відступлення прав вимоги між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 21.07.2020, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги до іпотекодателя за іпотечним договором, 26.04.2021 держаним реєстратором Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Сухановим Д. М. здійснено державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_2 за відповідачем.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №62 від 17.01.2025. Спадкоємцем після її смерті, яка звернувся із заявою про прийняття спадщини, є ОСОБА_1 .

Оскільки іпотечний договір між сторонами було укладено 19.10.2006 року, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України «Про іпотеку» в редакції від 12 травня 2006 року.

Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

При цьому згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Разом із тим, відповідно до пункту 7.3. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання можливе у порядку, встановленому статтею 37 Закону, на підставі домовленості сторін.

Судом встановлено, що під час відчуження спірної квартири договору про її добровільну передачу у власність відповідача укладено не було, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як іпотекодавці не надавали своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.

За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору державному реєстратору та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, дії державного реєстратора щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права власності на спірну квартиру, не можна вважати законними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.12.2018 у справі № 199/1276/17.

Крім цього, на момент вчинення запису державного реєстратора був чинний Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII було передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Закон № 1304-VII вводив тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачав втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняв його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Мораторій втратив свою чинність з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», яким передбачено зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, їх обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника, а тому мав стабілізаційний характер.

Враховуючи, що квартира позивачки, загальною площею 53,4 кв.м, використовується нею як місце постійного проживання та є предметом іпотеки у забезпечення вимог за кредитним договором від 19.10.2006, укладеного в іноземній валюті, а інше майно у позивача відсутнє, то не могло бути звернуто стягнення на спірну квартиру шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку із дією на той час Закону № 1304-VII.

Аналогічний паровий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19).

Відповідно до частини третьої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2255-IX від 12.05.2022; в редакції Закону № 3103-IX від 03.05.2023, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання за нею права власності на спірну квартиру, оскільки відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації.

Згідно ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 1816 грн.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 60, 61, 69, 70, 71 ст. ст. 12, 13, 19, 141, 206, 259, 264,263-265ЦПК України, 16, 328, 1216-1220, 1268 ЦК України, 86, 120 ЗК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень держаного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Дмитра Миколайовича індексний номер запису 57869920 від 26.04.2021 року на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,4 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81941265101, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1816 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Представник позивача: Білоус Наталія Володимирівна ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», (адреса: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд.2, офіс 205, ЄДРПОУ 40696815).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович

СуддяТ. І. Рядча