Рішення № 140794806, 21.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12566/26

Справа №754/13258/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Панчено О.М.

за участю секретаря судового засідання Черниш К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.03.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №8894746 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит в сумі 27 000,00 грн. на строк 360 днів, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. 04.02.2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №04022026, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 62 588,00 грн. Таким чином, через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором утворилась заборгованість в розмірі 62588,00 грн., з яких: 23 040,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 26 048,00 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 13 500,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач не заявляє вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах даного позову, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 49 088,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованості за Договором №8894746 від 26.03.2025 року про надання споживчого кредиту в розмірі 49088,00 грн., судові витрати у справі в сумі 2662,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва від 23.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з одночасним витребуванням доказів.

06.08.2026 від представника відповідача через «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому частково визнає позов. Не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Разом з тим не погоджується із сумою заборгованості, яку просить стягнути позивач, оскільки вона не підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами, а окремі нарахування, на її думку, не відповідають вимогам чинного законодавства. Просить відмовити або зменшити у стягненні тих сум, законність яких не доведена належними та допустимими доказами, визначивши до стягнення лише суму, що підтверджена та відповідає вимогам закону.

07.08.2026 представник позивач через Електронний суд подав відповідь на відзив, в якій вважає аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

13.08.2026 від представника відповідача до суду найшли заперечення на відповідь на відзив.

14.08.2026, 19.08.2026, 20.08.2026 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення.

Позивач не делегував свого представника в судове засідання, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Про причини своєї неявки не повідомила.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 26.03.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8894746 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, а відповідач зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С3920.

Відповідно до п.п.1.3, 1.4 Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 27 000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Згідно з п.1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Знижена процентна ставка 0,50 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 25.04.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п.1.7 Договору, денна процентна ставка на дату укладання Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,00% день (п.1.7.1. Договору); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0,96% день (п.1.7.2. Договору).

Згідно з п.1.10. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 124 200,00 грн. (п.1.10.1. Договору); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 120 150,00 грн. (п.1.10.2. Договору).

У пунктах 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 Договору сторони погодили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 26.03.2025 року або 27.03.2025 року. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1. Договору. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 3.1 Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Крім того, в матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем ОСОБА_1 26.03.2025 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором СЕ5784, який містить відомості про основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту аналогічні тим, які узгоджені сторонами у Договорі № 8894746 від 26.05.2025 року.

Відповідно до листа, наданого АТ «ПУМБ» на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 26.03.2025 року було успішно зараховано платіж на суму 27 000,00 грн.

Як вбачається з картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за №8894746 від 26.03.2025 року, позичальник ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, а саме 24.04.2025 року у сумі 7050,00 грн., 20.05.2025 року у сумі 6 960,00 грн., 19.06.2025 року у сумі - 6 912,00 грн., 20.07.2025 року у сумі - 100 грн., 11.08.2026 у сумі - 1500 грн. Із вказаної картки обліку також слідує, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 62 588,00 грн., з яких 23 040,00 грн. - основний борг, 40 560,00 грн. - сума процентів за стандартною ставкою, 4050,00 грн. - сума процентів за зниженою ставкою та 13 500,00 грн. штраф.

04.02.2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №04022026, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права грошової вимоги до боржників у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу реєстру боржників до Договору факторингу №04022026 від 04.02.2026 року, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №8894746 від 26.03.2025 року про надання споживчого кредиту, в сумі 62 588,00 грн., з яких 23 040,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 26 048,00 грн. - заборгованості за відсотками, 13 500,00 грн. - штраф.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до ст.1077 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Досліджені судом докази підтверджують, що ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт Капітал» за своїми правовими статусами відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договори відступлення права вимоги є обов`язковими для виконання.

Також наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу прав грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал» за Договором №8894746 про надання споживчого кредиту, укладеним 26.03.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ..

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до частин першої, третьої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

В силу положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №8894746 від 26.03.2025 року про надання споживчого кредиту в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С3920.

Відповідно до умов договору, сума кредиту становила 27 000,00 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідача становить 62 588,00 грн., з яких 23 040,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 26 048,00 грн. - заборгованості за відсотками, 13 500,00 грн. штрафні санкції.

Вимога щодо стягнення штрафних санкцій в межах даного позову позивачем не заявляється, а тому заборгованості відповідача становить 49 088,00 грн., з яких 23 040,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 26 048,00 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором №8894746 від 26.03.2025 року про надання споживчого кредиту матеріали справи не містять, тому позовні про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 23 040,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами у заявленому розмірі, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11липня 2013 року N7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦК України).

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Суд також зауважує на практику Одеського апеляційного суду, викладену у постановах від 25.05.2026 справа №514/1230/24 (суддя доповідач Драгоморецький М.М.), від 05.05.2026 справа № 499/1054/25 (суддя доповідач Кострицький В.В.), від 05.05.2026 справа №523/3241/25 (суддя доповідач Назарова М.В.), від 16.06.2026 справа №947/43007/25, від 25.06.2026 справа № 515/1439/25 та від 29.05.2026 справа № 502/2154/25 (суддя доповідач Сегеда С.М), яка схожа та застосована судом у цьому рішенні щодо не співмірності нарахованих відсотків за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за кредитним договором щодо нарахованих відсотків становить 26 048, 00 грн.

У даному випадку, визначений кредитором розмір нарахованих відсотків є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак є несправедливим і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що, з урахуванням нарахованої комісії, більш ніж у півтора рази перевищує розмір простроченої заборгованості за тілом кредитом, з чим суд не може погодитися.

Беручи до уваги клопотання представника відповідача щодо зменшення суми відсотків та на підставі викладеного вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення нарахованих первісним кредитором заборгованості за відсотками з урахуванням нарахованої комісії, а саме з 26 048, 00 грн до 23 040, 00 грн, що повністю відповідатиме передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сукупна заборгованість в розмірі 46 080,00 грн.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України, до основних засад цивільного судочинства належить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Позивач надав суду: копію Договору про надання правової допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери»; копію Додаткової угоди №25771536189 від 20.04.2026 року до Договору про надання правової допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постановах від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц вказує, що аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору.

В Договорі про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року зазначено, що вартість послуг узгоджена сторонами у Протоколі погодження вартості послуг та клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду відповідно до даного протоколу. Згідно з акту прийому-передачі послуг, послуги адвоката становить 7000,00 грн.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши надані позивачем документи (докази), беручи до уваги незначну складність справи та її обставини, характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, та вважає, що стягненню підлягають 3000,00 грн., при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з конкретних обставин справи.

Позивач при поданні позовної заяви через систему «Електронний суд» сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з Відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 499,25 грн. (46 080*2662,40/49 088).

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 625, 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст.5, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором № 8894746 від 26.03.2025 року про надання споживчого кредиту в розмірі 46 080,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 499,25 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне рішення складено та підписано 21.10.2026 року.

Суддя О.М. Панченко