Рішення № 140796212, 21.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4228/26

2/583/2118/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 207295 від 27.09.2021 р. у розмірі 17130,00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 27.09.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» було укладено кредитний договір № 207295, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 3000 грн. строком на 21 день, тобто до 17.10.2021 р., за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1110 % річних від суми кредиту в розрахунку 3 % на добу. 19.04.2024 р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором № 207295 від 27.09.2021 р. на суму 17130,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, в письмовій заяві просить справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, справа розглядається в порядку заочного провадження.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 27.09.2021 р. між ТОВ «Займер» (нині ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 207295, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 3000,00 грн., зобов`язавшись повернути його та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 21 день, тобто до 17.10.2021 р. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1110 % річних від суми кредиту в розрахунку 3 % на добу. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 15 % від суми фінансового кредиту (а.с. 9 -13).

ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» умови договору виконано та перераховано 27.09.2021 р. ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026 (а.с. 13, 14).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на дану платіжну картку 27.09.2021 р. було зараховано платіж у сумі 3000,00 грн.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 3000,00 грн.

19.04.2024 р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 568/ФК-24 за яким ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 207295, укладеним 27.09.2021 р. з ОСОБА_1 у розмірі 17130,00 грн., з них: 3000,00 грн. сума заборгованості за тілом, 1890,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 450,00 грн. сума заборгованості по комісії, 11790,00 грн. сума заборгованості по пені, що підтверджується копією Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 р. та витягом із Додатку № 1 до Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 р. (а.с. 23-31).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору та договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора).

Таким чином, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «ДІДЖИ ФІНАНС» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 207295 від 27.09.2021 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно цього договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачка належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернула, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 207295 від 27.09.2021 р. вбачається, що станом на 18.04.2024 р. позичальник ОСОБА_1 має заборгованість перед кредитором в розмірі 17130,00 грн., яка складається з: основного боргу 3000,00 грн., процентів 1890,00 грн., пені 11790,00 грн., комісії 450,00 грн. (а.с. 15-22).

Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 11790,00 грн. за прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицію, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 207295 від 27.09.2021 р. ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» нараховано відповідачці пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 11790,00 грн.

При цьому розмір пені за прострочення повернення кредиту в сумі 11790,00 грн. перевищує більше як в два рази суму невиконаного зобов`язання за кредитом (3000 грн. +1890 грн.+450 грн.)

З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення пені як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, зменшити розмір пені до розміру заборгованості по тілу кредиту, 3000 грн.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за договором споживчого кредиту № 207295 від 27.09.2021 в сумі 8340,00 грн., з яких сума заборгованості за тілом кредиту 3000,00 грн., сума заборгованості за процентами 1890,00 грн., сума заборгованості по комісії 450,00 грн., сума заборгованості за пенею 3000,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026 р.; додаткова угода № 207295 від 21.07.2026 р., акт наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 р., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 21.07.2026 р. (а.с. 32-37).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг ФОП ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

У детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 21.07.2026 р. зазначено, що адвокатом здійснено таку роботу: надання усної консультації з вивченням документів 0,5 год. 250,00 грн.; письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин 1 год. 750,00 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій 1 год. 1500,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 2 год. 3000,00 грн.; формування додатків до позовної заяви 0,5 год. 500,00 грн., разом 6000,00 грн.

Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 6000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. (а.с. 8).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2774,58 грн. (5662,40 грн. х 49 %).

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 207295 від 27 вересня 2021 р. року в сумі 8340,00 грн. та 2774,58 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 11114,58 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Б. Плотникова