Рішення № 140794136, 20.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2-а/522/460/26

Справа № 522/19277/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Костинюк В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.09.2026 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА №7929116 від 22.09.2026 та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА №7929186 від 22.09.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.09.2026 приблизно о 22:00 год на проспекті Лесі Українки посадовими особами Управління патрульної поліції в Одеській області зупинено транспортний засіб Мерседес під керуванням позивача. В результаті перевірки позивача притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а саме за керування ТЗ без чинного страхового полісу, та за ч.1 ст.121-3 КУпАП, а саме за керування ТЗ у якому задній номерний знак не відповідав вимогам стандартів ДСТУ 4278:2019 (неможливо чітко визначити символ). Чинність ДСТУ 4278:2019 скасована наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» віл 16.11.2021. Посилання у постанові на скасований стандарт не узгоджується з п.2.9«в» ПДР України, який пов`язує заборону експлуатації транспортного засобу саме з невідповідністю номерних знаків вимогам відповідних стандартів. Тож, у позивача не було доказів на підтвердження порушення позивачем п.2.9«в» ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню. Позивачу інкриміновано два правопорушення в один день одним органом, через що стягнення повинно було бути накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, тобто за порушення с.1 ст.121-3 КУпАП в сумі 1 190 грн, а не за кожне окремо, як то протиправно здійснено патрульною поліцією, тому постанова про притягнення позивача за ч.1 ст.126 КУпАП підлягає скасуванню.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2026 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду у судовому засіданні 12.10.2026.

До суду 09.10.2026 надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що працівники поліції 22.09.2026 виявили автомобіль Мерседес у якого не працював один задній габаритних ліхтарик, в порушення вимог п.31.6.б) ПДР України, що у відповідності до п.1-2 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» стало підставою його зупинки. Підійшовши до авто патрульні поліцейські виявили, що задній номерний знак не відповідав вимогам п.2.9в) ПДР та ДСТУ 4278:2019, оскільки мав затертий символ, що ускладнювало ідентифікацію циферно-буквеної комбінації. Крім того, згідно відомостей МТСБУ автомобіль Мерседес, номерний знак НОМЕР_1 , не мав чинного страхового полісу в порушення п.2.1.ґ). На закону вимогу поліцейських пред`явити документи, водій транспортного засобу відмовився і почав сперечатися щодо законності його зупинки. Протягом всього часу спілкування з поліцейськими водій співпрацювати відмовлявся і постійно провокував поліцейських на застосування фізичної сили та інших дій. Доказами відсутності чинного страхового полісу є відомості з сайту МТСБУ. Доказами наявності на транспортному засобі затертої літери номерного знаку є відеозапис та фотознімки з нього портативних відеореєстраторів поліцейських. При притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.121-3 КУпАП, розгляд адміністративної справи відбувся у різний проміжок часу і різними посадовими особами, у зв`язку з чим не було підстав для застосування положення ст.36 КУпАП щодо накладення стягнення за більш серйозне правопорушення.

У судовому засіданні 12.10.2026 було відмовлено у задоволенні заяви про залишення позову без руху з підстав не сплати судового збору та прийнято до провадження відзив. ОСОБА_3 вказав, що його зупинка поліцейськими була незаконною, просив задовольнити позов, при тому визнав, що на час складення оспорюваних постав не мав полісу страхування транспортного засобу.

У судове засідання 12.10.2026 відповідачі не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно ч.1 ст.227 КАС України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 12.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 20.10.2026 о 13:15 год.

Щодо клопотання про залишення позову без руху, яке надійшло до суду 02.10.2026 від представника Департаменту патрульної поліції Сердюка А.В., то суд відмовив у його задоволенні, адже відповідач помилково розуміє рішення Конституційного суду України від 09.09.2026 № № 10-р(II)/2026, згідно якого Конституційний Суд України не вбачає підстав вважати, що законодавець мав намір поширити вимогу щодо сплати судового збору на інші випадки притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім випадку, передбаченого в пункті 5 частини другої статті 4 Закону, зокрема і на випадки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Також Конституційний Суд наголосив, що Велика Палата Верховного Суду (у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17), визначивши обов`язок сплати і розмір ставки судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, вийшла за межі своїх повноважень.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 вересня 2026 року поліцейський 2 взводу 2 роти 2 бат. Управління патрульної поліції в Одеській області сержант поліції Павленко Дмитро Русланович виніс постанову серії ЕНА №7929116, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки 22.09.2026 о 21:44 год в м.Одесі, проспект Лесі Українки, 103, водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом Mercedes-Benz С 250, державний номер НОМЕР_2 , без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1.ґ) ПДР відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На позивача накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн (а.с.10).

