Рішення № 140793355, 19.10.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 495/6448/26Номер провадження 2/495/4638/2026Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Мишко В.В.,

при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

20.07.2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №98201776000 від 04.10.2021 року у розмірі 15 178,31 грн., з яких 11 801,55 грн. заборгованість за тілом кредиту, - 3 376,76 грн. заборгованість за комісією.

1. Стислий виклад позиції позивача.

1.1. 04.10.2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №98201776000, згідно умов якого відповідачу було надано кредит на придбання товару.

21.06.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №248, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №98201776000 від 04.10.2021. Відповідач порушив умови кредитного договору і має заборгованість в сумі 15 178,31 грн., з яких 11 801,55 грн. заборгованість за тілом кредиту, - 3 376,76 грн. заборгованість за комісією, які представник позивача і просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК Кредит-Капітал». Крім того представник позивача просить стягнути з відповідача 2 662,40 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

1.2. Стислий виклад позиції відповідача.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Коноваловим Д.Ю. 19.10.2026 подано письмові пояснення щодо розміру заборгованості та судових витрат, у яких викладено заперечення проти задоволення позовних вимог та наведено відповідне обґрунтування. Зокрема, представник відповідача зазначає, що поданий позивачем розрахунок містить лише підсумкові суми заборгованості за тілом кредиту та комісіями, без зазначення періодів, підстав і порядку нарахування кожного платежу, він не дає змоги встановити, які саме комісії включено до заявленої суми, за які місяці їх нараховано та як при цьому враховано здійснені платежі й коригування. Банківська виписка охоплює період до 21.06.2023, дати відступлення права вимоги. Водночас розрахунок позивача не розкриває руху коштів після цієї дати та формування залишку заборгованості на момент звернення до суду. Відсутність такої деталізації сама по собі не доводить погашення боргу, однак потребує оцінки при перевірці обґрунтованості заявленої до стягнення суми. Також представник відповідача вказує на те, що пунктом 3.3 кредитного договору та додатком №1 передбачено щомісячну комісію в розмірі 35 грн. за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов`язаннями у вигляді текстових СМС- повідомлень. Отже, за своїм змістом цей платіж є платою за інформацію про виконання кредитного договору. Її стягнення не пов`язане з повторним зверненням споживача за такою інформацією протягом одного місяця. У постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про нікчемність умови договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати один раз на місяць. З огляду на викладене, представник відповідача просить суд врахувати нікчемність умови договору про щомісячну плату за зазначену інформацію та відмовити у стягненні заборгованості, нарахованої на її підставі. Разом із тим, представник відповідача зазначає, що Додатком №1 до кредитного договору передбачено щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 3% від суми наданого кредиту. Водночас графік платежів передбачає п`ять таких платежів по 486,96 грн., загалом 2 434,80 грн. При цьому банківська виписка містить шість відповідних нарахувань на загальну суму 2 921, 76 грн. Зокрема, серед операцій від 21.06.2023, пов`язаних із відступленням права вимоги, відображено комісією з датою розрахунку 04.07.2023. Отже, кількість нарахованих комісій перевищує кількість, передбачену поданим графіком платежів. На додаток до викладеного представник відповідача вказує, що заявлена до стягнення заборгованість за комісіями становить 3 376,76 грн. За результатами зіставлення цієї суми з банківською випискою вона арифметично відповідає шести нарахуванням комісії за управління кредитом по 486,96 грн., загалом - 2 921,76 грн., та залишку комісій за інформування в розмірі 455 грн. Водночас такий поділ є результатом аналізу документів відповідачем, оскільки розрахунок позивача відповідної деталізації не містить. Договірну підставу шостого нарахування в розмірі 486,96 грн., яке не передбачене поданим графіком платежів, позивач не обґрунтував. Представник відповідача просить перевірити, чи є ці платежі оплатою окремих послуг, наданих споживачу, та чи підтверджено підстави їх нарахування. Якщо буде встановлено, що за відповідну плату надавалася лише інформація, яка за законом повинна надаватися безоплатно, слід урахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19. Саме зазначення комісії в договорі та визначення її у відсотках не усувають необхідності такої перевірки. Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що позивач просить компенсувати 8 000 грн. витрат на правничу допомогу при ціні позову 15 178,31 грн. Договір передбачає фіксований гонорар за супровід однієї кредитної справи. Відповідно до поданого опису послуг виконана робота включає консультацію тривалістю 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи -2 години, погодження правової позиції - 30 хвилин, складання позову - 3 години 30хвилин та подання позову до суду. Представник відповідача звертає увагу, що позовна заява має типовий для спорів про стягнення кредитної заборгованості зміст і містить переважно загальні положення законодавства про виконання зобов`язань та заміну кредитора. Доданий розрахунок заборгованості містить лише підсумкові суми, без детального обґрунтування окремих нарахувань. Заявлений обсяг послуг не охоплює участі представника в судових засіданнях, а сам позивач просить розглядати справу за відсутності його представника. Сторона відповідача вважає заявлену до компенсації суму неспівмірною зі складністю справи, змістом підготовленого позову та обсягом фактично наданої допомоги. Співвідношення гонорару і ціни позову саме по собі не є визначальним, однак має оцінюватися разом з іншими зазначеними обставинами. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в частині неправомірних та недоведених вимог. Перевірити всі складові 15 178,31 грн; у разі встановлення лише частини належної вимоги задовольнити позов виключно в доведеному розмірі. Не застосовувати нікчемну умову щодо плати за щомісячну інформацію про кредит та відмовити у стягненні відповідних комісій; перевірити їх вплив на розмір основного боргу. Оцінити правомірність решти комісій і відмовити у стягненні шостої комісії 486,96 грн. за відсутності належного обґрунтування. Відмовити у компенсації недоведених витрат позивача на правничу допомогу; за умови належного підтвердження таких витрат задовольнити клопотання про їх зменшення до суми не більше 2 000 грн., яка підлягає подальшому розподілу відповідно до результату спору.

2. Рух справи в суді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 року цивільна справа №495/6448/26 передана на розгляд судді Мишка В.В.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.07.2026 року визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коновалов Д.Ю. в судове засідання не з`явився , у матеріалах справи містяться письмові пояснення, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у даних письмових пояснень.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, при цьому позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом, висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №98201776000.

Відповідно до п. 3.1 сума кредиту за договором становить 16 231,95 грн.

Згідно із п. 3.5, п. 3.6 договору позичальник зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів відповідно до Графіку платежів, але не пізніше 04.06.2023 року.

Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних (п. 3.9). За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,00001 річних (п. 3.10).

Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 98201776000 від 04.10.2021 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 15 178,31 грн.

21.06.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №248, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №98201776000 від 04.10.2021.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,зобов`язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст.1050, ч. 2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України,заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі Договору факторингу № 248 від 21.06.2023 року, заборгованості за Договором №98201776000 від 04.10.2021 в розмірі 11 801,55 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 11 801,55 грн.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією з огляду на наступне.

Відповідно до п 1-5 кредитного договору, при погашенні заборгованості за Договором банки та/або платіжні системи можуть стягувати комісію з Клієнта за надану послугу, у такому разі сплата комісії покладається та клієнта.

Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів».

Положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.05.1991 року з наступними змінами, у взаємозв`язку із положеннями ст. 42 ч.4 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником /споживачем/ за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов`язанні в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).

Разом з тим, відповідно до п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.

Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011).

Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.

Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.

За таких обставин, пункти Договору №98201776000 від 04.10.2021 року, в частині сплати позичальником комісії за надання кредиту, комісії за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов`язаннями, комісії за управління кредитом у розмірі загальному 3 376,76 грн. в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемним.

Зважаючи на викладене, суд відмовляє у позові, в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 3 376,76 грн.

4. Розподіл судових витрат.

4.1. Щодо судового збору.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 2 070,08 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 11 801,55 грн. х 2662,40 грн. / 15 178,31 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

4.2.Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: копія Договору про надання правничої допомоги за №0107 від 01 липня 2025 року укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в особі Ломідзе Д.В. та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І.; копія Акту наданих послуг №2303 від 10.07.2026; копія детального опису наданих послуг до акту № 2303 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.07.2026.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Досліджуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи письмові заперечення представника відповідача, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. У зв`язку з наведеним суд стягує з відповідача на користь позивача 3 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 141, 265, 280-283, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №98201776000 від 04.10.2021 у сумі 11 801 (одинадцять тисяч вісімсот одна гривня) 55 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 070 (дві тисячі сімдесят гривень ) 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст рішення суду складений 20.10.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, 4-й поверх.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Віталій МИШКО