Рішення № 140794542, 20.10.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

20.10.2026Справа №: 518/1255/26 Провадження № 2/518/783/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гуржій А.В.,

секретаря судового засідання Майнич В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, виконавчий комітет Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), треті особи: Служба у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, виконавчий комітет Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі сторони спільно не проживають, сімейні відносини між ними не склалися. У зв`язку з необхідністю реєстрації місця проживання дитини виникла потреба у визначенні її місця проживання в судовому порядку. Дитина перебуває на утриманні позивачки та проживає разом із нею.

З огляду на викладене позивачка просить суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 08.07.2026 року зобов`язано Службу у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області у строк до 27.07.2026 року надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітньої дитини та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.09.2026 року залучено до участі у справі виконавчий комітет Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області.

Ухвалою суду від 09.10.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті .

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача подав до суду заяву в якій просив розглядати справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України.

Представник відповідача подала до суду відзив в якому проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник позивача подала відповідь на відзив.

Представник Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області подав заяву про розгляд без їх участі.

17.08.2026 року до суду надійшов письмовий висновок Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області.

30.09.2026 року до суду надійшов письмовий висновок виконавчого комітету Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області.

Представник позивача подавала заяви про забезпечення позову щодо надання дозволу на реєстрацією місця проживання дитини. Ухвалами суду від 20.05.2026 та 05.06.2026 року у задоволені заяв відмовлено.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України, далі ЦПК).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до таких висновків.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.10.2023 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 06.05.2023 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб.

Згідно із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини від 09.03.2026 року позивачці відмовлено в реєстрації місця проживання дитини у зв`язку з відсутністю згоди батька.

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області № 1-21/387 від 30.07.2026 року та висновку виконавчого комітету Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області № 1011 від 29.09.2026 року, з огляду на інтереси малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано за доцільне визначити її місце проживання разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Положеннями частин 1, 2 статті 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області № 1-21/387 від 30.07.2026 року та висновку виконавчого комітету Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області № 1011 від 29.09.2026 року визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

Висновки, засновані зокрема на соціальних характеристиках батьків, медичної інформації, дослідженні матеріально-побутових умов, умов проживання, оцінці потреб сім`ї.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.

При цьому суд вказує на те, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір`ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При аналізі інших доводів позивача суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні «Трофимчук проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

У відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Водночас відсутність заперечень відповідача проти задоволення позову не спростовує встановленої обставини щодо відсутності згоди батька на реєстрацію місця проживання дитини, у зв`язку з чим позивачка була змушена звернутися до суду для вирішення відповідного питання.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що мати та батько мають рівні права й обов`язки щодо дитини, а визначальним критерієм при вирішенні питання про місце її проживання є якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

За таких обставин, з урахуванням положень чинного законодавства, після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд виходить з того, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Таким чином, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1331,20 грн.

На підставі ст.ст. 153, 157, 160, 161 СК України, керуючись ст.ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, виконавчий комітет Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, адреса: Одеська обл., Березівський р-н, селище Ширяєве, вул. Грушевського, буд. 102-А, код ЄДРПОУ: 44222289.

Третя особа: Виконавчий комітет Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, Одеська обл., Березівський р-н, селище Ширяєве, вул. Грушевського, буд. 102-А, код ЄДРПОУ 04378994.

Суддя А.В. Гуржій