Ухвала суду № 140793005, 21.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

21 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/1002/23Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., розглянув матеріали справи за заявою

Боржник: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи

Кредитор: Акціонерне товариство "Таскомбанк", код ЄДРПОУ 09806443, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, e-mail: info@tascombank.com.ua,

Кредитор: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094,

Представники учасників справи:

арбітражний керуючий: Карауш Ю.В.,

від кредитора АТ КБ «ПриватБанк»: Пучкова Л.А.

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

В межах даної справи Постановою Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026, визнано План реструктуризації боргів таким, що не виконаний Боржником; припинено процедуру реструктуризації боргів Боржника; визнано Боржника банкрутом та введено процедуру погашення боргів строком на 12 місяців, знято арешт з грошових коштів Боржника.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 постановлено призначити керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №927/1002/23 арбітражну керуючу Карауш Юлію Вікторівну (свідоцтво арбітражного керуючого №1051 від 11.07.2013, вул. Тираспольська, 58, м. Київ, 04079, РНОКПП НОМЕР_2 ); зобов`язати керуючого реалізацією майна спільно з боржником не пізніше 30 днів з дня введення процедури погашення боргів боржника провести інвентаризацію майна банкрута та визначити його вартість у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства. Докази проведення інвентаризації надати до суду.

За наслідками касаційного перегляду Постановою Верховного Суду від 27.08.2026 постановлено Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 та постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 у справі №927/1002/23 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

25.09.2026 через систему «Електронний суд» арбітражним керуючим Каруш Ю.В. подано до суду:

- клопотання (вх.№02-52-26/460 від 24.09.2026) про долучення документів до матеріалів справи;

- клопотання (вх.№02-52-26/456 від 24.09.2026) про припинення її повноважень керуючого реалізацією майна у справі №927/1002/23;

- клопотання (вх.№02-52-26/457 від 24.09.2026) про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі №927/1002/23 та стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат керуючої реалізацією майна.

28.09.2026 через систему «Електронний суд» кредитором АТ КБ «Приватбанк» подано до суду клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з недобросовісною поведінкою боржника.

01.10.2026 в судовому засіданні суд задовольнив клопотання арбітражного керуючого Каруш Ю.В. (вх.№02-52-26/460 від 24.09.2026) про долучення документів до матеріалів справи, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Представник кредитора АТ КБ «Приватбанк», в судовому засіданні 01.10.2026р. щодо задоволення вказаного клопотання арбітражного керуючого заперечував та просив суд відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі.

16.10.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника кредитора АТ КБ «Приватбанк» надійшли:

- заперечення проти клопотання арбітражного керуючого про затвердження звіту про нарахування й виплату грошової винагороди. В обґрунтування поданої заяви, кредитор зазначає, що відсутні правові підстави для покладення витрат на конкурсного кредитора, оскільки арбітражною керуючою Карауш Ю.В. свідомо здійснювались дії у неналежній процедурі за наявності офіційної позиції Банку, що спричинило ризик завдання прямих збитків кредиторам; арбітражна керуюча Карауш Ю.В. ігнорувала прямі зауваження кредиторів та неналежним чином виконувала обов`язки щодо повернення коштів до ліквідаційної маси;

- клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з недобросовісною поведінкою боржника.

Розглядаючи клопотання арбітражної керуючої Каруш Ю.В. (вх.№02-52-26/456 від 24.09.2026) про припинення її повноважень керуючого реалізацією майна у справі №927/1002/23, судом враховується, що за наслідками касаційного перегляду постанову Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2026 про визнанння Боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (Постанова Верховного Суду від 27.08.2026). При цьому, судом касаційної інстанції не було розглянуто питання щодо повноважень арбітражної керуючої Карауш Ю. В. в якості керуючого реалізацією майна у справі № 927/1002/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Так, згідно із ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства, постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючий реалізацією - арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, системний аналіз норм Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що повноваження керуючого реалізацією майна здійснюються арбітражним керуючим виключно у разі введення процедури погашення боргів боржника та визнання його банкрутом.

Враховуюче, що справа № 927/1002/23 наразі перебуває на стадії реструктуризації боргів боржника, правові підстави для продовження здійснення арбітражною керуючою Карауш Ю. В. повноважень керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 у справі №927/1002/23, відсутні.

Суд задовольняє клопотання арбітражної керуючої Каруш Ю.В. (вх.№02-52-26/456 від 24.09.2026) про припинення її повноважень керуючого реалізацією майна у справі №927/1002/23 з 27.08.2026.

Розглянувши клопотання арбітражного керуючого Каруш Ю.В. (вх.№02-52-26/457 від 24.09.2026) про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі №927/1002/23 та стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат керуючої реалізацією майна судом враховується наступне.

Стаття 9 Кодексом України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) передбачає, що за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, у справі про банкрутство виносяться ухвали господарського суду, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з частинами 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 КузПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Приписами частини 2 статті 30 КУзПБ визначено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Приписами частини 6 статті 30 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Таким чином, звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат має бути схвалений зборами кредиторів, а звіт за підсумками судових процедур (розпорядження майном, санації, ліквідації та ін.) - затверджений господарським судом.

При цьому надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі і законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

На підставі системного аналізу наведених вище приписів статті 43 Конституції України та статей 30, 90 КУзПБ Верховний Суд у у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 21.01.2026 у справі 927/149/22 виснував, що здійснення арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відбувається виключно на платній основі (адже протилежного законодавством не передбачено), а своєчасне одержання грошової винагороди за працю є його конституційною гарантією.

Згідно з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина чотирнадцята статті 39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Водночас, беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) має обов`язки, пов`язані із здійсненням провадження у справі. Ухвалою суду на такого кредитора можуть покладатися відповідні судові витрати щодо оплати послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого тощо.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 з посиланням на численну практику Верховного Суду (у тому числі постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №Б14/040-07/15-08, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.02.2020 у справі № 11/Б-921/1448/2013, від 14.08.2019 у справі № 5/80-10, від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003, від 18.04.2019 у справі № 5010/1864/2011-Б-13/56, від 16.04.2019 у справі № 914/2458/16, від 13.02.2019 у справі №910/22696/15 та ін.).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 21.01.2026 у справі 927/149/22 зазначив, що така практика покладення судом на кредиторів витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

Як вбачається із матеріалів справи, арбітражною керуючою Карауш Ю.В. подано клопотання (вх.№02-52-26/457 від 24.09.2026) про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі №927/1002/23 та стягнення з кредиторів грошової винагороди в сумі 38 509,70 грн за період з 06.05.2026 року по 31.08.2026 року та витрат керуючої реалізацією майна в сумі 1495,56 грн.

Арбітражним керуючим долучено до матеріалів справи протокол зборів кредиторів від 02.07.2026 на яких було вирішено:

- прийняти до відома Звіт керуючої реалізацією Карауш Ю.В. про виконану роботу;

- відкласти розгляд та схвалення Звіту керуючої реалізацією Карауш Ю.В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат на наступні збори;

- прийняти до відома надану арбітражною керуючою Карауш Ю.В. інформацію про те, що подання касаційної скарги не є підставою для зупинення процедури неплатоспроможності.

Судом звернуто увагу на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 01.03.2018р. у справі №910/32824/15, згідно яких при визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період.

Проте, суд зауважує, що згідно із КУзПБ з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду, тобто оплатність виконання функцій керуючого реалізацією боржника установлена законом. При цьому, оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється за весь час виконання ним своїх обов`язків до моменту його звільнення чи усунення.

Судом акцентовано, що передбаченими КУзПБ засобами припинення нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого є лише припинення його діяльності або ухвала суду про відсторонення від виконання повноважень, а комітет кредиторів має оцінювати належність виконання арбітражним керуючим своїх повноважень через щомісячні звіти ліквідатора банкрута та негайно реагувати на незаконні дії чи бездіяльність шляхом оскарження його дій.

В свою чергу, не затвердження оплати праці арбітражного керуючого Карауш Ю.В. в даному випадку може порушувати її право на оплатність виконання ним функцій керуючої реалізацією у справі №927/1002/23, відповідно до вищевказаних норм КУзПБ, який чинний на час розгляду поданого клопотання.

Водночас, суд зауважує, що КУзПБ передбачено правові гарантії захисту майнових інтересів як кредиторів так і арбітражного керуючого.

Так, законодавчі гарантії забезпечення майнових прав арбітражного керуючого за виконану роботу полягають у встановленні мінімального розміру щомісячної основної грошової винагороди, нижче за який не може здійснюватися оплата за виконання повноважень керуючого реалізацією (абз. 4 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства).

Таким чином, враховуючи зміст поданого арбітражним керуючим Карауш Ю.В. клопотання (вх.№02-52-26/457 від 24.09.2026) про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі №927/1002/23 та стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат керуючої реалізацією майна, здійснивши перерахунок грошової винагороди арбітражного керуючого Карауш Ю.В. за виконання нею повноважень керуючої реалізацією майна у справі №927/1002/23 за період з 06.05.2026 до 27.08.2026 в межах розміру, встановленого ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, судом встановлено, що розмір основної грошової винагороди становить 37 273,60 грн; розмір понесених витрат становить 1495,56 грн.

Щодо стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат керуючої реалізацією майна, суд вважає за належне дане клопотання задовольнити, з урахуванням принципу пропорційності грошових вимог кредиторів по справі, з огляду на наступне.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого, разом з тим Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 р. про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930р. ратифіковану Україною 10.08.1956р., Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 р. ратифіковану Україною 05.10.2000р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996р. тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, то оплата послуг арбітражного керуючого, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Також суд зазначає, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Кредиторами не надано доказів, що арбітражним керуючим при здійсненні процедури погашення боргів процедури не було виконано вимоги, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства. Також судом враховано, що про всі вжиті заходи, які були здійснені арбітражним керуючим Карауш Ю.В. за період виконанням повноважень керуючої реалізацією майна у справі №927/1002/23 звітувалось нею на засіданні зборів кредиторів.

Судом враховується, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018р. у справі №912/1783/16).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2021р. у справі №5002-17/1718/2011 вказано, що за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до ч. 5 ст. 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів ст. 43 Конституції України та ст. 30 КУзПБ.

Кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у порядку статті 45 КУзПБ, припинивши свою участь у процедурі неплатоспроможності як учасники провадження.

Беручи участь у справі про неплатоспроможність, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого.

Суд також враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.03.2023р. у справі №908/1946/15-г, про те, що кредитори, які очікують на результат діяльності арбітражного керуючого, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий, в свою чергу, правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, а оплата грошової винагороди, у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел, має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника. За відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу платності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ.

Таким чином, зобов`язання із сплати грошової винагороди арбітражного керуючого Карауш Ю.В. за виконання нею повноважень керуючої реалізацією у справі №927/1002/23 за період з 06.05.2026 по 27.08.2026 слід покласти на кредиторів боржника пропорційно до розміру визнаних їх кредиторських вимог у даній справі про банкрутство, оскільки фонд оплати послуг ліквідатора кредиторами не утворювався, майна необхідного для покриття витрат не виявилось, договір між керуючою реалізацією та кредиторами про оплату його послуг на певну суму не укладався.

Враховуючи вищевикладене, суд, здійснивши перерахунок заявленої арбітражним керуючим Карауш Ю.В. суми до стягнення з кредиторів основної грошової винагороди за виконання обов`язків керуючої реалізацією у справі №927/1002/23 за період з 06.05.2026 по 27.08.2026 та понесених витрат, вважає за належне стягнути основну грошову винагороду в розмірі 37 273,60 грн, понесені витрати в розмірі 1495,56 грн, а саме: з

Акціонерного товариства "Таскомбанк" (код ЄДРПОУ 09806443) в сумі 24 025,25 грн;

Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) в сумі 14 743,91 грн.

Розглядаючи клопотання кредитора АТ КБ «Приватбанк» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з недобросовісною поведінкою боржника у справі №927/1002/23, судом враховується, що ухвалою суду від 20.03.24 постановлено, серед іншого: затвердити план реструктуризації боргів у справі №927/1002/23 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 зі змінами станом на 09.03.2024. У зв`язку з неподанням боржником Звіту про виконання плану реструктуризації боргів, затвердженого ухвалою суду від 20.03.2024, суд неодноразово зобов`язував боржника по справі ОСОБА_1 подати до суду Звіт про виконання плану реструктуризації боргів, затвердженого ухвалою суду від 20.03.24 з доказами задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 10.09.2026 боржнику запропоновано подати до господарського суду та кредиторам Звіт про виконання плану реструктуризації боргів, затвердженого ухвалою суду від 20.03.2024 з доказами фактичного обсягу виконання Плану, пояснення причин порушення графіка, дій боржника з відновлення платоспроможності. Відповідних дій боржник не вчинив.

Як встановлено судом, відповідно до умов плану реструктуризації боргів боржника, планувалось погашення кредиторських вимог протягом двадцяти місяців:

АТ "Таскомбанк" на загальну суму 60 633,31 грн, з яких заборгованість по кредиту 55 265,31 грн (друга черга), судовий збір - 5368 грн;

АТ КБ "ПриватБанк" на загальну суму 37 898,14 грн, з яких заборгованість по кредиту 31 842,14 (друга черга), судовий збір 6056,00 грн (позачергово).

Тобто, судом встановлено що строк виконання Плану реструктуризації - листопад 2025 року.

Відповідно до ч.1 ст 129 Кодексу України з процедур банкрутства не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник зобов`язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів. До звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника додаються докази задоволення вимог кредиторів згідно з таким

планом.

Даний обов`язок боржником не виконано.

Відповідно до банківської виписки про рух коштів на рахунку боржника станом на 28.09.2026 за період дії Плану реструктуризації, боржник сплатив на користь АТ КБ "ПриватБанк" частину коштів, що становить менше 29% від загальної суми визнаних вимог кредитора, а саме: 08.08.2024 - 17,49 грн; 10.12.2024 - 1944,00 грн; 07.03.2025 - 6000,00 грн; 24.09.2025 - 2000,00 грн; 13.02.2026 - 1000,00 грн. Сума непогашеного боргу кредитора АТ КБ "ПриватБанк" за Планом становить 26 936,65 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі порушення боржником плану реструктуризації боргів кредитори, вимоги яких включені до такого плану, мають право звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі або про введення процедури погашення боргів боржника. У разі задоволення судом одного з таких клопотань вимоги кредиторів, які мали бути прощені (списані) на умовах плану реструктуризації боргів, відновлюються в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що з березня 2024 року по серпень 2024 року платежі взагалі не здійснювалися. В подальшому боржником здійснювались нерегулярні платежі для погашення боргу у сумах, що не відповідають умовам затвердженого плану реструктуризації боргів боржника, що свідчить про порушення боржником плану реструктуризації боргів.

Як наголосив Верховний Суд у Постанові від 27.08.2026 року у цій справі (п.п. 45, 57), визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів створює передумови для подальшого звільнення його від боргів (ст. 134 КУЗПБ). Формальне переведення недобросовісного боржника у процедуру погашення боргів за наявності свідомого невиконання Плану та ігнорування суду створювало б для нього більш сприятливий результат, ніж для сумлінного боржника, що прямо суперечить принципу добросовісності.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Відповідно до положень ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, враховуючи порушення боржником плану реструктуризації боргів, а також відсутність доказів, що свідчили б про сумлінність виконання обов`язків боржника, відсутність дієвого прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч.3 ст. 128 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 128 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1 Затвердити Звіт арбітражної керуючої Карауш Ю. В. про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі № 927/1002/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Таскомбанк" (код ЄДРПОУ 09806443) на користь арбітражної керуючої Карауш Ю.В. (свідоцтво арбітражного керуючого №1051 від 11.07.2013, вул. Тираспольська, 58, м. Київ, 04079, РНОКПП НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) грошову винагороду та витрати керуючої реалізацією майна в розмірі 24 025,25 грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь арбітражної керуючої Карауш Ю.В. (свідоцтво арбітражного керуючого №1051 від 11.07.2013, вул. Тираспольська, 58, м. Київ, 04079, РНОКПП НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) грошову винагороду та витрати керуючої реалізацією майна в розмірі 14743,91 грн.

4. Клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність - задовольнити.

5. Провадження у справі № 927/1002/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) закрити у зв`язку з невиконанням Плану реструктуризації боргів.

Дана ухвала є виконавчим документом в частині п.2, п.3 та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Повний текст складено та підписано 21.10.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/