22 вересня 2026 року поліцейський 2 взводу 2 роти 2 бат. Управління патрульної поліції в Одеській області сержант поліції Данільчук Вадим Михайлович виніс постанову серії ЕНА №7929186, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, оскільки 22.09.2026 о 21:55 год в м.Одесі, проспект Лесі Українки, 15, водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом Mercedes-Benz С 250, державний номер НОМЕР_2 , у якого задній номерний знак не відповідав вимогам стандартів ДСТУ 4278:2019, а саме неможливо чітко визначити символ, чим порушив п.2.9.в. ПДР керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів. На позивача накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190 грн (а.с.11).

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Щодо твердження позивача про безпідставність зупинки.

З відеозапису з відеореєстратора вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 стала несправність заднього габариту, що не заперечувалося позивачем.

Згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Пунктом 2.3.а ПДР України закріплено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Відповідно до п.19.4 ПДР України під час зупинки на дорозі в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на транспортному засобі мають бути ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі, а при вимушеній зупинці додатково - аварійна світлова сигналізація. В умовах недостатньої видимості дозволяється додатково увімкнути ближнє світло або протитуманні фари та задні протитуманні ліхтарі. Якщо габаритні ліхтарі несправні, транспортний засіб слід прибрати за межі дороги, а якщо це неможливо, його необхідно позначити відповідно до вимог пунктів 9.10 і 9.11 цих Правил.

Тож, несправність габаритних ліхтарів є недотримання Правил дорожнього руху, а тому, доводи позивача про безпідставність причин його зупинки суд відхиляє.

Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.126 КУпАП України, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно інформації з сайту МТСБУ, транспортн6ий засіб з номерним знаком НОМЕР_1 станом на 22.09.2026 не був застрахований, не мав полісу ані внутрішнього, ані міжнародного.

Меджидов Т. в судовому засіданні визнав, що не мав станом на дату винесення постанови полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Єдиною підставою для скасування цієї постанови ОСОБА_3 зазначає порушення ст.36 КУпАП.

Відтак, статтею 36 КУпАП закріплено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Справи про вчиненні позивачем адміністративного правопорушення розглянуті поліцейським Павленко Д.Р. та інспектором Данільчук В.М., тобто різними посадовими особами, також справи розглянуті у різний час, через що застосуванні ч.2 ст.36 КУпАП не підлягала.

Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.121-3 КУпАП України, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2.9.в ПДР України закріплено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Дійсно, як вказує позивач, наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16.11.2021 № 435 «Про скасування національних стандартів» з 01 грудня 2021 року скасована чинність національного стандарту «ДСТУ 4278:2019 Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування».

Разом з тим, на заміну скасованим ДСТУ 02 березня 2021 року Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ №166 «Про деякі питання номерних знаків транспортних засобів».

Пунктом 4 розділу 4 Наказу №166 від 02.03.2021 закріплено, що на лицьовий бік знаків типів 1, 4, 5, 7, 11, 13-17 та підтипів 3-1, 3-2, 8-1-1, 8-1-2, 12-1 наносять світлоповертальну плівку. Відшарування світлоповертальної плівки від лицьового боку знаків не допускається.

Знаки для всіх типів автомобілів (1-1-1) відноситься до вищевказаного пункту.

Тобто, чинним Наказом №166 передбачено, що відшарування світлоповертальної плівки від лицьового боку знаків не допускається.

З відеозапису доданого до відзиву з відеореєстратора вбачається, що літера «Н» на номерному знаку автомобіля Mercedes-Benz С 250 не відбиває світло, тобто має пошкоджену плівку.

Отже, поліцейський правильно інкримінував ОСОБА_5 вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП та порушення п.п.2.9.в ПДР.

Саме лише помилкове посилання на ДСТУ, який втратив чинність, за умови, що номерний знак не відповідає чинним вимогам законодавства до нього, не може бути підставою для скасування постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частина 2 статті 9 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було вчинено порушення ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та за ч.1 ст.126 КУпАП.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 287-293 КпАП України, ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108740, м.Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.5), Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд.3) про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар