Рішення № 140792929, 07.10.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/915/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача (в режимі відеоконференції) - адвоката Бардаша О.В., відповідача Орлової Т.І. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу №925/915/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про стягнення 8250751 грн 53 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», через систему «Електронний суд», звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі відповідач) про стягнення, на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0530-03041-ПД від 01.01.2024, 1882275 грн 38 коп. 3% річних, 6368476 грн 15 коп. інфляційних втрат, що разом становить 8250751 грн 53 коп. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем грошового зобов`язання перед Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0530-03041-ПД від 01.01.2024 за період грудня 2024- січня-лютого 2025 року, що також підтверджено рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.09.2025 по справі №925/392/25, з урахуванням внесених до нього змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 30.06.2026, 02.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/915/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.07.2026, забезпечено участь в підготовчому засіданні для представника позивача адвоката Бардаша О.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.

Відповідач в особі представника подав, через систему «Електронний суд», 23.07.2026 клопотання (вх. №12462/26, а.с. 89-90), в якому просив зменшити розмір заявлених до стягнення у справі 3% річних та інфляційних втрат на 50%, враховуючи наявність військового стану в державі, стратегічне значення відповідача для економіки, безпеки держави, відсутність доказів завдання збитків позивачу допущеним відповідачем прострочення виконання зобов`язання за Договором.

Представник позивача подав, через систему «Електронний суд», 27.07.2026 заперечення (вх. №12667/26, а.с. 84-85), в якому заперечив проти задоволення клопотання відповідача, просив відмовити у його задоволенні та задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 28.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання за вх. № 12677/26, закрив підготовче провадження у справі № 925/915/26, призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 15.09.2026.

В судовому засіданні 15.09.2026 оголошено перерву до 07.10.2026, забезпечено участь в судовому засіданні для представника позивача адвоката Бардаша О.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.

В судовому засіданні 07.10.2026 представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у позові, просив задовольнити їх у заявленому розмірі повністю, представник відповідача просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення у справі 3% річних та інфляційних втрат на 50%.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 07.10.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (далі - НЕК Укренерго, ОСП, Виконавець) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р Про погодження перетворення державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго у приватне акціонерне товариство.

НЕК Укренерго є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго (далі - ДП НЕК Укренерго) відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК Укренерго (публічно доступний за адресою https://ua.energy/about/status/).

НЕК Укренерго виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії).

Згідно з п. 10. ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 29.09.2023 №1763 внесено зміни до Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (далі КСП), зокрема до типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії (далі договір на передачу) та типової форми договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі договір на диспетчеризацію), які є додатками 5 та 6 до КСП.

Пунктом 3 постанови визначено термін приведення діючих договорів на диспетчеризацію та/або договорів на передачу у відповідність до вимог, встановлених постановою за спрощеною процедурою приєднання на умовах діючих договорів (індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до цих договорів, реквізитів тощо) (далі спрощена процедура) до 01 січня 2024 року.

Порядок укладення договору на диспетчеризацію та/або договору на передачу з 01 січня 2024 року знаходиться на сайті НЕК Укренерго за посиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rmku/reyestratsiya-uchasnykiv- rynku/dogovory/.

01 січня 2024 року, з метою приведення договірних відносин у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 309 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1763, якою в тому числі внесено зміни до типового договору про надання послуг з диспетчерського управління), сторони домовились укласти договір шляхом приєднання користувача до умов договору про надання послуг з диспетчерського управління (далі договір приєднання), затвердженого Наказом НЕК Укренерго від 22.12.2023 № 742 та розміщеного на сайті НЕК Укренерго за посиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykivrynku/dogovory/.

Заявою приєднанням відповідач надав письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського управління, яка підписана головою правління відповідача КЕП 10.11.2023.

Повідомленням від 01.01.2024 № 01/60961 про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського управління позивач проінформував про те, що відповідача приєднано до умов договору про надання послуг з диспетчерського управління. Ідентифікатор договору №0530-03041-ПД. Дата акцептування 01.01.2024.

З моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку встановленому Кодексом системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 (із змінами) (далі КСП), користувач набуває всіх прав та зобов`язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, КСП та чинним законодавством України.

08.05.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну організаційно правової форми відповідача (з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (ідентифікаційний код 22800735) на Акціонерне товариство "Чекрасиобленерго" (ідентифікаційний код 22800735).

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 договору цей договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - Користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.

Відповідно до п. 2.2. розділу 2 договору користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 2.3. розділу 2 договору під час виконання вимог цього договору, а також питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавства України, зокрема Законом України Про ринок електричної енергії, Правилами ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України.

За п. 13.1 розділу 13 цей договір набуває чинності з дати акцептування заяви приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.

Відповідно до п. 9.7 розділу 9 договору цей договір може бути змінений ОСП (позивачем) в односторонньому порядку у разі внесення змін або скасування нормативно правових актів, що регулюють відносини, пов`язані з наданням послуги.

У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності.

Згідно п. 9.8 договору розділу 9 цей договір із змінами оприлюднюється на офіційному вебсайті ОСП. Якщо користувач не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився із зміненим договором.

У зв`язку з невиконання відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати наданих позивачем відповідачу в період грудня 2024 року лютого 2025 року послуг з диспетчерського (оперативно технологічного) управління за укладеним між сторонами договором про надання послуг, позивач 14.04.2025 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до АТ «Черкасиобленерго» про стягнення 108 671 742 грн. 86 коп. основного боргу, 626 210 грн. 40 коп. 3% річних та 306 391 грн. 96 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.09.2025 у справі № 925/392/25 позов ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго задоволено частково, стягнуто з АТ Черкасиобленерго 108642 486 грн 30 коп. основний борг, 620 961 грн 69 коп. 3% річних, 306 391 грн. 96 коп. інфляційних втрат та 847 585 грн 65 коп. - судового збору, в решті вимог позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 рішення Господарського суду Черкаської області від 02.09.2025 в частині відмови у стягненні 5 248 грн 71коп 3% річних змінено, викладено резолютивну частину рішення в частині стягнення 3% річних та судового збору в цих межах у наступній редакції: Стягнути з АТ Черкасиобленерго на користь ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго 3% річних - 626 195 грн 97 коп, витрати по сплаті судового збору 7514 грн 35 коп за подачу позовної заяви до суду першої інстанції, 3 471 грн 54 коп за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 02.09.2025 у справі № 925/392/25 залишено без змін.

Судами встановлено, що основна заборгованість відповідача становить 108 642 486 грн. 63 грн. та складається з наступних періодів та сум: 38 298 995грн. 35 коп. (грудень2024 року)+36 321 440 грн. 32коп. (січень 2025 року)+ 34 022 050 грн. 63 коп. (лютий 2025 року), 3% річних, інфляційні втрати нараховані станом на 07.04.2025.

Позивач вказав, що рішення суду у справі № 925/392/25 від 02.09.2025, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026, щодо сплати заборгованості відповідачем виконано у 2026 році наступним чином.

Із платіжних інструкцій: №12911 від 27.11.2025 на суму 34272584 грн 98 коп, №2404 від 30.12.2025 на суму 38298995 грн 41 коп, № 341 від 27.02.2026 на суму 36443591 грн 40 коп, №650 від 31.03.2026 на суму 33983020 грн 57 коп, № (а.с. 64-65 на звороті) вбачається оплата відповідачем послуг з диспетчерського (оперативно технологічного) управління за укладеним сторонами договором №0530-03041-ПД від 01.01.2024 за листопад-грудень 2024року-січень-лютий 2025 року, які позивачем зараховані:

на оплату боргу за грудень 2024 року (38 298 995грн. 35 коп.) у сумі 843730 грн71 коп сплаченого платіжною інструкцією №12911 від 27.11.2025, у сумі 37455264 грн 64 коп платіжною інструкцією №2404 від 30.12.2025;

на оплату боргу за січень 2025 року (36 321 440 грн. 32коп.) у сумі 843730 грн77 коп сплаченого платіжною інструкцією №2404 від 30.12.2025, у сумі 35477709 грн 55 коп платіжною інструкцією № 341 від 27.02.2026;

на оплату боргу за лютий 2025 року (34 022 050 грн. 63 коп.) у сумі 965881 грн 85 коп сплаченого платіжною інструкцією № 341 від 27.02.2026, у сумі 33017138 грн 72 коп платіжною інструкцією №650 від 31.03.2026.

Також 01.04.2025 сторонами складено акт коригування №ДУА_ К-0003670 (а.с. 66) до акта надання послуги № ДУА_0013290 від 31.01.2025 за Договором, яким погоджено зменшення вартості наданих послуг на 29256 грн. 56 коп. (Фактично станом на 08.04.2025 залишок боргу за січень 2025 року становить 36321440 грн. 32 коп);

07.05.2025 сторонами складено акт коригування №ДУА_ К-0003711 (а.с. 68) до акта надання послуги № ДУА_0014068 від 28.02.2025 за Договором, яким погоджено зменшення вартості наданих послуг на 39030грн. (Фактично станом на 07.05.2025 залишок боргу за лютий 2025 року становить 33983020 грн. 63коп);

06.10.2025 сторонами складено акт коригування №ДУА_ К-0005230 (а.с. 70) до акта надання послуги № ДУА_0014068 від 28.02.2025 за Договором, яким погоджено зменшення вартості наданих послуг на 0,06грн. (Фактично станом на 06.10.2025 залишок боргу за лютий 2025 року становить 33983020 грн. 57 коп).

Враховуючи обґрунтованість нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат за період з 20.01.2025 по 07.04.20205 в межах судових проваджень у справі № 925/392/25, поетапну сплату відповідачем боргу встановленого рішеннями судів позивач нарахував відповідачу до стягнення за наступний період прострочення сплати заборгованості, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, 11882275грн. 38 коп. 3% річних,6368476 грн. 15 коп інфляційних втрат за період фактичної сплати боргу за кожним актом надання послуг.

Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних заявлених у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0530-03041-ПД від 01.01.2024, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 925/392/25, які набрали законної сили.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання перед ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0530-03041-ПД від 01.01.2024 за період грудня 2024- січня-лютого 2025 року у розмірі 108642486грн 63 коп, а також нарахованих за період 20.01.2025-07.04.2025 - 626 195 грн 97 коп 3% річних, 306 391 грн. 96 коп. інфляційних втрат, що також підтверджено судовими рішеннями у справі №925/392/25.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг проти України», а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи обґрунтованість нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат за період з 20.01.2025 по 07.04.20205 в межах судових проваджень у справі № 925/392/25, поетапну сплату відповідачем боргу встановленого рішеннями судів позивач нарахував відповідачу до стягнення за наступний період прострочення сплати заборгованості, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, 1882275грн. 38 коп. 3% річних, 6368476 грн. 15 коп інфляційних втрат за період фактичної сплати боргу за кожним актом надання послуг, а саме:

за актом надання послуг № ДУА_0012508 від 31.12.2024 - на суму боргу 38 298 995грн. 35 коп 733451 грн 99 коп 3% річних нарахованих за період 08.04.2025-26.11.2025, 1555170 грн. 54 коп. інфляційних втрат за період квітня-листопада 2025 року; на суму боргу 37455264грн.64 коп 101590 грн 99 коп 3% річних нарахованих за період 27.11.2025-29.12.2025, 174910 грн. 53 коп. інфляційних втрат за період грудня 2025 року;

за актом надання послуг № ДУА_0013290 від 31.01.2025 - на суму боргу 36321440грн. 32 коп 794096 грн 15 коп 3% річних нарахованих за період 08.04.2025-29.12.2025, 1550462 грн. 40 коп. інфляційних втрат за період квітня-грудня 2025 року; на суму боргу 35477709 грн. 55 коп 172042 грн 59 коп 3% річних нарахованих за період 30.12.2025-26.02.2026, 605604 грн. 50 коп. інфляційних втрат за період січня-лютого 2026 року;

за актом надання послуг № ДУА_0014068 від 28.02.2025 - на суму боргу 34022050 грн. 63 коп 81093грн 65 коп 3% річних нарахованих за період 08.04.2025-06.05.2025, 238154 грн. 35 коп. інфляційних втрат за період квітня 2025 року; на суму боргу 33983020 грн. 63 коп 424555 грн 3% річних нарахованих за період 07.05.2025-05.10.2025, 682200 грн. 30 коп. інфляційних втрат за період травня-вересня 2025 року; на суму боргу 33983020 грн. 57 коп 402210 грн 3% річних нарахованих за період 06.10.2025-26.02.2026, 1100682 грн. 17 коп. інфляційних втрат за період жовтня 2025-лютого 2026 року; на суму боргу 33017138 грн. 72 коп 86839 грн 60 коп. 3% річних нарахованих за період 27.02.2026-30.03.2026, 561291 грн. 36 коп. інфляційних втрат за період березня 2026 року.

Суд встановивши, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму і таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, а отже, є грошовим зобов`язанням, приходить до висновку щодо наявності між сторонами грошового зобов`язання, яке відповідач належним чином не виконував, що є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат, 3 % річних нарахованих за наступний період від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання.

Вимоги позивача про стягнення спірних сум 3% річних, інфляційних втрат відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно з урахуванням наступного періоду прострочення та фактичних оплат, узгодження сторонами актів коригування до актів надання послуг спірного періоду, судом перевірено із застосуванням калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій в ІПС LIGA 360. Відтак вимоги позивача суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у обрахованих позивачем розмірах.

Щодо клопотання позивача про зменшення розміру 3% річних, інфляційних втрат на 50% суд зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та проценти річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 виснувала, що три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому суд не може зменшити розмір також інфляційних втрат.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, клопотання відповідача за вх. 12462/26 суд залишає без задоволення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим доказаним і задовольняє його повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 99009 грн.02 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Черкасиобленерго», ідентифікаційний код юридичної особи 22800735, місцезнаходження: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285 на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00100227, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25 1882275 грн 38 коп. 3% річних, 6368476 грн 15 коп. інфляційних втрат, 99009 грн.02 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.10.2026.

Суддя В.М. Грачов